Рішення № 108632080, 27.01.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3150/22

Справа № 760/15695/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Липківського 15» /далі - ОСББ «Липківського 15»/ (код ЄДРПОУ: 42088999, адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Липківського, буд. 15) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (адреса: АДРЕСА_2 ), про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

14.06.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом голови правління ОСББ «Липківського 15» Савченко В.П., в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку, прибудинкової території та спожиту електричну енергію у розмірі 18 722,82 грн, інфляційні втрати - 3 663,49 грн, 3% річних від простроченої суми - 1 545,01 грн та витрат по сплаті судового збору - 2 270,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.06.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Доводи позову

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , в якому створено ОСББ «Липківського 15».

Зазначає, що відповідач, як власник нерухомого майна, своїх обов`язків належним чином не виконує, у зв`язку з чим, у неї утворилася заборгованість по спожитим комунальним послугам.

Звертає увагу, що сума заборгованості відповідача за період з 01.07.2018 по 31.03.2021 становить 18 722,82 грн, з яких:

-10 896,81 грн - по обов`язковим внескам (платежам) на утримання будинку та прибудинкової території;

-7 826,01 грн - по спожитій електричній енергії.

Окрім того, вказує, що позивач має право на отримання сум заборгованості з урахуванням інфляційних втрат в сумі 3 663,49 та 3% річних в сумі 1 545,01 грн.

За таких обставин, просить суд захистити порушені права та інтереси, ухваливши рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію та послуги з утримання будинку та прибудинкової території, та нарахованих на цю заборгованість інфляційних та річних.

Щодо правової позиції відповідача

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

З відповіді Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА від 19.06.2021 вбачається, що відповідачка ( ОСОБА_1 ) з 10.03.1969 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV громадянин України …> зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Відповідно до ч. 10 ст. 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. …> За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, 01.09.2022 суд зробив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких письмових заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості достеменно встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

До позовної заяви позивачем долучено відповідь комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 12.09.2017 зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Зі змісту виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСББ «Липківського 15» зареєстровано 24.04.2018.

Також, до позовної заяви долучено копію витягу зі статуту ОСББ «Липківського 15», п. 5.2 якого, зокрема, передбачено, що співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Зі змісту п. 4.2 протоколу загальних зборів ОСББ «Липківського 15» від 08.06.2018 вбачається, що співвласниками було вирішено затвердити з 01.07.2018 щомісячний розмір внесків співвласників будинку на утримання (управління/обслуговування) будинку та прибудинкової території з розрахунку 6,10 грн/місяць за 1 кв.м. площі приміщення, що належить співвласнику.

З 01.04.2020 вказаний щомісячний розмір обов`язкових внесків і платежів було підвищено до 6,20 грн, що підтверджується п. 5.1 протоколу загальних зборів № 3 ОСББ «Липківського 15» від 26.03.2020, копії витягу з якого долучена до позовної заяви.

Зі змісту відповіді ПАТ «ДТЕК «Київські Електромережі» вбачається, що постачання електричної енергії об`єкту за адресою: вул. Липківського, 15 здійснюється з 09.11.2018 за діючими тарифами на електричну енергію та розподіл електричної енергії.

14.11.2018 між ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі» та ОСББ «Липківського 15» укладено угоду № 110-18-е про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором № 44215 від 09.11.2018, відповідно до п. 1 якого, Боржник визнає та підтверджує заборгованість перед Кредитором за договором про постачання електричної енергії від 09.11.2018 № 44215 (особовий рахунок: НОМЕР_1 ) сумою 114 723,84 за активну електричну енергію, у т.ч. ПДВ 19 120,64 грн станом на 14.11.2018.

Також, до позовної заяви долучено копію рахунку № 44215015/11/1 від 14.11.2018 на загальну суму 114 723,84 грн, виставленого ОСББ «Липківського 15» від ПрАТ «ДТЕК «Київські Електромережі».

Зі змісту відповіді ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі» вбачається, що у період з 10.12.1991 по 09.11.2018 електрозабезпечення житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 15 здійснювалося на підставі договору про постачання електричної енергії від 10.12.1991 № 5132, укладеного між ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі» та ОК «ЖБК «Комунальник-15».

До позовної заяви долучено копію рахунку № 44215015/1/1 від 01.02.2019 на загальну суму 56 117,04 грн, виставленого ОСББ «Липківського 15» від ТОВ «Київські енергетичні послуги».

Зі змісту повідомлення ДПЗД «Укрінтеренерго» від 09.07.2019 вбачається, що ОСББ «Липківського 15» віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії».

Також, до позовної заяви долучено копії рахунків виставлених ОСББ «Липківського 15» від ДПЗД «Укрінтеренерго», зокрема:

-від 12.09.2019 на загальну суму 86 453,29 грн;

-від 15.01.2020 на загальну суму 82 164,26 грн;

-від 09.10.2019 на загальну суму 93 380,54 грн.

Зі змісту повідомлення ТОВ «Київські енергетичні послуги» від 02.10.2019 вбачається, що ОСББ «Липківського 15», приєдналося 01.10.2019 до умов публічного договору про про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в повному обсязі на умовах комерційної пропозиції «побутова».

Позивачем долучено копію рахунку, виставленого ОСББ «Липківського 15» від ТОВ «Київські енергетичні послуги», від 01.11.2019 на загальну суму 26,28 грн, а також розрахунки заборгованості відповідача, за змістом яких:

-10 986,81 грн - заборгованість по обов`язковим внескам на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2018 по 31.03.2021;

-7 826,01 грн - заборгованість за спожиту електроенергію за період з 01.07.2018 по 31.03.2021;

-3 663,49 грн - інфляційні втрати за період з 01.07.2018 по 31.03.2021;

-1 545,01 грн - 3% річних за період з 01.07.2018 по 31.03.2021;

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСББ «Липківського 15» виступає колективним споживачем електричної енергії

Положеннями ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, зокрема, зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц (провадження № 61-1647св17):

«Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними».

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Разом з тим, згідно з п. 6 ч. ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Положеннями ст. 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підтвердження належності відповідачці квартири АДРЕСА_2 , позивачем долучено копію відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 12.09.2017.

Разом з тим, Суд звертає увагу, що на підставі документу 5-річної давнини неможливо дійти достеменного висновку про належність відповідачу квартири за періоди нарахування відповідачем заборгованості (з 01.07.2018 по 31.03.2021).

Інших доказів на підтвердження належності відповідачу квартири АДРЕСА_2 , зокрема, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на дату звернення з позовом, матеріали справи не містять.

Також, суд бере до уваги правові висновки, наведені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) за змістом яких:

«Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі».

За змістом п. 8 ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку яким є позивач, зобов`язаний у разі прийняття відповідного рішення співвласниками багатоквартирного будинку приймати на банківський рахунок, відкритий для розрахунків за окремим багатоквартирним будинком для цієї мети, внески на проведення капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, та забезпечувати проведення відповідних розрахунків.

Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Зі змісту долучених до позовної заяви документів, неможливо перевірити правильність нарахування заборгованості відповідачу за спожиту електричну енергію, а також послуг з утримання будинку та прибудинкової території, оскільки односторонньо складний позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом в розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

За таких обставин, на підставі наданих позивачем доказів у справі у суду відсутні підстави вважати доведеними обставини, що обов`язок зі сплати житлово-комунальних послуг за період з 01.07.2018 по 31.03.2021 має бути виконаний саме відповідачкою, при цьому надані на підтвердження заборгованості відповідача складені позивачем розрахунки заборгованості, не дають можливості дійти висновку про її фактичну наявність, розмір та правильність нарахування заборгованості саме відповідачу ( ОСОБА_1 ), у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги про стягнення інфляційних втрат на 3% річних є похідними від позовної вимоги про стягнення заборгованості, то такі вимоги також задоволенню не підлягають.

З огляду на висновок суду про відмову у позові, судові витрати у справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 206, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову об`єднання співласників багатоквартирного будинку «Липківського 15» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич