Рішення № 108600542, 20.10.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/17501/21 2/760/473/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Омельченко Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Київської міської ради, в якій просить визнати за ним в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення садівництва по АДРЕСА_1 , площею 0,12 га та одержання документів на його ім`я, що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизацію якої розпочала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки. Так, 18 грудня 2008 року Київською міською радою було прийнято рішення № 922/922 про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни Солом`янському та Голосіївському районах міста Києва, яким відповідно до пункту 256 додатку 2 було передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення садівництва на АДРЕСА_1 , площею 0,12 га.

Після цього, у 2015 році ОСОБА_2 замовила та розробила технічну документацію землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної в натурі (на місцевість). Однак, у зв`язку зі смертю у 2018 році ОСОБА_2 не отримала правовстановлюючий документ на підставі зазначеного рішення та не зареєструвала право власності на земельну ділянку.

Позивач зазначає, що він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом та проживаючи разом з ОСОБА_2 , на момент її смерті, прийняв спадщину та 25 березня 2021 року звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єременко Л. О., проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

18 травня 2021 року він звернувся до Київської міської ради із заявою про завершення приватизації земельної ділянки після смерті ОСОБА_2 , однак листом Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу КМР (КМДА) йому було відмовлено у праві завершити приватизацію земельної ділянки.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаним позовом.

17 лютого 2022 року, засобами поштового зв`язку, до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, в яких зазначає, що ведення Державного земельного кадастру територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у м. Києві здійснюється з 01 січня 2013 року. Водночас, інформація про реєстрацію до 01 січня 2013 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) земельної ділянки з обліковим номером 72:317:0010, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,12 га, про яку йдеться у позовній заяві ОСОБА_1 , Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві не передавалась, у зв`язку з чим, відомості про вказану земельну ділянку у Головному управлінні Держгеокадастру у м. Києві, відсутні.

Крім того, вказаний у позовній заяві обліковий номер земельної ділянки 72:317:0010 не містить усіх структурних елементів кадастрового номеру земельної ділянки, а отже не є кадастровим номером земельної ділянки.

Також, зазначив, що у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», повноваження з державної реєстрації набуття прав, змін чи припинення прав на земельні ділянки з 01 січня 2013 року перейшло виключно до органів та суб`єктів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визначених статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а не до територіальних органів Держгеокадастру, які вказаним законом такими повноваженнями на наділені.

27 липня 2022 року ухвалою суду у вказаній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, однак 20 жовтня 2022 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

Крім того, у встановлений судом строк, не скористався своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про дату час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність учеників справи.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом установлено, що 18 грудня 2008 року Київською міською радою було прийнято рішення № 922/922 про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах міста Києва.

Згідно з пунктом 256 додатку 2 до вказаного договору ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1200 кв.м.

У 2015 році ОСОБА_2 замовила у ФОП ОСОБА_3 технічну документацію землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевість) та її було розроблено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, від 28 липня 2018 року.

Тож, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 не отримала правовстановлюючий документ та не зареєструвала своє право власності на земельну ділянку.

25 березня 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єременко Л. О. з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується витягом про реєстрацію спадкової справи № 06/2021.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єременко Л. О. від 25 березня 2021 року за вих.№ 21/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення садівництва, оскільки ним не надано правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на вказану земельну ділянку.

Водночас, 25 березня 2021 року приватним нотаріусом було видано довідку, що право на спадкування за законом по спадковій справі № 06/2021 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 має один спадкоємець - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син померлої), інших спадкоємців по даній спадковій справі не встановлено.

Після цього, 25 березня 2021 року позивач звернувся до Київської міської ради із заявою про завершення приватизації земельної ділянки.

25 травня 2021 року Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департаментом земельних ресурсів надано відповідь у листі за № 0570202/1-10869, в якій зазначено, що для державної реєстрації права власності на земельну ділянку необхідно звернутись до суб`єкта державної реєстрації прав через центр надання адміністративних послуг, тобто у листі відсутній дозвіл на завершення приватизації земельної ділянки спадкоємцем.

З огляду на викладене, предметом спору у цій справі є визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як встановлено судом рішенням Київської міської ради від 18 грудня 2012 року спірну земельну ділянку було передано у приватну власність ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, нею було замовлено та розроблено технічну документацію землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевість).

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України.

ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 (провадження № 61-41370св18), зроблено висновок, що особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця. Водночас, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц (провадження № 61-14127св18), зроблено висновок, що у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Так, матеріалами справи встановлено, що право на приватизацію спірної земельної ділянки ОСОБА_2 розпочала у встановленому законом порядку, проте не завершила процес приватизації у зв`язку зі своєю смертю.

Отже, позивач набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України та є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері. ОСОБА_1 звертався до Київської міської ради з заявою про завершення приватизації спірної земельної ділянки, однак згоду компетентного органу не отримав.

Відповідно до чинного законодавства та судової практики у таких правовідносинах право на завершення приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю входить до складу спадщини.

Таким чином, право на завершення приватизації перейшло до позивача, який є спадкоємцем першої черги за законом і прийняв спадщину, а отже прийняв у порядку спадкування право на завершення приватизації спірної земельної ділянки, розпочатої та незавершеної спадкодавцем.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тож, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих учасниками справи, з урахуванням встановлених обставин, відсутності заперечень з боку відповідача та доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовним вимог, наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом права на завершення приватизації спірної земельної ділянки та задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 81, 116, 152 ЗК України, статтями 1216, 1218 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення садівництва по АДРЕСА_1 , площею 0,12 га та одержання документів на ім`я ОСОБА_1 , що посвідчують право власності на земельну ділянку, приватизацію якої розпочала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач - Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36;

третя особа - Головне управління Дергеокадастру у м. Києві, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна