Рішення № 108637928, 26.01.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/18838/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув в порядку письмового провадження у місті Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ: 13814885) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1 код ЄДРПОУ: 43317547), в якому просить скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 03.11.2022 ВП 69729020 про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 03.11.2022 ВП 69729020 про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн. за невиконання рішення суду є протиправною, оскільки при її винесенні державним виконавцем належним чином не перевірено факт виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Позивач зазначає, що на момент винесення оскаржуваної постанови ним вже було виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі №380/22710/21 щодо повторного розгляду заяви позивача про поновлення виплати та перерахунку пенсії від 26.10.2021, про що повідомлено відповідача листом від 12.09.2022 №1300-5303-К/82079 та надано підтверджуючі документи, а тому вважає, що підстави для застосування до нього штрафу за невиконання рішення суду відсутні.

Ухвалою суду від 02.01.2023 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

11.01.2023 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто, у зв`язку чим ухвалою суду від 16.01.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно із особливостями, встановленими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язано відповідача надати суду завірені копії матеріалів виконавчого провадження №69729020 у визначений судом строк.

На виконання ухвали суду 19.01.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з належним чином завіреними копіями матеріалів виконавчого провадження №69729020. Відзив обгрунтований тим, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на момент її винесення доказів про виконання рішення суду боржником подано не було. Відповідач зазначає, що вказаний закон чітко визначає дії, які повинен вчинити державний виконавець у випадку невиконання рішення суду, зокрема, єдиним заходом примусового виконання рішення зобов`язального характеру є застосування штрафу до боржника. Відповідач зазначає, що позивач зобов`язаний в десятиденний строк з дати відкриття виконавчого провадження виконати рішення суду. Окрім цього, постановою від 26.09.2022 накладено штраф на позивача в розмірі 5100 грн. та зобов`язано його виконати рішення суду протягом десяти робочих днів, проте, станом на 03.11.2022 - день прийняття оскаржуваної постанови жодних доказів в підтвердження виконання рішення суду позивачем не подано. Вважає, що державний виконавець діяв згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення сторін, подання відповідачем витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження, а також той факт, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду та особливості, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без участі представників сторін, враховуючи скорочений, десятиденний строк, на розгляд цієї категорії справ.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

На підставі заяви стягувача ОСОБА_1 , 29.08.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Подоляк Ельвірою Богданівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69729020 з примусового виконання виконавчого листа №380/22710/21, виданого 19.07.2022 Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, згідно до поданої заяви від 26.10.2021 та прийняти за результатами її розгляду рішення, з урахування висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні.

Листами від 12.09.2022 № 1300-5303-8/82079 та від 13.09.2022 №1300-5308-8/82363 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило орган ДВС про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі № 380/22710/21. Зокрема, вказано, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі № 380/22710/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуло заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, згідно до поданої заяви від 26.10.2021 та прийнято за результатами її розгляду рішення від 14.07.2022 з урахування висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні. До листів додано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 14.07.2022.

26.09.2022 за невиконання рішення суду та відсутність в державного виконавця будь-яких документальних підтверджень щодо виконання виконавчого документа державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,0 грн, та зобов`язано виконати рішення суду.

28.09.2022 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про невиконання боржником рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі № 380/22710/21 та просила здійснити заходи примусового виконання рішення у спосіб та у порядку, встановлених виконавчим документом та законом, з метою невідкладного виконання боржником судового рішення належним чином та в повному обсязі.

03.11.2022 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200 грн, та зобов`язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів. Підставою прийняття зазначеної постанови вказано невиконання рішення суду без поважних причин та відсутність будь-яких заборон щодо вчинення виконавцем виконавчих дій примусового характеру.

Вважаючи, що відповідач протиправно виніс постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадженнявід 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 5 №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 цього Закону).

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).

Приписами статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З системного аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VIII слідує, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Судом встановлено, що 14.07.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення суду розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, згідно до поданої заяви від 26.10.2021 та прийнято за результатами її розгляду рішення, що підтверджується відповідним рішенням від 14.07.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , та не заперечується державним виконавцем.

За змістом заяви ОСОБА_1 від 28.09.2022 невиконання боржником рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі № 380/22710/21 зводиться до того, що прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.07.2022 рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 не є належним виконанням рішення суду, оскільки таке рішення прийнято без урахування висновків суду, викладених у рішенні у справі № 380/22710/21. Тобто, на переконання стягувача, боржник на виконання рішення суду був зобов`язаний прийняти рішення про призначення пенсії за віком, згідно до поданої заяви від 26.10.2021.

Водночас судом встановлено, що в ухвалі від 08.08.2022 про відмову у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 07.02.2022 у справі №380/22710/21 суд зазначив, що відповідач, приймаючи рішення від 14.07.2022, врахував висновки суду щодо необхідності дотримання вимог Порядку №22-1 при повторному розгляді заяви позивача. Вказане свідчить про виконання ГУ ПФУ у Львівській області судового рішення від 07.02.2022 у справі №380/22710/21. Встановлені судом фактичні обставини зумовлюють висновок суду про вчинення відповідачем всіх необхідних дій по виконанню рішення суду від 07.02.2022 у справі №380/22710/21.

На момент прийняття оскаржуваної постанови ухвала від 08.08.2022 про відмову у задоволені заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 07.02.2022 у справі №380/22710/21 перебувала на розгляді Верховного Суду (ухвала про відкриття касаційного провадження від 24.10.2022).

За таких обставин суд доходить висновку, що державний виконавець передчасно прийняв постанову про накладення штрафу від 03.11.2022 ВП 69729020 з виконання виконавчого листа від 19.07.2022 №380/22710/21, не переконавшись у виконанні Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення суду.

Окрім цього, суд враховує, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20, від 31.05.2022 у справі № 360/940/20 та відповідно до ч. 5 с. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Отже, на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов`язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм України Про виконавче провадження можуть вважатися обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Крім цього, встановлення таких обставин як: - невиконання судового рішення; - наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально. Обов`язок з`ясування цих обставин покладено на державного виконавця.

Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець зобов`язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 по справі № 420/70/19 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. В залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

У постанові Верховного Суду від 21.01.2020 по справі № 640/9234/19 суд дійшов висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Проте, як вбачається з оскаржуваної постанови державного виконавця про накладення штрафу у виконавчому провадженні, останню винесено лише у зв`язку з фактичним невиконанням судового рішення та без з`ясування і оцінки причин цього невиконання, якщо таке судом встановлено.

Будь-яких заходів щодо з`ясування та оцінки причин невиконання рішення суду відповідачем не вжито.

Водночас судом встановлено, що причиною невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення суду слугувало прийняття боржником рішення від 14.07.2022 про відмову у призначенні пенсії та висновок суду про вчинення відповідачем всіх необхідних дій по виконанню рішення суду від 07.02.2022 у справі №380/22710/21, наданий судом в ухвалі від 08.08.2022 про відмову у задоволені заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 07.02.2022 у справі №380/22710/21, а отже є поважною причиною його невиконання.

Суд також враховує, що позивачем вживалися заходи щодо виконання судового рішення, зокрема, 14.07.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення суду розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та прийнято відповідне рішення, про його прийняття відповідача повідомлено листами від 12.09.2022 № 1300-5303-8/82079 та від 13.09.2022 №1300-5308-8/82363.

Надаючи оцінку вжитих позивачем заходів щодо виконання рішення суду судом не встановлено наявності вини та умислу на навмисне невиконання рішення суду у цій справі з боку позивача.

Доводи відповідача та стягувача про те, що рішення суду виконано не в повному обсязі, оскільки позивачем не здійснено призначення пенсії стягувача, суд до уваги не бере, оскільки державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу не обгрунтовано, в якій частині не виконано рішення суду, не надано вмотивованого обгрунтування про визнання або невизнання причин невиконання рішення суду неповажними.

Суд також враховує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2022 у справі №380/16570/22 задоволено позов ГУ ПФУ у Львівській області та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 26.09.2022 ВП №69729020 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу за невиконання судового рішення, тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому суд зазначає, що вказане не виключає існування принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.. Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Відтак, беручи до уваги, що позивач в даній справі виступає не як суб`єкт владних повноважень а як сторона виконавчого провадження, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2481,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 287, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 03.11.2022 ВП 69729020 про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн..

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 ЄДРПОУ: 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст.287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Чаплик І.Д.