Рішення № 108585234, 25.01.2023, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10947/22

Провадження № 2-а/357/24/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий суддя Бондаренко О.В., при секретарі Кононюк П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, поліцейського роти №1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Омельченка Олександра Олександровича, третя особа: Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області ДПП, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

29.11.2022 позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 20.11.2022 о 10 год. 21 хв. поліцейським роти № 1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області ДПП сержанта поліції Омельченком Олександром Олександровичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 713970, про притягнення водія, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що він керував транспортним засобом ВАЗ 21130, реєстраційний номер НОМЕР_1 та 20.11.2022 р. о 10 год. 08 хв. ним начебто було вчинено адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки водій керуючи ТЗ не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонений». Однак, він не погоджується із винесеною постановою, вважає її безпідставною з огляду на наступне. По-перше, відповідно до положень пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду,хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки, після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Однак, на усне клопотання сержант поліції ОСОБА_2 не надав докази порушення заявником правил дорожнього руху, під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка, в порушення даної інструкції інспектор поліції не роз`яснив позивачу права і обов`язки визначені ст. 63 Конституції України, 307, 308, 287, 288 КУпАП. По-друге, інспектором безпідставно та необґрунтовано відхилено його клопотання про можливість отримати юридичну допомогу та не повідомлено про причини (підстави) неможливості залучення адвоката. Позивача було позбавлено можливості залучити до розгляду справи захисника, хоча він на цьому наполягав, незважаючи на це постанову складено через 13 хвилин після зупинки. Забезпечення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, права на її участь у процесі прийняття рішення та права на захист передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Таким чином, вважає, що обмеження права водія на отримання правової допомоги для захисту своїх прав свідчить про порушення прав людини, що гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Хоча й від підписання постанови позивач не відмовлявся, працівник поліції не дав йому можливості написати свої пояснення у постанові щодо відсутності доказів, на підставі яких останній притягував його до адміністративної відповідальності. З постанови також вбачається, що поліцейський додає як доказ відео з камери №477570, проте, необхідно наголосити, що безпосереднього можливого правопорушення працівником поліції не було зафіксовано ні на камеру, ні на будь-який інший технічний засіб, підтвердженням цього є відмова працівника поліції ознайомити позивача з доказами щодо його можливого адміністративного правопорушення. Винесена відповідачем постанова серії БАБ № 713970 від 20.11.2022 не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення, тобто, відповідачем фактично не зафіксовано порушення правил дорожнього руху, яке б доводило вину позивача, також при розгляді справи не були досліджені інші докази по справі. Будь-яких доказів вини позивача не надано. По-третє, оскаржувана постанова містить такі недоліки: не містить відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, що є недопустимим, позбавляє його права на інформацію та права вчиняти певні дії щодо оскарження цієї постанови і не відповідає вимогам КУпАП та Інструкції. Сама по собі наявність постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не є таким доказом. Також, надана йому копія постанови не містить підпису особи, яка винесла постанову, що в свою чергу є порушенням норм чинного законодавства. Вважає, що вчинення ним адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в його діях події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП. Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, з порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, з порушенням законних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, без належних та допустимих доказів, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Тому, просив визнати протиправною та скасувати постанову серії БАБ №713970 від 20.11.2022 про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., а провадження у справі закрити, та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на його користь судові витрати у справі.

01.12.2022 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та витребувано у Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП Київської області ДПП в особі поліцейського роти №1 сержанта поліції Омельченка Олександра Олександровича належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 , за результатами якої винесено постанову серії БАБ №713970 від 20.11.2022, в тому числі матеріали відео (№477570) та фото фіксації.

03.01.2023 представник відповідачів, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та поліцейського роти №1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Омельченка Олександра Олександровича, за довіреністю - Костянтин Сорока, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що викладені у позовній заяві твердження є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до постанови, 20.11.2022 о 10 год. 08 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21113, номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: Київська область, а/д М05 78 км, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2, «Проїзд без зупинки заборонено» чим порушив розділ 33 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Так, зауважує, що поліцейський, 20.11.2022, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції, здійснюючи несення служби на стаціонарному посту на а/д М05 «Київ-Одеса», безпосередньо став свідком вчинення позивачем вищезазначеного адміністративного правопорушення, зокрема, під час розгляду справи було опитано позивача, який підтвердив факт того, що він здійснював проїзд в зоні дії знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено». Таким чином в розумінні ст. 78 КАС України дана обставина не потребує додаткового доказування, поряд з тим позивач не пояснив чому здійснював рух в зоні дії знаку 2.2. Дану подію було зафіксовано на нагрудний відеореєстратор поліцейського, про що є відповідний запис у графі 7 Постанови. Також, під час розгляду справи, позивач поводив себе грубо, нетактовно, висловлювався з явною недоброзичливістю в бік працівників поліції, вимагав доказів вчинення правопорушення, всіляко намагаючись уникнути адміністративної відповідальності. Як доказ, у вчиненні правопорушення, поліцейським було опитано свого напарника, який також ніс службу на даному блокпосту і став свідком вчинення позивачем адміністративного правопорушення, і підтвердив те, що позивач дійсно здійснив проїзд в зоні дії дорожнього знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено». Неуважність водія не звільняє його від адміністративної відповідальності. Таким чином, поліцейський мав всі законні підстави винести постанову, а також розглянути справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду, що й зроблено позивачем, отже право на захист не являється порушеним. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем було роз`яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, поліцейський назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, та пояснив позивачу підставу звернення, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Отже, інспектором як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПІДР, маючи відповідні повноваження, зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Одночасно зазначаємо, що підстав у поліцейського для умисного спотворення обставин події не було. Звертає увагу, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлену ст. 245, 276, 279, 280 КУпАП. Водночас, позивач не доводить дані обставини на яких ґрунтується його позовні вимоги. Слід зауважити, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Разом з тим, під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі та у межах встановлених п. 2 ч. 1 ст. 32, ст. 35 Закону, ст. 222, 245, 251, 252, 278, 279 КУпАП, положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395. Такі дії поліцейського не можуть бути визнані незаконними, оскільки вони прямо передбачені та регламентовані чинним законодавством України. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини 4 статті 258 КУпАП. Також, зазначає, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв?язку, як і не обґрунтував, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу, а тому, розглядаючи дану справу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Враховуючи вищевказане, постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

03.01.2023 представник третьої особи, Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції, за довіреністю Костянтин Сорока, подав до суду письмові пояснення, які аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву.

Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, 19.12.2022 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 268 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що 20.11.2022 поліцейським роти № 1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області ДПП сержантом поліції Омельченком Олександром Олександровичем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 713970 (а.с. 10, 29), у якій зазначено, що 20.11.2022 о 10 год. 08 хв. на автодорозі М-05 Київ-Одеса 78 км в напрямку м. Київ, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ 21130, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», а саме: не зупинився перед даним знаком, чим порушив 33 Розділ ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст.122 КУпАП.

Розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Так, п.5 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Також, п.9 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.

Таким чином, поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, в протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, та як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування.

Між іншим, пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, враховуючи вищезазначене, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №713970, позивача притягнуто до відповідальності в зв`язку з порушенням 33 Розділу ПДР України, а саме: за невиконання вимоги дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», оскільки керуючи транспортним засобом ВАЗ 21130, д.н.з. НОМЕР_1 ,він не зупинився перед даним знаком.

Відповідно до п.1.1 Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Аналогічні положення викладені в пунктах 1.3 та 1.9. ПДР України, а саме учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 8.2. ПДР України визначено, що дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.

Пунктом 8.2-1. ПДР України визначено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Відповідно до пункту п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки, знаки пріоритету, заборонні знаки, наказові знаки, інформаційно-вказівні знаки, знаки сервісу, таблички до дорожніх знаків. При цьому, знаки пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Згідно розділу 33 Дорожні знаки ПДР дорожнім знаком пріоритету 2.2 - «Проїзд без зупинки заборонено» визначено, що забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Знак, зокрема, 2.2 встановлюються безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги.

Позивач, заперечуючи вказане правопорушення, зазначив, що інспектор поліції не роз`яснив йому права і обов`язки, безпідставно та необґрунтовано відхилив його клопотання про отримання юридичної допомоги, тим самим не повідомив про причини (підстави) неможливості залучення адвоката, не дав йому можливості написати свої пояснення у постанові щодо відсутності доказів, на підставі яких останній притягував його до адміністративної відповідальності, на його усне клопотання сержант поліції Омельченко О.О. не надав докази порушення ним правил дорожнього руху, поліцейським додано як доказ відео з камери №477570, проте, безпосереднього можливого правопорушення працівником поліції не було зафіксовано ні на камеру, ні на будь-який інший технічний засіб, а тому, винесена відповідачем постанова серії БАБ № 713970 від 20.11.2022 не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення, тобто, відповідачем фактично не зафіксовано порушення правил дорожнього руху, яке б доводило його вину, а копія постанови, яка йому надана для відома, не містить підпису особи, яка винесла постанову, що в свою чергу є порушенням норм чинного законодавства.

На підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові серії БАБ №713970 від 20.11.2022, представником відповідача до суду надано диск з відеозаписом №477570, який додано до постанови в якості доказу.

З оглянутого судом відеозапису, вбачається, що відео розпочинається з моменту зупиненого працівниками поліції транспортного засобу ВАЗ 21130, д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі М-05 Київ-Одеса 78 км 20.11.2022 о 10 год. 08 хв. і на ньому зафіксовано лише процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, водночас, вказаний відеозапис не містить фіксації факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові.

Тобто, будь-яке фіксування порушення ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» на вказаному доказі відсутнє.

А візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення (постанова Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17).

Також, з оглянутого судом відеозапису, вбачається, що відеофіксація вищевказаного правопорушення відбулась 20 листопада 2022 року починаючи з 10 год. 08 хв. за участю сторін по справі, працівник поліції інспектор Омельченко Олександр Олександрович спілкуючись із позивачем, роз`яснив йому права передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, разом з тим, відхилив клопотання позивача про дослідження доказів вчинення правопорушення, не запропонував позивачу надати пояснення у справі, враховуючи що він заперечував вчинене правопорушення, та відхилено клопотання про можливість отримання правової допомоги.

Так, відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Ненадання інспектором можливості реалізувати клопотання особи про надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (Постанова Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі № 524/9827/16-а).

Разом з тим, з вказаного відеозапису вбачається, що поліцейським розглянуто справу про адміністративне правопорушення у присутності позивача та враховуючи характер вчиненого правопорушення, винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення.

Представник відповідачів в підтвердження правомірності винесеної постанови зауважує, що поліцейський, 20.11.2022, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції, здійснюючи несення служби на стаціонарному посту на а/д М05 «Київ-Одеса, безпосередньо став свідком вчинення позивачем вищезазначеного адміністративного правопорушення, зокрема, під час розгляду справи було опитано позивача, який підтвердив факт того, що він здійснював проїзд в зоні дії знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено». Також зазначає, що як доказ, у вчиненні правопорушення, поліцейським було опитано свого напарника, який також ніс службу на даному блокпосту і став свідком вчинення позивачем адміністративного правопорушення, і підтвердив те, що позивач дійсно здійснив проїзд в зоні дії дорожнього знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено».

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження, оскільки крім постанови по справі про адміністративне правопорушення інших доказів, пояснень, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про порушення ПДР позивачем, працівником поліції зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить.

Крім того, цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах

Обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 29.04.2020 у справі №161/5372/17.

Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Разом з тим, як вбачається з копії постанови серії БАБ №713970 від 20.11.2022, вона не підписана посадовою особою, яка розглянула справу, а саме поліцейським роти №1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Омельченко Олександром Олександровичем, що також підтверджується наданим відповідачем відеозаписом.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові, - постанова ВС від 15.11.2018, №524/5536/17.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах ВС від 13.03.2020 справа №234/6323/17, від 31.10.2019 справа №398/3566/16-а, від 30.05.2018 справа №337/3389/16-а.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У справі Barbera, MessequeandJabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98)

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).

Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова ВС від 15.03.2019 №686/11314/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Крім того, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а).

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджено належними та допустимими доказами відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачами не спростовано, тому, суд дійшов висновку, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, отже і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає висновку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 524/9827/16-а від 18.02.2020.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 496,20 грн. (а.с. 1).

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 7, 33, ч.1 ст.126, 245, 251, 252, 256, 258, 268, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048), поліцейського роти №1 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Омельченка Олександра Олександровича (місцезнаходження: вул. Сухоярська, 18а, м. Біла Церква, Київська область), третя особа: Батальйон патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області ДПП (місцезнаходження: вул. Сухоярська, 18а, м. Біла Церква, Київська область), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №713970 від 20.11.2022, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 25.01.2023.

СуддяО. В. Бондаренко