Рішення № 108624518, 24.11.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38809/21

Провадження № 2/761/6043/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Габунії Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Київського міського центу зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2021 р. Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у вигляді виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 76324,26 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.03.2020 р. до нього звернувся відповідач із заявами про надання статусу безробітного та про призначення допомоги по безробіттю, за результатами розгляду яких останньому з цієї дати надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 11.03.2020 р. по 05.03.2021 р., як застрахованій особі, з врахуванням страхового стажу. 15.12.2020 р. відповідача знято з реєстрації як безробітного та припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі його заяви, поданої у зв`язку з відмовою від послуг центра зайнятості. Під час здійснення обміну даними з Пенсійним фондом України позивачем виявлено, що 26.09.2018 р. відповідач уклав з ТОВ «Гербалайф Україна» договір про дистриб`юторську діяльність, згідно якого отримував винагороду, в тому числі й у період перебування на обліку в статусі безробітного. Отже, з 26.09.2018 р. відповідач, уклавши цей договір та отримуючи за ним дохід, фактично належав до зайнятого населення, однак під час постановки та перебування на обліку як безробітний, про цю обставину позивача не повідомив. З врахуванням викладеного, позивачем прийнято рішення про повернення нарахованого та виплаченого відповідачу матеріального забезпечення, яке складалось з допомоги по безробіттю в сумі 76324,26 грн., після чого останньому у досудовому порядку направлявся лист-повідомлення з пропозицією повернути отримані кошти, однак до даного часу відповідачем добровільно позивачу вони повернуті не були. Таким чином, оскільки відповідач, перебуваючи на обліку в статусі безробітного отримував відповідне матеріальне забезпечення, однак фактично належав до зайнятого населення, уклавши цивільно-правовий договір та отримуючи дохід, про що позивача не повідомив, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь коштів у вигляді виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 76324,26 грн

Ухвалою від 18.11.2021 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові та інших поданих ним заявах по суті справи.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в поданих ним заявах по суті справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 04.03.2020 р. до позивача звернувся відповідач із заявами про надання статусу безробітного та про призначення допомоги по безробіттю, у яких власноруч зазначив, що він не відноситься до категорії зайнятого населення у розумінні ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VІ) та через відсутність роботи немає заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, що підтверджується копіями відповідних заяв від 04.03.2020 р.

Також, відповідач у заяві про надання статусу безробітного від 04.03.2020 р. вказав, що ознайомлений з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законом України «Про зайнятість населення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Так, за результатами розгляду вказаних заяв відповідно до норм ст. 43 Закону № 5067-VІ, наказом Шевченківської районної філії КМЦЗ № НТ200310 від 10.03.2020 р. відповідачу надано статус безробітного з 04.03.2020 р., тобто з моменту звернення до служби занятості, що підтверджується копією витягу із наказів.

Згідно з пп.1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон № 1533-ІІІ) наказом Шевченківської районної філії КМЦЗ № НТ201209 від 09.12.2020 р. відповідачу призначено допомогу по безробіттю з 11.03.2020 р. по 05.03.2021 р., як застрахованій особі з врахування страхового стажу, що підтверджується копією витягу із наказів.

Відповідно до пп.2 п.1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 р. № 624, відповідачу з 15.12.2020 р. припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі його заяви про зняття з реєстрації як безробітного у зв`язку з відмовою від послуг центра зайнятості.

Також з 15.12.2020 р. згідно положень абз.16 пп.1 п.30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 р. № 792, припинено реєстрацію відповідача як безробітного.

Позивач зазначає, що при здійсненні обміну даними про особу з Пенсійним фондом України, Шевченківською районною філією КМЦЗ виявлено, що 26.09.2018 р. відповідачем з ТОВ «Гербалайф Україна» укладено договір про дистриб`юторську діяльність, згідно якого останній отримував винагороду, в тому числі й у період перебування на обліку в статусі безробітного.

Керуючись п.18 ч.2 ст. 22 Закону № 5067-VІ, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62 та Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 26.09.2001 р. № 1266, посадовими особами позивача за результатами проведеної звірки достовірності періоду перебування у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Гербалайф Україна» та нарахованого відповідачу доходу, 19.02.2021 р. складено акт № 569 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону № 1533-ІІІ.

Згідно з висновками, викладеними у вказаному акті, відповідач під час знаходження на обліку, як безробітний, перебував у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Гербалайф Україна» на підставі укладеного між ними договору про дистриб`юторську діяльність від 26.09.2018 р. № 5418131942 та отримував винагороду.

Як вбачається з акту виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 20.06.2020 р., акту взаєморозрахунків від 20.06.2020 р. та листа ТОВ «Гербалайф Україна» Вих. № 18/02/2 від 18.02.2021 р., згідно умов вказаного договору, який є діючим, відповідачу за період з березня 2020 року по лютий 2021 року виплачено винагороду в загальній сумі 22540,04 грн. (11270,04 грн. - червень 2020 року, 11270,00 грн. - січень 2021 року).

Згідно з ч.3 ст. 44 Закону № 5067-VІ відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Відповідно до ч.2 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 статті 36 Закону № 1533-ІІІ передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач з 26.09.2018 р. фактично належав до зайнятого населення, однак не повідомив позивача під час постановки та перебування на обліку як безробітний про наявність між ним та ТОВ «Гербалайф Україна» цивільно-правових відносин, внаслідок яких він отримує дохід.

15.03.2021 р. Шевченківською районною філією КМЦЗ видано наказ № 38/291-02/21, відповідно до якого прийнято рішення щодо повернення нарахованого та виплаченого відповідачу матеріального забезпечення у сумі 76324,26 грн., яке складається з допомоги по безробіттю за період з 11.03.2020 р. по 05.12.2020 р., що підтверджується довідкою-рахунком від 23.02.2021 р. № 124.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлявся відповідачу лист-повідомлення від 15.03.2021 № 291.5-916/21 з пропозицією повернути отримані кошти, однак до даного часу відповідачем у добровільному порядку вони повернуті не були.

Відповідно правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 27.02.2019 р. в справі № 464/9098/16-ц, укладаючи договір цивільно-правового характеру 05.08.2014 р., особа мала усвідомлювати момент укладення договору, наслідки укладення такого договору, метою якого є отримання грошової винагороди за виконану роботу. Чим порушив положення ч.2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» та ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не повідомивши спеціалістів центру зайнятості про свою зайнятість, намір виконувати роботу, за яку отримувати винагороду.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що відповідач, уклавши договір про дистриб`юторську діяльність та отримуючи за ним дохід, фактично належав з моменту укладення цього договору до зайнятого населення, однак свідомо не повідомив про цю обставину позивача під час постановки та перебування на обліку як безробітний, внаслідок чого йому нараховувалось та виплачувалось матеріальне забезпечення, що складалось з допомоги по безробіттю в сумі 76324,26 грн., суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача виплачену допомогу по безробіттю в сумі 76324,26 грн.

Крім того, відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн., а всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 78594,26 грн. (76324,26 грн. + 2270,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Київського міського центу зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського міського центу зайнятості 78594 (сімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 26 коп., з яких: 76324 (сімдесят шість тисяч триста двадцять чотири) грн. 26 коп. - отримана допомога по безробіттю за період з 11.03.2020 р. по 05.12.2020 р.; 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - судові витрати по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: