Рішення № 108632635, 19.01.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17959/22

Провадження № 2/761/1821/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Харитончук О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації при звільненні, вихідної допомоги та компенсації невикористаної відпустки, -

В С Т А Н О В И В:

06.09.2022 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить:

стягнути з відповідача на користь позивача суму невиплаченої частини заробітної плати за березень-червень 2022 року в сумі 122 727,27 грн. у відповідності до положень статті 47 КЗпП України; невиплачену частину компенсації за невикористану відпустку в розмірі 11 961,57 грн., передбаченої ст.83 КЗпП України; суму невиплаченої частини вихідної допомоги при звільненні в розмірі 35 999,89 грн., передбаченої статтею 44 КЗпП України; суму невиплаченої компенсації при звільненні в розмірі 1 800 000,00 грн. у зв`язку зі скороченням посади.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем та при звільненні в порушення вимог діючого законодавства не було виплачено зазначені вище суми.

Зокрема, частина заробітної плати за березень-червень 2022 року в розмірі 122 727,27 грн, наступні суми пов`язані з недоплатою заробітної плати за березень-червень 2022 року.

Крім того, відповідач в порушення рішення правління АТ «МР Банк» від 16.02.2022 року не виплатив компенсацію в сумі 1 800 000,00 грн.

27.12.2022 року до суду надійшов відзив на заявлені вимоги в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні заявлених вимог з тих підстав, що з моменту прийняття рішення про ліквідацію Банку та призначення уповноваженої особи Фонду, останній набув всіх повноважень, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в тому числі стосовно видання організаційно-розпорядчих документів Банку, оцінки роботи персоналу, прийняття рішень щодо змін в роботі Банку та з кадрових питань, зокрема зміни умов праці, встановлення простою та вивільнення працівників. Твердження позивача стосовно необхідності попередження про зміну умов праці, зокрема в частині скасування додаткової заробітної плати за 2 місяці, як того вимагає КЗпП України є помилковим з огляду на діючі положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якими таке попередження на час дії військового стану не вимагається. Позивач, будучи ознайомленою із наказом та розуміючи що їй зменшено заробітну плату не подала заяву про припинення трудових відносин у відповідності до положень п.6 ст.36 КЗпП України.

Посилання позивача на Положення про оплату праці є недоречним, оскільки відповідно до наказу №2/лк від 01.04.2022 року «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» даний внутрішній нормативний документ - Положення про оплату праці - також було скасовано, як і всі інші документи, що регулювали умови оплати праці в Банку.

Посилання позивача на окремі положення Конституції України, Закон України «Про оплату праці», положення статті 108 КЗпП України та інші норми законодавства з оплати праці, недоречні та помилкові, оскільки конституційні права та свободи людей в умовах воєнного стану обмежені, а гарантій, які закладені для умов мирного часу, в поточних умовах не можуть бути реалізовані в силу Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який має пріоритет по відношенню до інших законодавчих актів.

Щодо виплати компенсації при звільненні в розмірі 10 окладів представник зазначила, що рішення правління на яке посилається позивач було скасоване наказом №2/лк від 01.04.2022 року. Крім того, на виконання п.2 рішення не було укладено договір.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засідання заперечила проти задоволення заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, врахувавши їх процесуальні заяви, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Як визначено п.2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Указом Президента України № 64/2022 від 04.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався.

Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40,47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Отже, Конституція України надає можливість в умовах воєнного стану встановлювати окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, зокрема, щодо прав, передбачених ст.43 Конституцією України.

24.03.2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно із статтею 1 зазначеного Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану". На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з відповідачем та 13.06.2022 року була звільнена із посади керівника центру супроводження клієнтських операцій АТ «МР Банк» в зв`язку з ліквідацією підприємства, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Як вбачається з витягу із штатного розпису, заробітна плата ОСОБА_2 на займаній посаді складалась із посадового окладу 144 000,00 грн. та винагороди 36 000,00 грн.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 лютого 2022 року № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» Розпочато процедуру ліквідації АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» (далі - АТ «МР БАНК») строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «МР БАНК», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Луньо Іллю Вікторовича строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Частина 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Отже, з моменту початку ліквідації Банку, Банк як юридична особа вже не виконує функції банківської установи та не здійснює діяльність, що передбачена Законом України «Про банки та банківську діяльність», отже всі функції Банку припиняються, а всі операції Банку, що ліквідується, здійснюються виключно в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регламентує порядок та черговість задоволення кредиторських вимог та норми якого є спеціальними та пріоритетними по відношенню до інших законодавчих та нормативно-правових актів. Одночасно з відкликанням ліцензії, подальше функціонування юридичної особи АТ «МР Банк» здійснюється виключно для забезпечення потреб ліквідаційної процедури.

Частина 2 статті 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що рішення уповноваженої особи Фонду є обов`язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.

Частина 1 ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема:

1) здійснює повноваження органів управління банку,

5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю.

Наказом №80/л від 25.03.2022 року «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР Банк» в умовах ліквідації як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 скасовано в АТ «МР Банк» виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в тому числі доплат, надбавок, винагород та інше. Всі попередні накази про встановлення додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат вважаються такими, що втратили чинність.

Наказом №2/лк від 01.04.2022 року «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР Банк» в умовах ліквідації як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 та на виконання наказу №80/л від 25.03.2022 року скасовано в АТ «МР Банк» дію всіх нормативних документів Банку (накази, розпорядження, регламенти, політики та положення, рішення Правління та інших виборних органів, договори, угоди та інше) або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати.

При зверненні до суду з позовом позивач посилалась на Положення про оплату праці працівників АТ «Сбербанк», що затверджене рішенням правління АТ «Сбербанк» (протокол засідання правління від 27.01.2021 року №6). Однак суд не може прийняти до уваги посилання позивача на Положення про оплату праці, оскільки воно було скасоване наказом №2/лк від 01.04.2022 року.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначала, що в порушення положень ст.ст.97, 32, 103 КЗпП України відповідачем було зменшено заробітну плату позивачу. Крім того, фактично не відбулось жодних змін і організації виробництва і праці, які б могли бути підставою для скасування виплати додаткової заробітної плати позивачу.

Частина 3 статті 32 КЗпП України (в редакції станом на 25.03.2022 року та 14.04.2022 року) визначала, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (ч.4 ст.32 КЗпП України).

Частина 4 статті 97 КЗпП України визначає, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

В той же час, стаття 103 КЗпП України визначає, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Стаття 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначала, що у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Однак позивач не оскаржувала накази №80/л від 25.03.2022 року та №2/лк від 01.04.2022 року, судом не встановлено неправомірність зазначених наказів. А тому відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів (як зазначила позивач недоплачена заробітна плата). Крім того, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення винагороди, суд не вбачає підстав для стягнення невиплаченої частини компенсації за невикористану відпустку в розмірі 11 961,57 грн., передбаченої ст.83 КЗпП України; суми невиплаченої частини вихідної допомоги при звільненні в розмірі 35 999,89 грн., передбаченої статтею 44 КЗпП України, оскільки вони є похідними вимогами.

Щодо вимог позивач про стягнення 1 800 000,00 грн. компенсації при звільненні суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правлінням АТ «МР Банк» 16.02.2022 року прийнято рішення за яким вирішено здійснити виплату особам, вказаним в додатку №1 (як вбачається, позивач зазначена в додатку) до Протоколу компенсації (компенсаційні виплати при звільненні) в розмірі 10 заробітних плат при їх звільненні у випадках: за згодою сторін; за ініціативи банку, що підтверджується копією протоколу №21.

Даним рішенням не передбачено сплату компенсації у випадку ініціювання ліквідації Банку державою.

Крім того, пунктом 2 даного рішення передбачено необхідність укладення з працівниками Банку, зазначеними в Додатку №1, відповідної угоди про виплату компенсації в якому має бути визначено зобов`язання Банку здійснити таку виплату у випадках, передбачених в п.1 даного протоколу.

Таким чином, враховуючи, що даним рішенням не було передбачено можливості сплати компенсації у випадку, якщо ліквідація банку ініціюється державою, суду не надано доказів, що на виконання п.2 рішення був укладений між Банком та позивачем договір, наказом №2/лк від 01.04.2022 року зазначене рішення також скасоване, тому суд вважає, що відсутні законом передбачені підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Так, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 76 - 81, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,

вирішив:

В позові ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації при звільненні, вихідної допомоги та компенсації невикористаної відпустки - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 25 січня 2023 року

Суддя: Н.Г. Притула