Рішення № 108525519, 23.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/10893/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» (пров. Василя Жуковського, буд. 15, м. Київ, 03022; ідентифікаційний код 39726263)

до Комунального автотранспортного підприємства № 273904 (КАТП-273904) (вул. Охтирська, 8, м. Київ, 03066; ідентифікаційний код 05433011)

про стягнення 133 789, 23 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» (далі за текстом - ТОВ «Ернерінг», Позивач, Постачальник) до Комунального автотранспортного підприємства № 273904 (КАТП-273904) (далі за тексом - КАТП-273904, Відповідач, Споживач) про стягнення 133 789, 23 грн заборгованості за договором № 131120 від 13.11.2020 про постачання електричної енергії споживачу (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що ним у жовтні 2021 року на підставі Договору поставлено Споживачу електричну енергію вартістю 152 867, 33 грн., що вбачається із Акту прийому-передачі № ПЕЕ-0002189 від 30.10.2021.

Однак, Відповідач всупереч умовам Договору здійснив оплату не у повному обсязі, чим допустив порушення господарського зобов`язання та з огляду на що у останнього утворилась заборгованість в розмірі 133 789, 23 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що Відповідачем не заперечується факт отримання від Позивача електричної енергії на суму 152 867, 33 грн.

Водночас, не здійснення Відповідачем оплати за Договором зумовлено настанням форс-мажорних обставин з 24.02.2022 з огляду на військові дії російської федерації на території України, відсутністю замовлень для виконання робіт та відсутністю бюджетного фінансування, що відповідно унеможливлює виконання грошових зобов`язань перед контрагентами належним чином під час воєнного стану.

Так, враховуючи зазначене, у відповідності до вимог статті 617 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та 218 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) Відповідач вказує, що наразі відсутні підстави для понесення ним відповідальності за порушення господарського зобов`язання з огляду на відсутність вини та існування надзвичайних і невідворотних обставин.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

09.11.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

28.12.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення Позивача.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

13.11.2020 між ТОВ «Ернерінг» та КАТП-273904 укладено Договір, відповідно до пункту 2.1. якого предметом договору є предмет закупівлі за ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія (Електроенергія для потреб підприємства, включаючи вартість послуг з її транспортування).

Постачальник здійснює оплату Оператору системи за послуги з передачі електричної енергії. Споживач здійснює оплату Оператору системи за послуги з розподілу електричної енергії безпосередньо до електроустановок Споживача.

Згідно пункту 2.2. Договору Постачальник зобов`язується здійснювати поставку Споживачу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість спожитої (купленої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 3.2. та 3.3. Договору визначений строк (термін) поставки електричної енергії до 31.12.2021 включно; місцем поставки електричної енергії - м. Київ, вул. Охтирська, 8.

Відповідно до пункту 5.2. Договору загальна вартість цього Договору становить 745 832, 50 грн., крім того ПДВ - 149 166,50 грн., разом з ПДВ 894 999,00 грн.

Пунктом 5.3. Договору загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання електричної енергії Споживачу.

Відповідно до пункту 5.5. Договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (додаток №2 цього договору).

Згідно з пунктом 5.7. Договору ціна електричної енергії має зазначатись Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Пунктом 5.8. Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 5.10. Договору встановлено, що оплата рахунків здійснюються Споживачем протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання рахунку Споживачем.

Комерційна пропозиція - Додаток №2 до Договору є невід`ємною його частиною (п.5.13).

Згідно підпункту 1 пункту 6.2. Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7.1. Договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

Договір набирає чинності з дати підписання Договору Сторонами, скріплення їх печатками (за наявності) та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами договірних зобов`язань (пункт 14.1. Договору).

Відповідно до п. 15.1. Договору невід`ємною частиною цього Договору Додатками цього Договору є: Додаток № 1: Прогнозований обсяг закупівлі електричної енергії; Додаток № 2: Комерційна пропозиція; Додаток № 3: Заява-приєднання.

Пунктом 4 Додатку №2 до Договору визначено, що Постачальник протягом 5 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно з даними комерційного обліку направляє Споживачеві рахунок (акт приймання-передачі) на оплату. Оплата поставленої електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату (акту приймання-передачі), у строк 5 робочих днів з моменту його отримання.

Згідно Акту № ПЕЕ - 0002189 прийому-передачі електричної енергії від 31.10.2021 Позивачем передано Відповідачу електричну енергію за Договором за жовтень місяць 2021 на загальну суму 152 867, 33 грн.

Судом встановлено, що даний акт підписаний сторонами без зауважень та претензій, що відповідно підтверджує виконання Позивачем зобов`язань за Договором належним чином та виникнення у Відповідача обов`язку сплатити вартість поставленої електричної енергії протягом п`яти робочих днів з моменту отримання такого акту (пункт 4 Додатку №2 до Договору), тобто у строк до 05.11.2021 (включно).

Позивачем у якості доказів здійснення Відповідачем часткової оплати електричної енергії за Договором до матеріалів справи надано наступні платіжні доручення:

- № 8404 ВА013/86 від 04.11.2021 в розмірі 26 630, 69 грн.;

- № 8477 від 08.12.2021 на суму 12 000 грн;

- № 8575 від 27.01.2022 на суму 10 000 грн;

- № 8569 від 24.01.2022 на суму 10 000 грн;

- № 8576 від 28.01.2022 на суму 6 000 грн;

- № 8591 від 10.02.2022 на суму 10 000 грн;

- № 8645 від 18.02.2022 на суму 5 000 грн;

- № 8591 від 10.10.2022 на суму 10 000 грн;

Як вбачається із наданих Позивачем додаткових пояснень, за даним Договором ним виставлено три Акти прийому-передачі: Акт № ПЕЕ-0001862 від 30.09.2021 на суму 56 630, 69 грн (за вересень місяць 2022), Акт № ПЕЕ-0002577 від 30.11.2021 на суму 33 921, 90 грн (за жовтень місця 2022) та Акт № ПЕЕ-0002189 від 31.10.2021 на суму 152 867, 33 грн (за жовтень 2022), який безпосередньо входить до предмету доказування по даній справі та за яким рахується заявлена до стягнення заборгованість.

Згідно доводів Позивача, що також не заперечується Відповідачем, Акт № ПЕЕ-0001862 від 30.09.2021 Відповідачем оплачено у повному обсязі 13.10.2021, 20.10.2021, 22.10.2021 та 04.11.2011 згідно платіжних доручень № 8455, № 8501, № 8399 та № 8404.

За поставлену електричну енергію у жовтні згідно Акту № ПЕЕ-0002577 від 30.11.2021 та № ПЕЕ-0002189 від 31.10.2021 Відповідачем в загальному сплачено 53 000 грн згідно платіжних доручень № 8477, № 8575, № 8569, № 8576, № 8591, № 8645, № 8591, у зв`язку з чим Акт № ПЕЕ-0002189 від 31.10.2021 оплачено лише частково, а заборгованість за останнім становить 133 789, 23 грн.

Факт здійснення часткової оплати за спірний період за Договором та порядок зарахування сплачених коштів Відповідачем не заперечується, як і не заперечується настання строку виконання грошового зобов`язання в цілому.

Згідно доводів Відповідача останнім не заперечується факт існування заборгованості за Договором за жовтень місяць 2021 однак зазначається про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки такий позов є передчасним з підстав виникнення з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, на підтвердження існування яких Відповідачем надано лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в якому зазначено, що із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України» введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а зазначені обставини визнано надзвичайними та невідворотними до їх офіційного закінчення.

Так, Відповідач звертає увагу суду, що він не отримує замовлень на виконання робіт з реконструкції та ремонту автомобільних доріг, не має бюджетного фінансування, а враховуючи важку ситуацію в країні не має змоги виконувати грошові зобов`язання під час воєнного стану, що свідчить про відсутність вини в діях Відповідача.

З огляду на зазначені обставини, Відповідач стверджує, що у нього відсутній обов`язок в частині відповідальності за неналежне виконання договірного зобов`язання.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки електричної енергії.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі за текстом - ПРРЕЕ).

Згідно пункту 1.2.7 ПРРЕЕ, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

У відповідності до преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії», він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею- продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з ч.ч. 1-2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Позивач є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.09.2019 року № 1827.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наданих доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині здійснення оплати за поставлену електричну енергію, оскільки зобов`язання Відповідача з оплати електричної енергії отриманої в жовтні місяці 2021 за Актом № ПЕЕ-0002189 від 31.10.2021 на суму 152 867, 33 грн є таким, що настало, а відтак заборгованість в розмірі 133 789, 23 грн підлягає сплаті Відповідачем.

Також судом враховано здійснення Відповідачем часткової оплати за постачання електричної енергії за жовтень 2021 року, а відсутність господарської діяльності у Відповідача не може бути підставою для не сплати послуг, які Відповідачем споживаються (докази зворотного в матеріалах справи відсутні).

При цьому, враховуючи доводи Відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, суд зазначає, що обов`язок здійснити оплату за Договором за жовтень місяць 2021 у Відповідача виник задовго до настання форс-мажорних обставин, що відповідно виключає можливість посилатися на їх існування.

Крім того, суд вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Посилання Відповідача на преюдиційність фактів та обставин, встановлених у рішенні суду від 15.09.2022 у справі № 910/4291/20 судом не беруться до уваги, оскільки встановлення існування форс-мажорних обставин є правовою оцінкою, надана певному факту та в межах наявних у вказаній справі доказів, а відтак не є обов`язковою для даного складу господарського суду згідно частини 7 статті 75 ГПК України.

Окрім зазначеного, суд вказує, що посилання Відповідача на положення статей 617 ЦК України та частини 2 статті 218 ГК України наразі є недоцільним, оскільки Позивачем даним позовом заявляється до стягнення сума основного боргу, без нарахованих штрафних санкцій, інфляційних втрат чи 3 % річних, що відповідно свідчить про те, що правова природа заявлених до стягнення коштів не є відповідальністю за неналежне виконання грошового зобов`язання за Договором, а тому встановлення наявності чи то відсутності в діях Відповідача вини взагалі не впливає на прийняття даного рішення, оскільки не входить до предмету доказування.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини щодо порушення Відповідачем умов Договору та виникнення у останнього обов`язку здійснити оплату за передану електричну енергію за Актом № ПЕЕ-0002189 від 31.10.2021, а також з огляду на відсутність доказів на спростування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає сума в розмірі 133 789, 23 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Відповідача.

Розподіл та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених Позивачем, наразі судом не здійснюється з огляду на заяву Позивача про подання додаткових доказів пізніше, а саме у визначеному частиною 8 статті 129 ГПК порядку.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» - задовольнити.

2. Стягнути з Комунального автотранспортного підприємства № 273904 (КАТП-273904) (вул. Охтирська, 8, м. Київ, 03066; ідентифікаційний код 05433011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ернерінг» (пров. Василя Жуковського, буд. 15, м. Київ, 03022; ідентифікаційний код 39726263) суму заборгованості в розмірі 133 789 (сто тридцять три тисячі сімсот вісімдесят дев`ять) грн 23 коп та судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 23.01.2023

Суддя Антон ПУКАС