Ухвала суду № 108534035, 23.01.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

23 січня 2023 року Справа №160/995/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2023р. (згідно відомостей ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасної виплати позивачеві в день його звільнення 27.01.2020 року, грошової компенсації за не отримані предмети речового майна;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасної виплати позивачеві в день його звільнення 27.01.2020 року, не доплаченої частини грошового забезпечення у виді доплати за вислугу років за 2019 рік в сумі 653,28 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасної виплати позивачеві в день його звільнення 27.01.2020 року, не доплаченої частини матеріальної допомога на оздоровлення за 2018 рік в сумі 4183,5 грн. у виді премії та доплати за вислугу років;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо взагалі не виплати позивачеві частини не доплаченої матеріальної допомога на оздоровленні за 2018 рік у виді премії в розмірі 2185 грн.;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середньоденне грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.01.2020 року по 24.02.2021 року в сумі 157 761,54 грн., згідно статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла на день фактичної виплати - 24.02.2021 року;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачеві не доплачену частину матеріальної допомоги на оздоровленні за 2018 рік у виді премії в розмірі 2185 грн., провівши розрахунок з урахуванням її індексації в період з вересня 2018 року по день коли вона буде виплачена.

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч.5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Так, як свідчить зміст позовної заяви, предметом його спору фактично є бездіяльність відповідача, яка полягає у затримці розрахунку при звільненні позивача за період з 27.01.2020р. по 24.02.2021р. згідно ст.117 КЗпП України.

Позивач у позові зазначає, що остаточний розрахунок при звільненні з ним було проведено 24.02.2021р., проте, з даним позовом позивач звернувся до суду лише 17.01.2023р. (згідно відмітки Нової Пошти), тобто із пропуском місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, судом враховується і те, що позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору шляхом звернення до відповідача із заявами у період з 10.03.2020р. по 22.12.2021р., остання відповідь відповідача датована 22.12.2021р. та з цієї дати з 23.12.2021р. по 25.03.2022р. включно трьохмісячний строк звернення до суду з цим позовом, встановлений ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем також пропущено.

При цьому, розглядаючи клопотання позивача, викладене у позові, про поновлення строку звернення до суду з цим позовом з поважних причин, суд не вбачає жодних обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення з цим позовом поважними через те, що позивач постійно звертався до Державної установи "Центр пробації" МЮ України із заявами, однак не отримував задовільної відповіді, через погіршення стану здоров`я, витрачання значних коштів на ліки, перебування під наглядом у сімейного лікаря терапевта, оскільки викладені обставини не перешкоджали позивачу звернутися до суду з даними позовом у строк, встановлений ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, слід визнати неповажними вищенаведені підстави пропуску строку звернення з цим позовом.

При цьому, судом відхиляються посилання позивача у позові на ст.233 КЗпП України, виходячи з наступного.

Так, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 зазначила, що висновок суду апеляційної інстанції щодо обмеження права особи на звернення до суду з цим адміністративним позовом місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства.

У зв`язку з цим Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа № 420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа № 813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 4 грудня 2019 року (справа № 815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа № 620/1982/19).

Отже, строк звернення до суду у цій справі повинен обчислюватись з дня проведення остаточного розрахунку.

За викладеного, посилання позивача у позові на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013р. №9-рп/2013 з приводу того, що порушення строків виплати грошового забезпечення військовослужбовцям не обмежуються будь-яким строком є безпідставними, оскільки позовні вимоги позивача у цій справі стосуються затримки розрахунку при звільненні згідно ст.117 КЗпП України, відповідно, строк звернення до суду з даними позовом становить один місяць з дня проведення остаточного розрахунку.

Дані висновки узгоджуються із правовою позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною у його постанові від 18.01.2023р. у справі №280/3941/22.

Частиною 1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

За таких обставин, недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, шляхом надання до канцелярії суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва