Рішення № 108525998, 23.01.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2359/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Aкціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Котляра, 7) до Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" (61022, м. Харків, Держпром, майдан Свободи, 5, 9-й під`їзд, 5-й поверх, ідентифікаційний код 32335218) про стягнення 33 353,81 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Aкціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" (відповідач) про стягнення збитків у розмірі 33 353,81 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання укладеного між позивачем та відповідачем договору про постачання теплової енергії № П/Т-18118/НЮ від 07.02.2018 відповідач передав, а позивач прийняв та оплатив поставлену відповідачем у березні-квітні 2021 році теплову енергію платіжними дорученнями за № 3595504 від 13.04.2021 на суму 168 101,68 грн, ПДВ - 28 016,93 грн, № 3673247 у розмірі 32 021,27 грн, ПДВ - 5 336,88 грн. Проте відповідач не зареєстрував податкові накладні по вказаним операціям постачання в Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 33 353,81 грн, тобто позивач поніс збитки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2359/22. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копії ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 30.11.2022 надіслані на адреси позивача, які зазначені позивачем у позовній заяві.

Позивач повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а саме копії ухвали Господарського суду Харківської області від 30.11.2022.

Проте відповідачу вказана копія ухвали, яку судом надіслано за адресою місцезнаходження відповідача: 61022, м. Харків, Держпром, майдан Свободи, 5, 9-й під`їзд, 5-й поверх, не була вручена та 10.12.2022 повернута відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

З моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки, починається обрахунок строку, обумовленого ст. 251, 165 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.

Отож відповідач мав право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 25.12.2022, проте у строк встановлений судом відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (п.97 та інші рішення у справі "Schmidt v. Latvia" від 27.04.2017р.). У §87 у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. "Ruiz-Mateos v. Spain", рішення від 23.06.1993р., серія A, №262, с.25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands", рішення від 27.10.1993р., серія A, №274, с.19, параграф 33, та "Ankerl v. Switzerland", рішення від 23.10.1996р., Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008р. у справі "Надточій проти України" (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Судове рішення, пов`язане з рухом цієї справи надсилалось судом на адресу відповідача, а також було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання сторонам достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.

Разом з цим, судом ураховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Таким чином, враховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2018 між Акціонерним товариством регіональної філії "Південна залізниця" в особі начальника структурного підрозділу "Служба локомотивного господарства" регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (споживач) та Комунальним підприємством "Обласний інформаційно-технічний центр" (Теплопостачальна організація) було укладено договір № П/Т-18118/НЮ про постачання теплової енергії (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору предметом даного договору є за кодом СРV ДК 021:2015 - 09320000-8 "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція" (постачання теплової енергії).

За умовами п. 1.2.за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в обсягах передбачених додатком 1, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 11.1. договору договір набуває чинності з дня його підписання, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2018, згідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України та діє до 31 грудня 2018, а в частині оплати до повного виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 11.2. договору цей договір вважається подовженим на кожний наступний строк тривалістю 1 (один) календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору відповідач передав позивачеві у березні 2021 року послуги з постачання теплової енергії згідно підписаного сторонами Акту № 3/20403-403 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2021 на суму 168 101,58 грн, ПДВ - 28 016,93 грн, та виставив позивачеві на оплату рахунок К20403-403 від 01.03.2021 на суму 168 101,58 грн, ПДВ - 28 016,93 грн, який оплачено позивачем платіжним дорученням № 3595504 від 13.04.2021 на суму 168 101,58 грн.

Крім того, на виконання договору відповідач передав позивачеві у квітні 2021 року послуги з постачання теплової енергії відповідно до підписаного сторонами Акту № 4/20403-403 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.04.2021 на суму 32 021,27 грн, ПДВ - 5 336,88 грн, та виставив позивачеві на оплату рахунок К20403-403 від 01.04.2021 на суму 32 021,27 грн, ПДВ - 5 336,88 грн, який оплачено позивачем платіжним дорученням № 3673247 від 11.05.2021 на суму 32 021,27 грн.

У листі від 22.12.2021 вих. №Т-07-02/1194 позивач просив відповідача терміново здійснити реєстрацію податкових накладних по вищевказаним операціям постачання теплової енергії в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У листі від 27.01.2022 за вих. № 18/01 відповідач повідомив позивача, що у відповідача заблоковані усі поточні рахунки і відсутні кошти на електронному ПДВ-рахунку, у зв`язку з чим він не має можливості реєструвати податкові накладні/розрахунки, а також повідомив, що при зміні фінансової ситуації, яка склалася, податкові накладні обов`язково будуть зареєстровані.

Проте, як стверджує позивач в порушення вимог п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відповідач не зареєстрував податкові накладні по вищевказаним операціям постачання теплової енергії в Єдиному реєстрі податкових накладних, що позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 33 353,81 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 33 353,81 грн.

Відповідач у строк встановлений судом не надав до суду відзив на позовну заяву, доказів реєстрації податкових накладних по вищевказаним операціям постачання теплової енергії в Єдиному реєстрі податкових накладних не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Проте, позивач не може скористатись підставами для нарахування сум, що відноситься до податкового кредиту, які визначені пунктом 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України, без отримання податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Враховуючи вищенаведене, відповідач в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 33 353,81 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 33 353,81 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 14, 198, 201 Податкового кодексу України, ст. 22, 224 Цивільного кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" (61022, м. Харків, Держпром, майдан Свободи, 5, 9-й під`їзд, 5-й поверх, ідентифікаційний код 32335218) на користь Aкціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Котляра, 7) збитки у розмірі 33 353,81 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" (61022, м. Харків, Держпром, майдан Свободи, 5, 9-й під`їзд, 5-й поверх, ідентифікаційний код 32335218) на користь Aкціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Котляра, 7) судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

Позивач: Aкціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Котляра, 7).

Відповідач: Комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр" (61022, м. Харків, Держпром, майдан Свободи, 5, 9-й під`їзд, 5-й поверх, ідентифікаційний код 32335218).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.О. Чистякова