Рішення № 10863842, 10.08.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-11188/10 Головуючий у 1 інстанції: Трипутіна Т.М.

Категорія: 57 Доповідач: Соломаха Л.І.

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.

при секретарі Руденко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 04 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , -

В С Т А Н О В И В :

26 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку .

Зазначала, що має двох дітей: доньок ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року. До досягнення дітьми трирічного віку вона отримувала державну допомогу по догляду за ними. Н а протязі 2007 року відповідач виплачував їй таку допомогу згідно ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Посилаючись на те, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» були визнані неконституційними, просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 3325 грн. 76 коп. (а.с. 4).

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 04 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з відповідача на її користь недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 3 566 грн. 82 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України (а.с. 17-18).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що покриття витрат на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. В 2007 році держава гарантувала виплату зазначеної допомоги в розмірі, який був відповідно до розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» встановлений Верховною Радою України в ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09 липня 2007 року про визнання неконституційними положень ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо визначення на 2007 рік розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку порядок його виконання визначений не був (а.с. 19).

В судове засідання апеляційного суду сторони не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 3041 ЦПК України, яка діє з 30 липня 2010 року, р озгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 15 цього Кодексу, здійснюється апеляційним судом за наявними у справі матеріалами та без виклику осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач є матірю ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_3, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с. 6-7), та в період з 17 січня 2005 року по 23 лютого 2009 року отримувала державну допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, виплату якої відповідач в 2007 році проводив на двох дітей в розмірі: в липні 2007 р. 207 грн. 09 коп., в серпні 2007 р. 211 грн. 59 коп., в вересні та жовтні 2007 р. 214 грн. 47 коп., в листопаді 2007 р. 130 грн. 46 коп. ( з 06 листопада 2007 року на одну дитину) та в грудні 2007 р. на одну дитину 115 грн. 65 коп. (а.с. 9).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинен був виплачувати позивачу державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», але в порушення вимог закону таку допомогу виплачував у меншому розмірі.

Зазначені висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Згідно ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII в редакції, що діяла станом до 01 січня 2007 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно частини 2 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції Закону України від 21.02.2006 р. N 3446-IV, яка набрала законної сили з 01 січня 2007 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.

Згідно пункту 3 розділу VII Прикінцеві положення зазначеного Закону розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Пунктом 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет країни на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V зупинено на 2007 рік дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VII Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Згідно абзацу третього частини другої ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення п. 14 ст. 71 та абзацу третього частини другої ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VII Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та встановлення розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи конституційні положення щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення частини 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції Закону від 21 листопада 1992 року № 2811-XII поновили свою дію з 09 липня 2007 року і після 09 липня 2007 року інший розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на 2007 рік визначений не був, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року мала право на отримання державної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі, встановленому частиною 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме, в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на кожну дитину.

Доводи апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не можуть бути причиною невиконання покладених на відповідача зобовязань, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V встановлено розмір мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 1 квітня 463 грн., з 1 жовтня 470 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача недоплаченої державної допомоги, суд першої інстанції виходив саме з цих розмірів мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до п. 57 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1751, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перераховується без звернення осіб, яким вона призначена, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум.

Дійшовши правильного висновку про порушення прав позивача, при розрахунку розміру недоплаченої позивачу допомоги за листопад 2007 року суд допустив помилку, а саме, розрахував допомогу на двох дітей за 6 днів, в той час як перша дитина ОСОБА_2 досягла трирічного віку 5 листопада 2007 року і допомога по догляду за двома дітьми позивачу повинна нараховуватися за 5 днів, а з 06 листопада 2007 року на одну дитину. Крім того, визначений за 6 днів розмір допомоги за листопад 2007 року суд помилково помножив на двох дитин, в той час як на другу дитину вже визначив допомогу за повний місяць в розмірі 470 грн., що дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років.

Виходячи з розміру прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років позивач за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинна була отримати допомогу по догляду за дітьми в розмірі 4497 грн. 36 коп. (за липень 2007 р. за 23 дні 463 : 31 день х 23 дні = 343 грн. 52 коп. х 2 дітей = 687 грн. 03 коп., за серпень 2007 р. 463 грн. х 2 дітей = 926 грн., за вересень 2007 р. 463 грн. х 2 дітей = 926 грн., за жовтень 2007 р. 470 грн. х 2 дітей = 940 грн., за 5 днів листопада 2007 р. на першу дитину 470 : 30 днів х 5 днів = 78 грн. 33 коп. та на другу дитину за весь листопад 2007 року 470 грн., за грудень 2007 р. на одну дитину 470 грн.).

Позивач за цей період фактично отримала 1040 грн. 29 коп. (за липень 2007 р. за 23 дні 207,09 : 31 день х 23 дні = 153 грн. 65 коп., за серпень 2007 р. 211 грн. 59 коп., за вересень 2007 р. 214 грн. 47 коп., за жовтень 2007 р. 214 грн. 47 коп., за листопад 2007 р. 130 грн. 46 коп., за грудень 2007 р. 115 грн. 65 коп.).

Недоплата складає 3457 грн. 07 коп.

Тобто висновок суду першої інстанції щодо розміру недоплаченої допомоги 3566 грн. 82 коп. не відповідає обставинам справи.

Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Враховуючи викладене, рішення суду підлягає зміні, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недоплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 3457 грн. 07 коп.

При зверненні до суду відповідачем з апеляційної скарги не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України відповідач від сплати судового збору не звільнений.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України із апеляційних скарг на рішення судів справляється судовий збір в розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п/п «а» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито» із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито 1% ціни позову, але не менш 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судовий збір з апеляційної скарги по цій справі складає 25 грн. 50 коп. (1% від 3457,07 грн., але не менш 51 грн. х 50%)

Відповідно до п. 10 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258, за апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цивільних справах витрати оплачуються в розмірі, передбаченому за позовну заяву до суду першої інстанції.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825 по цій справі витрати з інформаційно-технічного забезпечення підлягають сплаті в розмір 120 грн., як із справи позовного провадження з розгляду спору майнового характеру.

Клопотання відповідача про звільнення його від сплати з апеляційної скарги судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи через відсутність фінансування цих витрат, задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини 3 ст. 82 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Відповідно до частини 2 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, від сплати яких може звільнити суд на підставі частини 3 ст. 81 ЦПК України, належать:

1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

2) витрати на правову допомогу;

3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Тобто, суд не має повноважень на звільнення відповідача від сплати судового збору, таке право відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито» надано місцевим радам, до бюджету яких сплачується судовий збір.

Що стосується витрат на інформаційно-технічне забезпечення, такі повязані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, з виготовленням та видачею копій судових рішень.

Відсутність у відповідача фінансування цих витрат не є підставою для звільнення від їх сплати, оскільки це призведе до припинення роботи судів, які також мають неналежне фінансування і несплата учасниками процесу витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ призведе до припинення судами розгляду справ через неможливість інформування учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, неможливість технічної фіксації судового процесу, неможливість виготовлення та видачі копій судових рішень.

Оскільки апеляційний суд, хоча і змінив рішення, але ухвалив його на користь позивача, відповідно до ст. 88 ЦПК України судовій збір у розмірі 25 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 120 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 3041, ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити частково .

Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 04 червня 2010 року змінити. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 3 457 (три тисячі чотириста пятдесят сім) гривень 07 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України .

Стягнути з Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 25 (двадцять пять) гривень 50 коп. (на розрахунковий рахунок 31411537700004, отримувач - місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район, код бюджетної класифікації 22090100, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016 ) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22050002).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Л.І. Бондаренко