Рішення № 108636595, 25.01.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2023 року Справа№200/2522/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Стойки В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою, яка за місцем фактичного проживання перебував на обліку в територіальному органі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як отримувач страхових виплат. З 01.07.2016 року виплату страхових виплат було припинено з підстав, що не передбачені ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та поновлено 01.12.2021 року.

Відповідно позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01.07.2016 року по 30.11.2021 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 01.07.2016 року по 30.11.2021 року;

Ухвалою суду від 15.02.2022 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк. Відстрочено сплату судового збору по справі до прийняття рішення. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 13.06.2022 року витребувано у Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області матеріали особової справи ОСОБА_1 , в тому числі постанову, на підставі якої було прийнято рішення про припинення страхових виплат.

15.06.2022 року Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області надано відзив по справі згідно змісту якого вказано, що виплата регресу була припинена на підставі постанови № 0536/10946/10946.1/236 від 10.07.2016 року; підстава: закінчення терміну дії щомісячної виплати. Отже, відповідач вважає, що діяв виключно в межах, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством України; отже, вина в неотриманні позивачем сумм страхових виплат повністю відсутня.

Крім цього відповідач наголошує, що на підставі власної заяви, позивачу Лиманським міським відділенням продовжені страхові виплати з 01.12.2021 року. Виплати здійснюються дотеперішній час.

У період з липня 2016 по листопад 2021 року (включно) нарахування щомісячної страхової виплати складає 0,00грн., у зв`язку з чим заборгованість за означений період відсутня. Враховуючи зміст позовних вимог, позивач просить здійснити виплату за спірний період, однак нарахована сума до виплати складає 0,00грн. Позивач не надав до суду доказів, що з липня 2016 по листопад 2021 року, органи Управління ВД ФСС в Донецькій області або поза її межами, відмовляли позивачу в продовженні (відновленні) страхових виплат, тому відсутні підставі для висновку про протиправність припинення здійснення страхових виплат з липня 2016 по листопад 2021 року (включно).

У зв`язку з чим відповідач вважає, що відсутні протиправні дії відповідача щодо невиплати щомісячних страхових виплат за період з липня 2016 по листопад 2021 року (включно), а звернення позивача до суду є передчасним.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.

21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні". Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.

Указом Президента України від 18.05.2022, затвердженим Верховною Радою України (законопроекти №7389 та №7390), продовжено строк дії воєнного стану із 25 травня 2022 на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022).

Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України № 2500-IX від 15.08.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України № 2738-IX від 16.11.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

На підставі вказаного суд вважає за належне продовжити стоки розгляду справи.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . З 01.04.2001 року знаходився на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду ССНВВ та ПЗ України у м. Єнакієве Донецької області.

Згідно довідки МСЕК від 21.11.2013 серія 10 ААА №127577 позивачу встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 65%, у тому числі: 25% по трудовому каліцтву (дата по акту Н-1- 26.03.1993 р. №98); 40% професійне захворювання (дата акту П-4 21.10.2013 р. №б/н) та 3 гр. інвалідності - безстроково.

Згідно довідки від 15.12.2014 року № 1426/14466 позивач є тимчасово переміщеною особою.

15.12.2014 року позивач звернувся до територіального відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області із заявою про продовження страхових виплат.

Постановою від 18.12.2014 року № 0536/10946/10946.1/17 продовжено позивачу страхові виплати.

Постановою від 23.01.2015 року № 0536/10946/10946.1/18 призначено позивачу перераховану страхову виплату з 01.03.2014 р. (коригуюча).

Постановою від 24.07.2015 року № 0536/10946/10946.1/21 продовжено позивачу раніше призначену, але не виплачену, щомісячну страхову виплату.

Постановою ВВД Фонду у м. Краматорську Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 10.07.2016 року № 0536/10946/10946.1/236 припинено виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 5671, 17 грн. Причина припинення: закінчення терміну дії щомісячної виплати; виплату припинено з 01.07.2016 року.

Згідно відомостей про нараховані та виплачені страхові виплати відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих», страхові виплати позивачу не нараховані та не виплачені з 01.07.2016 року по 30.11.2021 року.

Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати соціальних виплат позивачеві з 01.07.2016 року по 30.11.2021 року з підстав, які не передбачені ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 р. №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Статтею 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У відповідності до вимог ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, виплата страхових виплат позивачу припинена з підстав отримання інформації про закінчення терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи, а також пункту 15 постанови КМУ № 365 від 08.06.2016 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (зі змінами, внесеними постановою КМУ № 335 від 25.04.2018 року) орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. До теперішнього часу окремий порядок Кабінетом Міністрів України не визначено.

Водночас, статтею 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування такої підстави для припинення страхових виплат не встановлено.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві страхових виплат.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини суд звертається до положень Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Статтею 24 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні запроваджено не було.

Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV Про боротьбу з тероризмом у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Стаття 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 Цивільного Кодексу України місце проживання фізичної особи це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 Цивільного кодексу України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов`язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання та протидії дискримінації в Україні дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користування правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (соціальні виплати ) (справа Мюллер проти Австрії).

У рішенні від 8 липня 2004 року Ілашку та інші проти Молдови та Росії ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Отже, як Законом України Про запобігання та протидії дискримінації в Україні, так і практикою ЄСПЛ встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

У статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно 3.7 Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 № 27 (далі Порядок № 27), щомісячні страхові виплати ВПО продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява, та позивач права на їх отримання не втратив.

Суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати від 01.12.2021 повинен був прийняти рішення щодо їх виплати позивачеві за спірний період часу, оскільки ці суми страхових виплат, згідно п. 3.9 Порядку № 27, повинні обліковуватись в робочих органах виконавчої дирекції Фонду.

Аналізуючи невиплату відповідаем страхових виплат у вказаний період, суд вважає, що відповідач діяв не у передбачений законом спосіб, порушуючи право позивача на отримання страхових виплат

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому страхових виплат незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

У відповідності до Постанови Великої Палати Верховного суду (Справа 243/3505/16-ц, провадження № 14-271цс18) від 20 вересня 2018 року остання зазначила, що у зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими наведені в касаційній скарзі доводи щодо неврахування судами того, що позивач належить до осіб, які до теперішнього часу не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади, тобто не мають статусу внутрішньо переміщених осіб, а виплата заборгованості зі страхових виплат покладена на те відділення, де потерпілий зареєстрований як тимчасово переміщений при написанні заяви про виплату заборгованості до відділення, де на теперішній час отримує страхові виплати, а також щодо неможливості виконання рішення через відсутність фінансування.

Таким чином, зміна позивачем місця проживання, відсутність довідки переміщеної особи, припинення її дії не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, страхових виплат.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, не виплачуючи страхові виплати позивачу за період з 01.07.2016 року по 30.11.2021 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим підлягають захисту порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу страхових виплат за період з 01.07.2016 року по 30.11.2021 року та зобов`язанням відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість по страховим виплатам за період з 01.07.2016 року по 30.11.2021 року.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на фактичні обставини справи, враховуючи наявність постанови відповідача про припинення щомісячної страхової виплати, суд вважає ефективним способом захисту порушеного права позивача скасувати постанову від 10.07.2016 року № 0536/10946/10946.1/236, якою припинено виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 5671, 17 грн. Причина припинення: закінчення терміну дії щомісячної виплати; виплату припинено з 01.07.2016 року.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підстав наведеного, керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3 ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01.07.2016 року по 30.11.2021 року.

Скасувати постанову ВВД Фонду у м. Краматорську Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 10.07.2016 року № 0536/10946/10946.1/236, якою припинено виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 5671, 17 грн. Причина припинення: закінчення терміну дії щомісячної виплати; виплату припинено з 01.07.2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3 ЄДРПОУ 13486010) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 01.07.2016 року по 30.11.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3 ЄДРПОУ 13486010) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб - адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.В. Стойка