Рішення № 108598038, 19.01.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11954/22

Провадження № 2-о/357/17/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 січня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Сокур О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за правилами окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2022 року на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, мотивуючи тим, що з досягненням 55-річного віку вона набула права на призначення їй пенсії за віком, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Однак, раніше, а саме 02.11.2022 р. вона звернулась до відділу обслуговування громадян № 1 (сервісний центр) ГУ ПФУ у Київській області, де спеціалістом з призначення пенсій було виявлено невідповідність у документах, які мають суттєве значення при призначенні пенсії за віком. Так їй було повідомлено, що є розбіжності у дівочому прізвищі в дипломі № НОМЕР_1 від 18.07.1986 р. про повну професійно-технічну освіту та виписці підсумкових оцінок успішності № 006460 від 18.07.1986 р., які видані Київським кооперативним професійно-технічним училищем та запропоновано звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі.

Той факт, що її справжнє дівоче прізвище ОСОБА_2 , а не як помилково зазначено в дипломі та виписці підсумкових оцінок успішності ОСОБА_2 , є результатом невірного перекладу, оскільки переважна більшість документів оформлено російською мовою. Та саме при перекладі з російської на українську мову і виникав неодноразово помилковий запис в документах.

27.07.1986 р. вона змінила прізвище з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 " на підставі свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 від 27.07.1986 р., в її дошлюбне прізвище зазначене вірно, як - ОСОБА_2 , а отже і паспорт громадянина України був виданий на прізвище ОСОБА_2 .

Вона зверталась до Київського кооперативного інституту бізнесу і права з вимогою внести зміни до вищевказаних документів, однак, в усному порядку було повідомлено, що виправити помилку немає можливості у зв`язку з тим, що всі документи, які містяться в архіві особової справи Заявниці оформлені на прізвище ОСОБА_2 , додатково було зазначено, що в особовій справі учениці знаходиться єдина довідка про місце проживання на прізвище ОСОБА_2 та надано письмову відповідь стосовно періодів навчання Заявниці у даному училищі.

В зв`язку з такою розбіжністю у правовстановлюючих документах вона не має можливості оформити та отримувати повноцінну пенсію за віком та змушена звернутися до суд із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Просила суд встановити факт належності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає по АДРЕСА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ), правовстановлюючих документів - диплому № 006460 від 18.07.1986 р. про повну професійно-технічну освіту та виписки підсумкових оцінок успішності № 006460 від 18.07.1986 р., які видані Київським кооперативним професійно-технічним училищем у яких її дівоче прізвище помилково вказано « ОСОБА_2 », замість дійсного дівочого « ОСОБА_2 » ( а. с. 1-2 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями ( а. с. 16) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані останньому для розгляду.

Ухвалою судді від 26 грудня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Постановлено проводити розгляд справи в порядку окремого провадження. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання на 19 січня 2023 року ( а. с. 21 ).

04 січня 2023 року до суду за вх. 177 від представника заявника ОСОБА_4 , яка діє на підставі довіреності, надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи доказів, а саме, відповіді ректора Київського кооперативного інституту бізнесу і права № 454 від 29.12.2022 року та підтвердження про отримання відповіді на запит (а.с. 24-27). В обгрунтування поданого клопотання зазначила, що звернувшись за безоплатною вторинною правовою допомогою, заявниця надала відповідь Київського кооперативного інституту бізнесу та права з якої було не зрозуміло, що організація, яка видала диплом про повну професійно-технічну освіту та додаток до нього не має можливості внести відповідні виправлення до вищевказаних правовстановлюючих документів, про що попередньо було попереджено заявницю. Однак, остання вказала на те, що відповідно до п. «а» ст.83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за віком призначається з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку, а тому звернулась до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. В процесі виконання наказу про надання безоплатної вторинної правової допомоги, представником заявника було зроблено повторний запит з вимогою про надання обґрунтованої відповіді стосовно неможливості внесення змін до вищевказаних правовстановлюючих документів. 02.01.2022 року було отримано відповідь на вищевказаний запит, яка датована 29 .12.2023 року.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася, 19.01.2023 року за вх. № 2121 судом отримано заяву ОСОБА_1 , в якій вона просила провести розгляд справи без її участі. Подану заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документу підтримує та просить задовольнити.

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належно і завчасно відповідно до вимог статті 128 ЦПК України, однак відомості на адресу суду про їх належне сповіщення не повернулися.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю ( ч. 10 ст. 128 ЦПК України ).

Жодних заяв чи клопотань від заінтересованої особи на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Неявка учасника справи, який належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання і від якого не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, не перешкоджає його розгляду.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, у відповідності до вищезазначеної норми, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на зазначене суд не вбачає перешкод у судовому розгляді справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого поряду їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності їй диплому № НОМЕР_1 від 18.07.1986 р. про повну професійно-технічну освіту та виписки підсумкових оцінок успішності № 006460 від 18.07.1986 р., які видані Київським кооперативним професійно-технічним училищем у яких її дівоче прізвище помилково вказано « ОСОБА_2 », замість дійсного дівочого « ОСОБА_2 ».

Метою встановлення заявленого факту є реалізація заявником права на пенсійне забезпечення.

З наявної в матеріалах справи копії паспорта, останній виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 3- 4).

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклали шлюб, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Свідоцтва про шлюб ( а. с. 6 ). Після одруження прізвище чоловіка та дружини ОСОБА_3 .

З наявної копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 10 січня 1968 року, убачається, що ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Харківка Маньківського району Черкаської області.

Згідно копії учнівського посвідчення № НОМЕР_5 , яке було дійсне до 25 липня 1986 року, - ОСОБА_6 є учнем кооперативного училища Київської облспілки.

З довідки виконавчого комітету Ксаверівської сільської Ради народних депутатів Васильківського району Київської області № 491 від 21.06.1983 року убачається, що ОСОБА_6 , 1967 року народження дійсно є жителькою с. Ксаверівка Васильківського району Київської області.

З наданого диплому № НОМЕР_1 від 18 липня 1986 року, виданого Київським кооперативним професійно-технічним училищем та виписки підсумкових оцінок успішності до диплому № НОМЕР_1 від 18 липня 1986 року убачається, що документи про набуття освіти за спеціальністю «кондитер» видано на ім`я ОСОБА_6 .

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» убачається, при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 315 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, в порядку встановленому ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Системно проаналізувавши норми чинного законодавства та надаючи оцінку поданому представником заявника Звадою О.А. клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи відповіді Київського кооперативного інституту бізнесу і права № 454 від 29.12.2022 року і підтвердження про її отримання, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню, оскільки хоч даний доказ і поданий після звернення заявника до суду з даною заявою, проте є належним доказом по справі та її зміст впливає на вирішення даної заяви.

Тому суд, приймає до уваги відповідь ректора Київського кооперативного інституту бізнесу і права від 29.12.2022 року, з якої убачається, що порядок видачі документів про освіту, в тому числі порядок видачі дублікатів, внесення виправлень до виданих документів врегульовано Наказом Міністерства освіти і науки від 10.12.2003 № 811 «Про затвердження Положення про ІВС «освіта» та Порядку замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка». Вказаний Порядок поширюється на такі Документи, що виготовляються на основі фотокомп`ютерних технологій, зразки яких затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року № 645 Про документи про загальну середню та професійно-технічну освіту державного зразка і додатки до них». Відповідно до вищевикладеного, враховуючи, що диплом був виданий ще в 1986 році, навчальний заклад, який видав диплом про освіту, реорганізовувався та перейменовувався неодноразово, внести виправлення до виданого диплому неможливо, адміністрація навчального закладу не має право вносити зміни до вже виготовленого документу про освіту, оскільки такої можливості не передбачено чинним законодавством.

Відповідно до чинного законодавства України, встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі не збігаються з прізвищем, ім`ям, по-батькові цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, здійснюються у судовому порядку.

З наведених вище обставин, враховуючи, що заявник позбавлений можливості в інший спосіб захистити своє право, тому необхідно дійти висновку про наявність підстав для захисту його прав у судовому порядку.

Отже, з наявних матеріалів справи вбачається, що дійсно диплом № НОМЕР_1 від 18.07.1986 р. про повну професійно-технічну освіту та виписка підсумкових оцінок успішності № 006460 від 18.07.1986 р., які видані Київським кооперативним професійно-технічним належать ОСОБА_1 , дівоче прізвище якої « ОСОБА_2 ».

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка дали підстави для висновку, що вимоги заявниці знайшли своє підтвердження в тому, що при заповненні диплому № НОМЕР_1 від 18.07.1986 р. про повну професійно-технічну освіту та виписки підсумкових оцінок успішності № 006460 від 18.07.1986 р., які видані Київським кооперативним професійно-технічним було допущено помилку у зазначенні прізвища останньої, тому, з метою захисту її особистих прав, суд встановив факт належності диплому № НОМЕР_1 від 18.07.1986 р. про повну професійно-технічну освіту та виписки підсумкових оцінок успішності № 006460 від 18.07.1986 р., які видані Київським кооперативним професійно-технічним ОСОБА_1 , що в свою чергу надасть можливість заявниці реалізувати своє право на соціальну захищеність зі сторони держави Україна у вигляді призначення пенсії при виповненні відповідного віку.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, що встановлення факту належності правовстановлюючого документу, який просить встановити заявник є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника, а чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 13, 89, ст. 211, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263-265, 273, 293, 294, 315, 316, 353-355 ЦПК України, п.п.1, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, суд,

У Х В А Л И В :

Заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу підлягає задоволенню.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа, диплому № НОМЕР_1 від 18.07.1986 р. про повну професійно-технічну освіту та виписки підсумкових оцінок успішності № 006460 від 18.07.1986 р., які видані Київським кооперативним професійно-технічним училищем у яких її дівоче прізвище помилково вказано « ОСОБА_2 », замість дійсного дівочого « ОСОБА_2 ».

Судові витрати віднести за рахунок заявника.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області ( адреса місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, ЄДРПОУ: 22933548 ).

Повне судове рішення складено 19 січня 2023 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов