Рішення № 108536640, 23.01.2023, Сумський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
23.01.2023
Номер справи
480/5974/22
Номер документу
108536640
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2023 року Справа № 480/5974/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Сумської митниці, у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000052419 та №0000062419 від 05.01.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.03.2019 до Сумської митниці ДФС було подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UА805180/2019/008318, відповідно до якої позивачу було оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг легковий автомобіль ТОYОТА САМRY з VIN-номером НОМЕР_1 . Позивач зазначив, що транспортний засіб було оформлено за резервним методом визначення митної вартості, що у повній мірі відповідало вимогам частин 1 і 2 статті 64 МК України та ґрунтувалося на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, що була в наявності у митного органу.

На початку 2022 року позивачеві стало відомо, що Сумською митницею складено податкові повідомлення-рішення №0000052419 та №0000062419 від 05.01.2022 за наслідками попередньо проведеної документальної невиїзної перевірки дотримання законодавства з питань державної митної справи за фактом митного оформлення вказаної митної декларації. При цьому, акт перевірки від 29.11.2021 №56/21/7.24-19/ НОМЕР_2 позивачу не надходив, у зв`язку із чим було позбавлено можливості протягом встановленого законом терміну подати до Сумської митниці заперечення на цей акт перевірки. Зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000052419 та №0000062419 від 05.01.2022 є неправомірними та безпідставними, підлягають скасуванню з підстав їх винесення з порушенням встановленої законом процедури.

Так, підставою для проведення документальної перевірки було надходження інформації від правоохоронних органів, а не документи, визначені частиною 2 статті 351 МК України, що свідчить про проведення перевірки, тобто, не на підставі, визначеної законом, з порушенням вимог ст. 354 МК України. Проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи є незаконним, адже перевірку проведено під час дії мораторію на проведення таких перевірок, передбаченого п. 52-2 Підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Також зазначає, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано 25% ставки штрафної санкції при визначенні податкового зобов`язання. Тобто, при розрахунку сум податкових зобов`язань митним органом завищено їх розмір на загальну суму щонайменше на 1266,69 грн. (2111,14 грн. (згідно спірного податкового повідомлення-рішення) - 844,45 грн. (згідно розрахунку із застосуванням штрафу у розмірі 10%).

Представник відповідача надав суду відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що перевірка була проведена у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Митного кодексу України. Також відповідач зазначає, що при проведенні перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 11.03.2019 №UA805180/2019/008318, встановлено, що до митного оформлення декларантом/уповноваженою особою надавались: інвойс від 14.12.2018 № б/н на суму 3100,00 дол. США; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.12.2018 № НОМЕР_3 ; платіжний документ (квитанція про сплату митних платежів від 25.02.2019 №0.0.1279251933.1; платіжне доручення в іноземній валюті (МТ103 вихідний ЧЕРЕЗ SWIFT) від 18.12.2018 № (MUR) 0408004 на суму 3793,00 дол. США; інші документи, необхідні для митного оформлення.

За митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №UA805180/2019/008318 здійснено митне оформлення товару Автомобіль легковий, бувший у використанні-1шт. Марка TOYOTA. Модель CAMRY. При цьому складовими визначеної декларантом митної вартості автомобіля є сума продажу транспортного засобу: 3793,00 дол. США, у відповідності до платіжного доручення в іноземній валюті (МТ103 вихідний ЧЕРЕЗ SWIFT) від 18.12.2018 № (MUR) 0408004, який зазначено у графі 44 митної декларації; послуги морських перевезень до кордону України (порт Одеса): 400,00 дол. США.

Митна вартість транспортного засобу була визначена декларантом/уповноваженою особою за резервним методом (MBB - 6 резервний) визначення митної вартості у розмірі 110649,78 грн. (4193,00 дол. США.) на підставі консультації з митним органом з урахуванням наявних фізичних пошкоджень.

При митному оформленні транспортного засобу до Сумської митниці уповноваженою на декларування особою (декларант/представник) Кальченко О.І. не надано у повному обсязі документи, що свідчать про понесені позивачем витрати на транспортування транспортного засобу, які були сплачені позивачем за платіжним дорученням від 15.01.2019 (SW24J115069353) у розмірі 1400,00 дол. США за транспортування автомобіля TOYOTA CAMRY. Сума транспортних витрат в розмірі 1400,00 дол. США у інвойсі №324061 від 03.01.2019 власноручно завірена позивачем.

Сумською митницею Держмитслужби отримано лист Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146вих-21 (вх. 2225/8.7 від 12.02.2021), за яким проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №4201900000000189 у якому, крім іншого, надана інформація про транзакції з наданням копій платіжних доручень в іноземній валюті (вихідні через SWIFT), які здійснені громадянами на іноземні рахунки за товар та витрати на транспортування (з прив`язкою до марки та ідентифікаційного номера VIN транспортного засобу). Листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021, митниці додатково надано документ, який був набутий в рамках кримінального провадження №42019200000000189, а саме копії інвойсів (із засвідченням громадянином ОСОБА_1 та уповноваженою особою банку) на транспортні засоби та транспортні витрати, за якими фактично сплачувалися (перераховувалися) кошти у іноземній валюті на рахунки іноземних фірм (аукціони) та надано дозвіл митниці відповідно до статті 222 КПК України на використання цих даних.

Оскільки зі змісту листів Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 та Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021 ними надана інформація про транзакції з наданням копій платіжних доручень в іноземній валюті ( вихідні через SWIFT), які здійснені громадянами (у тому числі і позивачем) на іноземні рахунки за товар та витрати на транспортування (з прив`язкою до марки та ідентифікаційного номера VIN транспортного засобу) та копії інвойсів (із засвідченням особою, на яку виписаний інвойс) на транспортні засоби та транспортні витрати, за якими фактично сплачувалися (перераховувалися) кошти.

За результатами опрацювання отриманих від правоохоронних органів інформації та документів встановлено, що через АТ КБ ПриватБанк позивач здійснив сплату коштів за платіжним дорученням від 15.01.2019 (SW24J115069353) у розмірі 1400,00 дол. США за транспортування автомобіля TOYOTA CAMRY.

За результатами аналізу та співставлення відомостей платіжних доручень, отриманих від правоохоронних органів, з відомостями митної декларації від 11.03.2019 №UA805180/2019/008318 встановлено, що дані стосовно найменування товару, ідентифікаційний номер (VIN-код), рік випуску транспортного засобу, номер контейнера, номер вантажного відправлення співпадають. Отже, суми коштів, зазначені в платіжних дорученнях, стосуються купівлі задекларованого за митною декларацією від 11.03.2019 за №UA805180/2019/008318 транспортного засобу та його перевезення у країну призначення і повинні бути включені до митної вартості.

Таким чином, отримані Сумською митницею від правоохоронних органів відомості та документи свідчать про те, що в митна декларація від 11.03.2019 за №UA805180/2019/008318 заявлено неповні відомості щодо митної вартості легкового автомобіля TOYOTA CAMRY. Номер кузова (VIN): НОМЕР_4 .

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи із викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі наказу Сумської митниці Державної митної служби від 16.11.2021 №205 Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи митницею проведено документальну невиїзну перевірку (а.с. 76).

Позивачу Сумською митницею направлено лист від 17.11.2021 №7.24-08-3/19/10/2506 з повідомленням про проведення з 25.11.2021 по 26.11.2021 документальної невиїзної перевірки (а.с. 77-78), який було отримано особисто позивачем, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 82).

За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки у відповідності до вимог статті 351 Митного кодексу України 29.11.2021 було складено акт перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформлені товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією №UА805180/2019/008318 (а.с. 89-94) (далі - акт перевірки від 29.11.2021), який було направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку разом із листом від 17.11.2021 №7.24-08-3/19/10/2506. Ураховуючи те, що поштове відправлення, яким був направлений лист Сумської митниці 29.11.2021 №7.24-08-2/19/10/2759 з актом документальної перевірки, повернуто до Сумської митниці 02.01.2022 з відміткою із зазначенням причини повернення Повертається. За закінченням терміну зберігання. Сумською митницею складено акт про неможливість вручення/отримання поштовим відправленням акта документальної невиїзної перевірки громадянину України ОСОБА_1 (а.с. 88).

Згідно висновку акту перевірки від 29.11.2021 документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення позивачем законодавства України з питань оподаткування платником податків:

1) частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58, частини 1 статті 257 та статті 368 Митного кодексу України, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 11.03.2019 № UМ805180/2019/008318, наведеною у Додатку 2 до Акту перевірки, на загальну суму 2638,92 грн.

2) пункту 190.1 статті 190, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за митною декларацією від 11.03.2019 № UА805180/2019/008318, на загальну суму 5805,62 грн.

На підставі акту перевірки від 29.11.2021 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 05.01.2022 №0000062419, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 7257,03 грн, з яких 5805,62 грн податкове зобов`язання, 1451,41 грн штрафні санкції (а.с. 32-33);

- від 05.01.2022 №0000052419, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності та громадянами на суму 3298,65 грн, з яких 2638,92 грн податкове зобов`язання, 659,73 грн штрафні санкції (а.с. 34-35);

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Щодо законності проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача, суд зазначає, що 10.04.2008 Україна шляхом ратифікації Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) приєдналася до Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ) чим взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень ГАТТ/СОТ. Згідно з частиною першою статті 8 ГАТТ держави-члени СОТ визнають скорочення до мінімуму обсягу і складності імпортних та експортних формальностей, а також зменшення і спрощення вимог щодо митної документації.

Відповідно до положень Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у редакції протоколу від 26.06.1999, до якого Україна приєдналася Законом України від 05.10.2006 № 227-V) основними принципами митного оформлення є мінімізація процедур митного контролю для випуску товарів.

Таким чином, на міжнародному та національному рівні закріплено принцип мінімального та вибіркового митного втручання на етапі пропуску та під час здійснення митного оформлення для скорочення часу на митні формальності з метою сприяння міжнародному товарообігу та суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності.

У той же час, відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті 7 ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання. Тому, разом з принципом мінімального втручання на етапі пропуску та митного оформлення в системному та логічному зв`язку для забезпечення повноти нарахування та сплати податків і зборів закріплено право митних органів здійснювати контрольні функції після операцій митного контролю та митного оформлення. Зазначене право митних органів закріплене у стандартному правилі розділу 2 Міжнародної Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, зокрема: митна служба має можливість достягнення платежів шляхом здійснення поглибленого аудиту після закінчення операцій митного контролю. Відповідно до пункту 4.14 зазначеної Конвенції у випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мита та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мита та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми.

Статтею 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Частиною третьою статті 245 Митного кодексу України передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення, зокрема, документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

- правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

- обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

- правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

- відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Відповідно до частини другої статті 345 Митного кодексу України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Судом встановлено, що строки давності визначені ст. 102 Податкового кодексу України під час проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи митним органом було дотримано.

З матеріалів справи суд вбачає, що спірна перевірка була призначена наказом Сумської митниці від 16.11.2021 №205 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 1ч. 3 ст. 345, п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України та інформації, наданої листом Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21, листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021 (а.с. 76). Наказ на час розгляду даної справи позивачем не оспорюється, не є предметом розгляду даної справи.

Зі змісту листів Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 та Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021, суд вбачає, що ними, зокрема, надана інформація про трансакції з наданням копій платіжних доручень в іноземній валюті (вихідні через SWIFT), які здійснені громадянами (в тому числі і позивачем) на іноземні рахунки за товар та витрати на транспортування (з прив`язкою до марки та ідентифікаційного номера VIN транспортного засобу) та копії інвойсів (із засвідченням особою, на яку виписаний інвойс) на транспортні засоби та транспортні витрати, за якими фактично сплачувалися (перераховувалися) кошти.

Зокрема, митному органу було надано: платіжні доручення та інвойси за транспортний засіб (а.с. 74-75), що було придбано позивачем, а оскільки вказані платіжні документи та інвойси позивачем при здійсненні митного оформлення автомобіля митному органу не надавалися, суд доходить висновку про наявність підстав у контролюючого органу для призначення та проведення перевірки відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 1 ч. 3 ст. 345, п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України.

Відтак, твердження позивача про відсутність у відповідача підстав для проведення спірної документальної перевірки, суд вважає необґрунтованим.

Стосовно не повідомлення позивача про результати перевірки, чим було позбавлено права позивача на участь у прийнятті рішення, суд визнає такі твердження необґрунтованими, оскільки про проведення перевірки позивач був обізнаний, повідомлений про проведення перевірки. Неотримання позивачем копії акту перевірки від 29.11.2021, який було направлено відповідачем на податкову адресу ОСОБА_1 , за якою позивач отримав і повідомлення про проведення перевірки, податкові повідомлення-рішення), не свідчать про порушення проведення перевірки, та не може бути підставою для скасування спірних рішень.

Стосовно суті виявлених відповідачем порушень, суд зазначає наступне.

Як зазначає відповідач, при проведенні перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 11.03.2019 № UА805180/2019/008318, встановлено, що до митного оформлення декларантом/уповноваженою особою надавались: інвойс від 14.12.2018 № б/н на суму 3100,00 дол. США; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 04.12.2018 № НОМЕР_3 ; платіжний документ (квитанція про сплату митних платежів від 25.02.2019 №0.0.1279251933.1, платник: ОСОБА_1 , призначення платежу попередня оплата за митне оформлення ТЗ); платіжне доручення в іноземній валюті (МТ103 вихідний ЧЕРЕЗ SWIFT) від 18.12.2018 № (MUR) 0408004 на суму 3793,00 дол. США; інші документи, необхідні для митного оформлення. Перелік наданих документів позивачем під час митного оформлення відображено у митній декларації від 11.03.2019 №UА805180/2019/008318 (а.с. 73).

За митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 11.03.2019 №UА805180/2019/008318 здійснено митне оформлення товару Автомобіль легковий , що був у використанні - 1 шт. Марка TOYOTA); модель CAMRY. Номер кузова (VIN): НОМЕР_4 . Календарний рік виготовлення: 2010. Тип двигуна бензиновий. Колір зелений. Тип кузова седан. Робочий об`єм циліндрів двигуна: 2494 см3. Місць для сидіння, включи місце водія 5. Автомобіль після ДТП у передню частину, пошкоджено праву фару, передній бампер.

За митною декларацією від 11.03.2019 №UА805180/2019/008318, митна вартість товару визначена декларантом/уповноваженою особою за другорядним методом на рівні 4193,00 дол. США (еквівалент 110649,78 грн.) за курсом Національного банку України на дату подачі МД: 1 дол. США = 26,38916700 грн).

При цьому, як зазначено в акті перевірки, що при здійсненні аналізу електронних митних декларацій та інформації отриманої за листами Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 та Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021, встановлено, що через АТ КБ "ПриватБанк" позивач здійснив сплату коштів за платіжним дорученням від 15.01.2019 у розмірі 1400,00 дол. США (SW24J115O69353) за транспортування автомобіля TOYOTA CAMRY (vin НОМЕР_4 , inv НОМЕР_5 ).

Як зазначалося судом вище, дані платіжні документи позивачем до митного оформлення не надавалося всупереч вимог частини 2 статті 53 МКУ, якою передбачено подання для підтвердження заявленої митної вартості товарів, в тому числі, таких як: декларація митної вартості; рахунок - фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено. - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Враховуючи зазначене, під час перевірки правильності визначення митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією UА805180/2019/008318 після їх випуску, відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару як бази оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість.

Суд зазначає, що пунктом "а" та пунктом "b" частини 2 статті 7 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) передбачено що:

а) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

b) під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої транзакції. ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або з порівнюваними кількостями, або із кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів визначено статтею 368 МКУ, частиною 2 цієї статті встановлено, що при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до пункту 1 та пункту 4 частини 1 статті 50 МКУ, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів та розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно частин 1 статті 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 2 статті 51 МКУ визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 53 МКУ визначено документи, що подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів, в тому числі, такі як: декларація митної вартості; рахунок - фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 10 статті 58 МКУ зазначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті такі як (не виключно): витрати, понесені покупцем (в тому числі комісійні на брокерська винагорода): витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України: витрати на страхування цих товарів.

Частиною 21 статті 58 МКУ зазначено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Частиною 1 статті 257 МКУ визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно пункту 4 частини 5 статті 54 МКУ, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Частиною 1 статті 55 МКУ визначено, що Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорт), приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 МКУ виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п.п. 54.3.6 п.54.3 ст. 54 ПКУ, у разі, якщо результати митного оформлення, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях, митний орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 279 МКУ, базою оподаткування товарів митом, що переміщуються через митний кордон України, на які Законом встановлено адвалорні ставки мита, є митна вартість товарів.

Відповідно ст. 278 МКУ, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно п. 190.1. ст. 190 ПКУ базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МКУ, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно п. 187.8. ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Виходячи із аналізу зазначених вище норм, суд доходить висновку, що не виявлення під час митного оформлення порушень законодавства, не може бути підставою для звільнення платника від сплати податків, якщо такі порушення були виявлені у подальшому.

Частиною 2 статті 293 МКУ, встановлено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Таким чином, суд погоджується з висновками митного органу щодо заниження позивачем митної вартості товару, що призвело до порушення частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58 частини 1 статті 257 та статті 368 Митного кодексу України, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов`язань по сплаті ввізного мита та ПДВ за митною декларацією від 11.03.2019 № UА805180/2019/008318.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 05.12.2022 по справі №480/5941/21.

Стосовно посилання позивача на неправомірне застосування до позивача штрафних санкції у відповідності до п.123.2 ст. 123 ПК України в розмірі 25 % у зв`язку із збільшенням основного розміру грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.155. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Кодексу).

Суд зазначає, що факт сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж визначено законодавством, внаслідок зазначення у митній декларації недостовірних відомостей щодо даних про термін використання автомобіля в іноземній державі з дати першої реєстрації такого транспортного засобу, є підставою для донарахування недоплачених податкових зобов`язань (митних платежів).

При цьому, з огляду на те, що має місце факт подання недостовірних відомостей щодо вартості транспортного засобу, в наслідок чого митні платежі сплачено не у повному обсязі, згідно з пунктом 54.4 статті 54, пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 ПК України контролюючий орган зобов`язаний був самостійно визначити суму грошових зобов`язань та донарахувати штрафні санкції.

В даному випадку підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало не визначення більшого розміру митної вартості товару, а сплата митних платежів у меншому розмірі, ніж визначено законодавством.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах держава не може нести тягар у вигляді недоплачених митних платежів і обов`язкового збору, так як їх несплата в повному обсязі не була наслідком помилки чи протиправного рішення, дії, бездіяльності відповідальних посадових осіб митних органів України при проведенні розмитнення транспортного засобу.

Помилка у відношенні щодо вартості автомобіля встановлена в ході перевірки митними органами України і наслідки її допущення усунуті в порядок та спосіб визначений Митним кодексом України і Податковим кодексом України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Статтею 123 ПК України передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення бюджетного відшкодування або виявлення фактів використання податкових пільг не за цільовим призначенням чи всупереч умовам чи цілям їх надання.

Так, відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Положеннями п.123.2 ст. 123 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З вищезазначеного, можна зробити висновок, що застосування п. 123.2 ст. 123 ПК України, можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ.

При цьому згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.

У свою чергу, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПКУ, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Положення пункту 109.3 статті 109 ПКУ містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2, 123.3 та 123.5 статті 123 ПКУ, пунктами 124.2124.5 статті 124 ПКУ, а також пунктами 125-1.2125-1.4 статті 125-1 ПКУ. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.

Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПКУ, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.

Крім того, судом враховується, що на час виникнення спірних правовідносин, а саме невірне відображення позивачем у митній декларації 11.03.2019 нормами ПК України не було передбачено підвищеного виду відповідальності при застосуванні штрафної санкції, як наявність умислу в діях платника податків. Матеріалами справи не підтверджується, що відносно позивача було порушено кримінальне провадження та в межах якого доведено та встановлено наявність умислу в його діянні у 2019 році під час здійснення митного оформлення транспортного засобу.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач дійсно 11.03.2019 невірно відобразив та визначив суму грошового зобов`язання, що є підставою для застосування п. 123.1 ст. 123 ПКУ та тягне за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині застосування невірної норми Податкового кодексу України п. 123.2 ст. 123, що, в свою чергу, спричинило протиправне визначення відсоткового значення нарахованого штрафу 25%, замість належного застосування п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, що передбачає 10% штрафу від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи те, що різниця між штрафними санкціями, нарахованими контролюючим органом оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, та штрафними санкціями, які мають бути застосовані до позивача складає 15% штрафних санкцій, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 05.01.2022 №0000052419 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 395,84 грн. та від 05.01.2022 №0000062419 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 870,85грн., є правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, вимоги визнаються судом неправомірними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 139 КАС України враховуючи часткове задоволення позову, позивачу пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000052419 та №0000062419 від 05.01.2022 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської митниці від 05.01.2022 №0000052419 в частині застосування до ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції в розмірі 395,84 грн. та від 05.01.2022 №0000062419 в частині застосування до ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції в розмірі 870,85 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (м.Суми, вул..Ю.Вєтрова,24,і.к. 44017631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 119,09 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета

Часті запитання

Який тип судового документу № 108536640 ?

Документ № 108536640 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 108536640 ?

Дата ухвалення - 23.01.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 108536640 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 108536640 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 108536640, Сумський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 108536640, Сумський окружний адміністративний суд було прийнято 23.01.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 108536640 відноситься до справи № 480/5974/22

Це рішення відноситься до справи № 480/5974/22. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 108536639
Наступний документ : 108536641