Ухвала суду № 108554360, 24.01.2023, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер № 181/876/22

Провадження №1-кп/181/6/23

УХВАЛА

24 січня 2023 року

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12022041480000143, внесені до Єдиного Реєстру Досудових розслідувань 08 вересня 2022 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новопавлівка, Межівського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, особи з інвалідністю ІІІ групи, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту: законного представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2022 року близько 10.00 години, ОСОБА_3 перебував за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 , з дозволу якої ОСОБА_3 допомагав останній з ремонтом пічного опалення.

Цього ж дня, 07 вересня 2022 року, перебуваючи за вищевказаною адресою у ОСОБА_3 , виник злочинний умисел, спрямований на вчинення таємного викрадення чужого майна, в період воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в період воєнного стану, а саме: мобільного телефону торгової марки «Nokia», моделі «105», керуючись корисливими намірами, цього ж дня близько 11 години 00 хвилин, ОСОБА_3 , впевнившись в тому, що за його незаконними, злочинними діями ніхто не спостерігає і вони під час вчинення ним злочину залишаються таємними для ОСОБА_7 , коли в той час остання знаходилась в сусідній кімнаті,

ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, зайшов до вітальної кімнати житлового будинку, підійшовши до столу, на якому перебував мобільний телефон торгової марки ««Nokia», моделі «105», IMEI1: НОМЕР_1 ,IMEI2: НОМЕР_2 умисно з вказаного стола взяв мобільний телефон торгової марки ««Nokia», моделі «105», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , тим самим заволодів викраденим майном потерпілої ОСОБА_7 , після чого покинув житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 з викраденим телефоном отримавши його в своє повне розпорядження.

Викраденим майном ОСОБА_3 , розпорядився на власний розсуд, чим потерпілій ОСОБА_7 спричинив матеріальний збиток.

Згідно висновку експерта № 2403/22 від 08.09.2022 ринкова вартість мобільного телефону марки ««Nokia», моделі «105», станом на 07.09.2022 , тобто на момент вчинення кримінального правопорушення, складає 389 (триста вісімдесят дев`ять)гривень.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №398 від 19.09.2022 року ОСОБА_3 у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь, страждав і в даний час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної, ремісія «С», змішаний тип дефекту.

Зазначений висновок підтверджується анамнестичними відомостями, даними матеріалів кримінального провадження, медичної документації про властиве іспитованому поступове наростання особистісних змін, характерних для шизофренічного процесу, таких як егоцентричність, ригідність, емоційне зубожіння, розгальмовність потягів у вигляді алкоголізації, нездатність до цілеспрямованої діяльності, труднощі спілкування, соціальна дезадаптація; про виникнення у ОСОБА_3 в 1990 році психотичного стану галюцинаторно-маячної структури з наростанням в подальшому специфічних для шизофренії змін особистості у вигляді згрубіння емоційних проявів ( непослідовність, монотонність, формальність), падіння енергетичного потенціалу, дисгармонії психічного складу, емоційної дефіцитарності, о зумовили його соціальну аутизацію, багаторазові госпіталізації до психіатричного стаціонару, перебування на обліку лікаря-психіатра, інвалідизації з психічного з психічного захворювання.

Вказаний висновок також підтверджується результатами теперішнього психіатричного обстеження, що виявили у іспитованого характерні для шизофренічного процесу порушення мислення (непослідовне, паралогічне); емоційно-вольовій сфері (сплощеність, неадекватність), зниження соціальної продуктивності та енергетичного потенціалу при порушенні критичних,ю прогностичних та адаптаційних здібностей.

Зазначене хронічне психічне захворювання виражене в такій мірі, що позбавляло ОСОБА_3 можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь.

За своїми психічним станом ОСОБА_3 у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

У даний час іспитований за своїм психічним станом потребує застосування до нього примусового заходу медичного характеру в формі надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Вказані порушення психіки ОСОБА_3 виражені так, що лишили його можливості віддавати собі звіт в своїх діях /бездіяльності/ і керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння. Підпадає під дію ч 2 ст.19 КК України.

Таким чином, ОСОБА_3 , перебуваючи у стані неосудності, вчинив суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена ОСОБА_3 в умовах воєнного стану.

Слідчий СВ ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП Дніпропетровській області звернувся до суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру посилаючись на те, що на час вчинення інкримінованого діяння та після його вчинення ОСОБА_3 перебуває у стані неосудності, за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психічної допомоги в примусовому порядку.

Розглядаючи вказане питання, суд виходить із положень ст. ст. 19,93,94 КК України, ст.ст.512,513 КПК України, роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені упостанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичногохарактеру та примусового лікування».

Статтею 513 КПК Україниімперативно передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.

В судовому засіданні особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 визнав повністю свою провину у скоєнні суспільно небезпечного діяння за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та пояснив, що він дійсно скоїв таємне викрадення мобільного телефона потерпілої ОСОБА_7 за вказаних в клопотанні обставин.

Законний представник особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 ОСОБА_5 , в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 є її батьком, з яким вона проживає окремо, про обставини скоєного суспільно-небезпечного діяння їй стало відомо зі слів ОСОБА_3 та працівників поліції. ЇЇ батько дійсно страждає на психічне захворювання та потребує лікування.

Винуватість особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 у вчиненні суспільно небезпечного діяння підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 08.09.2022 року, в ході проведення якого була оглянута територія домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , а також кімната та стіл, де знаходився мобільний телефон;

- протоколом огляду місця події від 08.09.2022 року, в ході проведення якого був оглянутий мобільний телефон марки ««Nokia», моделі «105»;

-висновком експерта № 2403/22 від 08.09.2022, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону марки ««Nokia», моделі «105», станом на 07.09.2022 , тобто на момент вчинення кримінального правопорушення, складає 389 (триста вісімдесят дев`ять)гривень;

- висновком судово-психіатричного експерта №398 від 19.09.2022 року, згідно якого ОСОБА_3 у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь, страждав і в даний час страждає на хронічне психічне захворювання у формі шизофренії параноїдної, ремісія «С», змішаний тип дефекту. Зазначене хронічне психічне захворювання виражене в такій мірі, що позбавляло ОСОБА_3 можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь. За своїми психічним станом ОСОБА_3 у теперішній час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. У даний час іспитований за своїм психічним станом потребує застосування до нього примусового заходу медичного характеру в формі надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Вказані порушення психіки ОСОБА_3 виражені так, що лишили його можливості віддавати собі звіт в своїх діях /бездіяльності/ і керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння. Підпадає під дію ч 2 ст.19 КК України.

Таким чином, встановлена неосудність ОСОБА_3 на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння, так як він не міг повною мірою керувати своїми діями в період вчинення інкримінованого діяння, що має місце і на теперішній час.

Відповідно до ст. 18 КК України суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа.

Згідно з ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення; 3) які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Згідно зі ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Визнавши доведеним, що особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 513 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини вчинення суспільно - небезпечного діяння, дані про характер і тяжкість наявного у ОСОБА_3 хронічного психічного захворювання у формі шизофренії параноїдної, ремісія «С», змішаний тип дефекту, згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 398, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_3 саме зазначеного виду примусового заходу медичного характеру в зв`язку з наявним в нього хронічним психічним захворюванням у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

На підставіст. ст.19,93,94 КК України, та керуючись ст.ст.512,513 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новопавлівка, Межівського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, особи з інвалідністю ІІІ групи, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1