Рішення № 108580914, 10.01.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2782/22Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/2782/22

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ» (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 147; код ЄДРПОУ 00218615)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бобової Ірини Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 857 535,34 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бобової Ірини Олександрівни про стягнення 857 535,34 грн, з яких: 713 082,04 грн основного боргу, 66 935,80 грн 30% річних, 77 517,50 грн пені.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором купівлі-продажу № А21:103 від 21.10.2021.

Вказує, що поставив відповідачу товар належної кількості та якості на загальну суму 19306,77 доларів США, за який відповідач не розрахувався, що і стало підставою для звернення до господарського суду з позовом.

Ухвалою від 24.10.2022 прийнято позовну заяву (вх. № 2879/22 від 20.10.2022) Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ» до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2782/22, яку ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.11.2022, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.

16.11.2022 за вх. № 26141/22 до суду надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням, в якому ФОП Бобова Ірина Олександрівна просила надати їй можливість подати відзив саме 16.11.2022 у зв`язку з оголошенням 15.11.2022 довготривалої повітряної тривоги, тобто фактично клопотала про поновлення строку на подачу відзиву.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Як встановлено судом, ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 31.10.2022. Вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву з дня вручення ухвали. Тобто, відповідач мав подати відзив до 15.11.2022 включно.

Водночас, 15.11.2022 з 12 год. 34 хв. до 18 год. 18 хв. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі.

Таким чином, суд вважав за можливе поновити відповідачу строк на подачу відзиву, так як визнав наведені відповідачем причини пропуску строку поважними.

У відзиві відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими й просив відмовити у задоволенні позову.

Вказав, що одночасне стягнення пені та 30 % річних суперечить ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

На переконання відповідача, відсотки за користування чужими коштами, які за умовами п. 5.3. укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, враховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.

Крім того, відповідач зазначив, що невиконання ним зобов`язань з оплати товару було зумовлене обставинами непереборної сили, тому його має бути звільнено від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання на підставі ст. 617 ЦК України.

Вказав, що з початку повномасштабного вторгнення Росії до України відповідачем було повністю припинено господарську діяльність через неможливість її продовження у зв`язку з воєнними діями. Зазначені обставини відповідач підтверджує доданими до відзиву виписками з його банківського рахунку та податковими деклараціями.

У зв`язку з перебоями електропостачання у м. Одесі, враховуючи відсутність електропостачання у Господарському суді Одеської області, судове засідання, яке було призначено на 23.11.2022, не відбулося.

Ухвалою від 29.11.2022 повідомлено сторін про те, що підготовче судове засідання відкладено на 14.12.2022.

06.12.2022 за вх. № 27614/22 від представника позивача на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив, де акцентовано увагу, що проценти, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не можуть бути ототожнені з неустойкою з огляду на їх різну правову природу.

Разом з тим, представник позивача вказав, що відповідач не виконав передбачений п. 7.1. договору обов`язок в триденний термін повідомити позивача будь-якими доступними способами письмово про настання обставин непереборної сили, а також не довів належними доказами неможливості виконання договірного зобов`язання в даному конкретному випадку.

Зазначив, що припинення господарської діяльності відповідачем є його власним рішенням та не є підставою для невиконання власних зобов`язань за договором.

Звернув увагу, що відповідач не знаходиться на окупованій території та бойові дії за місцем його реєстрації не ведуться, а відсутність грошових коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань.

08.12.2022 представником позивача надіслано на електронну пошту суду заяву (вх. № 27842/22) про проведення підготовчого судового засідання без його участі.

Протокольною ухвалою від 14.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.01.2023.

10.01.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

21.10.2021 між Приватним акціонерним товариством «ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ» (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Бобовою Іриною Олександрівною (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № А21:103 (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити сонячні колектори та комплектуючі для системи сонячного нагріву води (надалі товар).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань.

Відповідно до п. 1.2. Договору комплектація товару та строк його оплати обговорені в Додатку №1 до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Право в власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання сторонами акту приймання- передачі відповідно до умов цього Договору (п. 2.3. Договору).

Згідно з п.2.4. Договору зобов`язання продавця по поставці товару покупцеві (а також передачі покупцеві всіх супровідних документів на товар, що вимагаються цим Договором та чинним законодавством, включаючи документи, що підтверджують якість товару) вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі (момент поставки).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна на товар формується виходячи з вартості товару в доларах США (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим Договором) і встановлюється в українських гривнях, та вказується в Додатку № 1 до Договору. При цьому оплата товару здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижченаведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів:

S = Z x A гривень, де

S ціна товару на момент оплати (грн);

Z узгоджена сторонами ціна товару у валюті, зазначена у п. 3.2 цього Договору;

A міжбанківський курс продажу 26,ЗЗ грн/дол, встановлений у міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг» (сайт www.udinform.com), сформований на 16:00 за Київським часом (надалі іменується «Міжбанківський курс») на дату, шо передує даті фактичної сплати покупцем коштів за товар, збільшений на розмір збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі іноземної валюти.

Загальна вартість товару (ціна Договору) становить 508 347,60 грн, в тому числі ПДВ 20 % у розмірі 84 724,60 грн, що в еквіваленті за Міжбанківським курсом, сформованим на дату, що передує даті укладання цього Договору, збільшеним на розмір збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі іноземної валюти, становить 19 306,44 доларів США (п. 3.2. Договору).

Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України згідно з п. 3.1 цього Договору та Додатком № 1 до Договору (п. 3.3. Договору).

Враховуючи валютну складову вартості товару, що є предметом Договору, сторони погодили, що всі сплачені покупцем грошові кошти за товар в гривні зараховуються продавцем в рахунок оплати товару в доларах США виходячи з Міжбанківського курсу, встановленого на відповідний (мінімально дозволений) банківський день (встановлений чинною Постановою НБУ щодо строків здійснення банками купівлі іноземної валюти за дорученням юридичних осіб), збільшеного на розмір збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі іноземної валюти (п. 3.4. Договору).

Згідно з п. 3.5. Договору сторони домовились, що при зміні курсу валют на дату зарахування грошових коштів, по відношенню до курсу, встановленого п. 3.2 Договору, пропорційно автоматично змінюється і загальна вартість товару (ціна Договору), і, в даному випадку, не має потреби в підписанні додаткової угоди про зміну загальної вартості товару (ціни Договору).

Оплата за товар покупцем здійснюється у відповідності з Графіком оплати Товару, вказаним в Додатку № 1 до цього Договору, з обов`язковим врахуванням вимог розділу 3 цього Договору (п. 5.2. Договору).

В Додатку № 1 до Договору (Т. 1, а.с. 12) сторони узгодили Специфікацію товару, Специфікацію вартості товару, а також Графік оплати товару.

Узгоджений сторонами Графік оплати товару виглядає наступним чином:

Найменування платежуПлатіж оплати товару, доларів, в т.ч. ПДВПлатіж оплати товару, гривень в т.ч. ПДВСтрок оплати товаруПерший платіж1 000,0026 330,00До 30.11.2021Другий платіж2 000,0052 660,00До 31.12.2021Третій платіж2 000,0052 660,00До 28.02.2022Четвертий платіж3 000,0078 990,00До 31.03.2022П`ятий платіж3 000,0078 990,00До 30.04.2022Шостий платіж4 000,0010 5320,00До 31.05.2022Сьомий платіж4 306,77113 397,60До 30.06.2022Сума19 306,77508 347,60

Додатком № 2 від 21.10.2021 до Договору є підписаний позивачем та відповідачем Акт приймання-передачі (Т.1, а.с. 13), згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв товар, а саме: систему сонячного нагріву води без електричного нагрівача (сонячний колектор), модель SD-T2-30 (1 шт.); систему сонячного нагріву води, модель SD-T2L-30 (1 шт.); систему сонячного нагріву води без магнієвого стрижня та електричного нагрівача (сонячний колектор) SP-C-20 (1 шт.); систему сонячного нагріву води без електричного нагрівача (сонячний колектор), модель SP-CL-30 (6 шт.); систему сонячного нагріву води без електричного нагрівача (сонячний колектор), модель SP-C-30 (10 шт.); клапан поплавцевий SD-T2 5л (8 шт.); контролер модель М8 (2 шт.); систему сонячного нагріву води, модель SD-T2L-10 (3 шт.); систему сонячного нагріву води SD-T2L-24 (1 шт.); бак водяний 300 л для систем SP-CL-30 (1 шт.); систему сонячного нагріву води (сонячний колектор), модель SC-LH2-5 (2 шт.); розширювальний бак для сонячних систем 50 л, 10 бар, з ніжками, модель G-SUN 50 L WF, арт. 11А2005003 (1 шт.); водонагрівач з двома теплообмінниками 500 л, модель ABD-B-500 (1 шт.); систему сонячного нагріву води, модель AP-TL-15, модель APS APGS-470-1800/58-15-N (1 шт.).

З моменту підписання цього Акту зобов`язання продавця з передачі товару покупцю вважаються виконаними (п. 3 Додатку № 2 від 21.10.2021 до Договору).

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, на виконання Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується наявним у справі Актом приймання-передачі (Додаток № 2 до Договору). У свою чергу, відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати товару в строк, передбачений Графіком оплати товару.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості отриманого та неоплаченого товару на суму 713 082,04 грн є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення строків виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню у розмірі 77 517,50 грн та 30 % річних у розмірі 66 935,80 грн.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених Договором, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення оплати за весь період прострочення, а також 30% річних від суми простроченого платежу

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивач мав право здійснити нарахування пені, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, як передбачено Договором.

Перевіривши запропонований позивачем розрахунок пені суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 77 517,50 грн пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами Договору встановлено 30% річних, відповідно сплаті підлягають саме 30% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30 % річних, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 66 935,80 грн 30% річних підлягають задоволенню.

Разом з тим, враховуючи те, що нарахування пені та відсотків річних мають різну правову природу, посилання відповідача у частині неможливості нарахування 30% річних поряд з пенею є безпідставними.

Щодо посилання відповідача на неможливість виконання своїх зобов`язань у зв`язку з настанням обставин непереборної сили суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.1. Договору кожна зі сторін звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за Договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили. Під обставинами непереборної сили маються на увазі будь-які обставини, якщо можливість протистояти їм може лише в незначному ступені зменшити шкоду, яку цими обставинами спричинено. До обставин непереборної сили відносяться: повені, пожежі, землетруси та інші подібні природні явища, а також війни, військові дії, акти та дії державних органів, а також інші обставини за межами розумного контролю сторін.

Як передбачено п. 7.2. Договору, при настанні вказаних в п. 7.1. обставин, сторона, для якої вони виникли, зобов`язана в триденний термін, будь-якими доступними способами повідомити про це письмово іншу сторону.

Згідно з п. 7.5. Договору неповідомлення або невчасне повідомлення позбавляє потерпілу сторону права посилатися на передбачені п. 7.1. обставини, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за даною угодою.

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що "Торгово-промислова палата України (далі ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).".

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40 (3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

У законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, в той час як на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, в ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус. Навпаки, зі змісту вказаних статей вбачається, що ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують факт настання форс-мажорних обставин саме за зверненням суб`єкта господарської діяльності.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, зазначивши, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Суд не вбачає можливості дослідити причинно-наслідковий зв`язок між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Вказаний лист ТПП України не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. Слід зазначити, що в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань.

Таким чином, використання загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання повинен супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості такого звернення не повідомив.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий ТПП України чи уповноваженими регіональними ТПП, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за Договором. Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України автоматично не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність, адже протилежного відповідачем не доведено належними та допустимими доказами.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно було звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Відтак, доводи відповідача про те, що він має бути звільнений від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання на підставі ст. 617 ЦК України через виникнення форс-мажорних обставин, не знайшли свого підтвердження. При цьому суд враховує, що відповідачем також не дотримано передбачених п. 7.2. Договору зобов`язань стосовно письмового повідомлення в триденний термін будь-якими доступними способами позивача про настання обставин непереборної сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ» (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 147; код ЄДРПОУ 00218615) до Фізичної особи-підприємця Бобової Ірини Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 857 535,34 грн задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бобової Ірини Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ» (49033, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 147; код ЄДРПОУ 00218615) 713 082,04 грн основного боргу, 66 935,80 грн 30% річних, 77 517,50 грн пені, 12 863,03 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 10 січня 2023 р. У зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 17 січня 2023 р. до 24 січня 2023 р. повний текст рішення складено та підписано 25 січня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков