Рішення № 108613700, 26.01.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11530/22

Провадження № 2/752/2546/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого- судді -Машкевич К.В. , за участю секретаря -Гненик К.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом і просить:

- скасувати наказ ТОВ» КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» №04/03/22 від 04 березня 2022 року про звільнення з роботи;

- поновити його на посаді начальника автомобільного газозаправного пункту;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Посилається в позові на те, що 31 грудня 2020 року наказом № 117 від 30 грудня 2020 року був прйнятий на роботу у ТОВ» КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» на посаду начальника автомобільного газозаправного пункту.

25 лютого 2022 року в зв`язку з військовою агресією росії проти України та запровадженням на території України воєнного стану ним була подана заява командиру добровольчого формування Фастівської територіальної громади Київської області з метою захисту територіальної громади від протиправних посягань.

10 березня 2022 року ним був укладений контракт добровольця територіальної оборони.

27 лютого 2022 року в електронному вигляді в Вайбер він попередив свого безпосереднього керівника ОСОБА_2 про вступ до територіальної громади та неможливістю бути присутнім на роботі.

14 березня 2022 року він отримав смс повідомлення з телефону директора товариства ОСОБА_3 з пропозицією написати заяву про звільнення, однак він відмовився і надав копію контракту.

01 липня 2022 року через Укрпошту ним був отриманий лист від відповідача про звільнення з роботи наказом № 04/03/22 від 02 березня 2022 року за п.2 ст.41 КЗпП України.

24 червня 2022 року в офісі відповідача він отримав трудву книжку, а копію наказу йому видати відмовилися.

Вважає своє звільненні незаконним, оскільки він не вчиняв дій, які б давали підстави для втрати довір`я.

Доказів протилежного відповідач не надав.

Крім того, починючи з 25 лютого 2022 року він не виходив на роботу, оскільки виконував державні та громадські обов`язки, не міг виконувати посадові обов`язки з безпосереднього обслуговування грошових або товарних цінностей, які б давали підстави для звільненя.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.119 КЗпП України на нього на час виконання державних або громадських обов`язківи гарантується збереження місця роботи/посади/ і середнього заробітку.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

05 вересня 2022 року справа була зареєстрована в канцелярії суду та відповідно до ст.33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 30 вересня 2022 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

26 жовтня 2022 року відповідач подав відзив, яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що при прийнятті на роботу позивач підписав договір про повну матеріальну відповідальність з товариством та посадову інструкцію начальника АГЗП.

26 серпня 2021 року та 28 серпня 2021 року позивача було закрпілено за адресами здійснення товариством господарської діяльності, як матеріально-відповідальну особу, а саме: в АДРЕСА_1 та в м. Києві по Кільцевій дорозі/кафе Стоп/.

Товариство є підприємством критичної інфраструктури, оскільки здійснює свою господарську діяльність з реалізації пального через мережу автомобільних станцій під логотипом`БАРС».

З 24 лютого 2022 року товариство працювало в посиленому режимі, однак відповідач до виконання своїх обов`язків не приступив, залишив матеріальні цінності, які були ввірені йому вище приведеними наказами, не забезпечив збереження цінностей за ввіреними йому об`єктами та не організував роботу цих об`єктів, а саме: безперебійну роботу АГЗП, облік, прийняття, відпуск та зберігання пального, передачу готівкових коштів до банківської установи, графік виходу на робоу, цілісність та збереження матеріальних цінностей та ін.

Додана позивачем заява не містить будь-якої відмітки її отримання добровольчим формуваня Фастівської територіальної громади, а тому вважає її неналежним та недопустими доказом.

Безпосереднім керівником ТОВ`КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» є ОСОБА_3 , який має офіційний номер телефону в товаристві та офіційну електронун адресу.

Закон «Про організацію трудових відносин в умоває воєнного стану» дозволяє здійснювати листування засобами електронного документообігу, а тому інформування ОСОБА_2 визначеним номером телефону також не є належним та допустимим доказом.

Де знаходився позивач до моменту укладення контракту 10 березня 2022 року, останній не зазначає.

Тобто, якби позивач дійсно вступив до лав територіальної оборони Збройних Сил України, надав копію контракту роботодавцю та написав відповідну заяву, товариство було б зобов`язане увільнити його від виконання трудових обв`язків.

Однак, починаючи з 24 лютого 2022 року товариство неодноразово намагалося зв`язатися з позивачему телефонному режимі, однак до 28 лютого 2022 року він не відповідав.

28 лютого 2022 року позивач повідомив, що з ним усе гаразд, однак виконувати свої функціональні обов`язки відмовився, до роботи не приступив, будь-яких пояснень не надав, що і було підставою для його звільнення.

04 березня 2022 року позивача було повідомлено про звільненняв телефонному режимі здійснено розрахунок, однак за трудовою книжкою він звернувся лише в червні 2022 року.

Вважає звільнення позивача, як матеріально відповідальної особи, у зв`язку з залишенням ввірених йому матеріальних цінностей без нагляду порушенням правил проведення операцій з матеріальними цінностями та іншими винними діями такими, що відповідають вимогам п.2 ст.41 КЗпП України..

Щодо виконання позичем державних та громадських обов`язків з 25 лютого 2022 року, зазначив, що це не підтверджено будь-якими доказами, оскільки надана ним копія заяви не містить відмітки про її прийняття Фастівською територіальною громадою, а контракт підписаний лише 10 березня 2022 року.

Крім того, контракт не містить будь-яких реквізитів, необхідних та достатніх для його перевірки.

З урахуванням цього вважає, що і відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Звернув також увагу на ту обставу, що позивач пропустив строк для звернення до суду, оскільки трудову книжку отримав 24 червня 2022 року, а до суду звернувся 05 вересня 2022 року.

З урахуванням цього просить у позові відмовити.

28 жовтня 2022 року надійшла відповідь позивача на відзив, в якому зазначає, що повідомив безпосереднього керівника ОСОБА_2 про дистанційну роботу до стабілізації ситуації.

Його вступ до добровольчого формування територіальної громади підтверджується також довідкою №510 від 04 липня 2022 року, яка видана командиром добровольчого формування №1 Фастівської територіальної громади Фастівського району/ Мотовилівський старостинський округ/.

Крім того, надана ним до суду заява також відповідає п.19 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою КМУ № 1449 від 29 грудня 2021 року.

Звернув увагу на те, що відповідач визнає повідомлення ним безпосереднього керівника ОСОБА_2 телефоном про вступ до добровольчого формування територіальної громади.

Відповідно до п.12 його посадової інфтркуції він підпорядковується безпосередньо директору з виробничих питань, яким є ОСОБА_4 , а тому повідомлення його про вступ до добровольчого формування є належним.

Крім того, Закон України » Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» вступив у силу лише 24 березня 2022 року, а до цього викладені в ньому питання врегульовані не були.

Вважає також, що сумніви відповідача в укладенні ним контракту добровольця не відміняють його дії та підтверджується іншими документами.

Крім того, з наказом про звільнення від ознайомився після отримання відзиву на позов, до цього часу він йому не надавався.

Вважає, що ним були збережені всі матеріальні цінності, здана грошова виручка за попередні дні і за 24 лютого 2022 року, яка потім самим відповідачем була здана в банк.

Зазначає також, що відповідно до п.1 глави ХІХ Приінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірсуної хвороби, строки, визначені ст.233 КЗпП Україн, продовжуються на строк дії карантину.

Постановою КМУ №211 від11 березня 2020 року « Про запобіганню поширенню на території України корона вірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин, який неодноразово продовжувався і на даний час діє до 31 грудня 2022 року.

З урахуванням цього вважає, що строк для звернення до суду ним не пропущено.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише з підстав і в порядку, визначених законодавством про працю.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених ст.40 цього кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у ипадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця.

Звільнення з підстав втрати довір`я є обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Для розірвання трудового договору за п.2 ч.1 ст.4 КЗпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Судом встановлено, що позивач розпорядженням № 117 від 30 грудня 2020 року був прийнятий на роботу до ТОВ» КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» на посаду начальника АГЗП з 31 грудня 2020 року.

В це же день з ним був підписаний договір про повну матеріальну відповідальність.

Наказом від 26 серпня 2021 року в цілях забезпечення належної роботи та зберігання матеріальних цінностей на АГЗП за аресою: м.Обухів вул. Київська, 127а позивач був призначений відповідальним за рух та зберігання матеріальних цінностей.

Наказом від 28 серпня 2021 року позивач був призначений відповідальним за рух та зберігання матеріальних цінностей за адресою: м. Київ Кільцева / кафе СТОП/.

При виданні наказів був складений Інвентаризаційний опис необоротних активів, які зберігалися на даних об`єктах і які були прийняті позивачем та підписані.

28 лютого 2022 року та 03 березня 2022 року товариством були складені акти про відсутність позивача на роботі.

В цей же день директором юридичного відділу була складена доповідна записка про відсутність позивача на роботі з пропозцією вирішити питання про його звільнення.

Наказом № 04/03/22 від 04 березня 2022 року позивач ув звільнений з 04 березня 2022 року за п.2 ч.1 ст41 КЗпП України, а саме: залишення матеріальних цінностей/ грошових активів товару/ без нагляду, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями та ін.., винними діями працівника, що дають пістави для втрати довір`я до нього з боку роботодавця.

З матеріалв справи вбачається, що 25 лютого 2022 року позивач подав заяву командиру добровольчого формування Фастівської територіальної громади про вступ до добровольчого формування у зв`язку зі збройною агресією росії проти України.

10 березня 2022 року з позивачем був укладений контракт добровольця територіальної оборони, форма якого затверджена наказом Міністра оборони України №84 від 07 березня 2022 рку.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 450/3836/19 від 22 лютого 2022 року, основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт.

Суд враховує, що з точки зору трудового законодавства право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством.

З урахуванням цього у справах, у яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до позиції Верховного суду, висловленої в постанові в справі № 573/546/19 від 24 лютого 2022 року, для звільнення працівника за п.2 ст.41КЗпП не обов`язково, щоб працівник протиправними діями завдав шкоди роботодавцеві.

Достатньо, щоб цими діями створювалася загроза завдання такої шкоди.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов`язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника.

Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Отже, підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довір`я є здійснення працівником винних дій.

Форма вини при цьому значення не має.

Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна.

Однак власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач є матеріально відповідальною особою, яка отримала майно товариства в підзвіт.

Сторонами не заперечується, що у зв`язку зі збройною агресією росії щодо України позивач, як матеріально відповідальна особа, з 25 лютого 2022 року не з«являвся на роботі.

Подаючи відзив та обгрунтовуючи підстави для звільнення позивача з роботи, відовідач посилається на те, що товариство є об`єктом критичної інфраструктури в умоває воєнного стану.

Відповідно до ст.1 Закону України « Про критичну інфраструктуру» об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам. Об`єкти критичної інфраструктури - підприємства та установи (незалежно від форми власності) таких галузей, як енергетика, хімічна промисловість, транспорт, банки та фінанси, інформаційні технології та телекомунікації (електронні комунікації), продовольство, охорона здоров`я, комунальне господарство, що є стратегічно важливими для функціонування економіки і безпеки держави, суспільства та населення, виведення з ладу або руйнування яких може мати вплив на національну безпеку і оборону, природне середовище, призвести до значних матеріальних та фінансових збитків, людських жертв.

Види економічної діяльності відовідача приведені в Витягу з Єиного державного рестру юридичних осіб, фізичних осіб-підпримців та громадських формувань у розділі» Види екомічної діяльності»: серед яких: - роздрібна торгівля пасним/основиний/, оптова торгівля твердим, рідки, газоподібним паливом і подібними продуктами.

З урахуванням цього суд погоджується з твердженням відповідача щодо належності товариства до об`єктів інфраструктури в умовах воєнного стану.

З заяви позивача на ім.»я командира добровольчого формування Фастівської територіальної громади вбачається, що вона датована 25 лютого 2022 року.

Контракт з позивачем був укладений 10 лютого 2022 року.

Не заперечуючи права та обов`язку позивача захищати свою Батьківщину, суд в той же час виходить з наступного.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в зв`язку з військовою агресією росії проти України введено воєнний стан строком на 30 діб.

Указом Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

З долученого позивачем контракту вбачається, що він укладений ним 10 березня 2022 року як добровольцем територіальної оборони.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про основи національного спротиву" до складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони.

Згідно з п.8 ч.1 ст.1 Закону національний спротив - комплекс заходів, які організовуються та здійснюються з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України.

Територіальна оборона - система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.

Таким чином, на час виконання працівниками обов`язків з територіальної оборони у робочий час їм гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Документами, що підтверджують участь в територіальній обороні є контракт добровольця територіальної оборони.

Як зазначено вище, контркт добровольця територіальної оборони був укладений позивачем 10 березня 2022 року.

В той же час, на роботі він був відсутнім з 25 лютого 2022 року.

Відповіднодо ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

За змістом ст.140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Враховуючи дату укладення контракту, суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості та не звільнявся від обов`язку до укладення контракту врегулювати питання трудових відносин з відповідачем у зв`язку із введеннням воєнного стану та участь у територіальній обороні у встановленому законом порядку.

Тим більше, це було його обов`язком як матеріально відповідальної особи.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Крім того, суд також враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Актами відовідача від 28 лютого 2022 року та 03 березня 2022 року підтверджується відсутність позивача на роботі, і це не заперечується позивачем.

Позивачем не заперечується залишення ним робочого місця, як матеріально відповідальної особи, хоч і у особливий період для країни.

Звертаючись до суду позивач не зазначає, які обставини перешкоджали йому врегулювати питання увільнення від роботи в зв`язку із вступом в територіальну оборону до укладення контракту, враховуючи специфіку проходження служби в територіальній обороні.

З урахуванням цього суд вважає, що повідомлення безпосереднього керівника про участь у територіальній обороні, за наявності такого, не підтвердженого позивачем, не замінює собою обов`язку позивача, як працівника, вчинити дії, визначені законом, для визнання законною його відсутності на роботі.

У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 pоку № 9 роз`яснено, що звільнення з підстав втрати довір`я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (приймає, зберігає, транспортує, розподіляє тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають роботодавцеві підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушив правила, здійснюючи операції з матеріальними цінностями).

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що залишення позивачем, як матеріально відповідальною особою, робочого місця, давало роботодавцю підстави для для втрати до нього довір`я.

Щодо посилання позивача на норми ст.119 КЗпП України суд враховує, що дана норма закону існує в даній редакції тривалий час, не пов`язана із оголошенням у країні воєнного стану, а вступ позивача до територіальної оборони не давала позивачу права залишати робоче місце на свій розсуд.

Суд також вважає, що введений у країні воєнний стан не був перешкодою для позивача врегулювати законність своєї відсутності на робочому місці.

Більше того, як зазначає позивач у відповіді на відзив, 24 лютого 2022 року він перебував на робочому місці, заяву про вступ до територіальної громади подав 25 лютого 2022 року,а контракт був укладений лише 10 березня 2022 року, тобто, перебуваючи на робочому місці 24 лютого 2022 року мав можливість врегулювати питання подальшої відсутності на роботі та забезпечити збереження робочого місця.

З урахуванням викладеного вище суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст.41, 119, 233, 235 КЗпП України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: К.В.Машкевич