Ухвала суду № 108552194, 23.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/943/23

Суддя Привалов А.І., розглянувши матеріали

позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

до ОСОБА_1

про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до громадянки Республіки Кіпр ОСОБА_1 надати інформацію як власника істотної участі, бенефіціара інформації, визначеної постановами Правління НБУ від 14.04.2021 № 30, від 12.08.2022 № 177, від 24.12.2021 № 153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до складу акціонерів ПАТ «НАСК «Оранта» входять компанії CHIWELL LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINE LIMITED. Відповідно до інформації, наданої вказаними компаніями, їх власником та кінцевим бенефіціаром виступає ОСОБА_1 .

На підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про фінансові послуги» до ПАТ «НАСК «Оранта» звернувся Національний банк України щодо отримання додаткової інформації відносно набуття право власності на частки у статутному капіталі компаній CHIWELL LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINE LIMITED громадянкою Республіки Кіпр ОСОБА_1 .

Однак, на запит ПАТ «НАСК «Оранта» ОСОБА_1 запитувану інформацію не надала.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 опосередковано через компанії CHIWELL LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINE LIMITED володіє більше 25% акцій у статутному капіталі ПАТ «НАСК «Оранта», позивач вважає, що даний спір має ознаки корпоративного спору, у зв`язку з чим звернувся за захистом порушених прав до Господарського суду міста Києва.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Частиною 6 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Справи, що виникають з корпоративних відносин - це, по-перше, спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), по-друге, спори між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства та ґрунтуються на корпоративних правах, тобто на правах і правомочностях особи, передбачених законом і статутними документами, у зв`язку з наявністю у цієї особи частини в статутному фонді (майні) господарського товариства.

Таким чином, за змістом статті 167 ГК України ознаками корпоративних прав є те, що суб`єктом цих прав є особа, яка має частку в статутному фонді (майні) товариства та набула правомочностей, передбачених законом та статутом товариства (організаційних та майнових).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 757/39672/17-ц.

Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача відповідачем, як кінцевого бенефіціарного власника активів компаній CHIWELL LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINE LIMITED щодо надання додаткової інформації відносно набуття право власності на частки у статутному капіталі вказаних компаній.

При цьому, до позовної заяви додано інформаційні довідки Національного депозитарію України від 05.07.2021 за № 48250 та від 02.04.2021 за № 40149, відповідно до яких ОСОБА_1 не володіє іменними цінними паперами ПАТ «НАСК «Оранта». Тобто, відповідач не є ані учасником (засновником, акціонером, членом), ані колишнім акціонером (учасником) позивача.

Отже, переданий на розгляд Господарському суду міста Києва спір не має ознак корпоративного спору.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено розгляд спорів у справах, що виникають між юридичною особою та бенефіціарним власником його учасників (акціонерів).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка визначена в якості відповідача, як і компанії, власником яких вона виступає, є нерезидентами України.

ОСОБА_1 та компанії CHIWELL LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINE LIMITED зареєстровані за законодавством Республіки Кіпр.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про міжнародне приватне право", особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Виникнення і припинення цивільної правоздатності фізичної особи визначається її особистим законом (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про міжнародне приватне право" цивільна дієздатність фізичної особи визначається її особистим законом. Цивільна дієздатність фізичної особи щодо правочинів та зобов`язань, що виникають внаслідок завдання шкоди, може визначатися також правом держави місця вчинення правочинів або виникнення зобов`язань у зв`язку із завданням шкоди, якщо інше не передбачено законом.

До матеріалів позовної заяви не додано доказів, що набуття часток у статному капіталі компаній CHIWELL LIMITED, CEZAVELIOS HOLDINGS, VISILINE LIMITED мало місце на території України.

Таким чином, особистим законом відповідача є матеріальне право Республіки Кіпр.

Крім того, суд зазначає, що Законом України "Про міжнародне приватне право" не передбачена можливість судів України приймати до свого провадження і розглядати спори, що пов`язані із набуттям громадянином іноземної держави, який не має постійного місце проживання в Україні, відносно створення, діяльністі, управління іноземної юридичної особи, яка також зареєстрована за законодавством держави, в якій фізична особа є громадянином.

З урахуванням наведених норм матеріального та процесуального права, правовідносини, на які посилається позивач в обґрунтування звернення з позовом до Господарського суду міста Києва не є корпоративними, а також не підлягають вирішенню за законодавством України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 20, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» у відкритті провадження у справі до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії.

2. Згідно з ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано: 23.01.2023.

Суддя А.І. Привалов