Рішення № 108533598, 19.01.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 січня 2023 р. Справа № 120/5069/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що з 18 липня 2013 року по 29 липня 2014 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівник освіти.

30 липня 2021 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", обчисливши таку з урахуванням показника заробітної плати в Україні за 2018, 2019, 2020 роки.

Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 90514055424 від 05 серпня 2021 року позивачу відмовлено у нарахуванні пенсії за віком, виходячи із показника середньої заробітної плати по Україні за 2018, 2019 та 2020 роки.

Примірник такого рішення позивач отримав 16 червня 2022 року.

Позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 90514055424 від 05 серпня 2021 року, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду із вимогою зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 30 липня 2021 року із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018 - 2020 роки.

Ухвалою від 18 липня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

28 липня 2022 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Такий обґрунтований тим, що позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував пенсію за вислугу років як працівник освіти, обчислену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". 30 липня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з досягненням встановленого пенсійного віку. Відповідно до пункту 3 статті 45 згадуваного Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. На переконання представника відповідача, позивач помилково вважає, що пенсія за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" йому призначена вперше, оскільки він отримував пенсію як працівник освіти, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із врахуванням норм Закону України "Про пенсійне забезпечення". За наведених обставин представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

18 липня 2013 року позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику освіти.

30 липня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просив перерахувати його пенсію у зв`язку із переходом на інший вид пенсії, а саме із пенсії за вислугу років, призначену відповідно до приписів Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У такій заяві позивач також просив при проведенні перерахунку пенсії застосувати показник середньої заробітної плати по Україні за 2018, 2019, 2020 роки.

Перерахунок пенсії позивача проведено з дня подання заяви, тобто з 30 липня 2021 року про що свідчить наявний у справі перерахунок станом на 03 серпня 2021 року. Проте відповідачем при перерахунку пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки. Наведене підтверджується рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905140155424 від 05 серпня 2021 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058IV (далі Закон № 1058-IV) пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Разом із тим відповідно до частини 1 статті 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За приписами частини 2 статті 40 Закону № 1058IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Водночас частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Буквальний зміст наведених норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону № 1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого Закону, то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, проведене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Суд звертає увагу на тому, що у постановах від 10 квітня 2019 року (справа № 211/1898/17) та від 10 липня 2018 року (справа № 520/6808/17) Верховний Суд зауважив, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом із тим позивачеві у 2013 році призначено пенсію за вислугу років в пільговому обчисленні відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, що обрахована відповідно до Закону № 1058-ІV, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше у 2021 році.

Судом установлено, що у заяві від 30 липня 2021 року, поданій після досягнення позивачем пенсійного віку, він просив Головне управління перерахувати його пенсію у зв`язку із переходом на інший вид пенсії, а саме із пенсії за вислугу років, що призначена 18 липня 2013 року на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію за віком на підставі статті 26 Закону № 1058-ІV.

За таких обставин фактично йдеться про призначення позивачу іншого виду пенсії, а саме пенсії за віком замість раніше призначеної пенсії за вислугу років.

При цьому переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23 жовтня 2018 року (справа № 334/2653/17), у постанові від 13 грудня 2018 року (справа № 185/860/17).

Таким чином, у випадку, коли особі було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" за вислугу років, а в подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.

При цьому суд критично оцінює аргументи відповідача про те, що позивач з 18 липня 2013 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", адже станом на дату призначення пенсії позивачу цей закон взагалі не передбачав такого виду пенсії. Статтею 9 Закону № 1058-ІV були передбачені такі види пенсій, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Закон № 1058-ІV застосовувався виключно із метою обчислення розміру призначеної позивачу у 2013 році пенсії, вид якої визначався Законом № 1788-ХІІ.

Отже, при призначенні позивачу 30 липня 2021 року пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 577/2457/17.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем при призначенні позивачу пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV неправомірно застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, що є підставою для зобов`язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки.

Що ж до посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 06 лютого 2019 року (справа № 333/1856/17), то варто зазначити, що вказаний висновок ґрунтується на інших обставинах справи, а тому не може бути застосованим при ухваленні рішення у цій справі.

Так, у постанові від 06 лютого 2019 року суд касаційної інстанції встановив, що у спірному випадку заява позивача до Пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому в 2009 році. Суд зазначив, що за таких обставин немає переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена позивачу відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв`язку з досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом й в іншій справі, на яку зіслався відповідач (постанова від 17 липня 2019 року, ухвалена у справі № 316/358/17). За обставинами вказаної справи заява позивача до Управління теж стосувалась призначення того самого виду пенсії (за віком), яка вже йому була призначена раніше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 992,40 гривень, що підтверджується квитанціями від 04 та від 15 липня 2022.

Відтак на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 992,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94,139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014, 2015, 2016 роки при обчисленні з 30 липня 2021 року розміру пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України здійснити з 30 липня 2021 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019 та 2020 роки, врахувавши при цьому раніше виплачені суми пенсії.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення суду складено 19.01.2023

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович