Рішення № 108541668, 23.01.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3488/23

Справа № 632/761/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Щепановій І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року позивач звернувся до Первомайського міськрайонного суду Харківської області із позовом до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, у якому просив суд стягнути із Держави Україна через Казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тими, що 11.02.2021 близько 22.30 год. інспектором УПП у Дніпропетровській обл. лейтенантом поліції Бойком К.В. на 159 км автошляху М29, Новомосковського району Дніпропетровської обл. було зупинено транспортний засіб MAN TGX 26.440, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Лихачовський елеватор», яким керував позивач у зв`язку із вчиненням позивачем правопорушення яке полягало у не увімкненні розпізнавального знаку «автопоїзд» у темну пору доби.

Вказує, що у зв`язку із викладениим вище, інспектором УПП у Дніпропетровській обл. лейтенантом поліції Бойком К.В. було винесено постанову серії ЕАН № 3777903 від 11.02.2021 якою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України, та накладено штраф у розмірі 425,00 грн.

Зазначає, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2021 постанову серії ЕАН № 3777903 від 11.02.2021 якою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України, та накладено штраф у розмірі 425,00 грн. було скасовано, а справу про адміністративне правопорушення було закрито.

Стверджує, що внаслідок незаконних дій інспектора УПП у Дніпропетровській обл. лейтенантом поліції Бойком К.В. щодо складення постанови серії ЕАН № 3777903 від 11.02.2021 та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, позивачу була завдана моральна шкода.

Посилається, що заподіяння моральної шкоди позивачу полягало у наступному: у приниження його честі та гідності як професіонального водія зі стажем близько 10 років; у порушенні перед роботодавцем ділової репутації як водія, що завжди дотримується ПДР у зв`язку із чим на підприємстві ТОВ «Лихачовський елеватор» були проведенні загальні збори де розглядалося питання складення відносно позивача постанови у справі про адміністративне правопорушення та розглядалося питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; у спричиненні моральних (душевних) страждань та переживань зумовлених страхом бути повторно зупиненим працівниками поліції з тих самих підстав, а також необхідністю доводити спочатку працівнику поліції свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, а потім у судових засіданнях доводити протиправність рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності; у порушення нормального способу життя, оскільки позивач живе з почеттям тривоги та змушений був шукати адвоката для представництва власних інтересів у суді, а також витрачати особистий час для зустрічей зі своїм захисником; у тривалості розгляду справи у суді.

У позовній заяві позивач посилається на висновки Верховного суду, які викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц.

З урахуванням викладеного вище, просив суд позов задовольнити.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28.10.2021 у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження.

09.11.2021 представником відповідача Департаменту патрульної поліції - Кучер Л.А. було подано до суду відзив на позовну заяву у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень вказує, що поліцейські під час оформлення відносно позивача матеріалів за ч. 1 ст. 126 КУпАП діяли у межах та в спосіб, встановлений чинним законодавством.

Вказує, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2021 оцінку діям поліцейським не надано та такі вимоги не заявлялися.

Зазначає, що позивачем не було надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, а також не доведено причинно-наслідковий зв`язок між заподіянням шкоди та діями поліцейських.

Стверджує, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду та посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду від 21.10.2020 у справі № 312/262/18.

З урахуванням викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

17.11.2021 представником відповідача Державної казначейської служби України - Щепуновою І.С. було подано до суду відзив на позовну заяву у якому остання проти позовних вимог заперечує.

В обґрунтування свої заперечень вказує, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем у справі, оскільки жодним чином не порушує права позивача.

Зазначає, що позивачем не надано до суду доказів заподіяння йому моральної шкоди та незаконності дії поліцейських, а також не доведено причинно-наслідковий зв`язок між заподіянням шкоди та діями поліцейських.

З урахуванням викладеного вище, просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 18.11.2021 дану справу було передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

19.11.2021 представником відповідача Державної казначейської служби України - Щепуновою І.С. було подано до суду відзив на позовну заяву який є аналогічним за змістом відзиву, що був поданий 17.11.2021.

14.12.2021 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2021 дану справу було повернуто до Первомайського міськрайонного суду Харківської області для оформлення.

17.06.2022 матеріали справи були повернуті до Солом`янського районного суду м. Києва після оформлення.

21.06.2022 на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.12.2021 справу було прийнято до провадження суду та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.07.2022 представником відповідача Державної казначейської служби України - Тимофєєвою Т.М. було подано до суду відзив на позовну заяву.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 3 УПП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Бойка Костянтина В`ячеславовича про визнання дій інспектора незаконними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі було задоволено частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3777903 від 11.02.2021 року скасовано і закрито справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області на користь позивача судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог позивачеві було відмовлено (а.с. 62-63).

Дане судове рішення відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 08.06.2021.

Як встановлено рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2021, 11.02.2021 відносно ОСОБА_1 інспектором роти № 1 батальйону № 3 УПП у Дніпропетровській області лейтенантом поліції Бойком К.В. було складено постанову серії ЕАН № 3777903 у справі про адміністративне правопорушення від 11.02.2021, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 425,00 грн.

Дані обставини сторонами у справі не заперечувалися.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21) зазначено, що: «У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) зазначено, що: «У справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зроблено висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР у особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 686/16847/17 (провадження № 61-11590св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 591/1001/17 (провадження № 61-39927св18), від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21),від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21, від 26 січня 2022 року у справі № 607/25039/19, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21), від 16 лютого 2022 року у справі № 522/10241/19 (провадження № 61-18178 св 21).

Як вбачається із рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.03.2021, підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача суд зазначив відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП у зв`язку із порушенням п.2.4.а ПДР та суд прийшов до висновку, що склад цього правопорушення у діях позивача відсутній.

Отже, рішенням суду фактично установлено незаконність відповідних дій та рішень інспектора патрульної поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного уповноваженою особою поліції.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог статей 1167, 1174 ЦК України позивач вправі за рахунок коштів Державного бюджету України вимагати відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього самого.

Сам по собі факт неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні норм статті 1174 ЦК України є підставою для відшкодування, заподіяної шкоди, та свідчить про безумовні душевні страждання та моральні переживання фізичної особи внаслідок таких дій посадової особи державного органу.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду позивач посилається на те, що посадові особи відповідача вчинили протиправні дії щодо нього, що підтверджено рішенням суду.

Неправомірне винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності завдало позивачу моральних страждань, які виразились у приниженні його честі і гідності як професійного водія, а також у спричиненні моральних страждань зумовлених страхом бути повторно зупиненим працівниками поліції, з тих самих підстав, а також у порушенні нормального способу життя.

Виходячи з наведеного та з урахуванням того, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу інспектором патрульної поліції безпідставно, суд вважає доведеним факт наявності моральної шкоди, що завдана позивачу провадженням у справі про адміністративне правопорушення, яка полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, почуття образи, емоційної напруги, нервозності та інших негативних переживань, викликаних незаконним притягненням до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв, зазначених у позовній заяві.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Відтак, при визначенні розміру компенсації моральної шкоди, суд виходить із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та враховує тривалість судового розгляду адміністративної справи з оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, необхідність зміни нормального життєвого стану, докладання додаткових зусиль, витрачання часу і коштів для доведеності своєї невинуватості, а тому вважає, що на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.

Крім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При вирішенні порядку відшкодування шкоди, суд враховує, що моральна шкода у визначеному розмірі 3 000,00 грн. повинна стягуватися з Державного бюджету України, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), в якій вказано, що резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Водночас, з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКСУ чи її територіальний орган.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, у постановах Верховного Суду: від 24 березня 2020 року в справі № 818/607/17, від 12 серпня 2020 року в справі № 761/7165/17.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, та стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) грн. компенсації моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 19,32,56 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 23, 1173, 1174,1176 ЦК України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. ст. 12, 13,76-82, 229, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 3 000 (три тисячі) грн. компенсації моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.01.2023

Суддя: О.М.Букіна