Рішення № 108580590, 25.01.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2023 р.

м. Київ

Справа № 911/2478/22

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, місто Київ, пр. Гузара Любомира, будинок 44, код ЄДРПОУ 42795490)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» (08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Віта-Поштова(з), вул. Набережна, будинок 33, код ЄДРПОУ 40228402)

про стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп» про стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою від 13.12.2022 суд відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду було подано клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Ухвалою від 12.01.2023 суд у порядку частини 6 статті 252 ГПК України відмовив у задоволенні цього клопотання відповідача.

В процесі розгляду справи судом також було подано відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив всі наведені документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи. Клопотання про зменшення розміру пені до 5 % не приймається судом, позаяк відповідачем не подано доказів направлення зазначеного клопотання на адресу позивача.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Судом встановлено, що за результатами проведення публічної закупівлі UA-2020-06-10-001353-а між позивачем в якості замовника та відповідачем в якості підрядника 18.09.2020 укладено договір № 2009000111 (далі по тексту договір підряду), відповідно до умов якого підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних i контрольних приладів (ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС Левада), а замовник прийняти та оплатити такі роботи.

В силу пункту 1.2 договору підряду склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними вимогами і якісними характеристиками (додаток №1 договору), Договірною ціною (додаток №2 договору) та Графіком виконання робіт (додаток №3 договору), які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору (з урахуванням укладеної 07.05.2021 додаткової угоди № 1 до договору закупівлі) сторони погодили загальну вартість виконуваних робіт згідно із договірною ціною (додаток №2), яка становить 13123380,59 грн (в т. ч. ПДВ 20%).

Пунктом 4.1 на підрядника покладено обов`язок виконати роботи протягом 360 календарних днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження на початок виконання робіт (Дозвіл) з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток №3).

З наданої до суду копії Графіку виконання робіт, що підписаний сторонами, вбачається, що сторони обумовили граничний термін виконання робіт. У Графіку вказано, що:

- розробка та погодження робочої документації здійснюється протягом 120 днів з дати підписання договору;

- виготовлення основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи відбуваються протягом 300 днів з дати підписання договору;

- пусконалагоджувальні роботи випробування, оцінка відповідності технічному регламенту та передача до експлуатації має бути проведена протягом 360 днів з дати підписання договору.

Пункт 4.3 договору визначає, що датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника.

Відповідно до пункту 5.1 договору підряду передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Пунктом 5.2 визначено, що акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва.

Підрядник, відповідно до підпункту 7.3.1 договору, зобов`язаний виконати якісно та у встановлені Графіком виконання робіт строки роботи відповідно до Технічних вимог та якісних характеристик, ДБН та іншої нормативної документації.

Відповідно до підпункту 7.3.3 підрядник зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з моменту підписання договору надати документи передбачені чинним законодавством, для отримання від замовника Дозволу на виконання робіт.

В силу підпункту 7.1.1 договору підряду на замовника покладено обов`язок допустити підрядника на об`єкт для проведення робіт та письмово повідомити підрядника про надання йому Дозволу.

Сторони пунктом 10.1 договору погодили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за договором вони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пункт 10.2 визначає: у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт, до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання Робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач направляв відповідачу претензію від 08.10.2021 про сплату штрафних санкцій відповідно до пункту 10.2 договору, яка за словами позивача, залишена відповідачем без задоволення.

Обгрунтовуючи звернення до суду позивач зазначає, що у серпні 2021 року відповідачем виконано роботи за договором на суму 7021633,38 грн, про що між сторонами підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт, Акт приймання виконаних будівельних робіт та Акт вартості устаткування. Посилаючись на умови договору та Графік виконання робіт позивач стверджує, що окремі роботи за договором виконані підрядником із затримкою на 21 календарний день.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши наведені в позові обставини, взявши до уваги позиції сторін, які викладені в інших заявах по суті спору, вивчивши аргументи, які наводять сторони для доведення своєї правоти, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перш за все суд зупиняється на твердженні відповідача про те, що розрахунок штрафних санкцій доданий до позовної заяви містить виключно інформацію щодо суми нарахованої пені та не містить арифметичних дій, через що неможливо встановити правомірність нарахування позивачем заявленої до стягнення суми. Відповідач вважає, що розрахунок є неналежним доказом по справі відповідно до статті 76 ГПК України, тому суд не може брати його до уваги.

Суд не вбачає складнощів у проведенні розрахунку суми пені, яка відповідно до пункту 10.2 договору визначається простим множенням суми вартості виконаних робіт на кількість днів прострочення та на ставку пені. Відповідні показники наведені позивачем, як у позовній заяві такі і у окремо доданому розрахунку). Тож, формула розрахунку зводиться до примітивного арифметичного рівняння: 7021633,38 (грн) х 21 (день) х 0,001 (0,1 %) = 147454,30 грн. Факт наявності чи відсутності прострочення виконання зобов`язань досліджується судом нижче.

Відповідач просив суд врахувати те, що згідно з даними Договірної ціни за договором № 2009000111 від 18.09.2020 розмір прибутку відповідача становить 23627,72 гривень (номер рядка 7), і ця сума є в 6 разів меншою ніж розмір заявлених позивачем штрафних санкцій. Судом перевірено цю обставину та встановлено, що адвокатом відповідача не враховано, що додатковою угодою № 1 було внесено зміни до договору в тому числі в додаток № 2 договору (Договірна ціна), який викладено в новій редакції, де розмір прибутку (пункт 7, розрахунок N 9) становить всього 18731,19 грн.

Також відповідач вважає, що в обґрунтування прострочення відповідачем виконання робіт позивач посилається на Графік виконання робіт, в якому відображено інші умови початку перебігу строку, ніж у пункті 4.1 договору. Зважаючи на виявлену суперечність, на думку відповідача, перебіг строку виконання робіт за договором не розпочався та, відповідно, такий ним не порушено.

Пунктом 10.2, на який посилається позивач при поданні позову, єдиною підставою для нарахування штрафних санкцій постає несвоєчасне виконання робіт передбачених Графіком виконання робіт, тобто додатком до договору, а не будь яким іншим окремим пунктом договору чи іншим додатком. Тому суд не поділяє таку позицію відповідача.

Також суд не погоджується з відповідачем щодо того, що пункт договору 4.1 суперечить додатку договору Графіку виконання робіт. Графік виконання робіт є невід`ємною частиною договору, його додатковими умовами, які для зручності та наочності викладені у окремому документі. В цьому конкретному випадку Графік не суперечить, а лише доповнює умови договору та уточнює його. Графік, як додаток до договору, був підписаний не лише позивачем, а відповідачем також, він не є одностороннім актом. Умови викладені у Графіку взагалі не корелюються з датою початку виконання робіт. Пункт 4.1 містить у собі прив`язку до моменту початку виконання робіт (що відповідає отриманню Дозволу замовника), а графік до моменту підписання договору. Водночас пункт 4.1 вказує про необхідність дотримання Графіку виконання робіт. А тому, відповідач при виконанні робіт зобов`язаний враховувати умови цього додатку.

Також відповідач стверджував, що за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій ст. 213 ЦК України не можливо з`ясувати справжній зміст пункт 4.1 договору та умови Графіку виконання робіт.

Ця позиція судом не береться до уваги, для суду умови договору є такими, що не потребують додаткового тлумачення, однозначними, узгодженими між сторонами та такими, що можуть бути застосованими до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В статті 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В Графіку початок розрахунку терміну починається від дати підписання договору та розраховується кількістю календарних днів з цієї дати. Суд зауважує про некоректність оперування сторонами договору у Графіку перебігу строку виконання робіт поняттям "термін", оскільки він обраховується днями з моменту підписання договору.

Не зважаючи на таку відмінність від встановлених у ЦК України визначень понять "строк" та "термін" при розгляді цього спору суд все ж бере до уваги Графік виконання робіт, як такий, що визначає строк виконання робіт, а визначені умови Графіку підлягають застосуванню до спірних правовідносин так само, як і інші умови наведені в договорі.

Відповідач наполягає на неправомірності нарахування пені за прострочення окремого етапу виконання робіт в межах основного зобов`язання, посилаючись на положення статей 549, 883 ЦК України, наводячи практику Верховного Суду, вказує: відповідальність відповідача за умовами укладеного між сторонами у цій справі договору у виді штрафних санкцій (пені) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов`язку зі здачі завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов`язання.

Спростовуючи наведену позицію відповідача, позивач вказав, що окремі терміни виконання робіт встановлені в Графіку відповідають вимогам частини 1 статті 846 ЦК України, де вказано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Позивач акцентував увагу на тому, що відповідно до пункту 10.2 договору підряду штрафні санкції застосовуються у вигляді пені, яка залежить від вартості робіт, які несвоєчасно виконані. Суд бере до уваги наведену позицію позивача та враховує те, що цим пунктом договору сторони не встановили співвідношення з виконанням всіх робіт за договором тому воно здійснюється лише на суму виконаних робіт.

Судом також взято до уваги слова відповідача, де той зазначив, що сторонами узгоджено у пункті 4.1 договору підряду, що датою початку виконання робіт за договором є дата отримання відповідачем відповідного Дозволу. Позивачем всупереч вказаного положення договору такий дозвіл відповідачу не надавався та, відповідно, перебіг строку виконання робіт за договором не розпочався.

Позивач в свою чергу вважає, що якщо відповідач виконав роботи згідно пункту 2 Графіку виконання робіт, отже він погодився із умовою про початок перебігу строку саме з дати підписання договору, як вказано у графіку. Позивач вказує, що відповідач не звертався до замовника з заявою про роз`яснення або уточнення дати початку відліку строку виконання робіт.

Суд зазначає, що відсутність дозволу на початок виконання робіт впродовж усього строку дії договору не стала перешкодою для підрядника виконати умови договору відповідно до технічної документації, а для замовника прийняти роботи.

Ні позивач, ні відповідач не надають докази виконання обов`язку визначеного розділами 4 (строк та місце виконання робіт) та 7 (права та обов`язки сторін) щодо надання/отримання письмового Дозволу. Суд наголошує, що умови пунктів 7.1.1 та 7.3.3 породжують взаємні обов`язки сторін: у підрядника надання документів для оформлення замовником Дозволу; у замовника надання письмового повідомлення про Дозвіл на виконання робіт.

Укладаючи договір сторони мали б розуміти, що недобросовісне виконання своїх обов`язків щодо надання та отримання дозволу на виконання робіт могло призвести до зволікання з початком виконання робіт. Негативним наслідком цього могло стати невиконання робіт підрядником взагалі, оскільки ним не отримано узгодженої в договорі підстави виконання договору, що мав враховувати замовник, а високу ймовірність в подальшому нарахування замовником пені відповідно до Графіку виконання робіт мав у свою чергу враховувати підрядник.

Відповідно до пункту 4.3 датою закінчення виконання робіт є дата їх прийняття. Суд встановив факт прийняття робіт позивачем без будь яких зауважень, що засвідчено актом приймання виконаних будівельних робіт. Суд також констатує досягнення мети договору будівельного підряду до закінчення загального строку виконання робіт встановлено пунктом 4.1 договору.

Суд наголошує на тому, що позивач не повідомляв, що відхилення від Графіку виконання робіт вплинуло на прострочення прийняття об`єкту до експлуатації. З графіку вбачається, що після проведення будівельно-монтажних та електромонтажних робіт (другий етап Графіку) мають проводитись пусконалагоджувальні роботи, випробування, оцінка відповідності технічному регламенту (третій етап в Графіку). З наданої до суду документації суд робить висновок, що замовнику без відповідного проведення підрядником випробувальних робіт неможливо належним чином, з упевненістю прийняти будівельні роботи з виготовлення основних блоків та вузлів, що виконувались у попередньому етапі. Без проведення випробувальних робіт неможливо з`ясувати про готовність об`єкту до експлуатації. Тож суд наголошує на високу взаємопов`язаності цих етапів робіт.

Досліджуючи детально додаток № 3 до договору підряду, власне Графік виконання робіт, суд встановив, що в ньому наведено колонку "Найменування робіт", тобто опис всіх робіт, що повинні виконуватись за договором, які умовно поділяються на етапи, що визначаються у іншій колонці з нумерацією.

Поняття граничний термін наведене у графіку у цьому випадку стосується всіх робіт, якими в повній мірі завершується досягнення результату договору, оскільки такий строк (як вище зазначено судом "термін" у цьому випадку є "строком" відповідно до положень ЦК України). В Графіку не вказано "граничні терміни виконання робіт", натомість написано "граничний термін", тобто він є єдиним. Інші наведені в графіку зазначення щодо кількості днів щодо різних етапів робіт трактуються судом як рекомендовані, орієнтовні та приблизні, задля дотримання черговості їх виконання підрядником.

Таким чином суд не вбачає у діях відповідача порушення зобов`язання, його невиконання, неналежне виконання чи порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17, на яку звертав увагу позивач, зроблено правовий висновок про те, що за загальним правилом неустойка (штраф, пеня) за порушення строків виконання підрядних робіт застосовується у разі прострочення виконання відповідачем обов`язку зі здачі завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт/поставки обладнання в межах основного зобов`язання, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт.

Суд у пункті 10.2 договору не знайшов підтвердження того, що пеня стягується за невиконання проміжних етапів робіт. "Несвоєчасно виконані роботи" не є тотожним поняттям до "окремі етапи робіт". З аналізу цього пункту договору вбачається, що погоджені сторонами умови в частині відповідальності підрядника за порушення строків виконання робіт не передбачали можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів виконаних робіт, оскільки в ньому відсутня пряма вказівка на таке.

Також, запевняючи суд про прострочення виконання певних робіт позивач не наводить характеристик, що дали б змогу суду встановити що виконані відповідно до акту роботи є роботами, що включають в себе лише наведені пунктом 2 Графіку, а не інші, зокрема випробувальні роботи. Водночас, суд бере до уваги, що і відповідач не навів заперечень про зворотне.

В цьому випадку суд зважає на те, що стягнення пені призведе до покладення на відповідача грошової суми за зобов`язання, яке принесло йому значно меншу вигоду. Незважаючи на невиконання окремого етапу у орієнтовний строк, відсутні підстави стверджувати, що це сталось лише з вини відповідача з огляду на відсутність дій з обох сторін щодо виготовлення, надання та отримання Дозволу на виконання робіт. Таким чином позивач намагається збагатитись за рахунок відповідача в свою чергу порушуючи умови, що могли призвести до затримки з початком виконання робіт.

Між тим суд також зважає на те, що виконання робіт щодо виготовлення основних блоків та вузлів, будівельно монтажних робіт, електромонтажних робіт здійснено в межах розумного строку та строку встановленого договором. Враховуючи положення статті 509 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, суд зауважує, що наведений у графіку кінцевий строк всіх необхідних для виконання за договором робіт не пропущений у контексті цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Зважаючи, що предметом договору № 2009000111 постало ремонт і технічне обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів пункту вимірювання витрати газу на газорозподільній станції, враховуючи те, що відповідно до розділу 5 договору роботи, що здійснюються за договором, відносяться до робіт в галузі будівництва суд розцінює вказаний договір, як договір будівельного підряду.

Суд не вбачає можливості стягнути з відповідача суму пені за частину виконаних та прийнятих будівельних робіт за договором також і з огляду на положення частини 3 статті 883 ЦК України, де вказано: суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.

Зважаючи на те, що всі роботи за договором будівельного підряду були виконані, мета договору досягнута стягнення пені за окремий етап робіт суперечить положенням частини 3 статті 883 ЦК України. Також це може призвести до подальшого розвитку спору між сторонами, необхідності звернення підрядника до замовника (або до суду) з метою повернення стягненої суми пені підряднику, що не є доцільним та оптимальним варіантом розвитку правовідносин між сторонами.

Зважаючи на все вищевикладене суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення пені у повному обсязі.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз