Рішення № 108552093, 01.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2022Справа № 910/405/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни

про визнання права власності на залізничні вантажні вагони та зняття арешту з рухомого майна,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 01.12.2022,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА" про визнання права власності на залізничні вантажні вагони №№: 65015018, 65017451, 65024028, 65072944, 65139370, 65170581, 65451957, 67837260, 68714831, 67096859, 65116253 та зняття арешту з рухомого майна, а саме з вказаних залізничних вагонів.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права власності позивача на спірні вагони.

Ухвалою від 11.01.2022 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі.

19.01.2022 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі, а саме: платіжне доручення № 105 від 18.01.2022 на суму 74 393,31 грн. Відтак, враховуючи подане разом з позовної заявою платіжне доручення № 12 від 06.01.2022 на суму 2 481,00 грн, позивачем до позовної заяви додано докази сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі.

26.01.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в справі № 910/405/22, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 21.02.2022. Сторонам визначено строки на вчинення процесуальних дій.

17.02.2022 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від ТОВ «АЛЬФАРА» надійшла заява про визнання позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.02.2022 підготовче засідання призначене на 24.02.2022.

06.06.2022 підготовче засідання призначене на 07.07.2022.

29.06.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 04.07.2022 задоволено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Судове засідання 07.07.2022 не відбулося з огляду на неявку представника відповідача та технічну неможливість забезпечення безперервної участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За наслідками судового засідання 07.07.2022 судом була постановлена ухвала, якою було залучено до участі в справі Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилу Олегівну, підготовче засідання було призначене на 01.09.2022.

01.09.2022 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в судовому засіданні 01.12.2022.

До початку судового засідання 01.12.2022 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від приватного виконавця до суд надійшло клопотання про відкладення судового засідання, про здійснення розгляду справи в режимі відеоконференції та про залучення третьої особи - ТОВ «УКРРОС-ТРАНС».

Під час судового засідання 01.12.2022 судом були розглянуті вищеподані клопотання та заяви приватного виконавця та вирішено відмовити в задоволенні клопотання про відкладення судового розгляду через недоведеність наявності обставин для відкладення розгляду. Також судом було розглянуто та залишено без розгляду клопотання про здійснення розгляду справи в режимі відеоконференції та про залучення третьої особи - ТОВ «УКРРОС-ТРАНС» на підставі частини 2 статті 207 ГПК України. Таке процесуальне рішення суду ґрунтується на тому, що склад учасників справи, у тому числі й залучення третіх осіб, з`ясовується судом на стадії підготовчого провадження, крім того аналогічне клопотання судом в межах даної справи вже було розглянуто. До того, клопотання про здійснення розгляду справи в режимі відеоконференції, згідно приписів статті 197 ГПК України, мало бути подане не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

Надалі в судовому засіданні 01.12.2022 було заслухано думку представника позивача, який просив позов задовольнити в повному обсязі та просив врахувати, що відповідачем визнано позовні вимоги.

Інші учасники справи не направили свого представника для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звертаючись із позовом до суду зазначав, що за договором поставки № 0225-0610 від 10.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАРА» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «БГС РЕЙЛ» залізничні вантажні вагони, серед яких: 67096859, 65116253 (згідно акту прийому-передачі № 1 від 19.06.2020), 65015018, 65017451, 65024028, 65072944, 65139370, 65170581, 65451957, 67837260, 68714831 (згідно акту прийому-передачі № 2 від 26.06.2020).

Відповідно до пункту 3.5 договору поставки датою переходу права власності на вагони від ТОВ «АЛЬФАРА» до позивача є дата підписання акту приймання-передачі відповідних вагонів, тобто 19.06.2020 та 26.06.2020 відповідно, як стверджує позивач. Також, Товариство зазначало, що право власності на вказані вагони за позивачем вже було визнано судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме ухвалою Київського апеляційного суду від 14.12.2021 у справі № 757/33037/21-к.

У своєму позові Товариство зазначає, що позивач не може в повній мірі здійснювати своє право власності щодо зазначеного рухомого майна та обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном через протиправне накладення на нього арешту в межах виконавчого провадження, стороною якого позивач не є.

Так, 17.12.2021 у межах виконавчого провадження № 67176250, де боржником є ТОВ «АЛЬФАРА», приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника (далі - постанова), якою накладено арешт на вантажні вагони 65015018, 65017451, 65024028, 65072944, 65139370, 65170581, 65451957, 67837260,68714831, 67096859, 65116253.

Підставою для встановлення за відповідачем права власності на рухоме майно стала відповідь Філії «Головний інформаційно-обчислюваний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 59/2202 від 08.11.2021.

24.12.2021 позивач звернувся до приватного виконавця Лановенко Л.О. із повідомленням про те, що арештоване рухоме майно є власністю ТОВ «БГС РЕЙЛ» шляхом надсилання електронного листа на електронну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі приватних виконавців. До листів було долучено фотокопії документів на підтвердження зазначеного, утому числі ухвали Київського апеляційного суду від 14.12.2021 у справі № 757/33037/21-к; договору поставки №0225-0610 від 10.06.2020; специфікації № 1 від 10.06.2020; акту прийому-передачі № 1 від 19.06.2020; акту прийому-передачі №2 від 26.06.2020 та платіжного доручення № 20 від 19.06.2020.

04.01.2021 на адресу позивача надійшов лист № 12307 від 30.12.2021, яким відмовлено у задоволенні вимоги про зняття арешту з майна через не підтвердження права власності.

Вказані обставини стали підставою звернення з цим позовом до суду, в межах якого Товариство просить суд визнати право власності на залізничні вантажні вагони №№: 65015018, 65017451, 65024028, 65072944, 65139370, 65170581, 65451957, 67837260, 68714831, 67096859, 65116253 та зняття арешту з рухомого майна, а саме з вказаних залізничних вагонів.

Як вказано судом вище, ТОВ «АЛЬФАРА» визнало поданий позов в повному обсязі.

Приватний виконавець під час судового розгляду проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що спірні вагони належать ТОВ «АЛЬФАРА», а тому арешт у межах виконавчого провадження накладений правомірно.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із приписами статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина 1 статті 59 цього Закону).

З правового аналізу наведеної норми права слідує, що особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

За приписами статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

У частині 1 статті 334 ЦК України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підтвердження наявності права власності на арештовані вагони Товариством до суду була надана фотокопія ухвали Київського апеляційного суду від 14.12.2021 у справі № 757/33037/21-к; договору поставки №0225-0610 від 10.06.2020; специфікації № 1 від 10.06.2020; акту прийому-передачі № 1 від 19.06.2020; акту прийому-передачі №2 від 26.06.2020 та платіжного доручення № 20 від 19.06.2020.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у заявленому на підставі статті 392 ЦК України позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Керуючись викладеним, суд дійшов висновку про те, що Товариством належними та допустимими доказами не доведено наявності у позивача права власності на спірні вагони. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що згідно відкритих відомостей АТ «Укрзалізниця», перевірених судом (https://www.uz.gov.ua/car_info/index.php), власником спірних вагонів вказана відмінна від позивача особа, а саме: власником вагонів 65017451, 65024028, 65072944, 65170581, 65451957, 67837260, 68714831, 65116253 вказане ТОВ «АЛЬФАРА», а у графі «власник вагону» не міститься даних щодо вагонів 65015018, 65139370, 67096859. Крім того, суд критично оцінює доводи позивача щодо підтвердження права власності на спірні вагони ухвалою Київського апеляційного суду від 14.12.2021 у справі № 757/33037/21-к, оскільки у вказаному судовому рішенні міститься інформація лише щодо вагонів 65015018, 65017451, 65024028, 65072944, 65139370, 65170581, 65451957, 67837260, 68714831, у той час як щодо вагонів 67096859, 65116253 не міститься посилань. Вказані докази є більш вірогідними на спростування доводів позивача про набуття права власності на спірні вагони Товариством.

Таким чином, за встановленими судом обставинами, правові підстави для захисту права власності позивача на підставі статті 392 ЦК України відсутні, оскільки останнім не доведено оспорювання його права власності на вагони 65015018, 65017451, 65024028, 65072944, 65139370, 65170581, 65451957, 67837260, 68714831, 67096859, 65116253.

За наведених обставин не підлягає також задоволенню позовна вимога про зняття накладеного арешту з майна, оскільки Товариством не доведено наявності порушення його права власності у зв`язку з накладенням арешту на майно за постановою від ВП № 67176250 від 17.12.2021.

Суд зауважує, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

У той же час у межах даної справи ТОВ "БГС РЕЙЛ" не доведено приналежність йому на праві власності майна, на яке приватним виконавцем накладено арешт, що зумовлює суд у задоволенні відповідної позовної вимоги відмовити.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Водночас, Товариством не доведено наявності його порушеного права та охоронюваного законом інтересу накладенням приватним виконавцем арешту на майно на підставі постанови від 17.12.2021 ВП № 67176250.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Водночас, за приписами пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (стаття 191 ГПК України).

З огляду на вказане, беручи до уваги підстави відмови в позові, суд дійшов висновку про безпідставність заяви відповідача про визнання позову.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ" про визнання права власності на залізничні вантажні вагони та зняття арешту з рухомого майна відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справу покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.01.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ