Рішення № 108606428, 27.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року Справа № 160/17876/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), відповідача 2: головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою доголовного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-1), головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2), в якій просить:

- визнати дії головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області стосовно ОСОБА_1 неправомірними в частині не зарахування її страхового стажу періоду роботи у Військовій частині № НОМЕР_2 з 24.07.1989 по 15.12.1990 роки на підставі трудової книжки НОМЕР_3 ;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати в повній мірі ОСОБА_1 неправомірними в частині не зарахування її страхового стажу періоду роботи у Військовій частині № № НОМЕР_2 з 24.07.1989 по 15.12.1990 роки на підставі трудової книжки НОМЕР_3 ;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії з моменту настання права на пенсію ОСОБА_1 , а саме з 03.07.2022 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено у призначенні пенсії. Вказує, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу періоду роботи у Військовій частині № № НОМЕР_2 з 24.07.1989 по 15.12.1990 роки на підставі трудової книжки НОМЕР_3 . В період з 24.07.1989 по 15.12.1990 вона з чоловіком перебувала на військовій службі у Військовій частині № НОМЕР_2 місто Магдебург (група радянських військ у Німеччині), проживали разом. З 18.02.2002 розлучені, останнім місцезнаходженням було Донецька область, відтак надати затребувані документи не має можливості. Трудова книжка містить відомості щодо роботи за період з 24.07.1989 по 15.12.1990 у Військовій частині № НОМЕР_2 . Вважаючи прийняте рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії протиправним, позивач просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

У відповідності до п.3 ч.6ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст.257,263 КАС Українирозглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 2ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства Україниза правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною другоюстатті 263 Кодексу адміністративного судочинства Українисправи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі № 160/17876/22 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

06 грудня 2022 року представником відповідача-1 подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву (вх. №87025/22), відповідно до якого зазначає, що за результатами розгляду заяви позивачки та додані до неї документи, територіальним управлінням Пенсійного фонду України прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Спірні правові відносини виникли у сфері пенсійного забезпечення в стосуються правомірності не врахування Головним управлінням періоду роботи позивача з 24.07.1989 по 15.12.1990. За результатами розгляду документів, доданих позивачем до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи у Військовій частині № НОМЕР_2 з 24.07.1989 по 15.12.1990 на підставі трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки у записі №10 дату про звільнення з роботи дописано та некоректно внесено дату наказу про звільнення з роботи, а саме відсутні число та місяць. Отже зарахування до стажу зазначеного періоду роботи можливо лише у разі надання позивачем відповідних уточнюючої довідки на підставі первинних документів. Враховуючи підтверджений страховий стаж право на пенсійну виплату позивач матиме з 03.07.2025. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

27 грудня 2022 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-2 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, відповідно до якого зазначає основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Записи про прийняття та звільнення з роботи повинні у відповідності із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58, а також раніше діючої Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 №162. До страхового стажу позивачки не зарахований згідно записів трудової книжки, період роботи у Військовій частині № НОМЕР_2 з 24.07.1989 по 15.12.1990, оскільки дату про звільнення з роботи дописано та некоректно внесено дату наказу про звільнення з роботи (відсутні число та місяць). З посиланням на Прядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, просить у задоволенні позову відмовити.

Частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06 липня 2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком надавши всі необхідні документи.

Згідно з п. 4.2 розділу IV постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2002 року №22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій" відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(в редакціїпостанови Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 року за № 339/35961), при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Заява від 06 липня 2022 року про призначення пенсії за віком позивачу відпрацьовувалась по принципу єдина черга та автоматизованим шляхом потрапила на відпрацювання до спеціалістів головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13 липня 2022 року № 045650012917 про відмову у призначенні пенсії за віком, з посиланням на те, що страховий стаж особи становить 28 років 1 місяць 15 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період з 24.07.1989 по 15.12.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки в записі №10 відсутня повна дата наказу про звільнення (зазначено 1990 рік), а також дата звільнення з роботи дописана та не завірена належним чином. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів. Після повторного звернення за призначенням пенсії з необхідними додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.

27 липня 2022 року позивач звернулася до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо пенсійного забезпечення.

Листом відділу застосування пенсійного законодавства управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 серпня 2022 року за вих. №25471-18804/О-01/8-0400/22 повідомлено заявника про прийняте рішення №045650012917 від 13 липня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Крім того, надано роз`яснення щодо підтвердження наявного страхового стажу.

Позивачка не погоджуючись з діями відповідача щодо незарахування страхового стажу під час проходження військової служби та відмови у призначенні пенсії звернулась до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам (далі - Закон №1058).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (даліПорядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637:

- основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (у редакції до 28.09.2022);

- основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків (у редакції Постанови КМ № 1058 від 27.09.2022).

Згідно з пунктом 3 Порядку №637:

- за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (у редакції до 28.09.2022);

- за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (у редакції Постанови КМ № 1058 від 27.09.2022).

Згідно з частини першої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Частиною п`ятою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25.11.2005 за №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Пункт 1.3 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з п.п. 1-8 - 1.9 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до п.2-9 Порядку № 22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Пункт 2.23 Порядку № 22-1 визначає, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал, додаються скановані копії оригіналів документів.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Як встановлено головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області у рішенні 13 липня 2022 року № 045650012917 до страхового стажу не зараховано період з 24.07.1989 по 15.12.1990 згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки в записі №10 відсутня повна дата наказу про звільнення (зазначено 1990 рік), а також дата звільнення з роботи дописана та не завірена належним чином.

Згідно з відомостями з трудової книжки НОМЕР_5 позивач:

24 липня 1989 року прийнята на посаду машиніста у військову частину № НОМЕР_6 . Наказ №176 від 24.07.1989 (запис №9);

15 грудня 1990 року звільнена за власним бажанням за ст. 31 КЗпП РРФСР в зв`язку з переїздом на нове місце служби чоловіка. Наказ №201 від 1990 року.

Стосовно відсутності дати в наказі про звільнення, суд зазначає наступне.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, робітники та службовці, які надходять на роботу, зобов`язані пред`являти адміністрації підприємств трудову книжку, оформлену в установленому порядку (п.1.2). Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу(розпорядження).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція) (аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу,

У трудову книжку вносяться:

-відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

-відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

-відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

-відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Згідно з п. 2.3 Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи робляться арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи робляться акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синьог о або фіолетового кольору.

Аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, де у пункті 2.4 зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення та ін. виправлення робиться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана зробити працівникові в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що наявні в трудовій книжці позивача недоліки свідчать лише про неналежне заповнення трудової книжки роботодавцем та жодним чином не впливають на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.

Таким чином, допущені роботодавцями помилки в належному оформленні записів у трудовій книжці, не можуть слугувати підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права.

У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Наведене доводить, що підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача періоди роботи у Військовій частині НОМЕР_7 з 24 липня 1989 року по 15 грудня 1990 року на підставі записів трудової книжки.

Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати свої права.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч.2ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, з урахуванням положень ч.2ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045650012917 від 13 липня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу у зв`язку з тим, що дії відповідача-1 мали свій вираз у формі прийнятого рішення.

Щодо позовних вимог зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати в повній мірі ОСОБА_1 неправомірними в частині не зарахування її страхового стажу періоду роботи у Військовій частині № № НОМЕР_2 з 24.07.1989 по 15.12.1990 роки на підставі трудової книжки НОМЕР_3 ; зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії з моменту настання права на пенсію ОСОБА_1 , а саме з 03.07.2022 року, , суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржила позивач.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює нарахування та призначення пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Відтак, виключно до компетенції Пенсійного фонду відноситься призначення пенсії, позаяк суд не може своїм рішенням втручатись в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень щодо прийняття ним рішень.

Оскільки первісна заява була адресована до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відтак повноважним органом повторно розглядати заяву про призначення пенсії є цей територіальний орган.

При цьому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, і на власний розсуд розраховувати пільговий чи страховий стаж, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати нормизаконута вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо зарахування стажу.

З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, з урахуванням положень ч.2ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 липня 2022 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням позиції суду, викладеної у рішенні та зарахованим стажем роботи даним судовим рішенням.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2статті 245Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 2ст. 2КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відтак, даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 143Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139Кодексу адміністративного судочинства Українисудові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 9286-0439-6610-7001 від 08.11.2022 року.

Оскільки задоволено основну позовну вимогу, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. ст.77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )довідповідача 1: головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), відповідача 2: головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427)про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №045650012917 від 13 липня 2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 липня 2022 року про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу період роботи у Військовій частині № № НОМЕР_2 з 24.07.1989 року по 15.12.1990 роки на підставі трудової книжки НОМЕР_3 .

У задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 992.40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 26.01.2023 року.

Суддя С.В. Ніколайчук