Рішення № 108612620, 25.01.2023, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/121/23 Провадження № 2-а/304/5/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2023 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Ковач М.Ф.,

представника позивача Синельникової Л.Л.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, встановленого для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, адміністративну справу № 304/121/23 за позовом Перечинського відділуГоловного управлінняДержавної міграційноїслужби Українив Закарпатськійобласті догромадянки російськоїфедерації ОСОБА_1 про примусовевидворення зУкраїни тазатримання зметою забезпеченняпримусового видворенняз поміщеннямдо пунктутимчасового перебуванняіноземців таосіб безгромадянства,які незаконноперебувають натериторії України,строком нашість місяців,

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2023 року до Перечинського районного суду Закарпатської області звернувся представник Перечинського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області з адміністративним позовом до громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про примусове видворення з України та затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Позовні вимоги мотивує тим, що в ході проведення профілактичних заходів з протидії нелегельної міграції працівниками Перечинського відділу ГУ ДМС України у Закарпатській області виявлено громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала з порушенням правил перебування, а саме після закінчення дозволеного терміну перебування не покинула територію України. Відтак, за порушення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, зокрема, ухилення від виїзду за межі території України, відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.

На підставі викладеного вище та з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положення статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 24 червня 2022 року позивачем відносно відповідачки прийнято рішення про примусове повернення за межі України та роз`яснено їй про зобов`язання покинути територію України у строк до 05 липня 2022року. Однак, у вказаний термін відповідачка територію України не покинула.

Враховуючи наведене,позивач проситьпозов задовольнити.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 25 січня 2023 року відкрито провадження в справі за вказаним позовом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила такі задовольнити.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вона проживає в с. Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області зі своїм співмешканцем, з яким перебуває у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. Також зазначила, що вона проживає в Україні вже понад десять років, при цьому повідомила, що за цей весь час вона не зверталася до відповідних органів із питанням виготовлення документів, які дозволяють перебувати в Україні, та для отримання статусу біженця чи за додатковим захистом. Крім цього показала, що їй було відомо про рішення Перечинського відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області № 2 від 24 червня 2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства у строк до 05 липня 2022 року, однак вона не мала коштів для виїзду в російську федерацію.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів у справі, суд дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами п. 2 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі Закон).

Положеннями ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначений в статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно з п. 16 ст. 4 вказаного Закону, іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Так, відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого КМУ від 15 лютого 2012 р. № 150 (далі Порядок), а саме пп. 2 п. 2 встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Положеннями п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», закріплено, що нелегальний мігрант це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 26 вищезазначеного Закону, іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (далі Інструкція) терміни «примусове повернення» та «примусове видворення» означають систему адміністративно-правових заходів, спрямованих на примушування іноземців, які незаконно перебувають в Україні, покинути територію України всупереч їх волі і бажанню.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 з 2013 року з України не виїжджала, чим порушила вимоги ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Також встановлено, що із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідачка до Перечинського відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області не зверталася, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не отримувала.

24 червня 2022 року Перечинським відділом ГУ ДМС України в Закарпатській області відповідачку громадянку російської федерації ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, у зв`язку з порушенням термінів перебування в Україні та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Також, 24 червня 2022 року позивачем прийнято рішення № 2 про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства у строк до 05 липня 2022 року.

Однак,отримавши рішення міграційного органу про примусове повернення в країну походження або третю країну, відповідачка ОСОБА_1 продовжила перебувати в Україні без законних на те підстав, чим продовжила порушувати законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, документи які б підтверджували законне перебування відповідачки на території України відсутні, що є підставою для прийняття рішення про її примусове видворення.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1 від 25.06.2009 передбачено, що іноземець та особа без громадянства, можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, визначеномуст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»,ст. 13 Закону України «Про імміграцію».

Згіднозі ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може, на підставі винесеної за його позовом постанови суду, примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк, без поважних причин, рішення про примусове повернення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється діяЗакону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захистст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободабост. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Судом встановлено, що відповідачка не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, з відповідними заявами до працівників ДМС України відповідачка не зверталася.

Крім того, відсутні дані, що у країні походження відповідачка піддавалася переслідуванням за расовими або етнічними ознаками, за політичні або релігійні переконання.

Згідно зст. 289 КАС Україниза наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Ураховуючи наведене, а також те, що відповідачка перебуває на території України без правових підстав, а також те, що вона самостійно не виконала рішення про примусове повернення, без поважних на те причин, відтак є підстави для її затримання та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту перебування іноземців або осіб без громадянства, оскільки існує ризик, що відповідачка ухилятиметься від примусового видворення та перешкоджатиме проведенню процедури видворення. Крім того затримання відповідачки з метою повернення до країни громадянської належності, не буде суперечити п. п. "f" п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

При цьому, відповідно до ч. 11ст. 289 КАС Українистрок затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не може перевищувати шість місяців.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 371 КАС України, рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства підлягає негайному виконанню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 9, 26 Закону України«Про правовийстатус іноземцівта осіббез громадянства»,ст.ст.20,46,241-244,246,250,288,289,371КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Перечинського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області до громадянки російської федерації ОСОБА_1 про примусове видворення з України та затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців задовольнити.

Видворити громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України.

Затримати громадянку російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Перечинський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ: 37809328; місцезнаходження: 89200, Закарпатська область, м. Перечин, вул. Ужгородська, № 43.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; тимчасове місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено і проголошено 25 січня 2023 року.

Головуюча:Гевці В. М.