Рішення № 108525493, 23.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/12231/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Дистрибуційна Компанія» (вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 43688917)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання «Віват» (вул. Ушинського, буд. 40, офіс 302, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 44278331)

про стягнення 9 281, 69 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Дистрибуційна Компанія» (далі за текстом - ТОВ «Київська Дистрибуційна Компанія», Позивач, Постачальник) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання «Віват» (далі за текстом - ТОВ «Об`єднання «Віват», Відповідач, Покупець) про стягнення 9 281, 69 грн заборгованості за договором поставки товару № ВИ-Д-77 від 14.09.2021 (далі за текстом - Договір), яка складається із суми основного боргу - 6 527, 52 грн, інфляційних втрат - 921, 12 грн, 3 % річних - 128, 53 грн та пені - 1 704, 52 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору здійснено поставку товару Відповідачу на загальну суму 6 527, 52 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № БЦА-002910 від 02.02.2022 на суму 1 247, 76 грн; № БЦА-004181 від 15.02.2022 на суму 2 517, 84 грн; № БЦА - 004207 від 15.02.2022 на суму 1 953, 72 грн; № БЦА-005212 від 23.02.2022 на суму 808, 20 грн.

Однак Відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату поставленого йому товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 6 527, 52 грн. та підставою для нараховування у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) інфляційних втрат та 3 % річних, а також пені на підставі пункту 6.3. Договору.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала від 15.11.2022 направлялася на адресу Відповідача поштовим повідомленням № 0105493022152 та згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана представником Відповідача (за довіреністю) - 21.11.2022.

За приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/12231/22 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлений про відкриття провадження належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

14.09.2021 між ТОВ «Київська Дистрибуційна Компанія» та ТОВ «Об`єднання «Віват» укладено Договір, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Договору.

Умови про найменування, асортимент, термін поставки, ціну Товару, що може бути поставлений за даним Договором, інші умови за узгодженням сторін, вказуються у Додатку № 1 (Специфікації) до даного Договору, який являється невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору датою поставки Товару є дата фактичної передачі Товару від Постачальника до Покупця й оформлення Сторонами накладних на Товар.

Покупець оплачує вартість поставленого по даному Договору Товару в порядку, розмірі й у терміни, що зазначені в Додатку № 1 (Специфікації) до даного Договору (пункт 4.1. Договору).

Згідно з пунктом 6.3. Договору за порушення термінів розрахунків за даним Договором Покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно перерахованих коштів, за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх обов`язків за Договором (пункт 9.3. Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено перелік товарів, які постачаються Позивачем Відповідачу, а пунктом 5 закріплено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в сумі, еквівалентній вартості відвантаженого Постачальником Товару з відтермінуванням платежу 28 календарних днів від дати підтвердженого відвантаженого Товару.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно видаткових накладних № БЦА-002910 від 02.02.2022 на суму 1 247, 76 грн; № БЦА-004181 від 15.02.2022 на суму 2 517, 84 грн; № БЦА-004207 від 15.02.2022 на суму 1 953, 72 грн; № БЦА-005212 від 23.02.2022 на суму 808, 20 грн. Позивачем здійснено поставку товару Відповідачу на загальну суму 6 527, 52 грн.

Судом встановлено, що вказані вище видаткові накладні підписані Покупцем та Постачальником, що відповідно підтверджує факт здійснення поставки товару за Договором Позивачем Відповідачу без зауважень та претензій, що відповідно є підставою для оплати такого товару Відповідачем у відповідності до пункту 5 Додатку № 1 до Договору протягом 28 календарних днів від дати підтвердженого відвантаженого Товару.

Відтак, враховуючи викладене, судом встановлено, що зобов`язання з оплати у Відповідача відповідно є таким, що настало:

- за видатковою накладною № БЦА-002910 від 02.02.2022 на суму 1 247, 76 грн - з 03.03.2022;

- за видатковою накладною № БЦА-004181 від 15.02.2022 на суму 2 517, 84 грн - з 16.03.2022;

- за видатковою накладною № БЦА-004207 від 15.02.2022 на суму 1 953, 72 грн - з 16.03.2022;

- за видатковою накладною № БЦА-005212 від 23.02.2022 на суму 808, 20 грн. - з 24.03.2022.

Матеріали справи не містять доказів оплати Відповідачем поставленого товару на суму 6 527, 52 грн. а відтак і не містять доказів спростування заявлених Позивачем вимог.

З огляду на порушення Відповідачем умов Договору в частині здійснення оплати поставленого товару, Позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних окремо по кожній видатковій накладній в розмірі 1 704, 52 грн, 921, 12 грн та 128, 53 грн відповідно.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині здійснення оплати поставленого товару, а оскільки строк настання зобов`язання з оплати у Відповідача є таким, що настав, вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 6 527, 52 грн є правомірною.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У якості обґрунтування своєї правової позиції та не здійснення поставки товару Позивачу у визначені Договором строки, Відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що регулюється розділом 7 Договору.

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що правомірним нарахування останніх є саме за період 24.03.2022 по 07.11.2022 на суму 6 527, 52 грн в розмірі 864, 97 грн, а нарахування інфляційних втрат за періоди 03.03.2022-16.03.2022 та 16.03.2022-24.03.2022 є неправомірним, оскільки час прострочення у неповному місяці менше 15 днів, у зв`язку з чим дана вимога Позивача підлягає частковому задоволенню.

Водночас, нараховані Позивачем суми 3 % річних та пені в розмірі 128, 53 грн та 1 704, 52 грн є арифметично вірними та такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам Договору.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупність наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині не здійснення оплати поставленого йому товару, що відповідно призвело до виникнення заборгованості та підстав для нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню, а стягненню з Відповідача на користь Позивача сума основного боргу - 6 527, 52 грн, інфляційні втрати - 864, 97 грн, 3 % річних - 128, 53 грн та пеня - 1 704, 52 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на сторін, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Дистрибуційна Компанія» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання «Віват» (вул. Ушинського, буд. 40, офіс 302, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 44278331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська Дистрибуційна Компанія» (вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 43688917) основний борг - 6 527 (шість тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 52 коп, інфляційні втрати - 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн 97 коп, 3 % річних - 128 (сто двадцять вісім) грн 53 коп, пеню - 1 704 (одна тисяча сімсот чотири) грн 52 коп. та судовий збір - 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн 00 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 23.01.2023

Суддя Антон ПУКАС