Рішення № 108515528, 13.01.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2023м. ХарківСправа № 922/805/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" (місто Київ,ВУЛИЦЯ ОЛЕКСІЯ ТЕРЬОХІНА, будинок 8 А, поштовий індекс 04080) до Комунального підприємства "Харківводоканал" (місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 2,поштовий індекс 61013) про стягнення коштів 261668,76 грн. за участю представників сторін:

позивача:Перетятько В.Є.;

відповідача:Жаворонкова Г.С.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення основного боргу у розмірі 1017656,46 грн.

Позовні вимоги вмотивовані несплатою відповідачем заборгованості у розмірі 1017656,46 грн. за Договором постачання природного газу №16/10-ПЦ/21 від 13.10.2021р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.05.2022 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути виявлені недоліки.

13.05.2022 позивачем заявою (вх.№4813/22) усунено недоліки, які були підставою для винесення ухвали від 12.05.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.05.2022 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21.06.2022 судове засідання у справі призначено на 21.07.2022 о 09:15.

20.07.2022 позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог (вх.№6938), за змістом якої просить стягнути з Комунального підприємства "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" (код ЄДРПОУ 03361715; поштовий індекс 61013, місцезнаходження: Україна, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» (поштовий індекс 04080, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Олексія Терьохіна, будинок 8А; ЄДРПОУ 42468262) 1 279 325,22 грн. (один мільйон двісті сімдесят дев`ять тисяч триста двадцять п`ять гривень 22 копійок), з яких: сума боргу за поставлений газ в лютому - 1 017 656.46 грн. (один мільйон сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість гривні 46 копійки), Пеня - 108 178,28 грн. грн., інфляційне збільшення суми боргу - 143 286,03 грн., 3% річних - 10 204,45 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 189,89 грн.

Протокольною ухвалою від 21.07.2022 прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог (вх.№6938), у відповідності до ч. ст.247 ГПК України здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, відкладено судове засідання на 07.09.2022 на 10:30.

02.09.2022 відповідач до суду надав клопотання про долучення доказів (вх.№9041).

06.09.2022 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№9312) за змістом якого просить поновити строк для подання відзиву; в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, відповідач вказує, що форс-мажорні обставини та їх наслідки тривають, тому відповідно до пункту 8.5. Договору строк оплати за договором для КП «Харківводоканал» не настав. Зазначає, що з огляду на той факт, що строк оплати за Договором не настав, підстави для застосування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних у позивача відсутні. При цьому також зазначає про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій на підставі ст.551 ЦК України.

Протокольною ухвалою від 07.09.2022 долучено до матеріалів справи подані відповідачем докази (вх.№9041 від 02.09.2022) та відзив на позовну заяву,відкладено підготовче засідання на 05.10.2022 о 09:30.

30.09.2022 позивач надав відповідь на відзив (вх.№10907) в якій наголошує, що у зв`язку із сплатою відповідачем після подання позовної заяви до суду у період з 19.07.2022 по 15.09.2022 суми боргу за поставлений газ в лютому 2022 у розмірі 1017 656, 46 грн. позивач не підтримує позов у визначеній сумі основного боргу, а отже стягненню з відповідача підлягає пеня 108 178,28 грн. грн., інфляційне збільшення суми боргу 143 286,03 грн., 3% річних 10 204,45 грн а також сплачений судовий збір у розмірі 19 189,89 грн. на підставі ч.3 ст.130 ГПК України. Вказує, що отримання відповідачем рахунку №338 від 10.02.2022 на суму 1 017 656, 46 грн. підтверджується письмовими доказами та з огляду на вимоги п.3.2 Договору постачання природного газу №16/10-ПЦ/21 від 13.10.2021р. оплата мала бути здійснена до 15.02.2022, проте відповідач почав здійснювати оплату тільки 19.07.2022 тобто з порушенням строку визначеного умовами договору. Стосовно посилань відповідача на настання форс-мажорних обставин, позивач наголошує, що відповідач використовує факт військової агресії проти України, як привід не виконувати взяті за Договором постачання природного газу №16/10-ПЦ/21 від 13.10.2021р. зобов`язання, оскільки при належному виконанні зобов`язання борг за Договором мав би бути сплачений ще до повномаштабної військової агресії. Зазначає, що після 24.02.2022 року відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин та їх наслідки для відповідача.

04.10.2022 відповідач надав до суду заяву про закриття провадження (вх.11161), в частині стягнення суми боргу за поставлений газ в лютому 1 017 656, 46 грн. у зв`язку із погашенням боргу.

Протокольною ухвалою від 05.10.2022 підготовче засідання відкладено на 09.11.2022 о 14:10.

26.10.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 12556). Відповідач зазначає, що військова агресія Російської Федерації проти України, в тому числі на території м. Харкова, стала загальновідомим фактом, такі обставини не підлягають доказуванню, оскільки зазначене закріплено в нормативно-правових актах України, та визнано форс-мажорною обставиною та засвідчено належним чином Торгово-Промисловою палатою України. В договорі не зазначено, про обов`язковість наявності з цього приводу сертифікату, обов`язковим є наявність підтвердження, яке має місце бути. У зв`язку з дією форс-мажорних обставин підстави для нарахування щонайменше пені та 3% річних за користування коштами відсутні.

08.11.2022 відповідач надав заяву (вх.№13446) в якій просить відмовити в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог щодо нарахування пені, 3%річних та інфляційних втрат.

Також 09.11.2022 від відповідача надійшла заява про зменшення 3% річних (вх.№13671) в якій просить зменшити розмір нарахованих 3% річних на 99 %.

Протокольною ухвалою від 09.11.2022 відмовлено відповідачу у задоволенні заяви (вх.№13446 від 08.11.2022), оскільки питання про прийняття заяви про збільшення позивних вимог до розгляду, в якій були заявлені до стягнення 3% річні, інфляційні втрати та пеня було вирішено судом у судовому засіданні 21.07.2022. Закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.12.2022 о 14:00.

08.12.2022 відповідач надав до суду письмові пояснення (вх.15929) в яких наголошує на наявності передбачених п.8.1 Договору обставин, що роблять неможливим виконання зобов`язань по цьому Договору.Зазначає, що затримка в оплаті не відбулась взагалі у зв`язку з дією форс-мажорних обставин, дія яких не закінчилась та засвідчена листом Торговопромислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Вказані пояснення разом з доданими до них письмовими доказами протокольною ухвалою від 13.01.2023 були долучені судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 09.12.2022 відкладено розгляд справи по суті на 13.01.2022 о 12:00.

05.01.2022 від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням пояснень відповідача від 08.12.2022 та інших заяв (вх.№273).

У судовому засіданні 13.01.2023 представник позивача зазначив, що у зв`язку із сплатою відповідачем після подання позовної заяви до суду основої заборгованості у розмірі 1 017 656, 46 грн. заявлені до стягнення вимоги є пеня 108 178,28 грн. грн., інфляційне збільшення суми боргу 143 286,03 грн., 3% річних 10 204,45 грн. Також на підставі ч.3 ст.130 ГПК України підлягає стягненню з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 19 189,89 грн. Заперечував проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення пені та 3% річних.

Присутній у судовому засіданні 13.01.2023 представник відповідача наголошував на тому, що строк оплати за Договором не настав з підстав настання форс-мажорних обставин.При цьому підтримав надане ним раніше клопотання про зменшення 3% річних на 99% та заявив усне клопотання про зменшення також пені на 99%.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Між Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» (надалі-Постачальник, Позивач) та Комунальним підприємством «Харківводоканал» (надалі-Споживач, Відповідач) 31.10.2021 року було укладено договір постачання природного газу №16/10-ПЦ/21 за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити Споживачу Товар: природний газ - код за ДК 021:2015 - 09120000-6 Газове паливо (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених цим Договором, а Споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених цим Договором. (п.1.1 Договору)

Відповідно до п.1.6 Обсяги постачання газу Постачальником Споживачу в кожному розрахунковому періоді (місяці) визначаються на підставі письмової заявки Споживача Постачальнику і можуть відрізнятись від обсягів, зазначених в п.1.3 цього Договору.

Зміна обсягу постачання газу визначається за згодою Сторін в додаткових угодах до даного Договору. (п.1.7 Договору)

В послідуючому до Договору №16/10-ПЦ/21 сторони вносили зміни додатковою угодою №1 від 25.10.2021р., додатковою угодою №2 від 23.12.2021р., додатковою угодою №3 від 28.12.2021р., додатковою угодою №4 від 31.01.2022р.

Згідно пункту 1.2. (з врахуванням змін станом на 31.01.2022р.) Договору №16/10- ПЦ/21 Загальний обсяг постачання: 278 тис. м3. Щомісячний обсяг постачання визначається Споживачем у графіку постачання.

Згідно пункту 1.3. (з врахуванням змін станом на 31.01.2022р.) Договору №16/10- ПЦ/21 Графік постачання по місячно:

Жовтні 2021р. в кількості 2,88854 тисяч кубічних метрів;

листопаді 2021р. - в кількості 9,57286 тисяч кубічних метрів;

грудні 2021р. - в кількості 99,53838 тисяч кубічних метрів;

січні 2022р. в кількості 112 тисяч кубічних метрів;

лютий 2022р. в кількості 54,00022 тисяч кубічних метрів.

Відповідно до специфікації, в узгодженій редакції від 31.01.2022р. природний газ постачається по ціні і в кількості:

- з 19.10.2021 по 24.10.2014 в кількості 0,86744 тисяч кубічних метрів на загальнусуму 29059,24 грн. з ПДВ;

- з 25.10.2021р. по 22.12.2021р. в кількості 77,99496 тисяч кубічних метрів на загальну суму 2 873 849,09 грн. з ПДВ;

- з 23.12.2021 по 27.12.2021р. в кількості 19,443 тисяч кубічних метрів на загальну суму 787 964,13 грн. з ПДВ;

- з 28.12.2021 по 30.01.2022 в кількості 117,91865 тисяч кубічних метрів на загальну суму 5 256 693,14 грн. з ПДВ;

- з 31.01.2022 по 31.12.2022 в кількості 61,77595 тисяч кубічних метрів на загальну суму 2 646 114,75 грн. з ПДВ.

Згідно пункту 2.2. (в узгодженій редакції від 31.01.2022р.) Договору №16/10-ПЦ/21 ціна за 1000 куб.м газу, з урахування ПДВ складає: 42 834,06 грн. (сорок дві тисячі вісімсот тридцять чотири гривні 06 копійок), в тому числі ПДВ 20% - 7139,01 грн (сім тисяч сто тридцять дев`ять грн. 01 коп.).

Згідно розділу 3 Договору №16/10-ПЦ/21 Постачальник протягом місяця постачання газу надає Споживачу рахунки на оплату за подекадне споживання газу до 5, 15, 25 числа місяця постачання газу відповідно кожний, в розмірі 30% вартості замовленого обсягу споживання газу. Споживач оплачує надані рахунки шляхом післяоплати протягом 5 календарних днів з моменту виставлення відповідного рахунку. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ проводиться на підставі належним чином оформленого та підписаного обома Сторонами Акту прийманняпередачі природного газу та остаточного рахунку на оплату за фактично спожитий газ шляхом післяоплати до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У лютому 2022 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято (спожито) природний газ на суму 2 460 002,47 грн., що підтверджується, зокрема Актом №8-П від 28.02.2022 згідно якого позивачем поставлено природного газу у загальному обсязі 57,43099 тис. куб.м. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печатками обох сторін без зауважень.

Позивач вказує, що заборгованісь за лютий 2022 за поставлений за Актом №8-П від 28.02.2022 природний газ була відповідачем оплачена частково, та на день подачі позовної заяви до суду у відповідача наявна заборгованість у сумі 1 017 656,46 грн., що і стало підставою для звернення з вказаним позовом до суду.

Викладені вище обставини свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу. У відповідності достатті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Українипро договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей525,526 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов Договору у лютому 2022 року поставлено, а відповідачем прийнято (спожито) природний газ на суму 2 460 002,47 грн.грн., що підтверджується підписаним сторонами Актом №8-П від 28.02.2022.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договором, який був укладений між сторонами, зокрема, пунктом 3 визначено, що остаточний розрахунок за фактично поставлений газ проводиться на підставі належним чином оформленого та підписаного обома Сторонами Акту приймання- передачі природного газу та остаточного рахунку на оплату за фактично спожитий газ шляхом післяоплати до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, з урахуванням пункту 3 договору заборгованість за лютий 2022 року мала бути сплачена відповідачем до 15.03.2022 (включно).

Матеріали справи містять платіжні доручення Відповідача про сплату боргу у розмірі 1 017 656,47 грн та Відповідачем надано відомість видаткових документів відповідно до яких зазначається підстава для оплати вартості газу отриманого в лютому 2022 року наступне: за природний газ згідно дог №16/10-ПЦ/21 від 13.10.2021,рах №338 від 10.02.2022 в т.ч. ПДВ 20% UA-2021-09-30-008167-b ТОВ «ГАЗ.УА».

Отже, Відповідач мав Акт №8-П від 28.02.2022р., який частково був оплачений та рахунок на оплату №338 від 10.02.2022р., на підставі якого відповідач і здійснював оплату заборгованості у розмірі 1 017 656,47 грн. в період з 19.07.2022р. по 15.09.2022 року за природний газ, отриманий в лютому 2022 року. При цьому погашення заборгованості відбувалось з порушенням строків, які визначені п.3.2 Договору.

Відповідно до пункту 5.1.2.1. Договору, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого газу згідно з умовами цього договору.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, господарське законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання ж таких умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У листі від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Наведене кореспондується із правовим висновком у постанові Верховного Суду від 30 травня 2022 року у справі №922/2475/21.

За змістом пункту 8.1 Договору, обставини невідворотної сили повинні бути підтверджені Торгово-промисловою Палатою України чи іншим компетентним органом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є єдиним та вирішальним доказом існування форс-мажорних обставин, які звільняють сторону договору від його виконання.

Тобто, обставини форс-мажору (непереборної сили), що зумовлені військовою агресією проти України, засвідчені Торгово-промисловою палатою у листі від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не містять конкретизації впливу обставин форс-мажору на конкретне зобов`язання, а тому обов`язковим є доведення причинно-наслідкового зв`язку.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд не приймає посилання відповідача щодо виникнення у нього під час виконання Договору обставин, за наявності яких у устаннього виникає право на відтермінування виконання зобов`язань, як то передбачено п.8.5 Договору, оскільки заборгованість за лютий 2022 року на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату №338 від 10.02.2022 у розмірі 1 017 656,47 грн. була повністю сплачена відповідачем в період з 19.07.2022р. по 15.09.2022 року (після подання позову до суду). Отже відповідач власними діями підтвердив можливість та необхідність виконання зобов`язань по оплаті поставленого природного газу за Договором у строки, які визначені сторонами п.3.2 Договору.

Крім того, 31 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/15264/21 досліджував наступні питання: якими є наслідки несвоєчасного повідомлення іншої сторони про неможливість виконання договору (форс-мажорні обставини); чи має сторона одночасно з таким повідомленням надати сертифікат ТПП, яким засвідчуються форс-мажорні обставини, наслідки несвоєчасного отримання сертифіката; чи відрізняються форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (ст.617 ЦК) від істотної зміни обставин (ст.652 ЦК). Верховний Суд звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Згідно з п. 8.2 договору, про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох робочих днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатись на такі обставини.

Дослідивши лист №01-01-23/912-22 від 31.03.2022, Судом встановлено, що зі змісту листа вбачається лише цитування листа ТПП України від 28.02.2022 та положень Закону України «Про критичну інфраструктуру».

Таким чином, аналізуючи умови п.8.2. Договору, Суд констатує порушення відповідачем темпоральних умов щодо сповіщення контрагента про настання форс-мажорних обставин, що у свою чергу, унеможливлює посилання відповідачем на такі обставини.

Враховуючи те, що відповідач не зідйснив своєчасну та повну оплату поставленого газу згідно з умовами цього договору, позивачем заявлено до стягнення пеню 108 178,28 грн. за період з 21.03.2022 по 20.07.2022, інфляційне збільшення суми боргу 143 286,03 грн. за період з 21.03.2022 по 20.06.2022, 3% річних 10 204,45 грн за період 21.03.2022 по 20.07.2022.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що в разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Таким чином, оскільки відповідачем було допущено порушення строків оплати поставленого газу, які узгоджені п.3.2 Договору, то заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача на його користь пені у сумі 108 178,28 грн є правомірними та обґрунтованими.

В силу вимог частини другої статті 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення інфляційного збільшення суми боргу 143 286,03 грн та 3% річних 10 204,45 грн суд визнав обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних та пені на 99% суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з приписами частини 3 статті 551 ЦК України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно п. 4.1. Постанови ВГСУ №14 від 17.12.13 р., сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. (п. 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором, як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19.

Верховний Суд зазначає про те, що наявність підстав для зменшення штрафних санкцій визначається судом, виходячи з обставин кожної окремої справи, які у кожному конкретному випадку є різними.

Разом з цим, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У наданих до суду заявах по сути відповідач вказує, що Постановою Кабінету міністрів України від 05 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України та до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі. Органами місцевого самоврядування, харків`ян було звільнено від обов`язку оплачувати комунальні послуги, у зв`язку з чим рівень нарахувань та надходжень коштів на рахунки підприємства значно зменшився більше ніж на 70%. Військові дії завдавали та завдають шкоди трубопроводам, насосним станціям та іншим спорудам, задіяним в технологічному циклі видобування та доставки якісної питної води. Усі зусилля підприємства спрямовані на відновлення систем водопостачання, забезпечення водовідведення стічних вод. Скрутне майнове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, з доведенням Підприємства до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності КП «Харківводоканал» здійснювати фінансування власної виробничої діяльності для забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи водопостачання та водовідведення, що матиме надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього Харківського регіону, особливо в умовах воєнного стану.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором постачання природного газу №16/10-ПЦ/21 від 13.10.2021р.

Суд також бере до уваги той факт, що основний борг був сплачений відповідачем у повному обсязі.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення 3% річних та пені до 95% (510, 22 грн. три відсотка річних та 5 408, 98 грн. пені ), що відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства.

Ст. 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга); обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята).

Враховуючи викладене, позов Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Натомість, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування такого зменшення. Відповідно до п.3 ст.130 ГПК України, у разі, якщо позивач не підтримує позовні вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. З урахування п.3 ст.130 ГПК України, враховуючи клопотання позивача про стягнення судового збору з відповідача, господарський суд покладає на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 19 189,89 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" (місцезнаходження: Україна, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 2 поштовий індекс 61013 ЄДРПОУ 03361715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ.УА» (поштовий індекс 04080, місцезнаходження: Україна, місто Київ, вулиця Олексія Терьохіна, будинок 8А; ЄДРПОУ 42468262) 5 408 грн. 98 коп. пені, 143286 грн. 03 коп. Інфляційного збільшення, 510 грн. 22 коп. три відсотка річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 189,89 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення буде складено судом протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено "20" січня 2023 р.

СуддяС.Ч. Жельне