Рішення № 108639108, 26.01.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2023 року Справа № 480/6670/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6670/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 2), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 13.09.2022 № 184050005363 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до трудового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з квітня 1993 року по травень 2000 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 06 вересня 2022 року було подано заяву до територіального органу Пенсійного фонду України в Сумській області про призначення пенсії за віком. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.09.2022 № 184050005363, оскільки у позивача відсутній страховий стаж визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскаржуване рішення не конкретизоване, однак підставою для відмови у призначенні пенсії стало те, що в період часу з 1993 року по 2000 рік колективне сільськогосподарське підприємство «Заозерний» Кролевецького району Сумської області, в якому позивач працював, не сплачувало страхові внески. З такою відмовою позивач не погоджується та вважає її протиправною, оскільки він, як працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, факт не сплати підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів роботи на такому підприємстві.

Ухвалою суду від 17.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 позовні вимоги не визнав, зазначивши, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.09.2022 звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Право на отримання пенсії визначено у ст. 8 Закону №1058, яким користуються громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Умови призначення пенсії за віком визначені у ст. 26 Закону №1058, за результатами виконання яких здійснюється призначення пенсії. Вимагається виконати умови щодо досягнення пенсійного віку (60 років) та підтвердження наявності не менше 29 років страхового стажу для осіб, які звертаються з січня 2022 за призначенням пенсії у відповідності до ст. 44 та 45 Закону №1058.

Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши заяву та додані до неї документи, 13.09.2022 прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за №184050005363 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, в наявності згідно розрахунку стажу лише 26 років 05 місяців 15 днів. Повідомлено позивача, що до страхового стажу зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.08.1983 та індивідуальних відомостей про застраховану особу, архівних довідок №8, 9 від 14.01.2022, №64 від 08.08.2022, військового квитка НОМЕР_2 , диплому про навчання НОМЕР_3 . Для підтвердження спірних періодів позивачу необхідно надати уточнюючу довідку відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (зі змінами).

Крім того, відповідач 2 вважає, що Головним управлінням правомірно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу відносно ОСОБА_1 періодів роботи 1993 по 2000 у зв`язку з відсутністю належних повноважень в підтвердженні страхового стажу роботи. Такі повноваження законодавцем покладено на страхувальника, тобто позивач не добросовісно використав своє право на належне пенсійне страхування. Відповідач 2 просив у задоволенні позову відмовити.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.09.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 24).

За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який уповноважений розглянути подану позивачем заяву від 06.09.2022.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши заяву та додані до неї документи, 13.09.2022 прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії № 184050005363 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років, в наявності згідно розрахунку стажу лише 26 років 05 місяців 15 днів (а.с. 7). У рішенні зазначено, що стаж враховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.08.1983 та індивідуальних відомостей про застраховану особу, архівних довідок № 8, 9 від 14.01.2022, № 64 від 08.08.2022, військового квитка НОМЕР_2 , диплому про навчання НОМЕР_3 .

Як встановлено із розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 при прийнятті вищевказаного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи на посаді агронома в Колективному сільськогосподарському підприємстві «Заозерний» з 16.04.1993 по 14.05.1993, з 16.07.1996 по 14.12.1996, з 01.01.1997 по 14.10.1997, з 31.10.1997 по 14.07.1998, з 16.10.1999 по 03.05.2000 (а.с. 25).

Як зазначив відповідач 2 у відзиві на позовну заяву, вищевказані періоди роботи не зараховано до страхового стажу позивача у зв`язку з відсутністю інформації про сплату Колективним сільськогосподарським підприємством «Заозерний» внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004, передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи і встановлення прямої залежності розмірів пенсій від страхового стажу й заробітку, з якого були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 11 Закону №1058-IV визначено осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Так, відповідно до пункту 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.

При цьому, як передбачено пунктом 1 статті 14 Закону №1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону

За змістом частин четвертої-шостої, дев`ятої, десятої статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 27.07.1988 по 03.05.2000 працював у колгоспі «Заозерний» (в подальшому перейменовано в КСП "Заозерний") на посаді агронома, що вбачається з записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 5-6) та архівною довідкою від 08.08.2022 № 64 (а.с. 28).

Крім того, відповідно до Архівної довідки Кролевецької міської ради від 19.01.2022 року №02 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працював в колективному сільськогосподарському підприємстві «Заозерний» Кролевецького району Сумської області з квітня 1993 року по травень 2000 року (а.с. 8).

Отже, вказані записи трудової книжки, архівна довідка свідчать про безперервну трудову діяльність позивача у спірний період в КСП "Заозерний".

Страхові внески за цей час відповідно до вищевказаного механізму законодавчого регулювання мали сплачуватись за застраховану особу ОСОБА_1 його роботодавцем - КСП "Заозерний".

За змістом частини шостої статті 21 Закону №1058-IV(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу.

Відповідно до частин другої, шостої та восьмої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення

У разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є:

ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується;

юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є:

засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов`язаннями;

юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується;

правонаступники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується.

У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов`язання із сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов`язки.

Отже, як вже було зазначено судом вище, до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, на переконання суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до ч. 16 ст. 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

При прийнятті рішення суд враховує, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20.

Таким чином, враховуючи те, що єдиною підставою для не зарахування періодів роботи позивача була відсутність даних про підтвердження сплати внесків, суд дійшов висновку, що відповідачем 2 протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 16.04.1993 по 14.05.1993, з 16.07.1996 по 14.12.1996, з 01.01.1997 по 14.10.1997, з 31.10.1997 по 14.07.1998, з 16.10.1999 по 03.05.2000 в КСП "Заозерний".

Суд критично оцінює доводи відповідача 2 про те, що для підтвердження спірних періодів позивачу необхідно надати уточнюючу довідку відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (зі змінами), з огляду на наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п. 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Згідно із п.3 Порядку від 12.08.1993 № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

У даному випадку трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить належним чином оформлені записи про те, що ОСОБА_1 з 27.07.1988 по 03.05.2000 працював у колгоспі «Заозерний» (в подальшому перейменовано в КСП "Заозерний") на посаді агронома, а отже вимога відповідача 2 надати уточнюючу довідку за цей період є безпідставною.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.09.2022 № 184050005363 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії, оскільки воно прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до трудового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з квітня 1993 року по травень 2000 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено із розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , частина спірного періоду була зарахована до страхового стажу позивача, а саме враховано періоди: з 01.01.1993 по 15.04.1993, з 15.05.1993 по 15.07.1996, з 15.12.1996 по 31.12.1996, з 15.10.1997 по 30.10.1997, з 15.07.1998 по 15.10.1999 та з 16.05.2000 по 20.12.2000 (а.с. 25).

Отже, в частині позовних вимог про зарахування до страхового стажу вищевказаних періодів слід відмовити з огляду на відсутність порушених прав позивача.

Крім того, згідно із абзацем 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком визначено ГУПФ в Одеській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з метою повного та належного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи на посаді агронома в Колективному сільськогосподарському підприємстві «Заозерний» з 16.04.1993 по 14.05.1993, з 16.07.1996 по 14.12.1996, з 01.01.1997 по 14.10.1997, з 31.10.1997 по 14.07.1998, з 16.10.1999 по 03.05.2000 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У зв`язку з цим позовні вимоги адресовані позивачем до ГУПФУ в Сумській області задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суму судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.09.2022 № 184050005363 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на посаді агронома в Колективному сільськогосподарському підприємстві «Заозерний» з 16.04.1993 по 14.05.1993, з 16.07.1996 по 14.12.1996, з 01.01.1997 по 14.10.1997, з 31.10.1997 по 14.07.1998, з 16.10.1999 по 03.05.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ідентифікаційний код 20987385) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко