Ухвала суду № 108530030, 23.01.2023, Вишгородський районний суд Київської області

"23" січня 2023 р. Справа № 363/158/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

23 січня 2023 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., перевіривши на відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

9 січня 2023 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, у якій позивач ОСОБА_1 просить розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем громадянином Французької Республіки ОСОБА_3 , зареєстрований Дарницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1505.

Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі за позовною заявою за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху з таких підстав.

Так, статтею 175 ЦПК України встановлено вимоги до позовної заяви, зокрема відповідно до пунктів 5, 8 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

А згідно із частиною п`ятою статті 175 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11, до заяви про розірвання шлюбу додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог.

Як вбачається із наявних матеріалів, позивачем додано до позовної заяви копію свідоцтва про шлюб, тоді як оригінал такого свідоцтва нею до позовної заяви не додано.

Крім цього, позивач, звертаючись до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу вказує, що відповідач є громадянином Французької Республіки, при цьому зазначивши останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та актуальне місце перебування: Французька Республіка, м. Париж.

Після виконання судом вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 , зареєстрованим не значиться.

Так, у позовні заяві зазначено, що між сторонами шлюб укладено у м. Києві. Після одруження вони проживали в Україні за зареєстрованим місцем проживання позивача, а саме: АДРЕСА_1 , потім переїхали до Французької Республіки, де проживали певний час. Приблизно півтора року тому, позивач повернулася до України та ввесь цей час зв`язок з відповідачем не підтримує. Від шлюбу спільної дитини не мають, спори щодо поділу майна відсутні.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини другої статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Тобто, правило загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України за місцем знаходження відповідача) діє у всіх випадках, коли закон не обумовлює інше стосовно конкретного виду справ, а згідно із частиною шістнадцятою статті 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судом встановлено, що у позовній заяві про розірвання шлюбу, позивач, зазначаючи адресу свого зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вказала таку саму адресу, як місце проживання відповідача, який до України не повернувся та перебуває у Французькі Республіці у м. Париж, без зазначення точної адреси зареєстрованого його місця проживання.

При цьому, позивач, звертаючись до Вишгородського районного суду Київської області з позовом, не зазначає підстав та до позовної заяви не додано доказів, на підтвердження права позивача звернутися із позовною заявою про розірвання шлюбу саме до Вишгородського районного суду Київської області.

Приписами статті 497 ЦПК підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі №309/1748/18, розглядаючи правовідносини про розірвання шлюбу з іноземним елементом, суд має перевірити наявність між Україною та державою, громадянами якої є сторони у справі, двостороннього договору про правову допомогу у сімейних та цивільних справах. Якщо такий договір існує - застосовуються його положення (які матимуть пріоритет над внутрішнім законодавством України).

Між державою Україна та Французькою Республікою двосторонній договір про правову допомогу у сімейних та цивільних справах не укладався.

За відсутності такого договору під час вирішення питання про розлучення з іноземним громадянином слід керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право».

Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

До матеріалів позовної заяви на підтвердження обставин, що обґрунтовують позовні вимоги не надано доказів спільного проживання сторін на території України, наявності (або відсутності) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність такої справи (про розірвання шлюбу) судам України, зокрема Вишгородському районному суду Київської області, або іноземним судам. При цьому позивач вказує, що, приблизно півтора року тому, вона повернулася з Французької Республіки, де проживала з відповідачем певний час, до України без нього.

Вимоги до угоди про вибір суду встановлено статтею 4-1 Закону України «Про міжнародне приватне право».

За правилами статті 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Підстави визначення підсудності справ судам України передбачені статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право». Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Крім цього, варто зазначити, що Розділом ХІ ЦПК визначено порядок провадження у справах за участю іноземних осіб.

Отже, сповіщення відповідача повинно здійснюватися у рамках міжнародної співпраці.

Відповідно до статті 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно із частиною першою статті 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Аналогічна норма передбачена і статтею 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», де зазначено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Враховуючи вищевикладене, виникає необхідність вручення документів по справі відповідачу на території іншої держави, а саме на території Французької Республіки.

Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27 червня 2008 року № 1092/5/54і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 за № 573/15264, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

У такому разі саме на позивача покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.

Оскільки відповідач є громадянином Французької Республіки та згідно даних позовної заяви його місце перебування м. Париж, то позивачу слід вказати більш конкретне місце приживання відповідача та надати в двох екземплярах належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави, для вручення їх відповідачу за місцем проживання ( реєстрації).

Суд звертає увагу позивача на те, що оформлення документів для їх можливого використання як за кордоном так і на території України є проставлення апостиля, запровадженого Гаазькою Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої приєдналися більше ніж 90 країн (Австрія, Сполучене Королівство Великобританії, Данія, Італія, Іспанія, Греція, Німеччина, Португалія, Південна Корея, США, Франція, Швейцарія, Швеція та інші).

Таким чином, позивачу необхідно оформити позовну заяву та документи, що додаються до неї, у відповідності до вимог пункту 2.3 розділу 2 вказаної вище Інструкції та надати суду належним чином завірений переклад.

Вказані обставини перешкоджають суду визначити підсудність справи про розірвання шлюбу, належним чином повідомити відповідача про розгляд справи та, в майбутньому, ухваленню рішення, яке б відповідало чинному законодавству.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовна заява подана з недотриманням вимог, встановлених статями 175, 177 ЦПК України, які є імперативними нормами закону та мають вичерпний перелік вимог щодо належного оформлення позовної заяви, а у цьому випадку і з урахуванням положень Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення її без руху.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, зазначених у цій ухвалі, шляхом подання до суду позовної заяви у новій редакції, яка б відповідала вимогам процесуального законодавства та Закону України «Про міжнародне приватне право», навівши обґрунтування із зазначенням доказів звернення саме до Вишгородського районного суду Київської області, а також надати оригінал свідоцтва про шлюб.

Керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлений строк, заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лукач