Постанова № 108554, 17.08.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17 серпня 2006 р. Справа № 17/200

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні за участю представників:

позивача – Ляховець Н.М., представник за довіреністю;

відповідача – не з”явився

розглянув справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород до ДчП „Охорона”, м. Ужгород про стягнення 12 112 гривень адміністративно–господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів

Позивачем заявлені вказані вимоги, оскільки відповідач всупереч вимогам ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі–Закон) не виконав встановлений на 2005 рік норматив створення робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та не сплатив позивачеві у зв’язку з цим адміністративно-господарські санкції у розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за два нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, що становить предмет позовних вимог.

Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що підприємство є платником єдиного податку, тому на підставі Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва” (зі змінами та доповненнями) звільнений від сплати внесків (відрахувань) до Фонду соціального захисту інвалідів.

У судовому засіданні 12.07.06р. за клопотанням відповідача оголошувалась перерва до 17.08.06р. для можливого врегулювання спору та надання додаткових доказів на підтвердження своєї позиції, після спливу якої суду не подано доказів врегулювання спору, відповідачем не забезпечено участі уповноваженого представника у судовому засіданні та не повідомлено при причини його неявки, тому справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідачеві за змістом норм вищенаведеного Закону встановлено на 2005 рік норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих на підприємстві (47 осіб), що становить 2 робочих місця (47 х 4%= 1,88).

Матеріалами справи, зокрема статистичним звітом відповідача „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” (форма №10-ПІ), поясненнями представників сторін, встановлено, що на підприємстві відповідача у звітному періоді не працювали інваліди у кількості, визначеній законом.

Таким чином, матеріалами справи доведено та визнано відповідачем, що встановлений Законом України норматив працевлаштування інвалідів відповідачем у 2005 році не виконано, підприємством не сплачено самостійно у встановленому порядку штрафні санкції за 2 нестворені робочі місця у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві - 11788 грн., тому вимоги позивача про стягнення цієї суми з відповідача правомірні і згідно ст.ст. 19, 20 Закону підлягають задоволенню судом.

При цьому, заперечення відповідача проти позову наведені в описовій частині даної постанови, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки предметом позовних вимог є адміністративно-господарські санкції, звільнення від яких не передбачено Указом Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, на який посилається відповідач.

За змістом ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає встановленому Законом нормативу, а саме, створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, відповідальність на недотримання встановленого нормативу для працевлаштування інвалідів належить покласти на відповідача.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 150, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд постановив:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з ДчП „Охорона”(м.Ужгород, вул. Волошина,52 код 32145400) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14, р/р 31217230500211 в банку УДК у Закарпатській області, МФО 812016, ідентифікаційний код 22107980; код платежу 50070000; символ звітності банку 230) адміністративно-господарські санкції на суму 11788 грн. (одинадцять тисяч сімсот вісмдесят вісім гривень) . та 324 (триста двадцять чотири грн.) пені.

Дана постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ушак І.Г.