Рішення № 108559470, 20.01.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2023 року Справа № 160/17643/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

07.11.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-3985-57 від 11 серпня 2022 року про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з ЄСВ на суму 21 030,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3985-57 від 11 серпня 2022 року, відповідно до якої нараховано борг у сумі 21 030,90 грн. Позивач вважає протиправною вказану вимогу, оскільки відповідачем порушено процедуру прийняття самої вимоги, та порядок надсилання її позивачу та те, що з 2019 року позивач не є фізичною особою-підприємцем, а тому у нього взагалі відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

10.11.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 10.11.2022 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

21.11.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику(повідомлення) сторін.

27.12.2022 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувана вимога є правомірною та такою, що винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та повинен був сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі не меншому мінімального страхового внеску, навіть якщо доходу від такої діяльності протягом всього року (або окремих його місяців) отримано не було. З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску ДПС України в базі АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам-підприємцям, та відповідно до якої у позивача рахується податковий борг у сумі 21 030,90 грн. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

28.12.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання відповідача про продовження строку для надання відзиву на позов, прийнято відзив на позовну заяву, клопотання відповідача про витребування доказів по справі задоволено частково та витребувано у позивача додаткові докази по справі.

Ухвала від 28.12.2022 року була направлена представнику позивача на електронну адресу вказану у позовній заяві, при цьому станом на дату винесення рішення позивачем не надано до суду витребувану, про причини такого неподання суд не повідомлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , перебував на обліку в Криворізькій північній ДПІ з 16.10.2006 року по 15.04.2019 року, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 був платником єдиного внеску.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3985-57 від 11 серпня 2022 року, відповідно до якої нараховано недоїмку у розмірі 21030,90 грн.

Так, станом на момент формування вимоги № Ф-3985-57 від 11 серпня 2022 року, згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні не сплачені нарахування:

-09.02.2018 року за 2017 рік у сумі 8448,00 грн.;

-19.04.2018 року за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

-19.07.2018 року за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.

-19.10.2018 року за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

-21.01.2019 року за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.;

-19.04.2019 року за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.;

Таким чином загальна сума нарахувань в ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 складає 21030,90 грн.

Позивач вважає вказану вимогу протиправною та такою, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають щодо нарахування та ведення обліку єдиного соціального внеску, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Так, частиною першою статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначено, що облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно з частинами другою та третьою статті 5 Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування», взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 51, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 1, 4, 5, 51 та 15 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Пенсійним фондом безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункти 1 та 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з частиною 11 статті 9 Закону України № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що набрали чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Так, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).

З наведеного слідує, що фізична особа-підприємець має сплачувати єдиний соціальний внесок у разі, якщо перебуває як на загальній системі оподаткування, так і на спрощеній.

Разом з тим, у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Отже, фізичні особи-підприємці сплачують єдиний соціальний внесок за періоди незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Слід зазначити, що нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Згідно змісту оскаржуваної вимоги, контролюючий орган вказав на те, що позивач, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів вимагає сплатити 21030,90 грн. (недоїмка).

При цьому, слід зазначити, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до вимог пунктів 6, 7 статті 13 Закону «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (надалі за текстом - Інструкція), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції, визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (пункт 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, позивач зобов`язаний був сплачувати такий внесок незалежно від того, чи здійснював він фактично підприємницьку діяльність та чи отримував внаслідок такої діяльності доходи.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями чинним законодавством не передбачено.

Суд відхиляє посилання позивача на порушення контролюючим органом строків нарахування єдиного соціального внеску, адже пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Таким чином, суд вважає, що контролюючий орган має повноваження встановити та нарахувати суму несплаченого єдиного соціального внеску (недоїмки) без обмеження строку давності періоду, за який платником не було належним чином його сплачено. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством надано право контролюючому органу обчислювати єдиний внесок згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акта перевірки.

Крім того, суд наголошує на тому, що доводи позивача про не складання та не надсилання йому податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, адже у разі наявності боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, платнику податків надсилається саме вимога про сплату боргу (недоїмки).

Пунктами 2 та 3 розділу VI Інструкції № 449, розділено випадки надсилання (вручення) податкової вимоги: 1) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску; 2) коли, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску чи платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Інструкція не містить більш точного визначення, коли саме орган доходів і зборів має виявити своєчасно не нараховані та/або не сплачені платником суми єдиного внеску, а тому, фактично строками не обмежується.

Умова, яка ставиться до податкового органу у пункті 3 розділу VI, нівелюється пунктом 2 цього розділу Інструкції № 449 та жодним чином не спростовується позивачем.

При цьому, суд звертає увагу, що положеннями як зазначеної Інструкції № 449, так і Закону № 2464-VI, прямо не визначено наслідків пропуску зазначених вище строків.

Відтак, на думку суду, порушення строку направлення (вручення) платнику податків оскаржуваної вимоги, саме по собі не є підставою для визнання такої вимоги протиправною та її скасування.

Крім цього, направлення контролюючим органом вимоги про сплату боргу з порушенням строку не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку сплатити борг з єдиного внеску.

При цьому судом встановлено, що оскаржувана вимога надсилалась ОСОБА_1 11.08.2022 року на його адресу місця реєстрації АДРЕСА_1 та на адресу відповідача повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Тобто, у даному випадку відповідачем здійснено направлення оскаржуваної вимоги позивачу.

Щодо доводів позовної заяви про те, що вимогу винесено відносно нього, як фізичної особи, суд зазначає, що позивач є фізичної особою-підприємцем, при цьому, код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у ФОП є таким же, як і РНОКПП фізичної особи.

Відповідно до пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Формування заборгованості з єдиного внеску здійснюється на певну дату з урахуванням усієї заборгованості існуючої на цю дату заборгованості, шляхом прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки). Недосконалістю регулювання цього питання, є дійсність попередньо прийнятих вимог та можливість їх пред`явлення до виконання. У випадку прийняття нової вимоги, саме вона підлягає виконанню, оскільки визначає всю суму консолідованої заборгованості. Отже, наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки) містять суму зростання боргу разом з сумою боргу за попередньою вимогою. З урахуванням наведеного, суд вважає, що формування та вручення платнику наступної вимоги про сплату боргу (недоїмки) зумовлює втрату правового значення попередньою вимогою про сплату боргу (недоїмки).

Щодо посилань позивача на процедурні порушення, допущені податковим органом при прийнятті оскаржуваної вимоги, суд наголошує на тому, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта робить його неправомірним та є підставою для скасування. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

За наслідком розгляду даного спору, аналізуючи підстави, що покладені в основу позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що такі доводи позивача є необґрунтованими та не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), якою нараховано позивачу обов`язковий платіж по єдиному внеску, який позивач має сплачувати - протилежного позивачем не зазначено, судом не встановлено. Тож, позовні вимоги є непідтвердженими та необґрунтованими.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольска, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв