Рішення № 1085829, 16.08.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

16.08.2007

Справа №2-15/6901-2007

За позовом Фірми «ТЕС» (95011, АР Крим, м. Сімферополь. Вул. Героїв Аджимушкая, 5, код ЄДРПОУ 16512506)

До відповідача Сімферопольської виправної колонії Автономної республіки Крим № 102 (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 4, код ЄДРПОУ 08563843)

До відповідача Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 4, код ЄДРПОУ 08680299)

Про стягнення 1460,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача – Приходченко М.Я., паспорт

Від відповідача – Гудкова І.В., довіреність № 19/3 від 09.01.2007 р., у справі

Від відповідача – Гудкова І.В., довіреність № 19/60 від 09.08.2007 р., у справі

Обставини справи: Фірма «ТЕС» звернулася до Господарського суду АР Крим із позовом до Сімферопольської виправної колонії № 102 про стягнення 1460,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленого позивачем товару, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 1040,00 грн., що і стало приводом для звернення Фірми «ТЕС» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку, а також позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 420,00 грн.

У судовому засіданні 04.06.2007 р. представником позивача була надана заява про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача 1040,00 грн. основного боргу та 540,00 грн. збитків.

Представник Відповідача Сімферопольської виправної колонії № 102 у судовому засіданні та у відзиві на позов вих. № 19/14-5088 від 22.06.2007 р. проти позову заперечує, посилаючись на відсутність заборгованості перед Фірмою «ТЕС».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 25.06.2007 р. до участі у справі у якості відповідача в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України було залучено Підприємство Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим.

Представник відповідача Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 у судовому засіданні та у відзиві на позов проти стягнення суми основного боргу у розмірі 1040,00 грн. не заперечує, в частині стягнення збитків просить суд у позові відмовити.

У судовому засіданні представником позивача надана заява про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої від просить суд прийняти відмову від позову до Сімферопольської виправної колонії Автономної республіки Крим № 102, прийняти відмову від позову в частині стягнення з Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим суми збитків у розмірі 540,00 грн., просить суд стягнути з Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим заборгованість у розмірі 1040,00 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

19.10.2004 р. Фірмою «ТЕС» було поставлено Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим дизпаливо кількістю 200л.та бензин А-80 кількістю 200 л на загальну суму 1040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РТ-0008471 від 19.10.2004 р. (а.с. 20)

Вказаний товар був отриманий представником Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим, про що свідчить підпис його представника у видатковій накладній та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 21)

19.10.2004 р. позивачем був виставлений рахунок-фактура № СТ-000815 на суму 1040,00 грн. (а.с. 22)

Проте, відповідач Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим не виконав свої обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, в результаті чого за ним склалася заборгованість за поставлений товар у розмірі 1040,00 грн., що і послужило підставою для звернення Фірми «ТЕС» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Позивачем неодноразово направлялися на адресу боржника претензії з вимогами про сплату суми заборгованості за отриманий товар. (а.с. 23, 24), Однак вказані претензії були проігноровані.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати поставленого позивачем товару, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Про наявність заборгованості відповідача 2 перед позивачем свідчать також підписані обома сторонами та скріплені печатками Акти взаємних звірок розрахунків (а.с. 26, 27, 28, 72)

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим зобов'язань, через що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1040,00 грн. підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представником позивача надана заява про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої від просить суд прийняти відмову від позову до Сімферопольської виправної колонії Автономної республіки Крим № 102, прийняти відмову від позову в частині стягнення з Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим суми збитків у розмірі 540,00 грн., просить суд стягнути з Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим заборгованість у розмірі 1040,00 грн.

Судом вказана заява задоволена частково з огляду на наступне.

Зміна позовних вимог не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Щодо відмови від позову в частині стягнення з Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим суми збитків у розмірі 540,00 грн., суд вважає за можливе прийняти вказану відмову, оскільки вказана відмова позивача від частини позовних вимог не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, через що клопотання Фірми «ТЕС» підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Щодо відмови позивача від позову до Сімферопольської виправної колонії Автономної республіки Крим № 102 про стягнення заборгованості, то суд не може прийняти вказану відмову.

Відповідно до частини 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України якщо у справі беруть участь кілька відповідачів, в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

Так, при зверненні позивача з позовом до суду було відсутнє порушення права Фірми «ТЕС» з боку Сімферопольської виправної колонії Автономної республіки Крим № 102, тобто була відсутня правова підстава позову до Сімферопольської виправної колонії Автономної республіки Крим № 102. Таким чином, за відсутності у позивача права на позов, у нього відсутнє і право відмови від такого позову, тому у позові Фірмі «ТЕС» до Сімферопольської виправної колонії Автономної республіки Крим № 102 слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 статті 80, статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 4, код ЄДРПОУ 08680299, банківські реквізити не відомі) на користь Фірми «ТЕС» (95011, АР Крим, м. Сімферополь. Вул. Героїв Аджимушкая, 5, код ЄДРПОУ 16512506, р/р 26004440265030 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк» МФО 324010, р/р 2600800014943 у Філії ВАТ «Укрексімбанк» м. Армянськ, МФО 384878) 1040,00 грн. заборгованості, 67,14 грн. державного мита та 77,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення з Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим збитків у розмірі 540,00 грн. провадження у справі припинити.

4. У позові до Сімферопольської виправної колонії Автономної республіки Крим № 102 відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.