Вирок № 108563717, 24.01.2023, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

202/1683/22

1-кп/202/126/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду міста Дніпропетровська кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020040030001169 від 11 червня 2020 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Дніпрі, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 18.12.2018 Ленінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.ч.1,2 ст.185 КК України до покарання у виді 6 місяців арешту,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в 2015 році, більш точної дати та часу не встановлено, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, шляхом огородження її парканом, діючи умисно з корисливих мотивів з метою особистого збагачення облаштував на земельній ділянці, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , майданчик для паркування транспортних засобів, в порушення ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України, які визначають, що набуття права користування земельними ділянками, які перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки; ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, які передбачають, що право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації такого права відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради, про передачу її у власність або передання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; п.1.12 глави 1 розділу V «Правил безпеки систем газопостачання», затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості №285 від 15.05.2015 року, згідно якого з метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи вздовж її траси в межах охоронної зони шириною 2 метри з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускаються: обмеження доступу обслуговуючого персоналу у світлу пору доби, а при аварійній ситуації - цілодобово; складування матеріалів і устаткування, ведення земляних та будівельно-монтажних робіт, садіння дерев, улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд, у тому числі тимчасових»; п.3 розділу 4 «Охороні зони газорозподільної системи» Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 згідно якого з метою забезпечення безпечно експлуатації газорозподільних мереж встановлюються охоронні зони вздовж газопроводів низького тиску - у вигляді ділянки землі, обмеженої умовними лініями, що проходять в 2 метрах від осі газопроводу по обидві боки».

Згідно результатів проведення судової земельно-технічної експертизи від 18.03.2021 №СЕ-19/104-21/7708-ЗТ межі земельної ділянки, зафіксованої згідно відомостей акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 19.02.2021 №208-ДК/236/АП/09/01/-21, розташованої в районні будинку АДРЕСА_2 , площею 0,0343 га. (уточнена під час геодезичної зйомки) частково знаходиться в межах охоронної зони газопроводу середнього тиску 57 мм., площа накладання становить 0,0112 га.

Таким чином, ОСОБА_4 в 2015 році, більш точної дати та часу не встановлено по теперішній час, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, самовільно зайняв та продовжує займати земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м.Дніпро в особі Дніпровської міської ради, площею 0,0343 га, в районні будинку АДРЕСА_2 в межах охоронної зони газопроводу середнього тиску 57 мм, - охорона зона становить 0,0112 га.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1КК України визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, вказавши на час, місце, спосіб і мету його вчинення.

У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, постанову щодо речових доказів та визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 КК України.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.197-1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше судимий, міцних соціальних зв`язків не має, під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття.

Відповідно до ст.67КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є рецидив злочинів.

Підстав для застосування ст.69 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, конкретних обставин скоєння злочину, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.197-1 КК України. Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого у даному кримінальному проваджені не обирався.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи документів №СЕ-19/104-21/7708-ЗТ від 18.03.2021 у розмірі 7 845 гривень 60 копійок.

Питання про долю речових доказів судом не вирішується відповідно до ч.9 ст.100 КПК України, оскільки вони суду не надавалися та судом не досліджувалися.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349,370,373,374,376,394 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати у розмірі 7 845 гривень 60 копійок.

Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1