Рішення № 108552034, 17.01.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.01.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/735/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Тера"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Галич-ІФ"

про стягнення солідарно заборгованості за договором в сумі 2830923 грн 95 коп.

за участю:

від позивача: Єремов М.С.

від відповідачів представники не з"явилися

встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Тера" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Галич-ІФ" про стягнення солідарно заборгованості за договором в сумі 2830923 грн 95 коп.

Ухвалою від 20.09.22 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.10.22, однак підготовче засідання не відбулося у зв"язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги по всій території України, відтак ухвалою від 12.10.22 призначено підготовче засідання на 25.10.22.

Ухвалами від 25.10.22 та 08.11.22 підготовче засідання відкладалося відповідно на 08.11.22 та 22.11.22, про що постановлено відповідні ухвали, занесені до протоколів судових засідань.

Ухвалою від 22.11.22, занесеною до відповідного протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.12.22, за наслідками якого відкладено розгляд справи по суті на 15.12.22, про що судом постановлено ухвалу, занесену до відповідного протоколу судового засідання.

У зв"язку з виявленою проблемою здійснення підключення учасника конференції, що призвело до неможливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції (про що складено акт №37 від 15.12.22), ухвалою від 15.12.22, занесеною до відповідного протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи по суті на 27.12.22.

Разом з тим, судове засідання у визначений день та час не відбулося у зв"язку з відрядженням судді Матуляка П.Я., відтак ухвалою від 28.12.22 призначено судове засідання на 17.01.23.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Галич-ІФ" в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення вх. номер повідомлення 16589/22 від "29" грудня 2022 р., відзиву на позов, заяв та клопотань не подавав.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" в судові засідання жодного разу не з`явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав, про дату час, та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Зокрема, ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.09.22 вручено відповідачу 01.10.22, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. номер повідомлення 13446/22 від "11" жовтня 2022 р.). Решту ухвал, направлених Товариству з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" у відповідності до приписів ГПК України за адресою, зазначеною у позовній заяві та ЄДРЮОФОПГФ, відповідачу не вручено, причина невручення - адресат відсутній за вказаною адресою.

Суд констатує, що в силу ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов"язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв"язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали суду у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов"язань, які виникли між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" на підставі договору №04-21ФД про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 22.03.2021 відповідач у строк, встановлений договором, не повернув кошти. У зв`язку з виникненням у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" заборгованості перед Позивачем, керуючись статтею 520 - 523 Цивільного кодексу України, між Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро - Галич-ІФ" 19 січня 2022 року укладено договір №1901/1 про переведення боргу. В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро - Галич-ІФ" станом на дату звернення з цим позовом до суду кошти позивачу не повернуло. З огляду на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" умов Договору №04-21ФД (за період дії Договору з 22.03.2021 по 18.01.2022) останньому Позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 83738,44 грн. та 3 % річних в розмірі 21904,11 грн., які позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно. У свою чергу, враховуючи порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро - Галич-ІФ" умов Договору №1901/1 (за період дії Договору з 19.01.22 по 23.08.2022), позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Галич-ІФ" 2300000,00грн. безвідсоткової фінансової допомоги, суму інфляційних втрат у розмірі 384448,52 грн. та 3 % річних в розмірі 40832,88 грн. Позовні вимоги обґрунтував положеннями статтей 509, 526, 541, 544, 599, 626, 627, 629, 1046, 1049, 1050 ЦК України та ст.174, 180, 193 ГК України.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та запереченні вх.№16782/22 від 07.12.22.

Позиція відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Галич-ІФ".

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у додаткових поясненнях вх.№15197/22 від 09.11.2022. Зазначив, що позивач не вправі нараховувати штрафні санкції у період дії воєнного стану та 30 днів після його завершення, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних відрахувань не можуть бути задоволені судом.

Позиція відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик".

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, відзиву не подав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "А-Тера" (далі за текстом - Позивач, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" (далі за текстом - Відповідач 1, Первісний боржник) 22 березня 2021 року укладено договір № 04-21ФД про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ( далі за текстом - Договір 1).

За цим Договором Позивач зобов`язався надати Відповідачу 1 поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Відповідач 1, у свою чергу, - повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 Договору 1).

Відповідно до пунктів 2.1 - 2.4 Договору 1 поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 2300000,00 грн. на безоплатній основі; перерахування грошових коштів здійснюється на поточний рахунок Відповідача 1; використовується для потреб Відповідача 1 відповідно до статутних цілей його діяльності.

Умовами Договору 1 (п. 3.1 - 3.2) передбачено, що фінансова допомога підлягає поверненню наступним чином: до 15 серпня 2021 року - 1 000 000,00 грн.; до 25 жовтня 2021 року - 1 300 000,00 грн. Повернення поворотної фінансової допомоги проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача.

Строк дії Договору 1 сторони узгодили в п. 8.1, згідно з яким даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами їх зобов`язань за цим Договором.

Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Позивач свої зобов`язання за Договором 1 виконав належним чином, перерахувавши зі свого рахунку на рахунок Відповідача 1 грошові кошти в розмірі 2300000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжного доручення № 16930 від 23.03.2021, банківської виписки та бухгалтерської довідки.

Проте, в порушення умов Договору 1, Відповідач 1 не повернув Позивачу отримані грошові кошти.

У зв`язку з виникненням у Відповідача 1 заборгованості перед Позивачем, керуючись статтею 520 - 523 Цивільного кодексу України, між Позивачем, Відповідачем 1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро - Галич-ІФ" (далі за текстом Відповідач 2, Новий боржник) 19 січня 2022 року укладено договір № 1901/1 про переведення боргу ( далі за текстом -Договір 2).

Цим Договором (зокрема, пп.1.1,1.2., 2.1., 2.2, 2.3) регулюються відносини, пов`язані із заміною Первісного боржника у зобов`язанні, що виникло із Договору № 04-21ФД (Договору 1), що укладений між Позивачем (Кредитором) та Відповідачем І (Первісним боржником) щодо повернення Новим боржником (Відповідачем 2) для Кредитора (Позивача) 2300000,00грн. поворотної фінансової допомоги. За цим договором Кредитор одержує право вимоги від Нового боржника належного виконання всіх зобов`язань, які виникли у Первісного боржника по поверненню 2300000,00грн. поворотної фінансової допомоги. Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони це договір, дає свою згоду на переведення боргу в порядку та на умовах, визначених Договором 2. Новий боржник підписанням Договору 2 підтверджує, що в момент підписання цього договору йому передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана з Основним договором, зокрема, Новий боржник ознайомлений з відсутністю спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником та Кредитором.

Пунктами 3.1 - 3.3 Договору 2 визначено: в момент укладення даного договору припиняється зобов`язання Первісного боржника перед Кредитором щодо повернення 2300000,00 грн. поворотної безвідсоткової фінансової допомоги відповідно до Основного договору; в момент укладення даного договору у Нового боржника виникає обов`язок (зобов`язання) по сплаті Кредитору 2300000,00 грн., які відповідно до Основного договору були надані (сплачені) Кредитором для Первісного боржника; сплата Новим боржником Кредитору 2 300 000,00 грн. проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитора.

Пунктом 5.1 Договору 2 визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Зазначений договір підписано Позивачем та Відповідачами та скріплено їх печатками.

В порушення умов Договору 2 Відповідач 2 не виконав свої грошові зобов`язання перед Позивачем після укладення Договору 2 та станом на дату звернення з цим позовом до суду кошти не повернув (не перерахував) на рахунок Позивача. Наявність заборгованості у розмірі 2300000,00 грн. перед Позивачем за Договором 2 Відповідач 2 підтвердив, підписавши з Позивачем акти звірки розрахунків.

З огляду на порушення умов Договору 1 Відповідачем 1 (за період дії Договору з 22.03.2021 по 18.01.2022) останньому Позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 83738,44 грн. та 3 % річних в розмірі 21904,11 грн. При цьому, Позивач просить стягнути зазначені суми солідарно з обох відповідачів. У свою чергу, враховуючи порушення умов Договору 2 Відповідачем 2 (за період дії Договору 2 з 19.01.22 по 23.08.2022) останньому нараховано суму інфляційних втрат у розмірі 384448,52 грн. та 3 % річних в розмірі 40832,88 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.1 ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

В силу приписів статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Укладені між сторонами у справі договори є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та переведення боргу.

Відповідно до п.14.1.257 ст.14 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1.ст.1047 ЦК України).

За змістом частин 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 520 ЦК України унормовано, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, як визначено ст. 521 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як визначено ст. 522 ЦК України, новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

В контексті вищенаведених правових норм суд констатує, що Відповідач 2, уклавши трьохсторонній договір про переведення боргу та погодивши з його умовами, фактично погодився про перехід до нього прав та обов`язків позичальника за Договором 1, у тому числі в частині обов`язку повернення поворотної фінансової допомоги.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 Договору 2 сторони погодили, що у Нового боржника (Відповідача 2) виникає обов"язок по сплаті Кредитору (Позивачу) 2300000,00грн. в момент укладення договору.

Матеріали справи не містять доказів повернення Відповідачем 2 2300000,00грн. поворотної безвідсоткової фінансової допомоги. Твердження Відповідача 2 про те, що позивачем не надано достатніх доказів, які свідчать про розмір боргових зобов"язань Відповідача 2 судом відхиляються, оскільки, як зазначалося вище, підписавши Договір 2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро - Галич-ІФ" фактично погодило перехід до нього прав та обов`язків позичальника за Договором 1, у тому числі в частині обов`язку повернення поворотної фінансової допомоги, розмір якої зазначено у Договорі 2, та підтвердило, що в момент підписання договору йому передано усю необхідну документацію, пов"язану із основним договором (п.2.3 Договору 2). Крім того, розмір заборгованості відповідача 2 підтверджується наявним в матеріалах справи актом звіряння розрахунків, що не суперечить правовій позиції Верховного Суду, на яку посилається Відповідач 2.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами Договору 1 (п. 3.1 - 3.2) передбачено, що фінансова допомога підлягає поверненню Відповідачем 1 наступним чином: до 15 серпня 2021 року - 1000000,00 грн.; до 25 жовтня 2021 року - 1300000,00 грн. Повернення поворотної фінансової допомоги проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача. Проте, в порушення умов Договору 1, Відповідач 1 не повернув Позивачу отримані грошові кошти.

У зв`язку з виникненням у Відповідача 1 заборгованості перед Позивачем, між Позивачем, Відповідачами 1 та 2 19 січня 2022 року укладено договір № 1901/1 про переведення боргу ( далі за текстом - Договір 2).

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до положень ч.2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 ЦК України. Згідно зазначеної статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, а інфляційні нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

В даному випадку Відповідачами допущено порушення грошового зобов"язання перед Позивачем щодо повернення поворотної безвідсоткової позики.

Таким чином, з огляду на порушення умов Договору 1 Відповідачем 1 (за період дії Договору з 22.03.2021 по 18.01.2022) останньому Позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в розмірі 83738,44 грн. та 3 % річних в розмірі 21904,11 грн., розрахунок яких є арифметично вірним.

Щодо солідарного стягнення з Відповідачів 1 та 2 вищезазначеної суми інфляційних втрат та 3% річних слід зазначити наступне.

За змістом положень ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов`язання щодо надання поворотної безвідсоткової фінансової позики виконав належним чином, а саме перерахував на поточний рахунок відповідача кошти у розмірі 2300000,00 грн., натомість Відповідач 1 взяті на себе зобов`язання не виконав.

Разом з тим, Договори 1 та 2 не передбачають солідарної відповідальності відповідачів між собою, тому вказані особи не несуть солідарної відповідальності перед Позивачем.

Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів процесуальний закон передбачає незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов`язання. Можливим є пред`явлення позову до юридичних осіб стосовно стягнення з них коштів, навіть якщо ці особи не були солідарними боржниками.

У даній справі спільний розгляд таких вимог не створив солідарного обов`язку для відповідачів.

Системний аналіз статей 540 та 541 ЦК дозволяє зробити висновок, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникає часткове зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання (Постанова КЦС ВС від 17.04.2019 у справі № 519/654/17). Аналіз норм ЦК України дозволяє зауважити, що встановлення солідарних зобов`язань відбувається досить рідко. Безумовно, законодавець передбачає виникнення солідарних зобов`язань лише у випадках наявності множинності осіб у зобов`язаннях, як правило, на боці боржника. Тобто, якщо частина перша статті 541 ЦК України передбачає виникнення і солідарного обов`язку, і солідарної вимоги,то за змістом норм ЦК України переважно йдеться про виникнення саме солідарного обов`язку. На рівні ЦК України про солідарні пасивні зобов`язання йдеться: при встановленні відповідальності за збитки, завдані членами органу юридичної особи та іншими особами, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, внаслідок порушення своїх обов`язків щодо представництва (частина четверта статті 92 ЦК України); при встановленні відповідальності учасників повного товариства його зобов`язаннями (частина перша статті 119 ЦК України, частина перша статті 124 ЦК України), учасників товариства з додатковою відповідальністю (частина друга статті 151 ЦК України); при відшкодуванні збитків та моральної шкоди, що завдані довірителю у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між його представником та другою стороною (частина друга статті 232 ЦК України); при відповідальності боржника і поручителя перед кредитором ж солідарних боржників, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України), осіб, які спільно дали поруку (частина третя статті 554 ЦК України); коли продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов`язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (частина перша статті 808 ЦК України); за договором комерційної субконцесії при встановленні відповідальності користувача та субкористувача перед правоволодільцем за завдану йому шкоду (частина третя статті 1119 ЦК України); за вимогами, що пред`являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем (стаття 1123ЦК України); за спільними зобов`язаннями, що виникли не з договору простого товариства, або якщо договір простого товариства пов`язаний зі здійсненням підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно (частини перша, друга статті 1138ЦК України); з моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов`язаннями щодо третіх осіб (частина третя статті 1141 ЦК України); особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (стаття 1190 ЦК України); коли набувачами за договором довічного утримання є кілька фізичних осіб, їх обов`язок перед відчужувачем є солідарним (частина третя статті 746 ЦК України); коли за договором найму житла наймачами є кілька осіб, їхні обов`язки за договором є солідарними (частина третя статті 816 ЦК України).

Законодавець при конструюванні відповідних правових норм так чи інакше текстуально використовує поняття "солідарності", тобто вказує, що певний обов`язок має солідарний характер, що повністю узгоджується із вимогами частини першої статті 541ЦК України.

Суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони"), з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Щодо вимоги про стягнення з Відповідача 2 суми інфляційних втрат у розмірі 384448,52 грн. та 3 % річних в розмірі 40832,88 грн. за період з 19.01.22 по 23.08.2022, суд констатує наступне.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пунктом 1 Указу Президента України від 24.02.2022р. N64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022р. N2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Пунктом 1 Указу Президента України від 17.05.2022р. 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22.05.2022р. 2263-ІХ постановлено на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ) та від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Також, воєнний стан та загальна мобілізація в Україні продовжені строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року. Відповідний Закон від 16.11.2022 №2738-ІХ набрав чинності 18 листопада 2022 року. Наведене є додатковою підставою до безпідставності позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 2 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 24.02.2022р. по 03.05.2022р.При цьому суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що Договір 1 не є договором позики, оскільки ці твердження суперечать доводам позивача, викладеним у позовній заяві, де позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на приписи ст.1046, 1049. Наведене свідчить про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Вказана доктрина застосовувалась Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17, а також у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 15.10.2020 у справі №904/5525/18 та від 28.04.2021 у справі №910/9351/20. Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Справедливість, добросовісність та розумність є однією з основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Слід зазначити, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (ст. 14 п. 14.1 п.п. 14.1.257 Податкового кодексу України).

В постанові Верховного Суду від 28.08.2019 р. у справі №140/125/17 зазначено, що правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики.

За своєю цивільно-правовою природою та юридичним змістом договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором позики. Відповідно, Договір 1 є договором позики.

Суд також зазначає, що в результаті переведення боргу на нового боржника заміни первісного зобов`язання новим (новації) не відбулося.

Висновок суду.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідно до ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд також зазначає, що у п. п. 1- 3 ч 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

В контексті наведеного, позов підлягає до задоволення частково: до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" підлягає 83738,44грн інфляційних втрат та 21904,11грн 3% річних; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Галич-ІФ" - 2300000,00грн. основного боргу, 36800,00грн. інфляційних втрат, 6616,44грн. 3% річних, в решті позову відмовити.

Судові витрати.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позову Позивачем сплачено 42463,87грн. судового збору згідно платіжного доручення №26062 від 08.09.22.

Відповідно до п.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, на Відповідача 1 слід покласти витрати по сплаті судового збору у розмірі 1584,64грн., на Відповідача 2 - 35151,25грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5727,97грн. залишити за позивачем.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.86, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Тера" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Галич-ІФ" про стягнення солідарно заборгованості за договором в сумі 2830923 грн 95 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Логістик"(м.Львів, вул.Єфремова, 84, кв.1Б, код 39046990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Тера"( вул. Київська, буд. 107, с. Гаразджа, Луцький р-н, Волинська область, 45636, код 38181454) 83738,44грн(вісімдесят три тисячі сімсот тридцять вісім гривень сорок чотири копійки) інфляційних втрат, 21904,11грн(двадцять одну тисячу девятсот чотири гривні одинадцять копійок) 3% річних та 1584,64грн.(одну тисячу п"ятсот вісімдесят чотири гривні шістдесят чотири копійки) судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Галич-ІФ"( майдан Різдва, буд. 11, оф. 28, м. Галич, Галицький р-н, Івано-Франківська область, 77101, код 41838260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Тера"( вул. Київська, буд. 107, с. Гаразджа, Луцький р-н, Волинська область, 45636, код 38181454) 2300000,00грн.(два мільйони триста гривень основного боргу), 36800,00грн.(тридцять шість тисяч вісімсот гривень) інфляційних втрат, 6616,44грн.(шість тисяч шістсот шістнадцять гривень сорок чотири копійки) 3% річних та 35151,25грн. (тридцять п"ять тисяч сто п"ятдесят одну гривню двадцять п"ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Судові витрати у розмірі 5727,97грн. залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.01.2023

Суддя П. Я. Матуляк