Рішення № 108534138, 23.01.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року Справа № 160/18311/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі- відповідач, ГУ ДМС України в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови громадянину Туреччини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання;

- скасувати рішення Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №115 від 30 серпня 2022 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, що видане громадянину Туреччини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняти рішення про видачу посвідки на тимчасове проживання громадянину Туреччини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно поданих ним документів.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області. ОСОБА_2 зазначив, що це рішення обмежує його права щодо проживання на території України. Позивач є громадянином Турецької Республіки, перебуває у шлюбі із громадянкою України ОСОБА_3 та з 2019 року проживає в Україні на підставі посвідки про тимчасове проживання. Строк дії поточної посвідки позивача встановлено до 27.09.2022 р. Враховуючи наведене, позивач своєчасно звернувся до відповідача із заявою-анкетою для отримання (обміну) посвідки на тимчасове проживання у зв`язку з закінченням строку дії попередньої посвідки, однак відповідачем було відмовлено в оформленні (видачі) позивачу відповідної посвідки без вмотивованого на це рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

12.12.2022 року від ГУ ДМС України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених до суду позовних вимог та зазначив, що в заяві-анкеті позивача в графі щодо підстави видачі посвідки заявником вказано «возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підставі шлюбу). Разом з тим, як зауважив відповідач, перевіряючи, на відповідність зазначеної інформації у свідоцтві та оформленню відповідно до вимог чинного законодавства, надане позивачем свідоцтво про шлюб на підставі даних, що містяться у базі даних Реєстру та відомчої інформаційної системи ДМС, уповноваженою особою ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було виявлено розбіжність між свідоцтвом про шлюб наданим іноземцем та інформацією яка міститься в базі даних Реєстру та оригіналі паспортного документу громадянки України з якою позивачем укладено шлюб. Зазначена розбіжність, на думку відповідача, свідчить про невідповідність наданого позивачем свідоцтва про шлюб (яке необхідне для підтвердження наявності підстав для подальшого оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні) при оформленні заяви-анкети №105127720 від 20.08.2022 р. щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання з інформацією, яка міститься у паспортному документі громадянки України наданого позивачем, а також інформація не підтвердилась даними отриманими з Реєстру щодо паспортного документа громадянки України, з якою позивачем укладено шлюб. З огляду на викладене, відповідач вважає прийняте ним рішення правомірним, а позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином Турецької Республіки, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорта позивача № НОМЕР_2 від 03.12.2019 р.

У відповідності до міжнародного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (з урахуванням офіційного перекладу з турецької мови) 19.02.2019 р. між позивачем та громадянкою України ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) був укладений шлюб у м.Анталія (Турецька Республіка).

Факт наявності у ОСОБА_3 громадянства України підтверджено наявними у матеріалах справи копіями документів, які посвідчують особу, а саме: паспортів серії НОМЕР_4 та паспорту за № НОМЕР_5 від 18.04.2019 р.

На момент виникнення спірних правовідносин позивач проживав в Україні на підставі посвідки про тимчасове проживання № НОМЕР_6 від 07.10.2021 р. Строк дії цієї посвідки встановлено до 27.09.2022 р.

Згідно із довідкою про реєстрацію місця проживання №19/25198 від 23.10.2021 р. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

20.08.2022 р. ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою-анкетою (№105127720) про обмін посвідки про тимчасове проживання у зв`язку з закінченням строку дії.

30.08.2022 р. за результатами розгляду вищезазначеної заяви ГУ ДМС України в Дніпропетровській області прийнято рішення за №115 про відмову в оформленні (видачі) позивачу посвідки про тимчасове проживання на підставі п.п. 3 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018 р.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача стосовно роз`яснення підстав для прийняття вказаного вище рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області надано лист, в якому зазначено, що в міжнародному свідоцтві про шлюб в графі місце та дата народження дружини позивача ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) міститься запис «Дніпропетровськ Україна», однак ця інформація не підтверджена та не відповідає дійсності, оскільки в паспорті громадянина України зазначено, що ОСОБА_3 народилася в м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, визначаєЗакон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-VІ від 22.09.2011 р.

Пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до частини 13 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Згідно із ч. 13 ст. 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Статтею 5-3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"передбачено, що посвідка на тимчасове проживання видається у десятиденний строк з дня отримання заяви про її оформлення або продовження строку дії посвідки.

Іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.

Відповідно достатті 5-5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"іноземець або особа без громадянства подає заяву про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та відповідні документи, визначені цим Законом та Кабінетом Міністрів України, особисто або через свого представника на підставі довіреності до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.

Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, зобов`язаний надати іноземцю або особі без громадянства чи його представнику опис прийнятих документів з підписом уповноваженої особи, яка їх прийняла, зазначенням її посади, прізвища та імені і дати прийняття документів.

Іноземець або особа без громадянства отримує посвідку на тимчасове проживання особисто.

Постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018 р.затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).

25.04.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №322 "Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання".

У відповідності до положень пунктів 1, 2 Порядку № 322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до пункту 7 Порядку №322 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання.

Згідно з пунктами 9, 11, 12 Порядку №322, оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обмін посвідки здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр)

Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС.

Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

Пунктом 14 Порядку №322 передбачено, що ДМС має право отримувати інформацію про особу з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі, необхідному для ідентифікації особи у зв`язку з оформленням посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміном.

Доступ до зазначеної інформації здійснюється з дотриманням вимогЗакону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах".

У разі відсутності можливості надання ДМС прямого доступу до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, чи надіслання запитів у електронній формі захищеними каналами зв`язку отримання відомостей про особу здійснюється шляхом надсилання запитів та надання відповідей на них у паперовій формі.

Відповідно до пунктів 19 - 21 Порядку №322, у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.

Керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС визначає працівників, які виконують функції з прийняття документів, формування заяв-анкет та видачі посвідки, і працівників, які виконують функції з оформлення посвідки (розгляд заяви-анкети, ідентифікація особи та прийняття рішення).

Керівник уповноваженого суб`єкта визначає осіб, які в межах повноважень, установлених законом, отримують доступ до інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, власником або розпорядником яких є ДМС, є матеріально відповідальними особами та виконують функції з прийняття документів, формування заяв-анкет і видачі посвідки.

Працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

Згідно з пунктами 35, 38 Порядку №322 після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється посвідка, та перевірку поданих нею документів.

Після прийняття рішення про оформлення посвідки або відмову в її оформленні матеріали формуються в окрему справу, яка зберігається протягом 15 років.

Для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають документи, передбачені у пункті 39 Порядку №322.

Відповідно до п. 37 Порядку №322, рішення про оформлення посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих документів та відсутності підстав для відмови в її видачі.

За правилами пунктів 40, 41, 42, 45 Порядку №322, у разі коли обмін посвідки здійснюється у зв`язку із закінченням строку її дії, додатково подаються документи, зазначені у пункті 33 цього Порядку.

Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 35 і 36 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Підпунктом 3 пункту 61 Порядку №322 визначено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, зокрема, у разі, коли дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Так, зокрема, в оскаржуваному рішенні ГУ ДМС України в Дніпропетровській області міститься посилання на п.п. 3 п. 61 Порядку №322, однак більш детальне роз`яснення підстав для прийняття відповідачем рішення про відмови в оформленні (видачі) позивачу посвідки на тимчасове проживання у спірному рішенні відсутнє.

Зі змісту наявного у матеріалах справи листа-відповіді на адвокатський запит представника позивача та відзиву на позовну заяву ГУ ДМС України в Дніпропетровській області слідує, що в міжнародному свідоцтві про шлюб в графі місце та дата народження дружини позивача ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) міститься запис «Дніпропетровськ Україна», однак ця інформація не підтверджена та не відповідає дійсності, оскільки в паспорті громадянина України зазначено, що ОСОБА_3 народилася в м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області.

При цьому, як вже зазначалось судом, та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 документованопосвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_6 від 07.10.2021 р. на підставі шлюбу з громадянкою України ОСОБА_3 .

Так, відповідно до частини 15статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", в якій зазначено підставу для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України - іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - тринадцятій цієї статті.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем не надано до суду жодних доказів розірвання такого шлюбу або втрати (позбавлення) ОСОБА_3 громадянства України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про відмову в оформленні (видачі) позивачу посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 3 пункту 63 Порядку № 322 діяв з порушенням норм чинного законодавства України, у зв`язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною 2статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №115 від 30.08.2022 р. про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, що видане громадянину Туреччини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи визнання судом протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача суд доходить висновку, що такий спосіб захисту прав та інтересів позивача є достатнім, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій відповідача є такими, що не підлягають задоволенню.

Одночасно із цим, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення позовних вимог в частинізобов`язання ГУ ДМС України в Дніпропетровській області прийняти рішення про видачу посвідки на тимчасове проживання громадянину Туреччини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно поданих ним документів.

Зобов`язання судом відповідача продовжити строк дії посвідки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність підстав для відмови у продовженні строку дії посвідки, які передбачені законом.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Натомість, прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача продовжити строк дії посвідки без перевірки наявності чи відсутності усіх необхідних для цього підстав може бути необґрунтованим та призвести до видачі посвідки з порушенням закону.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для продовження строку дії посвідки.

Проте, наведених обставин судом не встановлено.

Суд зауважує, що оцінка правомірності рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживанняза №115 від 30.08.2022 р. стосувалася лише тих мотивів, які у ньому зазначені.

При цьому, зміст спірного рішення відповідача не дозволяє дійти висновку, що при прийнятті такого рішення органом Державної міграційної служби України досліджувалися усі подані позивачем документи на відповідність вимогам законодавства.

За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним, ефективним та достатнім способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин є зобов`язання ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 про обмін посвідки на тимчасове проживання від 20.08.2022 р., з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідно до частини 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1статті 6 КАС Українипередбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1статті 77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: в розмірі 496, 20 грн.

Керуючись статтями2,9,72-77,242-246,255,257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243, 49000, м.Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №115 від 30.08.2022 р. про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, що видане громадянину Туреччини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 про обмін посвідки на тимчасове проживання від 20.08.2022 р., з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев`яності шість) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогст. 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2023 р.

Суддя О.М. Неклеса