Рішення № 108648424, 30.01.2023, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/389/22

2/683/56/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2023 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі:

головуючого - судді Завадської О.П.

при секретарях Поважнюк О.Б., Градомській Д.Р.

з участю позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Строй-Сервіс-999» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, моральної шкоди, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги Управління Держпраці у Хмельницькій області,

встановив:

01 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Строй-Сервіс-999» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, моральної шкоди.

В кінцевих позовних вимогах просив: стягнути з відповідача 4000 грн невиплаченої заробітної плати за листопад 2021 року; 3000 грн грошової компенсації за невикористану відпустку; 4000 грн компенсації за втрату доходів з дня звільнення; 6500 грн невиплаченої заробітної плати за грудень 2021 року; 18000 грн грошової різниці між встановленою державою мінімальною щомісячною заробітною платою та щомісячними розмірами заробітної плати, вказаними у відомостях заробітної плати за кожний повний місяць роботи з червня 2021 року по грудень 2021 року; 6000 грн за кожний повний місяць роботи з червня 2021 року по грудень 2021 року та по 1000 грн за кожний місяць недоплати за «скорочений робочий день»; 20000 грн моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 19 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року працював у відповідача на посаді юриста із визначенням заробітної плати в розмірі 6000 грн та був звільнений за власним бажанням. Перед звільненням власник усно визнавав наявність заборгованості по його заробітній платі в розмірі 4000 грн за листопад 2021 року, а також пропонував різні суми грошової компенсації за невикористану відпустку. В період вимушеної за усним розпорядженням власника відпустки за свій рахунок з 01 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року, на його посаду було прийнято іншого юриста, тому вважає даний період вимушеним прогулом. При звільненні власник його письмово не повідомив про наявність заборгованості по виплатах при звільненні, натомість запропонував подати заяву розписку про відсутність претензій, на що він не погодився і виник спір. Заперечив свої підписи у відомостях про отримання заробітної плати за період роботи та в наказах по запобіганню інфекції (коронавірус), вказуючи на їх недостовірність, тим більше, що про таку зміну умов праці не було повідомлено попередньо за два місяці та без погодження із профспілковим комітетом. Вказав, що він та всі інші працівники працювали повний робочий час і отримували щомісячну заробітну плату 6000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги за обставин на їх обґрунтування. Щодо моральної шкоди та її розміру вказав на душевні страждання, які він зазнав

внаслідок порушення його права оплату праці, тривалість порушення, зміну звичного способу життя, погіршення майнового стану.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позову. В судовому засіданні категорично заперечували наявність будь-якої заборгованості у відповідача при звільненні позивача, який письмово підтвердив відсутність претензій до роботодавця в заяві про звільнення за власним бажанням. Вказували при цьому, що у трудових спорах не діє презумпція вини відповідача, позивачем не надано жодних доказів на доведення позовних вимог та підтвердження обставин, що зазначені в позовній заяві.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 червня 2022 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги, було залучено Управління Держпраці у Хмельницькій області.

Представник третьої особи направив до суду письмові пояснення, де вказав, що відповідно до покладених повноважень управління здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Однак згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» управлінням припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про ведення воєнного стану в Україні». Просив справу розглянути у його відсутності на підставі матеріалів наявних у справі.

Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновків про наступне.

Судом встановлено, що наказом по приватному підприємству «Строй-Сервіс-999» від 18 травня 2021 року за №64 ОСОБА_1 з 19 травня 2021 року прийнято на роботу на посаду юриста з посадовим окладом 6000 грн, з яким він був ознайомлений під підпис 19 травня 2021 року.

19 травня 2021 року за №84 між приватним підприємством «Строй-Сервіс-999» та ОСОБА_1 був укладений строковий трудовий договір, яким ОСОБА_1 з 19 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року прийнято на посаду юриста з посадовим окладом згідно штатного розпису. Вказане підтверджується відповідним записом в трудовій книжці позивача.

19 травня між сторонами також було укладено договір про повну матеріальну відповідальність працівника.

Наказом за №52/В ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати на період з 01 грудня 2021 року по 30 грудня 2021 року, з яким він 30 листопада 2021 року був ознайомлений під підпис.

31 грудня 2021 року ОСОБА_1 на ім`я директора приватного підприємства «Строй-Сервіс-999» ОСОБА_4 звернувся із заявою звільнити його з роботи за власним бажанням з 31 грудня 2021 року. При цьому зазначив про відсутність претензій до підприємства.

Наказом за №110 ОСОБА_1 з 31 грудня 2021 року звільнено за власним бажанням (п. 1 ст. 38 КЗпП України) з посади юриста, з яким останній був повідомлений під підпис 31 грудня 2021 року. Відповідний запис був здійснений і в трудовій книжці позивача.

За приписами ч. 1 ст.47, ч. 1 ст.83 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, в тому числі й виплатити грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної та додаткової відпустки, у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно достатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першоїстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата це винагорода,

обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Устатті 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зст. 115 КЗпП Українизаробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Таким чином чинним законодавством встановлено чіткий порядок виплати заробітної плати та її складових, в тому числі проведення повного розрахунку із працівником, який звільняється. Недотримання зазначених норм чинного законодавства роботодавцем створює відповідні наслідки для останнього.

Разом із тим чинним законодавством не передбачено безумовного встановлення вини роботодавця, адже наявність порушення останнім визначених вище норм трудового законодавства має стверджуватись відповідними доказами, які мають бути достатніми для того, щоб прийти до переконання про наявність того чи іншого порушення та відповідно визначити для роботодавця правові наслідки такого порушення.

Зазначене перекликається із вимогами цивільного процесуального законодавства, у якому одним із основних засад (принципів) є змагальність сторін.

Згідно ізстаттею 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6статті 81 ЦПК Українивизначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зістаттею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно достатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

У відповідності до положеньстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вимогамист. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони

підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та доказів на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що на час його звільнення з роботи відповідач не виплатив йому борг із заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку.

Представники відповідача проти таких доводів заперечують, вказуючи на їх необґрунтованість та відсутність у відповідача перед позивачем будь-якої заборгованості.

Оцінюючи наведені сторонами доводи суд враховує, що матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів наявності у відповідача перед позивачем будь-якої заборгованості та відповідно достовірності нарахованих позивачем сум, який відмовився заявляти клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, незважаючи на роз`ясненням судом необхідності висновку спеціаліста.

З огляду на вищевикладені обставини, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку і відповідно, і моральної шкоди, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів до суду про те, що він після звільнення пред`являв вимогу підприємству здійснити розрахунок при звільненні і що відповідач при звільненні не провів з ним повний розрахунок.

Отже, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, судприйшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, то судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12,13,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємства «Строй-Сервіс-999» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: приватне підприємство «Строй-Сервіс-999», місце знаходження: с. Сахнівці автодорога об`їзна м. Старокостянтинів 10 км+400 Хмельницької області, код ЄДРПОУ 36397204.

Третя особа: Управління Держпраці у Хмельницькій області, місце знаходження: вул. Кам`янецька, 74 м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 39793137.

Повний текст рішення складено 30 січня 2023 року.

Суддя