Рішення № 108559408, 11.01.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року Справа № 160/17254/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у письмовому провадженні у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Дніпропетровській області про визнання визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області оформлену листом №1/200зі/103/Лк-2022 від 29.09.2022 року, щодо відмови обчислення та виплати грошової компенсації за невикористану щорічну оплачувану чергову відпустку ОСОБА_1 за період з 05.11.2014 року по 02.11.2020 року, а саме за шість років у кількості 270 діб;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну чергову відпустку за період з 05.11.2014 року по 02.11.2020 року, а саме за шість років у кількості 270 діб, у сумі - 141173,77 грн. (сто сорок одна тисяча сто сімдесят три гривні, 77 копійок), обчислену відповідно до Порядку №100. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки», із розрахунку:

- 10 900,30 грн. (середньомісячне грошове забезпечення згідно рішення суду) х (помножити) на 72 місяці (з 05.11.2014 по 02.11.2020) - 784 821,60 грн.;

- 784 821, 60 грн./(поділити) на 1501 (робочі дні з 05.11.2014 по 02.11.2020 відповідно до листів Мінсоцполітики 2014-2019) = 522,87 грн. (середня заробітна плата для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки);

- 522, 87 грн. х(помножити) на 270 днів (дні відпустки по 45 діб за 6 років)= 141173,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за період з 05.11.2014 - 02.11.2020 відповідачем протиправно не було проведено виплату компенсації за невикористані щорічні основні оплачувальні відпустки після звільнення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 року відкрито провадження у справі №160/17254/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву вказує, що на теперішній час усі законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють питання структури, розмірів, порядку нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу територіальних органів внутрішніх справ втратили чинність, а тому відсутні правові підстави для визначення позивачу складових (видів) грошового забезпечення та їх розміру станом на день його звільнення з органів внутрішніх справ - 02 листопада 2020 року, зокрема надання ОСОБА_1 чергових та додаткових відпусток за 2015-2020 роки, а також визначити розмір грошової компенсації за дні відпусток у зазначений період неможливо.

Зі змісту наказу ГУ МВС від 02.11.2022 №6 о/с, яким позивача з 02 листопада 2020 року звільнено зі служби в органах внутрішніх справ, вбачається відсутність у нього невикористаних днів відпустки в році звільнення. При цьому, вказаний наказ, який є актом індивідуальної дії, на підставі якого проводиться виплата коштів, позивачем оскаржений не був.

У період з 05.11.2014 по 02.11.2020 ОСОБА_1 не виконував службові обов`язки та до керівництва ГУ МВС України в Дніпропетровській області щодо надання щорічних відпусток не звертався.

Доказів про кількість діб щорічної основної та додаткової відпустки, які на думку позивача він не використав та з якого розміру грошового забезпечення повинен бути проведений розрахунок невикористаної частини відпустки, останнім не надано.

Відповідач не згоден з посиланням позивача на норми КЗпП та звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15, у якій зазначено, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Проте, питання нарахування та виплати компенсації за невикористану частину відпустки врегульовано спеціальною нормою, яка не потребує додаткового врегулювання, а саме; абзацом 2 п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, за яким особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. Таким чином, спеціальною нормою встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які звільняються мають право на компенсацію за невикористану відпустку тільки за рік, у якому вони були звільнені.

В період з 12.12.2022 по 10.01.2023 суддя знаходилась на лікарняному, що підтверджується довідкою начальника управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 №153.

Справа розглянута у перший робочий день суді після виходу з лікарняного.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Як зазначає в позовній заяві позивач і підтверджує у відзиві відповідач наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 04.11.2014 №426 о/с підполковник міліції ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №1682-VІІ та пунктом 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі наказу МВС України від 27.10.2014 №2239 о/с.

Постановою Верховного Суду від 12.08.2020 у справі №804/19775/14 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2014 року №2239 о/с «По особовому складу» в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника міліції громадської безпеки з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік).

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 04 листопада 2014 року №426 о/с «По особовому складу» щодо звільнення полковника міліції ОСОБА_1 заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника міліції громадської безпеки з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік).

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області - начальника міліції громадської безпеки з 04 листопада 2014 року.

На виконання вказаної постанови наказом МВС України від 02.09.2020 №641 «Про особовий склад» скасовано наказ МВС України від 27.10.2014 №2239 о/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області - начальника міліції громадської безпеки з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік), поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області - начальника міліції громадської безпеки з 04.11.2014 .

Наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в 01.11.2020 №6 о/с ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних сил через скорочення штатів, з 02.11.2020 року.

Вислуга років на день звільнення склала 26 років 01 місяць 10 днів, у пільговому обчисленні: 26 років 08 місяців 08 днів.

Відповідно до наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області №7 о/с від 23.11.2020 пункт наказу від 02.11.2020 №6 о/с змінено, наказано вважати ОСОБА_1 звільненим за тим же пунктом, з того ж числа, з вислугою років 20 років 01 місяць 12 днів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду №804/19775/14 від 10.12.2020 стягнуто з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 листопада 2014 року по 31 серпня 2018 року (включно) у розмірі 463 628 грн. (чотириста шістдесят три тисячі шістсот двадцять вісім) без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 у справі №160/17222/20 (залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021) Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі ліквідаційної комісії №7 о/с «По особовому складу» від 23.11.2020 року в частині зміни наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області №6 о/с від 02.11.2020 року про звільнення полковника міліції ОСОБА_1 заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника міліції громадської безпеки, з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України (з поставленням на військовий облік), з 02.11.2020 року за тім же пунктом, з того ж числа, однак з вислугою 20 років 01 місяць 12 днів.

Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області надіслати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області №6 о/с від 02.11.2020 року та матеріали для обчислення і виплати пенсії ОСОБА_1 в Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області.

На підставі вказаного судового рішення наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 26.08.2021 №9 визначено вислугу років на день звільнення ОСОБА_1 , яка складає - 26 років 01 місяць 10 днів, у пільговому обчисленні: 26 років 08 місяців 08 днів.

Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» направлені матеріали для призначення, обчислення і виплати пенсії позивачу.

В день звільнення позивача 02.11.2020 Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в Дніпропетровській області не було здійснено нарахування і виплату грошової компенсації за невикористані щорічні основні оплачувані відпустки за період з 04.11.2014 по 02.11.2020.

22.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив надати відомості щодо здійснення йому нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних оплачуваних відпусток за період з 05.11.2014 по 02.11.2020 року. В разі не здійснення виплати, провести нарахування і виплату грошової компенсації.

Листом №1/200зі/103/Лк-2022 від 29.09.2022 Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Дніпропетровській області повідомила, що на теперішній час усі законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють питання структури, розмірів, порядку нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу територіальних органів внутрішніх справ втратили чинність. Таким чином, відсутні правові підстави для визначення складових (видів) грошового забезпечення та їх розміру станом на день звільнення з органів внутрішніх справ - 02 листопада 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, надання ОСОБА_1 чергових та додаткових відпусток за 2015-2020 роки, а також визначення сум грошової компенсації за дні відпусток за зазначений період неможливо.

Не погодившись з діями Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 45 Конституції України кожному хто працює, гарантовано право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, встановлені Законом України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (Закон №.504/96-ВР).

В ст. 4 Закону №.504/96-ВР визначені такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Частиною 1 ст. 24 Закону №.504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» (Закон №580-VIII).

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону №580-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Частинами 1-4 ст. 93 Закону №580-VIII встановлено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

За приписами частин 9-11 ст. 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Станом на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначало Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 ( Положення №114).

Відповідно до п. 49. Положення №114 (в редакції від 07.11.2015 -на час звільнення особи) особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки:

а) чергові;

б) короткострокові;

в) через хворобу;

г) канікулярні;

д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ;

є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.

Обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні, встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються.

Тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно (п. 51 Положення №114).

Пунктом 56 Положення №114 передбачено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

У випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (Порядок №100).

Відповідно до п. 2 Порядку №100 (в редакції від 07.08.2015 - чинній на день звільнення) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 зауважив, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 260, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону № 504/96-ВР. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Одночасно, не передбачене позбавлення поліцейського права на відпустку, яку він уже отримав в попередньому календарному році. При цьому, за бажанням поліцейського, він може використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Тобто, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), не використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Відповідачем не підтверджено використання позивачем щорічної відпустки за період з 05.11.2014 по 02.11.2020, як і не надано доказів виплати грошової компенсації за невикористану відпустку.

Отже, при звільненні зі служби в поліції, яке мало місце 02.11.2020, позивач мав право отримати грошову компенсацію за невикористані щорічні основні оплачувані відпустки з 04.11.2014 по 02.11.2020.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Виходячи з обставин справи і правового регулювання суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну оплачувану чергову відпустку за період з 05.11.2014 по 02.11.2020 року.

При цьому, суд не визначає кількість діб і конкретний розмір грошової компенсації, оскільки їх визначення належить до компетенції відповідача.

Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність здійсненого розрахунку за нормативно-правовими нормами, проте на даний час відповідачем нарахування позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку за спірний період проведено не було.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши докази надані сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача і часткове задоволення позовних вимог.

Позивач відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.02.2015 є учасником бойових дій і звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, буд. 20-А, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 08592141) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії- задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області оформлену листом №1/200зі/103/Лк-2022 від 29.09.2022 року, щодо відмови обчислення та виплати грошової компенсації за невикористану щорічну оплачувану чергову відпустку ОСОБА_1 за період з 05.11.2014 року по 02.11.2020 року.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, буд. 20-А, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 08592141) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористану щорічну чергову відпустку за період з 05.11.2014 року по 02.11.2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона