Ухвала суду № 108525434, 23.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.01.2023Справа № 910/15201/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали заяви Управління державної казначейської служби України у Оболонському районі м. Києва про відстрочку виконання рішення

За позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, код ЄДРПОУ 19020407)

до Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі м. Києва (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 31-А, літ. А, код ЄДРПОУ 38002491)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500)

про усунення перешкод користування та розпорядження майном шляхом виселення,

Представники учасників судового процесу:

Від заявника (відповідача): не з`явився

Від позивача: Неджемедінова А.О.

Від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі м. Києва про усунення перешкод користування та розпорядження майном шляхом виселення з безпідставно займаних ним нежитлових приміщень у будинку за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 31-А, літ. А, загальною площею 281,70 кв. м, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/15201/21; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; підготовче засідання призначено на 20.10.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 за наслідками розгляду справи № 910/15201/21 позов задоволено повністю; ухвалено виселити Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі м. з нежитлових приміщень у будинку за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 31-А, літ. А, загальною площею 281,70 кв.м., які знаходяться в комунальній власності територіальної громади міста Києва; стягнути з Управління державної казначейської служби України у Оболонському районі м. Києва на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 грн 00 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/15201/21 від 12.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

17.11.2022 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 видано накази.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2022 касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у Оболонському району м. Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі № 910/15201/21 закрито.

12.01.2023 через відділ діловодства суду засобами поштового зв`язку надійшла заява Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі м. Києва про відстрочку виконання рішення, в якій просить відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 у справі № 910/15201/21 до закінчення воєнного стану на території України, але не більше одного року з дня ухвалення такого рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 призначено розгляд заяви на 23.01.2023.

У судове засідання 23.01.2023 позивач та третя особа не з`явилися, про місце, дату і час судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 23.01.2023 представник відповідача (заявника) підтримав заяву про відстрочку виконання рішення.

Дослідивши заяву Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі м. Києва про відстрочку виконання рішення, суд дійшов до висновку про наступне.

Обґрунтовуючи заяву, відповідач посилається на те, що Управління Казначейства є об`єктом критичної інфраструктури та станом на 01.01.2023 в Управлінні Казначейства обслуговується 19 державних органів, установ, організацій, 62 органів місцевого самоврядування, 36 інших клієнтів. В разі виселення Управління Казначейства із займаного приміщення і одночасно фактичного припинення роботи Управління Казначейства, заявник зазначає, що останнє не зможе виконувати свої функції, внаслідок чого зупиниться оплата всіх платіжних доручень клієнтів Управління Казначейства, а це зокрема, виплати заробітної плати, оплати комунальних послуг, перерахування податків до бюджетів, оплати договорів клієнтів, в тому числі лікарень, закладів освіти, органів соціального забезпечення населення, військових частин та установ Державної служби з надзвичайних ситуацій, які забезпечують діяльність сил цивільного захисту та залучених до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, що в умовах пандемії COVID-19 та воєнного стану є неприпустимим. Крім того, відповідач зазначає, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (із змінами та доповненнями), з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який наразі продовжено до 19.02.2023.

За наведених обставин заявник просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі до закінчення воєнного стану на території України, але не більше одного року з дня ухвалення такого рішення.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частино 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи із вище наведеного, розглянувши наведені в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення доводи заявника, суд зазначає, що у відповідності до ч.5 ст.331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Оцінивши обґрунтування заявника, суд дійшов висновку, що наведені ОСББ "Волейків" доводи не підтверджують наявності будь-якого виняткового випадку, що обумовлює об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, чи робить його виконання неможливим у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Заявником, у розумінні наведених вище приписів законодавства, не обґрунтовано в чому полягає виключність обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу щодо відстрочення виконання рішення у справі №910/15201/21.

Жодних доказів на підтвердження наявності обставин, що утруднюють виконання рішення у справі №910/15201/21 заявник не надав.

Доводи заявника про відсутність вини Управління державної казначейської служби України у Оболонському районі м. Києва в наявності спору у цій справі не можна вважати такими обставинами, за наявності яких, у розумінні Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення можна відстрочити.

Окрім того, відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява №48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.".

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду мається міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Водночас, обґрунтування заявника фактично зводяться до переоцінки до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи.

Щодо наведених у заяві посилань на запровадження воєнного стану в Україні, то суд зазначає, що заявником не наведено належних обґрунтувань та не надано доказів на підтвердження того, що введення воєнного стану в Україні вплинуло на реальну можливість виконання рішення суду та постанов у справі № 910/15201/21.

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішень суду та постанов у справі № 910/15201/21.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подана боржником заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва 09.02.2022 у справі №910/15201/21задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у Оболонському районі м. Києва про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва 09.02.2022 у справі №910/15201/21 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів за правилами, передбаченими ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали 23.01.2023

Суддя І.О. Андреїшина