Рішення № 108560997, 24.01.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/16590/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2023 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, Відповідач), з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 08.06.2021 № 0943721-2407-1303;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 997,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.11.2022 на адресу місця проживання/реєстрації ОСОБА_1 надійшов конверт від ГУ ДПС у Львівській області, в якому знаходилася позовна заява ГУ ДПС у Львівській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 99727,03 грн. Звертає увагу, що під час розкриття конверта, в якому знаходилася позовна заява ГУ ДПС у Львівській області, не виявилося жодних документів вказаних у додатках до позовної заяви. Із змісту вказаної позовної заяви він дізнався, що фізична особа ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості та виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0943721-2407-1303 від 08.06.2022. Зазначає, що про існування вказаного податкового боргу та податкового повідомлення-рішення Позивачу стало відомо лише 02.11.2022 з отриманої від ГУ ДПС у Львівській області позовної заяви, адже до цієї дати жодних податкових повідомлень-рішень та податкових вимог контролюючого органу на адресу місця проживання/реєстрації ОСОБА_1 не надходило та особисто такому не вручалися. Оскільки в позовній заяві не містилось даних щодо об`єкту нежитлової нерухомості, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення та здійснено обчислення податку на нерухоме майно, 03.11.2022 Позивач зателефонував до Відповідача за номером телефону, зазначеним у позовній заяві, де в усній формі отримав інформацію, що спірний податок нарахований за податковий період 2020 рік на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі, загальною площею 361,1 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджує, на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення, ОСОБА_1 не був власником нежитлових будівель, загальною площею 361,1 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак у нього був відсутній обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. На думку Позивача, контролюючим органом за відсутності на те правових підстав, безпідставно та необґрунтовано нарахований ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2020 рік, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 21.11.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 23.02.23 суддя відмовив у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою про відкриття спрощеного позовного провадження запропоновано Відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що в разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідач правом на подання відзиву, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження повідомлений належним чином, оскільки ухвалу про відкриття провадження скеровано на офіційну електронну адресу Відповідача, вказану у позовній заяві.

За приписами частини 4 статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 статті 262 КАС України передбачено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюються судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Згідно з довідкою № 32482 від 22.06.2021 про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 з 22.06.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.11.2022 № 314428261 ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить об`єкт житлової нерухомості (розмір частки 3/4) квартира, за реєстраційним №5307015, загальною площею 82,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Відомості про наявність у власності Позивача іншого нерухомого майна (нежитлових будівель) відсутні.

Згідно з Договору дарування від 13.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 7822, ОСОБА_1 (Дарувальник) безоплатно передав у власність ОСОБА_2 (Обдаровуваний) 6/100 часток нежитлових будівель, а саме: матеріальний склад № 2, позначений в технічному паспорті літерою Ж, загальною площею 361,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.07.2017 № 91886943 власником 6/100 часток нежитлових будівель, а саме: матеріальний склад № 2, позначений в технічному паспорті літерою Ж, загальною площею 361,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

08.06.2021 ГУ ДПС у Львівській області винесене податкове повідомлення-рішення №0943721-2407-1303, згідно з яким контролюючим органом визначено ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; податкова адреса платника податків: АДРЕСА_4 ) суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) за податковий період 2020 рік на суму податкового зобов`язання - 99727,03 грн.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів із цим позовом.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 1.1 статті 1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами п.п. 10.1.1. п. 10.1. статті 10, п.п. 265.1.1 п. 265.1 статті 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно, який у свою чергу належить до місцевих податків.

За приписами п.п. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1. п. 266.3. ст. 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3. ст. 266 ПК України).

Таким чином, обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки несуть, зокрема, фізичні особи у власності яких, окрім іншого, перебуває нежитлове нерухоме майно або його частка, що має бути підтверджене даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які надаються податковому органу органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, та / або оригіналами відповідних документів платника податків, зокрема документами на право власності.

Як видно зі спірного податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган здійснив нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання за податковий період 2020 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості (18010300) за податковий період 2020 рік на суму податкового зобов`язання - 99727,03 грн.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.11.2022 № 314428261 ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить об`єкт житлової нерухомості (розмір частки 3/4) квартира, за реєстраційним №5307015, загальною площею 82,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Відомості про наявність у власності Позивача іншого нерухомого майна (нежитлових будівель) - відсутні.

Щодо нежитлових будівель, загальною площею 361,1 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та були підставою винесення податкового повідомлення-рішення № 0943721-2407-1303 від 08.06.2022, суд зазначає, що згідно з Договору дарування від 13.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 7822, ОСОБА_1 (Дарувальник) безоплатно передав у власність ОСОБА_2 (Обдаровуваний) 6/100 часток нежитлових будівель, а саме: матеріальний склад № 2, позначений в технічному паспорті літерою Ж, загальною площею 361,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.07.2017 № 91886943 власником 6/100 часток нежитлових будівель, а саме: матеріальний склад № 2, позначений в технічному паспорті літерою Ж, загальною площею 361,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Так, за змістом частини першої статті 316 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України).

У відповідності до вимог частин 1, 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За правилами статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

В свою чергу, згідно з вимогами статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Отже, особа вважається власником нерухомого майна з дати державної реєстрації виникнення відповідного права власності і до дати держаної реєстрації припинення такого права власності, включно.

Таким чином, суд погоджується з доводами Позивача, що ані станом на 2020 рік, ані на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0943721-2407-1303 від 08.06.2022, ОСОБА_1 не був власником нежитлових будівель, загальною площею 361,1 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак у нього був відсутній обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом за відсутності на те правових підстав, безпідставно та необґрунтовано нарахований ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2020 рік, а тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 08.06.2021 № 0943721-2407-1303 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 08.06.2021 № 0943721-2407-1303 підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Під час звернення до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 997,27 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2743177370.1 від 16.11.2022. Відтак на користь Позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір з бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області.

Керуючись статтями 19-21, 72-77, 139, 159, 162, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2021 №0943721-2407-1303, винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ: 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ: 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) сплачений судовий збір, в сумі 997 (дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 27 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сакалош В.М.