Рішення № 108553110, 24.01.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2193/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОККО", 25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 62 до Приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект", 611000, м. Харків, бульвар Жасміновий, буд. 15/1, офіс 2-2 простягнення 11 233,37 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БОККО" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект" про стягнення суми у розмірі 11 233,37 грн. з яких: сума попередньої оплати, що підлягає поверненню 7 182,00грн., відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 124,55 грн., інфляційні втрати у розмірі 951,70 грн., пеня у сумі 2 975,12 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Відповідно до попереднього розрахунку судові витрати складаються з суми судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та витрат на адвоката у розмірі 3 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 93 від 19.10.2020 року в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою суду від 22.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2193/22. Задоволено клопотання позивача викладене у пункті 1 прохальної частини позовної заяви про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи № 922/2193/22 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 22.11.2022 року про відкриття провадження у справі № 922/2193/22, яка була направлена на юридичну адресу відповідача Приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект", 611000, м. Харків, бульвар Жасміновий, буд. 15/1, офіс 2-2, було повернуто поштовим відділення на адресу суду 06.12.2022 року.

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. ГПК України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення учасників справи про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 19.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бокко" (позивач, покупець) та Приватним акціонерним товариством "Газенергокомплект" (відповідача, постачальник) було укладено договір поставки № 93.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022 року, а в частині фінансових розрахунків до повного їх виконання (пункт 10.1. у редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2020 року.

Пунктом 1 договору сторони погодили, що на умовах передбачених цим договором постачальник зобов`язується поставити покупцеві, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти поставлену продукцію.

Кількість і асортимент, номенклатура продукції, що поставляється, визначається сторонами в рахунках фактурах та / або специфікаціях до цього договору, які після їх підписання сторонами є невід`ємною його частини (пункт 1.2. договору).

Ціна продукції, що поставляється за даним договором, вказується в . рахунках фактурах та / або специфікаціях (пункт 2.1. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Допускаються інші форми розрахунків не заборонені чинним законодавством і додатково узгоджені сторонами.

Оплата за даним договором здійснюється в порядку: 40 % попередня оплата, яка здійснюється протягом 5 календарних днів з дати надання рахунку фактури для оплати; - остаточний розрахунок покупець здійснює протягом 5 календарних днів з дати письмового повідомлення про готовність продукції до відвантаження (пункт 3.3. договору).

Пунктом 4.1. сторони погодили, що термін постачання продукції за даним договором складає 45 календарних днів з дати перерахування попередньої оплати у розмірі 40 % від вартості вказаної у специфікації, якщо інше не передбачено у специфікації.. Допускається дострокове постачання продукції.

08.02.2022 року між сторонами було підписано специфікацію № 2, у якій сторони погодили найменування продукції Модуль СФУ-220В-1И (СЕНС.687280-424-02) кількість 3 шт. загальною вартістю 14364,00 грн.

Пунктом 2 специфікації визначили, що оплата за даним договором здійснюється в порядку:

50% попередня оплата, яка здійснюється протягом 5 календарних днів, з дати надання рахунку фактури для оплати;

50 % за листом про готовність до відвантаження.

Відповідно до пункту 4 термін поставки 60 календарних днів з дати перерахування попередньої оплати у розмірі 50 % від вартості вказаної у специфікації.

08.02.2022 року відповідачем було виставлено рахунок на оплату № 44.

Позивачем відповідно до платіжного доручення № 172 від 09.02.2022 року здійснено попередню оплату у розмірі 7 182,00 грн. (призначення платежу: передоплата 50 % за модуль згідно рахунку № 44 від 08.02.2022 року в т.ч. ПДВ 1197,00 грн.).

За твердженнями позивача, відповідач в порушення умов договору, не здійснив поставку товару в обумовлені договором строки, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленимиЦивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач зобов`язання за договором поставки № 93 від 19.10.2020 року щодо перерахування попередньої оплати виконав належним чином та перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 7 182,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 172 від 09.02.2022 року (призначення платежу: передоплата 50 % за модуль згідно рахунку № 44 від 08.02.2022 року в т.ч. ПДВ 1197,00 грн.).

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за договором поставки не виконав, та в обумовлені сторонами у специфікації № 2 строки не поставив товар, у зв`язку із чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у вигляді попередньої оплати у сумі 7 182,00 грн.

Докази, які підтверджують поставку відповідачем товару за договором або повернення коштів в матеріалах справи відсутні, відповідачем не спростовані.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов`язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов`язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу

За приписами пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати у розмірі 7 182,00 грн. за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату у розмірі 7 182,00 грн., а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу в узгоджений сторонами у специфікації № 2 строк товар, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати, докази на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати у розмірі 7 182,00 грн. у справі відсутні, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати у розмірі 7 182,00 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивачем було нараховано відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 124,55 грн., інфляційні втрати у розмірі 951,70 грн., пеню у сумі 2 975,12 грн. (відповідно до наданого розрахунку який викладений позовній заяві).

Щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені 2 975,12 грн. (відповідно до наданого розрахунку який викладений позовній заяві), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.2. договору, сторони погодили, що за порушення термінів постачання продукції постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої партії товару, що поставляється, за кожен день прострочення.

У відповідності до частини 1 статті 216, частини 2 статті 217 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання до учасників господарських відносин можуть бути застосовані заходи впливу у вигляді господарсько-правової відповідальності, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною 1 статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, відповідач у строк визначений сторонами у специфікації до договору (60 днів з моменту внесення попередньої оплати) по 10.04.2022 року не поставлено товар, у зв`язку із чим порушено умови договору.

З аналізу вищевикладеного слідує, що факт порушення відповідачем зобов`язання щодо строків поставки продукції є встановленим.

Згідно з умовами договору сторонами узгоджено відповідальність постачальника за порушення термінів постачання продукції у вигляді штрафних санкцій (пені), а саме пунктом 6.2. договору сторонами визначено, що за порушення термінів постачання продукції постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої партії товару, що поставляється, за кожен день прострочення.

Судом здійснено перевірку здійснених позивачем нарахувань в онлайн системні "ЛігаЗакон" за період з 11.04.2022 року по 10.10.2022 року нарахованих на суму вартості простроченої (непоставленої) партії товару (14 364,00 грн.) та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно.

У зв`язку із чим, заявлена позивачем до стягнення із відповідача сума пені 2 975,12 грн. підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем на суму попередньої оплати відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 124,55 грн. (за період з 11.04.2022 року по 07.11.2022 року), інфляційних втрат у розмірі 951,70 грн. (за період з 11.04.2022 року по 30.09.2022 року) (відповідно до наданого розрахунку який викладений позовній заяві), суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог у цій частині, позивач із посиланням на постанову Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 року у справі № 918/613/19 зокрема зазначає, що у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 11.04.2022 року, у зв`язку із чим, за твердженнями позивача, суму інфляційних збитків та 3 % річних слід розраховувати виходячи із цих даних, а саме за період з 11.04.2022 року по 07.11.2022 року .

З аналізу вищевикладеного, та розрахунку позивача слідує, що останній, просить суд, стягнути із відповідача нарахованих позивачем на суму попередньої оплати 3% річних зазначених як відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 124,55 грн. (за період з 11.04.2022 року по 07.11.2022 року), та інфляційні втрати у розмірі 951,70 грн. (за період з 11.04.2022 року по 30.09.2022 року).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістомстатей 509, 524,533535і625Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі№ 758/1303/15-цта від 16 травня 2018 року у справі№ 686/21962/15-ц.

При цьому, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Як вбачається із матеріалів справи, умовами договору поставки не передбачено моменту виникнення обов`язку постачальника повернути суму попередньої оплати у разі невиконання ним зобов`язання щодо поставки продукції.

Також умови договору поставки не містять відповідальності постачальника у разі неповернення суми попередньої оплати, зокрема щодо стягнення 3-х відсотків річних та інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на направлення на адресу відповідача претензії № 297/22 від 16.09.2022 року про повернення попередньої оплати, а у якості доказів направлення позивачем було надано до суду копію конверту.

Суд дослідивши надані позивачем докази, встановив, що з наданих позивачем до позовної заяви документів, у якості доказів направлення на адресу відповідача претензії № 297/22 від 16.09.2022 року, а саме копії конверту, неможливо встановити, що саме позивачем було направлено на адресу відповідача, оскільки відсутній опис вкладення у цінний лист із зазначенням переліку, адреси та отримувача поштового відправлення.

У зв`язку із чим, заявлена позивачем до стягнення сума відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 124,55 грн. (за період з 11.04.2022 року по 07.11.2022 року), інфляційних втрат у розмірі 951,70 грн. (за період з 11.04.2022 року по 30.09.2022 року) за зазначений останнім період є необґрунтованим та недоведеним матеріалами справи.

Також суд не приймає посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 року у справі № 918/613/19 з огляду на наступне.

Верховний суд, неодноразово звертав увагу, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 рокуу справі №910/719/19,пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №696/1693/15-ц).

Наведена позивачем постанова Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 року у справі № 918/613/19 хоча і була прийнята за матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у цій справі № 922/2193/22, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), тобто зазначена справа № 918/613/19 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

З аналізу вищевикладеного слідує, що заявлені позивачем до стягнення суми відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 124,55 грн. (за період з 11.04.2022 року по 07.11.2022 року), інфляційних втрат у розмірі 951,70 грн. (за період з 11.04.2022 року по 30.09.2022 року) за зазначений останнім період, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні про стягнення із відповідача нарахованих позивачем відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 124,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 951,70 грн. (відповідно до наданого розрахунку який викладений позовній заяві).

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме про стягнення із відповідача суми попередньої оплати 7 182,00 грн., пені у сумі 2 975,12 грн.

В частині стягнення відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 124,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 951,70 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2 243,30 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Газенергокомплект" (611000, м. Харків, бульвар Жасміновий, буд. 15/1, офіс 2-2, ЄДРПОУ 30589092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОККО" (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 62, ЄДРПОУ 36905104) суму попередньої оплати 7 182,00 грн., пені у сумі 2 975,12 грн. та судовий збір у розмірі 2243,30 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 124,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 951,70 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БОККО" (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 62, ЄДРПОУ 36905104);

відповідача: Приватне акціонерне товариство "Газенергокомплект" (611000, м. Харків, бульвар Жасміновий, буд. 15/1, офіс 2-2, ЄДРПОУ 30589092).

Повне рішення складено "24" січня 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова