Рішення № 108553103, 24.01.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2010/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА", 49000, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 7, оф. 1218 до Фізичної особи - підприємця Абрамова Сергія Володимировича, АДРЕСА_1 простягнення 49 477,17 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Абрамова Сергія Володимировича про стягнення суми у розмірі 49 477,17 грн., з яких: 26 000,00 грн. - сума основного боргу, 7 919, 07 грн. - сума пені, 5 859,09 грн. інфляційні втрати, 6 621,81 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами, за ставкою 28 % річних, 3 077,20 грн. - штраф.

Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 481,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродукті № 244/21 від 28.10.2021 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою суду від 01.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2010/22. Розгляд справи № 922/2010/22 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 01.11.2022 року про відкриття провадження у справі № 922/2010/22, яка була направлена на юридичну адресу відповідача - Фізичної особи - підприємця Абрамова Сергія Володимировича, АДРЕСА_1 , було повернуто поштовим відділення на адресу суду 23.12.2022 року та повторно направлено 02.01.2023 року на юридичну адресу відповідача - Фізичної особи - підприємця Абрамова Сергія Володимировича, АДРЕСА_1 , було повернуто поштовим відділення на адресу суду 23.01.2023 року.

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. ГПК України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення учасників справи про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 28.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА" (постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Абрамовим Сергієм Володимировичем (покупець, відповідач) було укладено договір № 244/21 поставки нафтопродуктів.

Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, і діє до 31.12.2022 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторону від відповідальності за його невиконання.

За цим договором постачальник зобов`язується, передати у власність покупця нафтопродукти: змащувальні матеріали, авто хімія, антифризи (в асортименті), а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до мов цього договору (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.2. договору, товар за цим договором буде постачатися окремими партіями, протягом строку дії цього договору, кількість, якість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що усі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами. За цим договором, видаткова накладна на товар є для сторін специфікацією у розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Постачання за цим договором, здійснюється окремими партіями, на підставі даних заявки покупця. Заявка на постачання надається покупцем, в будь-якій зручній для нього формі (письмово, електронною поштою, факсимільним зв`язком) і має містити дані про: найменування та код ЄДРПОУ адресата заявника; найменування товару; кількість товару; базис постачання; бажані терміни поставки (пункт 3.1. договору).

Пунктом 5.1. договору визначено, що оскільки на момент укладення цього договору сторони не можуть визначити ціну на товар, що буде постачатися протягом строку дії цього договору, ціна на товар, що буде постачатися в рамках окремих партій, буде визначатися сторонами у видаткових накладних для кожної партії товару додатково.

Сумою (ціною) цього договору є сума вартості товару поставленого за усіма видатковими накладеними до цього договору (пункт 5.2.).

Відповідно до пункту 5.3. договору, покупець здійснює 100% передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою до договору.

Пунктом 5.4. договору, сторони визначили, що постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати та складання відповідної додаткової угоди з погодженням нових строків оплати. У такому випадку сторони домовились, що покупець зобов`язується сплатити за поставлений товар на підставі договору протягом 21 банківського дня з дати поставки товару.

Як зазначає позивач, останнім на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 30772,00 грн. відповідно до видаткової накладеної № 5426 від 28.10.2022 року.

Проте відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, а саме у розмірі 4772,00 грн., про що свідчить банківська виписка від 14.01.2022 року призначення платежу: згідно рах.№4747 від 28.10.2021 за мастила моторні, Абрамов С.В..

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у статті 526 Цивільного кодексу України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір № 244/21 поставки нафтопродуктів від 28.10.2021 року є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 244/21 поставки нафтопродуктів від 28.10.2021 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 26000,00 грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем було нараховано: інфляційні втрати у розмірі 5 859,09 грн., пеню у сумі - 7 919, 07 грн., штраф у розмірі - 3 077,20 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами, за ставкою 28 % річних у розмірі - 6 621,81 грн., відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог який наявний у матеріалах справи.

Згіднопункту 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та діючого законодавства України.

Пунктом 6.5. договору, сторони визначили, що у разі порушення строків оплати за договором покупець сплачує постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28 % річних, за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 5859,09 грн. у онлайн системі "Ліга Закон" відповідно до наданого розрахунку, а саме за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року на суму боргу 26000, 00 грн. (із урахуванням часткової оплати), суд дійшов висновку, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та відповідають вимогам законодавства та є такими, що підлягають задоволенню, а саме інфляційні втрати у розмірі - 5859,09 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем відсотків за користування чужими грошовими коштами, за ставкою 28 % річних у розмірі - 6 621,81 грн. у онлайн системі "Ліга Закон" відповідно до наданого розрахунку, а саме за період з 27.11.2021 року до 13.10.2022 року на суму боргу 26000, 00 грн. у онлайн системі "Ліга Закон", та встановлено, що такі нарахування здійснені не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок у онлайн системі "Ліга Закон", та встановлено, що сума відсотків за користування чужими грошовими коштами, за ставкою 28 % річних яка підлягає до задоволення ставить 6402,41 грн.

В частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, за ставкою 28 % річних у розмірі 219,40 грн. - відмовити.

Щодо стягнення із відповідача заявленої позивачем суми пені 7919,07 грн. нарахованої на суму боргу (із урахуванням часткової оплати у розмірі 4772,00 грн.), відповідно до наданого розрахунку, а саме за період з 27.11.2021 року до 13.01.2022 року нарахованих на суму боргу 30774,00 грн., та з 13.01.2022 року по 24.10.2022 року нарахованих на суму боргу 26000,00 грн., та штрафу у розмірі - 3 077,20 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 6.4. договору, сторони визначили, що у разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або невчасно сплаченого товару. У разі якщо термін прострочки оплати перевищує понад 15 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 відсотків від вартості неоплаченого / не своєчасно оплаченого товару. Оплата пені не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За таких обставин суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечитьстатті 61 Конституції України, оскільки згідно зістаттею 549 ЦК Українипеня та штраф є формами неустойки, а відповідно достатті 230 ГК України- видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18, від 02.04.2019 року року у справі № 917/194/18).

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перевірку розрахунку суми пені 7919,07 грн. нарахованої на суму боргу (із урахуванням часткової оплати у розмірі 4772,00 грн.), відповідно до наданого розрахунку, а саме за період з 27.11.2021 року до 13.01.2022 року нарахованих на суму боргу 30774,00 грн., та з 13.01.2022 року по 24.10.2022 року нарахованих на суму боргу 26000,00 грн., та встановлено, що такі нарахування здійснені не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок у онлайн системі "Ліга Закон", та встановлено, що сума пені яка підлягає до задоволення ставить 7828,42 грн.

В частині стягнення пені у сумі 90,65 грн. - відмовити.

Судом здійснено перевірку розрахунку штрафу у розмірі - 3 077,20 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, та встановлено що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та є такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме про стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 26 000,00 грн., пені у сумі 7828,42 грн., інфляційні у розмірі 5859,09 грн., штраф у розмірі 3077,20 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами, за ставкою 28 % річних у розмірі 6402,41 грн.

В частині стягнення пені у сумі 90,65 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами, за ставкою 28 % річних у розмірі 219,40 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2465,45 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Абрамова Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА" (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 7, оф. 1218, ЄДРПОУ 43244715) суми основного боргу у розмірі 26 000,00 грн., пені у сумі 7 828,42 грн., інфляційні у розмірі 5 859,09 грн., штраф у розмірі 3 077,20 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами, за ставкою 28 % річних у розмірі 6402,41 грн. та судовий збір у розмірі 2465,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у сумі 90,65 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами, за ставкою 28 % річних у розмірі 219,40 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА" (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 7, оф. 1218, ЄДРПОУ 43244715);

відповідач: Фізична особа - підприємець Абрамов Сергі Володимирович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "24" січня 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова