Рішення № 108621358, 23.01.2023, Франківський районний суд м. Львова

465/7316/22

2-а/465/92/23

РІШЕННЯ

Іменем України

23.01.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Ванівського Ю. М.

за участю секретаря Лозинського Т.Р. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом адвоката Огородника О. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач мотивує тим що 22.11.2022 року щодо ОСОБА_1 було складено постанову сереї БАВ № 268603 за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що він «не увімкнув правий покажчик повороту, повернувши праворуч», чим начебто порушив ПДР. З постановою позивач не згоден, порушення ПДР не вчиняв, вважає, що процедура його зупинки, розгляду справи та накладення стягнення була незаконною, доказів вчинення адміністративного правопорушення працівники УПП не надали, просить позов задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05.12.2023 року відкрито провадження у справі.

В судове засідання позивач та його представник не з`явився, однак через канцелярію суду надійшла заява про слухання справи у відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача 19.01.2023 року подав відзив на позовну заяву. У відзиві зазначає, що інспектор чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення ПДР, а тому, як посадова особа єдиного контролю органу у сфері забезпечення безпеки дорожгього руху, зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення. В ході патрулювання поліцейськими управління було помічено транспортний засіб яким керував позивач, після зміни напрямку руху останній не увімкнув світловий покажчик повороту. Після зупинки транспортного засобу, було дотримано процедуру підготвки та розгляду справи по факту вчиненого правопорушення. Інспектором управління було з`ясовано всі необхідні обставини та вирішено питання для початку розляду. Розгляд справи справи відбувся в присутності особи, що відповідає інструцкії № 1395 від 07.11.2015, а саме було оголошено, яка справа розглядається, з посиланням на пунткти ПДР України, роз`яснено права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Враховуючи вище викладене з позовними вимогами не погоджуються та просять відмовити у задоволенні позову. Також представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу. Вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, а отже повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами. Вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, явно завищиними та неспівмірними з складністю позову та значенням справи для сторни. Просить відмовити у задоволенні вимоги щодо стягнення судових витрат у частині стягнення суми надання правничої допомоги.

23.01.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. В даній відповіді вказує на те, що від відповідача отримано лист, на підставі даного листа на флеш носії отримано наручно в УПП відеоматеріали, з яких вбачається, що поворотник позивача з вул. Жовківської на вул. Б. Хмельницького був увімкнений. Це добре видно на відео файлі (проміжок часу на таймері в кадрі 23:07:30 23:07:33 год.). Просить позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з`явився, однак через канцелярію суду надійшла заява про слухання справи у відсутності позивача та його представника.

Представник Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП в судове засідання не з`явився, надіслав відзив, в якому просить розгляд справи проводити у відсутності представника.

Відповідно до ч.3ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявних у справі доказів без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши відеоматеріали та з`ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.11.2022 рокуінспекторомУправління патрульноїполіції уЛьвівській областіМончун НазаромВолодимировичем винесено постанову серії БАВ № 268603 про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, за те, що він керував транспортним засобом, виїжджаючи з вул. Жовківська на вул. Б.Хмельницького не увімкну правий покажчик повороту, повернувши праворуч, чим порушив вимоги п. 9.2б ПДР.

Відповідно до ч. 1ст.9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вст.72 КАС Українивказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

В ч.1ст.77 КАС Українивказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3ст.77 КАС Українидокази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так судом встановлено, що відповідачем не надано до суду жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011, заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, заява №36673/04).

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справКонвенціюпро захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людинияк джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, вважаю, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача не надані.

Відповідно до вимог п.3 ч.3ст. 286 КАС України,за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Частиною першоюстатті 139 КАС Українипередбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі та зазначені нормиКАС України, з УПП у Львівській області ДПП за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір в сумі 496,20 грн. на користь позивача.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленогоКАС України,обов`язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, а також з переглянутих наданих суду відеоматеріалів, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення від 22.11.2022 року, слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст.134КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Згідно ч. 1 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача до суду подано заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу. Просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача подано договір про надання правничої допомоги № 150/2022 від 25.11.2022 року. Акт № 1 про надані послуги згідно договору № 150/2022 від 25.11.2022 року про надання професійної правничої допомоги.

Приймаючи до уваги визначений позивачем предмет спору, складність справи, обсяг задоволених позовних вимог, суд вважає, що вимоги про стягнення судових витрат, які понесені позивачем на правову допомогу підлягають часковому задоволенню.

На основі вищевикладеного, керуючись, ст.ст. 9,72,77,134, 241,286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката Огородника О. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, про скасуванняпостанови усправі проадміністративне правопорушення- задоволити.

Скасувати постанову серії БАВ № 268603 від 22.11.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, - закрити.

Стягнути зарахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліціїу Львівськійобласті Департаменту патрульної поліції накористь Джиджори Андрія Івановича (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді у розмірі 1000 (одну тисячу гривень) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульноїполіції у Львівськійобласті Департаментупатрульної поліціїНаціональної поліціїУкраїни в користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судових витрат у розмірі 496, 20 грн. на відшкодування судового збору.

Рішенняможе бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня отримання копії постанови.

Позивач: ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ;

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області, місце знаходження: 79071, м. Львів, вул. Перфецького, 19, ЄРДПОУ 39962825.

Суддя Ванівський Ю. М.