Рішення № 108525887, 11.01.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1570/22

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Приватне підприємство "ТІМУРАГРО"; (проспект Миру, будинок 7,Тарутине,Тарутинський район, Одеська область,68500) до відповідача: Фермерське господарство "ДІАМАНТ" (комплекс будівель та споруд №3 Калачівська с/а,Надрічне,Тарутинський район, Одеська область,68525) про стягнення 345966,83 грн.;

за участю представників:

від позивача: Селюков П.В. - за ордером;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "ТІМУРАГРО" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства "ДІАМАНТ" про стягнення 345966,83грн. з яких 270000грн. - основна заборговансть, 46547,38грн. - інфляційні, 16380,93грн.- пеня, 13038,52грн.- 3 % річних.

Ухвалою від 19.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

22.08.2022 та 29.08.2022р. до господарського суду від Фермерського господарства "ДІАМАНТ" надійшли клопотання (вх.17624/22 та вх.16978/22) про зупинення провадження у справі, які були підписані представником віповідача.

Ухвалою суду від 31.08.2022 клопотання (вх.17624/22 та вх.16978/22) про зупинення провадження у справі повернуті Фермерському господарству "ДІАМАНТ" без розгляду.

15.09.2022 від представника відповідача Бедереу К.О. до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою від 17.10.2022 клопотання про зупинення залишено без розгляду з підстав підписання клопотання не уповноваженою на це особою.

Ухвалою суду від 17.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

21.11.2022 року від юриста Фермерського господарства "ДІАМАНТ" надійшов відзив на позовну заяву разом із заявою про визнання повноважними причин пропуску строку та поновлення строків.

Крім того, 21.11.2022 від юриста Фермерського господарства "ДІАМАНТ" надійшла заява про допущення до участі у справі для представлення інтересів господарства та участі у судовому процесі працівника-юриста Бедереу К.О.

Суд розглянувши відзив на позовну заяву разом із заявою про визнання повноважними причин пропуску строку та поновлення строків та заяву про допущення до участі у справі зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Також, відповідно до частині 1 статті 58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини 2 статті 56 ГПК України юридична особа може брати участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення. Тобто юридичним особам законодавчо надано можливість відстоювати в судовому порядку свої права, не залучаючи адвоката. Але при цьому важливою умовою є те, що представляти юридичну особу має керівник або член виконавчого органу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові № 910/22971/17 від 09.04.2019 р., самопредставництво передбачає участь у судовому розгляді саме керівників і виконавчого органу юрособи, оскільки особи, які представляють юридичну особу за довіреністю, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва.

Тобто акціонер, учасник товариства або юрист, які діють на підставі довіреності юридичної особи, не можуть представляти юридичну особу в суді. Представляти юрособу у справі може лише адвокат або юрособа може брати участь в судовому процесі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту чи положення.

У постанові від 12.03.2019 р. № 918/361/18 ВС підкреслив, що згідно з частиною 1 статті 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права й обов`язки. Тобто і представник юридичної особи, і її керівник здійснюють процесуальні права й обов`язки саме від імені особи, яку вони представляють.

Отже повноваження представляти інтереси юрособи в суді мають:

- керівник або відокремлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими документами;

- представництво юридичної особи за довіреністю дії від імені довірителя, а не самопредставництво.

Таким чином, суд доходить до висновку, що на підставі довіреності юридичну особу в суді може представляти лише адвокат тому суд залучає але не приймає до уваги відзив на позовну заяву та відмовляє в задоволенні заяви про допущення до участі у справі для представлення інтересів господарства та участі у судовому процесі працівника-юриста Бедереу К.О.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 11.01.2023 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

24 січня 2020 року між Приватним підприємством ТІМУРАГРО, далі - ПП ТІМУРАГРО та Фермерським господарством ДІАМАНТ, далі - ФГ ДІАМАНТ був укладений договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №БП20209-2401, далі-Договір, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник приймає ії та зобов`язується повернути в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.п. 2.1 та 2.2. договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у сумі 270 000, 00 грн.

Згідно п.2.3 договору №БП2020-2401 від 24.01.2020 року поворотна фінансова допомога надається позикодавцем повністю або частинами шляхом її безготівкового перерахунку на рахунок позичальника або шляхом внесення грошових коштів до каси позичальника.

На виконання умов договору 24.01.2020 р. ПП ТІМУРАГРО було перераховано на рахунок ФГ ДІАМАНТ 270 000, 00 грн. із зазначенням в призначенні платежу: надання фінансової допомоги згідно договору №БП2020-2401 від 24.01.2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №1683 від 24.01.2020.

Відповідно до п. 3.1. договору, поворотна фінансова допомога надається строком на 173 днів і підлягає остаточному поверненню позикодавцю до 15.07.2020 року.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один субєкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно- господарські зобов`язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно- правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до пункту 14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сухму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось раніше, п. 3.1. договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається строком на 173 днів і підлягає остаточному поверненню позикодавцю до 15.07.2020 року.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень п.п. 4.1. та 4.3. договору, поворотна фінансова допомога повертається позикодавцю в строк, зазначений в п. 3.1. Договору. Поворотна фінансова допомога може повертатись одноразовим платежем або частинами, розмір яких самостійно визначається позичальником (в разі повернення поворотної фінансової допомоги частинами таке повернення здійснюється не рідше одного разу на квартал).

Таким чином, враховуючи умови п.п. 3.1., 4.1. та 4.3. договору, сторонами був визначений строк повернення позики, який сплинув 15.07.2020р., та за період з дня укладення договору до дня розгляду справи позичальник не розрахувався з позикодавцем ані повністю, ані частково.

Відповідач доказів перерахування боргу в сумі 270 000 грн станом на день розгляду спору не подав, тому позовні вимоги про стягнення 270 000 грн підлягають задоволенню в повному розмірі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньоївідмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарськихвідносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкоюНаціонального банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Згідно з п.п.6.1. та 6.2. договору позичальник несе відповідальність відповідно до чинного законодавства в разі неповернення (неповного, несвоєчасного повернення) фінансової допомоги в строк, передбачений п. 3.1. Договору. У випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом вказаної норми, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану (далі - Закон № 2120-ІХ) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позивач нарахував 16380,93 грн пені за період з 16.07.2020 по 16.01.2021 (з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України), 46547,38 грн втрат від інфляції та 13038,52грн 3% річних за період з 16.07.2020 до 23.02.2022 (з урахуванням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що вони виконані правильно, тому позовні вимоги про стягнення 16380,93 грн пені, 46547,38 грн втрат від інфляції та 13038,52грн 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ДІАМАНТ" (код 25422920, комплекс будівель та споруд №3 Калачівська сільрада, Тарутинський район, Одеська область,68525) на користь Приватного підприємства "ТІМУРАГРО" (код 37163073, проспект Миру, будинок 7, Тарутине, Тарутинський район, Одеська область, 68500) 270 000грн основного боргу, 46547,38 грн втрат від інфляції, 16380,93 грн пені, 13038,52 грн 3% річних та 5189,50грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 січня 2023 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов