Ухвала суду № 108526171, 20.01.2023, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м.Чернівці

20 січня 2023 року Справа № 926/4092/21

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик Світлана Миколаївна, за участю секретаря судового засідання Петровської В.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" про відстрочення виконання судового рішення (вх.№5301) по справі №926/4092/21

За позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури

в інтересах держави, в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо"

Про стягнення заборгованості та пені в розмірі 351928,11 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна 12/К від 06.04.2020 року та звільнення нежитлового приміщення.

За участю представників:

Від прокурора: Балицька Р.С.

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 року позовні вимоги Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" про стягнення заборгованості по орендній платі та пені в розмірі 351928,11 грн, розірвання договору та звільнення приміщення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради заборгованість по орендній платі в розмірі 324175,63 грн та пеню в сумі 21261,95 грн. Розірвано договір оренди нерухомого майна №12/К від 06.04.2020 року укладений між Департаментом розвитку Чернівецької міської рад та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" на нежитлове приміщення розташоване за адресою: м.Чернівці вул. О.Кобилянської, 45, першого поверху житлового будинку (12-1)-(12-6), з метою використання його під торгівельний об`єкт з продажу книг, газет, журналів, виданих українською мовою, загальною площею 77,90 кв.м. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" звільнити нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул. О.Кобилянської, 45, першого поверху житлового будинку (12-1)-(12-6), з метою використання його під торгівельний об`єкт з продажу книг, газет, журналів, виданих українською мовою, загальною площею 77,90 кв.м., шляхом повернення його Управлінню комунальної власності Чернівецької міської ради за актом приймання-передачі у 3-х денний термін після набрання вказаним рішенням законної сили. В решті позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 року, яке набрало законної сили 02.03.2022 року видано відповідні накази.

06.06.2022 року на виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 року матеріали справи №926/4092/21 направлені до Західного апеляційного господарського суду.

26.12.2022 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" надійшла заява про відстрочення судового рішення у справі №926/4092/21 на період строку дії воєнного стану в Україні.

Обґрунтовуючи свою заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" зазначає те, що у зв`язку із російською агресією на території України майно відповідача було безповоротно пошкоджено, що унеможливлює продовження ведення виробничої діяльності, також, значно впали обсяги продажу та відповідно і прибутку. На думку відповідача, всі ці обставини негативно впливають на здатність ефективно виконувати рішення суду першої інстанції. Враховуючи виключну складність ситуації, що є в Україні та зокрема у м. Харків через повномасштабний напад російської федерації ТОВ "Видавництво Фоліо" просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 року по справі №926/4092/21 принаймні до скасування воєнного стану в країні.

Ухвалою суду від 28.12.2022 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" про відстрочення виконання судового рішення (вх.№5301) до повернення матеріалів справи з Західного апеляційного господарського суду.

09.01.2023 року на адресу Господарського суду Чернівецької області від Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №926/4092/21.

Ухвалою суду від 09.01.2023 року призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" про відстрочення виконання судового рішення за вх.№ 5301 у справі №926/4092/21 на 16.01.2023 року.

У зв`язку із відсутністю електропостачання у будівлі Господарського суду Чернівецької області, розгляд вищезазначеної заяви 16.01.2023 року не відбувся, про що складено відповідний акт та повідомлено сторін телефонограмою.

Ухвалою суду від 16.01.2023 року відкладено розгляд заяви на 20.01.2023 року, про що повідомлено представників сторін та прокурора, шляхом надіслання ухвали на їх електронні адреси.

17.01.2023 року на адресу суду від Керівника Чернівецької окружної прокуратури надійшло заперечення (вх.№252).

У своїх запереченнях прокурор зазначає наступне, позивачем за весь час розгляду справи в першій та апеляційній інстанціях не внесено жодної гривні в рахунок погашення заборгованості. Поведінка відповідача не ґрунтується на усвідомленні обов`язку щодо сплати заборгованості, а його дії лише спричиняють відтягування часу. В матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні та достовірні відомості щодо фінансового та майнового стану, відповідачем не подано жодних бухгалтерських документів чи фінансових звітів про результат фінансово-господарської діяльності за 2021-2022 роки, які б підтверджували факт збитковості підприємства. А відтак, останній заперечує проти відстрочення виконання рішення суду.

20.01.2023 року на адресу суду представником позивача було подано заперечення на заяву ТОВ "Видавництво Фоліо" щодо відстрочення виконання рішення суду (вх.№289), в якому останній обгрунтовує свої заперечення, посилаючись не те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б надавали можливість встановити, допустити чи стверджувати те, що існує об`єктивна, реальна та дійсна необхідність відстрочення виконання рішення по справі №926/4092/21 і що така відстрочка не сприятиме ухиленню відповідача від обов`язку його виконання. Окрім того, відповідачем не виконано жодних боргових зобов`язань, не повернуто приміщення за актом приймання-передачі, що створює для позивача негативні наслідки та перешкоджає йому розпоряджатись своїм майном.

20.01.2023 року через систему "Електронний суд" представницею відповідача подана заява про розгляд судового засідання без її участі (вх.№288), а також подано відповідь на заперечення (вх.№291), в якому остання просить задовольнити клопотання про відстрочку виконання рішення та вважає заперечення прокурора необґрунтованими і безпідставними.

Судове засідання 20.01.2023 року не відбулося у зв`язку з відсутністю електроенергії у будівлі Господарського суду Чернівецької області, про що складено відповідний акт.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду, заперечення прокурора та позивача, суд дійшов наступного висновку.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Суд зазначає, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України було завдано ракетних ударів по енергетичних підстанціях міст, за наслідками чого АТ "Чернівціобленерго" в велися графіки стабілізаційних відключень за розпорядженням державної компанії НЕК "Укренерго" відповідно до оперативної ситуації в енергетичній системі України.

Відповідно до п.1.5 "Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Чернівецької області", затверджених зборами суддів Господарського суду Чернівецької області, знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, які унеможливлюють функціонування автоматизованої системи, відповідно фіксуються актами, складеними комісією під головуванням керівника апарату (особи, яка виконує його обов`язки), із зазначенням у них дати, часу настання та закінчення дії відповідних обставин, причин виникнення, заходів вжитих для їх усунення. Електронні примірники зазначених актів вносяться до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня, що настає після усунення обставин.

До матеріалів справи долучено копію акта щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 20.01.2023 року про відключення електроенергії.

Відповідно до статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Водночас, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Разом з тим, слід зазначити, що конституційне право кожного на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституцією України, не може бути обмеженим, а тому Господарський суд Чернівецької області здійснює свою роботу в порядку, визначеному чинним законодавством з урахуванням обмежень, встановлених для воєнного стану.

Статтею 124 Конституції України та статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) унормовано, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст.ст.18, 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Господарський суд, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року (пункт 43), зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Також, в рішенні у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (пункт 40), вказано, що захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь якій зі сторони. Оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року (заява N 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява N 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява N 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - п. 53. ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01 (рішення від 07 червня 2005 року) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (абзац 1 частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 ст.331 ГПК України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У відповідності до ч.3 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 ст.331 ГПК України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зі змісту приписів ст.331 ГПК України вбачається, що відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 року у даній справі позов Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" про стягнення заборгованості по орендній платі та пені в розмірі 351928,11 грн, розірвання договору та звільнення приміщення - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 324175,63 грн та пеню в сумі 21261,95 грн, а також стягнуто судовий збір в сумі 9721,56 грн, розірвано договір оренди нерухомого майна №12/К від 06.04.2020 року та зобов`язано відповідача звільнити нежитлове приміщення, шляхом повернення його Управлінню комунальної власності Чернівецької міської ради за актом приймання-передачі у 3-х денний термін після набрання вказаним рішенням законної сили.

Згідно ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

ЄСПЛ у справі "Бакалов проти України" та у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, зазначена відповідачем підстава для надання відстрочки - відсутність коштів у зв`язку із військовою агресією, не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки обов`язкового до виконання судового рішення, яке вступило в законну силу.

При цьому, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для відстрочки виконання судового рішення. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість відповідача виконати свій обов`язок. Сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.

Відповідачем не подано достатніх доказів на підтвердження того, що внаслідок введення в Україні воєнного стану ТОВ "Видавництво Фоліо" не отримує прибуток, а тому не є обставиною, що перешкоджає виконанню рішення Господарського суду Чернівецької області від 04 лютого 2022 року, яке набрало законної сили 07.11.2022 року.

Окрім того, відповідачем також не виконується рішення в частині звільнення приміщення. Так, останній не подав доказів того, що він робив спроби повернути майно позивачу, а позивач відмовився від виконання рішення в цій частині.

Отже, позивач не може реалізувати своє право на користування своїм же майном або передачу його у користування іншим особам.

З огляду на вищевикладене, відповідачем не додано до матеріалів справи належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про намір виконати рішення суду. Окрім цього, відповідачем не доведені наявність обставин, які б підтверджували факт вживання реальних заходів щодо виконання рішення у даній справі, наявність причинного зв`язку між запровадженням воєнного стану та проведення військових дій з неможливістю в даний час виконати відповідачем ухваленого рішення суду. Подання до суду заяви про відстрочення виконання рішення та зміни способу його виконання не може розцінюватися судом як намір боржника реально виконати рішення суду.

В основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: належність, допустимість, та достовірність.

Так, відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 ГПК України, визначене поняття допустимість доказів, яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вказано у ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, на думку суду, наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання рішення суду в розумінні ст. ст. 73,74,76,77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду від 04.02.2022 року у даній справі, суд зазначає, що у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду по справі №926/4092/21 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви (вх. №5301 від 26.12.2022 року) Товариству з обмеженою відповідальністю "Видавництво Фоліо" про відстрочення виконання судового рішення по справі №926/4092/21.

Ухвала господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст. ст. 254 - 259 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.01.2023 року.

Суддя С.М. Гушилик