Постанова № 1085790, 13.09.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2007 р.

Справа № 6/318/07

за позовом

ДП “Кіровське 2” ПП МВП “Березань” м.Миколаїв

до відповідача

ДПІ у Миколаївському р-ні Миколаївської обл.

про

Скасування рішень

Суддя Ткаченко О.В

Секретар Засядівко О.О.

Представники:

Від позивача

Євдокимчук Г.Ф., Естеркін О.М.

Від відповідача

Літвінко С.Л., Морозова Т.В.

Суть спору: Як встановлено актом перевірки(№294/23-32631122 від 13.12.2006р.), підприємство в період 2004-2006р. виконувало роботи по газифікації населених пунктів в Березанському р-ні.

При виконанні робіт контрагенти позивача(кооперативи та фізичні особи) отримували від нього будівельні матеріали, які можливо використовувати при виконанні таких робіт. Вартість зазначених матеріалів була сплачена готівковими коштами без безпосередньої вказівки в первинних документах, що матеріали реалізовуються в межах виконання робіт.

Всього коштів було отримано 42006,6грн. Через реєстратори розрахункових операцій ці кошти не проводились.

За наслідками перевірки податковою службою 25.12.2006р. були прийняті рішення:

№0000412303/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 210033грн.(42006,6грн.*5) за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій( п.1 ст.17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”);

№0000422303/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 640грн. за здійснення торгівельної діяльності - реалізацію будівельних матеріалів без отримання патенту(ст.8 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”).

Підприємство звернулося з позовом про скасування рішень посилаючись на те, що підприємство не відноситься до підприємств торгівлі і, що кошти отримані як частина оплати за виконані роботи по газифікації.

Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в рішеннях і акті перевірки.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Закони України від 06.07.1995 № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і від 23.03.1996 № 98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” визначають правові засади застосування реєстраторів і порядок патентування у сфері торгівлі.

Отже для застосування відповідальності за порушення зазначених законів необхідно встановити, що підприємство займалося саме торгівельною діяльностю.

Проте згідно з установчими документами підприємства(що встановлено і відповідачем) він не займається торгівельною діяльністю.

До того ж підприємство виконувало роботи по газифікації і кошти за будівельні матеріали могли бути передані замовникам робіт не як оплату за окремий товар, а як частина оплати роботи, тобто не у сфері торгівлі.

Податковою службою ж, при прийнятті рішення, ці обставини не були перевірені.

Відповідно до ст..2 КАС України суд визнає рішення суб’єкта владних повноважень протиправним якщо воно прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Скасувати рішення ДПІ у Миколаївському р-ні Миколаївської обл. від 25.12.2006р. №0000412303/0 і №0000422303/0.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

О.В.Ткаченко