Рішення № 108606422, 05.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 року Справа № 160/16433/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Ярославська,40,Київ 71,04071) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою доголовного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі відповідач-2), в якій просить:

- визнати рішення №046050014046 від 16 вересня 2022 року головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України у зв`язку з недосягненням пенсійного віку - протиправним та скасувати дане рішення,

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у відповідності до вимог п. «а» ч. 1ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(в редакції згідно до пункту 3 резолютивної частиниРішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року), починаючи з дня звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 09 вересня 2022 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1. Вказує, що на дату звернення до відповідача-1 досягла 45-річного віку, загальний трудовий стаж складає 34 роки 07 місяців 28 днів, пільговий стаж складає 10 років 01 місяць 05 днів, проте, рішенням відповідача-2 від 16 вересня 2022 року №046050014046 у призначенні пенсії було відмовлено з посиланням на те, що вказане право на пенсію настане після досягнення 50-річного віку. Виходячи із засад розумності та справедливості та в силустатті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України»позивачка вважає, що має враховуватись висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Вважаючи протиправною бездіяльність, позивач просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

У відповідності до п.3 ч.6ст.12 КАС Українидана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст.257,263 КАС Українирозглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 2ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства Україниза правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною другоюстатті 263 Кодексу адміністративного судочинства Українисправи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі № 160/16433/22 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15 листопада 2022 року представником відповідача-1 подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (вх. №8402/22), відповідно до якого зазначає, що за результатами розгляду заяви позивачки та додані до неї документи, територіальним управлінням Пенсійного фонду України прийнято рішення 16 вересня 2022 року №046050014046 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 позивачу, у зв`язку з недосягненням позивачкою пенсійного віку необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити. Аналогічний відзив надано поштою за вх. №83922/22 від 23 листопада 2022 року.

16 листопада 2022 року представником відповідача-2 подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку відзив на адміністративний позов (вх. №82465/22), відповідно до якого зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку для призначення пільгової пенсії. Вказує, що починаючи з 01 жовтня 2017 року зниження пенсійного віку громадян, які працювали за Списком №1, відбувається виключно на підставі ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для зазначених цілей не застосовується. У задоволенні позову просить відмовити. Аналогічний відзив надійшов також 30 листопада 2022 року за вх. №85456/22.

Частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09 вересня 2022 року звернулася до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою встановленого зразка про призначення пільгової пенсії за віком за Списком № 1 з урахуванням рішення Конституційного Суду, надавши всі необхідні документи.

19 вересня 2022 року на адресу позивача головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено повідомлення за вих. №0400-010219-8/95224 та рішення головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16 вересня 2022 року № 046050014046 про відмову у призначенні пільгової пенсії за Списком № 1, з посиланням на те, що страховий стаж особи з урахуванням пільгового стажу становить 34 років 7 місяців 28 днів; пільговий стаж роботи за списком №1 становить 10 років 9 днів; результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди; дата з якої матиме право на пенсійну виплату 11 травня 2026 року..

Позивачка не погоджуючись з прийнятим рішення звернулась до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно достатті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першоїстатті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюютьсяЗаконом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ(далі - Закон № 1788-ХІІ) таЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон №1058-IV).

Відповідно достатті 2 Закону № 1788-XII, за цимЗакономпризначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом «а» частини першоїстатті 13 Закону № 1788-ХІІ(у редакціїЗакону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

До внесення змінЗаконом № 213-VIIIустаттю 13 Закону № 1788-ХІІбуло встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, Законом №213-VIIIвіковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.Закон №213-VIIIнабув чинності з 01.04.2015.

У свою чергуЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII),Закон №1058-IVдоповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Зокрема, пунктом 1 частини другоїстатті 114 Закону №1058-IV(в редакціїЗакону №2148-VIII) передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення віку 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Разом з цимЗаконом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цьогоЗаконумають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цьогоЗакону.

В силу спеціальної вказівки уЗаконі №2148-VIII, наведені вище нормизаконупочали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року.

Таким чином, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «а» частини першоїстатті 13 Закону № 1788-ХІІу редакціїЗакону № 213-VIIIта пунктом 1 частини другоїстатті 114 Закону №1058-IVу редакціїЗакону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняттяКонституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020"У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннямиЗакону № 1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIII.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Конституційний Суд України зробив висновок, що стаття13, частина друга статті14, пункти «б»-«г» статті54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першійстатті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За змістом пункту 1 резолютивної частинирішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), статтю13, частину другу статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішеннястаття 13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону №1788-ХІІзі змінами, внесенимиЗаконом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-ХІІв редакції до внесення змінЗаконом № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом «а» частини першоїстатті13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIIIта пунктом 1 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІу редакціїЗакону №2148-VIII.

Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №1, який складає 45 років запунктом «а» частини першої статті13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змінЗаконом №213-VIIIта 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІу редакціїЗакону №2148-VIII.

Як слідує з рішення головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16 вересня 2022 року №046050014046, страховий стаж позивача становить 34 років 7 місяців 28 днів, пільговий стаж за Списком №1 становить 10 років 9 днів.

Відповідачами не заперечується наявність у позивача достатньої кількості загального страхового стажу та пільгового стажу роботи, який дає право на право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. При цьому, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач-2 покликається лише на те, що позивач не досягла віку 50 років, що відповідно до вимогстатті 114 Закону №1058-IVунеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

З цього приводу суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до частини другоїстатті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За змістомстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IVсуди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), у якому вказано, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якостізакону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 рокуза результатами апеляційного розгляду зразкової справи №360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі№ 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме нормиЗакону № 1788-ХІІз урахуванням рішення Констутуційного Суду України № 1-р/2020, а неЗакону № 1058-ІV».

Актуальність та релевантність наведеного правового висновку до обставин цієї справи підтверджено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.09.2022 року по справі №320/4339/20, в якій процитовано наведені правові позиції та застосовано їх до обставин справи, тотожних справі, що розглядається:

"За такого правового регулювання та встановлених обставин, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20, відмоваГУ ПФУ в Київській області в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення до відповідача досягла 45 років, за наявності необхідного стажу, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини другоїстатті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною".

Суд вважає ці правові висновки застосовними до обставин даної справи та враховує їх при вирішенні справи по суті.

Виходячи з вищевикладеного, суд робить висновок про необхідність застосування до заяви позивача про призначення пенсії саме положеньст. 13 Закону №1788-XII, в т.ч. вікової вимоги 45 років для призначення пенсії, а тому рішення головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16 вересня 2022 року №046050014046, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії через недосягненні 50-річного віку, є протиправним та підлягає скасуванню, як таке, що не базується на законі.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пільгову пенсію відповідно до п. а)ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"з 09 вересня 2022 року, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржила позивач.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює нарахування та призначення пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Відтак, виключно до компетенції Пенсійного фонду відноситься призначення пенсії, позаяк суд не може своїм рішенням втручатись в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень щодо прийняття ним рішень.

Оскільки первісна заява була адресована до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, то, відповідно, повноважним органом повторно розглядати заяву про призначення пенсії є цей територіальний орган.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з п. п. 1, 3 ч. 2ст. 2КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на усе вищевикладене, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №39179143 від 18 жовтня 2022 року.

Оскільки задоволено позовну вимогу, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )доголовного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Ярославська,40, м.Київ, 04071)про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №046050014046 від 16 вересня 2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 09 вересня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в редакції, яка діяла доухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»,з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № І-р/2020 від 23.01.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 26.01.2023 року.

Суддя С.В. Ніколайчук