Рішення № 108601148, 26.01.2023, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3113/22

РІШЕННЯ

Іменем України

26 січня 2023 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участі секретаря Дусанюк Н.О.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Очеретяного Ярослава Сергійовича, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що постановою інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Очеретяного Ярослава Сергійовича серії ЕАР № 6276031 від 12.12.2022 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Постанова обґрунтована тим, що 12.12.2022 о 10 год 08 хв в селі Якушинці, Вінницького району Вінницької області, керуючи транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , перевищив дозволену швидкість руху на 25 км/год, рухаючись зі швидкістю 75 км/год за наявності знаку 5.49. Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності було протиправним, оскільки швидкість руху, з якою він рухався, не відповідає швидкості, яка була зафіксована приладом TruCam ТС008446, бк472975, так як даний прилад використовувався інспектором 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Очеретяним Ярославом Сергійовичем з порушенням (вимірювання швидкості даним приладом здійснювалося інспектором з рук, що унеможливлює точне фіксування швидкості руху транспортного засобу). Тому просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Очеретяного Ярослава Сергійовича серії ЕАР № 6276031 від 12.12.2022, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 23.12.2022 було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

29.12.2022 представником відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Ковальчуком Д. на адресу суду було надіслано письмовий відзив на позовну заяву без долучення до нього документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу по справі. Відзив обґрунтований тим, що під час несення служби на автомобільній дорозі М-30 «Стрий-Зам`янка» 377 км в населеному пункті с. Якушинці, Вінницького району Вінницької області, позначеному дорожнім знаком 5.45 ПДР України, 12.12.2022 екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 (серійний номер ТС008446) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій транспортного засобу «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 75 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 25 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Після чого було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейський підійшов до водія, ким виявився ОСОБА_1 , пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів, та попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України, на підставі статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 «а» ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративного матеріалу щодо позивача. Інспектор Очеретяний Я.С. виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 340 грн, відповідно до санкції статті. Посилання позивача на те, що дії поліцейських були незаконними, оскільки вимірювання швидкості було здійснено приладом із функцією фото- та відеофіксації TruCam, який знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а не був встановлений стаціонарно, що суперечить статті 19 Конституції України та ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», спростовуються інформацією ДП «Укрметртестстандарт», відповідно до якої лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання. Крім основного, ручного режиму, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. У відповідача не було підстав для умисного спотворення обставин події. Позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження. Обставини, викладені у позовній заяві, являються суб`єктивною думкою позивача та не спростовують факт вчинення позивачем правопорушення. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання 26.01.2023 учасники справи не з`явились, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.

Позивач ОСОБА_1 попередньо через канцелярію суду подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Також в заяві зазначив, що докази, які підтверджують витрати, понесені на професійну правову допомогу, надасть протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Частиною третьою статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та інспектор 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Очеретяний Я.С. в судове засідання 26.01.2023 не з`явились без поважних причин, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 26.01.2023 у відсутність учасників справи та без технічного фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані та надані докази в їх сукупності, давши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 12.12.2022 інспектор 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Очеретяний Ярослав Сергійович виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6276031, якою притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, за те, що 12.12.2022 о 10 год 08 хв на а/д М-30377 км водій ОСОБА_1 рухався в населеному пункті с. Якушинці, Вінницького району Вінницької області, позначеним дорожнім знаком 5.49, зі швидкістю 75 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху на 25 км/год, у результаті чого порушив п. 12.4 ПДР України. Правопорушення було зафіксовано приладом TruCam ТС008446, бк472975, що підтверджується ксерокопією постанови (а.с. 6).

На спростування оскаржуваної постанови позивачем ОСОБА_1 у позові зазначено, що швидкість руху, з якою він рухався, не відповідає швидкості, яка була зафіксована приладом TruCam ТС008446, бк472975, так як даний прилад використовувався інспектором 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Очеретяним Я.С. з порушенням (вимірювання швидкості даним приладом здійснювалося інспектором з рук, що унеможливлює точне фіксування швидкості руху транспортного засобу).

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України,права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Статтею 55 Конституції Українивизначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно дост.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 11 частини першоїстатті 23 Закону України «Про Національну поліцію»встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України, відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух», регулюються Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про дорожній рух», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»,поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушивПравила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності ззаконом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузаконом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінністатті 72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною другоюстатті 77 КАС України встановлено, щов адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕАР № 6276031 від 12.12.2022 убачається, що позивач порушив швидкісний режим, визначений пунктом 12.4ПДРУкраїни, на 25 км/год. При цьому в оскаржуваній постановівідповідач посилався на доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості рухутранспортним засобом позивачем, а саме: на прилад TruCam ТС008446, бк472975.

На підтвердження обставин справи представником відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України разом з відзивом на адміністративний позов додано оптичний диск з місця події, на якому містяться відеофайли, а саме: відеозапис з приладу TruCam та відеозапис з бодікамери.

Отже, у даному випадку представник відповідача посилається на докази, які не були покладені в основу оскаржуваної постанови.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Надані представником відповідача матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого статтею 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі.

Оглядом змісту оптичного диску встановлено, що на відеозаписі з приладу TruCam та з бодікамери відсутній цифровий підпис як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.

Таким чином, надані суду відеозаписи з приладу ТruCAM та з бодікамери не є допустимими доказами в розумінні статті 74 КАС України.

Крім того, 29.12.2022 представником відповідача на адресу суду було надіслано письмовий відзив на позовну заяву без долучення до нього документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу по справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 162 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 175 КАС України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам копію відзиву та доданих до нього документів.

Частиною другою статті 175 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відзив на позовну заяву суд не бере до уваги, оскільки до нього не долучено документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу по справі.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі№ 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманнямПравил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Тобто дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Таким чином, з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 у справі№ 338/1/17, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суду не надано.

Частиною першоюстатті 122КУпАП визначенаадміністративна відповідальністьза перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до п. 12.4. ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Статтею 40 Закону України «Про дорожній рух» встановлено,що Поліціядля виконанняпокладених нанеї завданьта здійсненняповноважень,визначених законом,може застосовуватитакі технічніприлади,технічні засобита спеціалізованепрограмне забезпечення: фото-і відеотехніку,у томучислі техніку,що працюєв автоматичномурежимі,технічні приладита технічнізасоби звиявлення та/абофіксації правопорушень; технічніприлади татехнічні засобиз виявленнярадіаційних,хімічних,біологічних таядерних загроз; безпілотнілітальні апаратита спеціальнітехнічні засобипротидії їхзастосуванню; спеціальнітехнічні засобиперевірки нанаявність стануалкогольного сп`яніння; спеціалізованепрограмне забезпеченнядля здійсненняаналітичної обробкифото-і відеоінформації,у томучислі длявстановлення осібта номернихзнаків транспортнихзасобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбаченіпунктами 1і2цієї частини,поліція можезакріплювати наоднострої,у/набезпілотних літальнихапаратах,службових транспортнихзасобах,суднах чиінших плавучихзасобах,у томучислі тих,що немають кольорографічнихсхем,розпізнавальних знаківта написів,які свідчатьпро належністьдо поліції,а такожмонтувати/розміщуватиїх позовнішньому периметрудоріг ібудівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Судом установлено, що вимірювання швидкості приладом TruCam здійснювалося інспектором з рук.

Варто зазначити, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку статті 40 Закону «Про дорожній рух», а вищевказаний лист-роз`яснення про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень Правил дорожнього руху.

Отже, у даному випадку фіксація перевищення швидкості була здійсненаприладом TruCam, який інспектор тримав в руках, що може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував ОСОБА_1 . Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

У справі «Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain» (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа «Daktaras v. Lithuania», скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характерКодексу проадміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, урішенні від 22.12.2010 №23-рп/2010 Конституційний Суд Українидійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.

Згідно з ч. 1ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що оскаржувана постанова серії ЕАР № 6276031 від 12.12.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, прийнята не у способи, що передбаченіКонституцієюта законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю, так як в судовому засіданні повно і всебічно з`ясовано обставини справи, доказів правомірності винесеного рішення відповідачами не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, підставою для стягнення з суб`єкта владних повноважень судового збору є задоволення позовних вимог сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, та наявність документального підтвердження сплати нею судового збору у відповідному розмірі.

Така позиція суду повністю співпадає з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.07.2020 по справі № 524/6159/16-а.

Згідно з квитанцією № 5316-3516-1542-2166 від 22.12.2022, позивачем при зверненні до суду з вищевказаним позовом на рахунок Вінницького районного суду Вінницької області було сплачено судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено повністю, судові витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 496,20 грн, відповідно дост. 139 КАСУкраїни, мають бути покладені на відповідача Департамент патрульної поліції.

Керуючисьст.ст. 31, 40 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 22, 55, 59, 62 Конституції України, ст.ст. 9, 23, 38, 122 ч. 1, 251 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 139, 194, 205, 229, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Очеретяного Ярослава Сергійовича, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАР № 6276031 від 12.12.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,в рахуноквідшкодування сплаченогосудового зборугрошові коштив розмірі496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Департамент патрульної поліції, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Відповідач інспектор 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Вінницькій області Очеретяний Ярослав Сергійович, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 23.

СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА