Рішення № 108515028, 09.01.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.01.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/950/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс",

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 2 890 067,94 грн.

за участю:

від позивача: Харчук В. І.

від відповідача: не з`явився

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 2 890 067,94 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем по справі умов Договору купівлі-продажу №19042021/ГА від 11.05.2021 в частині здійснення оплати за отриманий відповідачем товар по вказаному договору.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.11.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12.12.2022.

09.12.2022 представником відповідача подано через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області відзив на позов відповідно до якого проти позову заперечив та просив суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує недійсністю спірного договору, з підстав укладення його (договору) зі сторони відповідача з порушенням ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а саме - директором товариства без згоди загальних зборів учасників товариства на підписання зазначеного договору , отже з перевищенням повноважень.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 09.01.2023.

23.12.2022 представником позивача подано до суду відповідь на відзив (вх.№17709/22 від 23.12.2022) відповідно до якої проти тверджень відповідача щодо недійсності спірного договору заперечує, мотивуючи їх безпідставністю та недоведеністю, з підстав відсутності належних доказів у їх обгрунтування.

06.01.2023 представником відповідача подано через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області клопотання про повернення справи на стадію підготовчого провадження (вх.№373/23 від 06.01.2023), мотивоване необхідністю подання доказів по справі, які подаються лише у підготовчому засіданні. При цьому зазначає , що ним після відкриття провадження у даній справі , змінено 26.12.2022 призначення платежу у платіжному дорученні №977 від 23.05.2022 на суму 199 741,50 грн з " За медичні меблі дог№03052022/ГА від 11.05.2021 у т. ч. ПДВ 7% - 13067,20 грн." на " За медичне обладнання дог№19042021/ГА від 11.05.2021 у т. ч. ПДВ 7% - 13067,20 грн."

Таким чином відповідач вважає , що вказаними діями він зменшив заборгованості по спірному договору на суму 199 741,50 грн. і борг складає 981 053,32 грн.

Щодо вказаного клопотання, то суд зазначає наступне.

Главою 6 Розділу ІІІ ГПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема зі стадії судових дебатів.

Разом з тим, суд враховує, що у пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019р. у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя».

У постанові від 16.12.2021р. у справі №910/7103/21 Верховний Суд також зазначив, що «відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 ст. 236 ГПК України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті».

В спірному випадку, судом встановлено, що зміна призначення платежу відповідачем по справі не можлива без згоди позивача , адже з моменту зарахування суми на рахунок отримувача вони є власністю останнього. Кошти в розмірі 199 741,50 грн. сплачені платіжним доручення №977 від 23.05.2022 , про які відповідач вказує як на зменшення заявленої позивачем до стягнення основної заборгованості по спірному договору, зараховані , за повідомленням позивача , згідно зазначеного в ньому призначення , а саме як заборгованість по іншому договору.

За наведеного, суд приходить до висновку, що зазначені відповідачем обставини, зазначені відповідачем у клопотанні про повернення на стадію підготовчого провадження у справі, є безпідставними, у зв`язку із чим, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження у даній справі, про що в судовому засіданні (09.01.2023) оголосив протокольну ухвалу.

У вказаному письмовому клопотанні відповідач також заперечує щодо витрат на правову допомогу позивача, орієнтовний розмір якого позивачем зазначено у позовній заяві, мотивуючи відсутністю доказів щодо їх понесення та інших документів, передбачених ст. 126 ГПК України.

Щодо вказаного клопотання, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Вказані заяви по суті справи з урахуванням приписів норм процесуального законодавства подаються в підготовчому провадженні.

Відповідно до ч.5 ст. 161 вказаної вище норми суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

В спірному випадку відповідач письмові пояснення (вх. № 369/23 від 06.01.2023) подав після закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті та, в порушенням приписів ч.5 ст. 161 ГПК України, без звернення до суду про надання дозволу щодо їх (письмових пояснень) подання.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За наведеного, суд прийшов до висновку про залишення письмових пояснень (вх. № 372/23 від 06.01.2023) без розгляду, про що в судовому засіданні 09.01.2023 оголосив протокольну ухвалу .

06.01.2023 представником відповідача подано до суду клопотання (вх.№371/23 від 06.01.2023) відповідно до якого просить суд відкласти розгляд справи, мотивуючи перебування представника на лікарняному у період з 16.12.2022 по 13.01.2022. В підтвердження своїх доводів надав суду Довідку №3 від 02.01.2022 . Слід зазначити , що вказана довідка датована 02.01.2022 роком, в той час, як зі змісту вказаної довідки представник відповідача потрапив на лікування з 16.12.2022.

06.01.2023 представник позивача подав суду заперечення (вх.№391/23 від 06.01.2023) на клопотання (заяви) ТОВ "Мед Плюс". Позивач проти вказаних клопотань ТОВ "Мед Плюс" заперечив та просив суд залишити їх без розгляду з підстав необгрунтованості та відсутності неналежних доказів у їх обгрунтування.

За наведеного, суд виходить також з наступного.

Відповідно до п. 2 розділу 1 Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я (Наказ МОЗ України від 01.06..2021 №1066) Цей порядок є обов`язковим для закладів охорони здоров`я та фізичних осіб -підприємців, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та здійснюють експертизу з тимчасової втрати працездатності (далі - суб`єкти господарювання).

Формування медичних висновків в Реєстрі здійснюють лікуючі лікарі суб`єктів господарювання.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку строк дії медичного висновку є періодом тимчасової непрацездатності (або періодом , на який непрацездатній особі рекомендовано переведення на легшу роботу) та визначається шляхом встановлення дати початку та дати завершення.

Відповідно до п.10 Порядку ведення реєстру медичних записів в електронній системі охорони здоров`я (наказ МОЗ України від 18.09.2020 №2136) передбачено, що на прохання пацієнта (його законного представника) медичний працівник з правом доступу до відповідних даних в системі повинен надати йому інформацію про цього пацієнта, що міститься в Реєстрі у формі витягу з Реєстру, з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

З наведеного слідує, що доказом лікування пацієнта в закладі охорони здоров`я, а також відкриття медичного висновку про тимчасову непрацездатність є Витяг з реєстру медичних записів, який видається пацієнту його лікуючим лікарем.

Зазначеного вище витягу (про перебування представника відповідача - адвоката І.А. Запорожець на лікуванні) суду не надано , натомість довідка №3 від 02.01.2022, з урахуванням вищенаведених правових норм , не є належним доказом у справі.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Явку представників сторін суд не визнавав обов`язковою. Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що розгляд справи в суді обмежено часовими рамками, а також , що сторони зобов`язані добросовісно користуватися наданими їм правами та обов`язками, у відповідності до норм ГПК України.

Рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" містить висновок про те, що з правом особи на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, а також вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі в судовому засіданні представника відповідача, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Таким чином, суд у клопотанні відповідача про відкладення розгляд справи відмовив, про що в судовому засіданні 09.01.2023 оголосив протокольну ухвалу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та запереченні за вх.№391/23 від 06.01.2023 та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд виходить з наступного.

11.05.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" (по договору - продавець/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №119042021/ГА відповідно до якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача, а покупець в свою чергу прийняти Систему ультразвукової діагностики Logiq P7 та Систему ультразвукової діагностики Logiq Е в комплекті (далі - товар) у кількості відповідно до Специфікації (Додаток №1 до даного договору), що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 , 3.2 Договору загальна сума договору визначається в гривнях і становить 2 170 093 грн 34к. без ПДВ, що еквівалентно до курсу долара США складає 78 258,00 доларів США.

Розділом V Договору сторонами визначено порядок поставки товару, зокрема відповідно до змісту п. 5.4 Договору факт передачі товару підтверджується складеним та підписаним сторонами договору Акту приймання-передачі товару.

Згідно п. 4.2 Договору розрахунки за цим договором здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок продавця.

Порядок здійснення розрахунків оплати за товар сторонами по справі визначено п. 4.3 Договору. Зокрема, шляхом розстрочки періодичних платежів на період з 25.05.2021 по 25.10.2022 з помісячною сумою оплати 120 560, 7966 грн.

Відповідно до п.4.4. Договору покупець здійснює оплату сум, визначених у п.3.1. Договору в гривнях, що визначається за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим на міжбанківському валютному ринку України (згідно даних сайту https:/minfin.com.u/currency/mb/ на 12:00 годин дня) (на далі офіційний курс долара США) на момент оплати і підлягає коригуванню у випадку зміни курсу долара США, встановленого на міжбанківському валютному ринку України, на дату здійснення платежу, по відношенню до курсу долара США, встановленого на міжбанківському валютному ринку України на дату укладення цього договору за наступною формулою: (АІ/АО) х СО = ПСО, де:

АІ - офіційний курс долара США на дату платежу, встановленого на міжбанківському валютному ринку України, але не нижче ніж 1,00 долар США дорівнює 27,73 грн;

АО - офіційний курс долара США на дату підписання договору, втановленого на міжбанківському валютному ринку України;

СО - сума оплати;

ПСО - проіндексована сума валюти.

Відповідно до умов договору відповідач повинен був остаточно розрахуватись у строк до 25.10.2022 включно.

На виконання умов договору відповідач по спірному договору за товар не розрахувався, внаслідок чого по закінченню останнього терміну сплати платежу виникла заборгованість на суму 2 170 093 грн 34к. без ПДВ, що еквівалентно до курсу долара США складає 78 258,00 доларів США.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 626 вказаного вище кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За умовами ч.1 ст. 181 Господарського кодексу господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В спірному випадку між сторонами по справі виникли договірні правовідносини на підставі Договору купівлі-продажу №19042021/ГА від 11.05.2021, який за правовим характером є договором купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Порядок поставки визначений розділом V "Поставка товару" Договору. Факт про передачу товару по договору підтвержує Акт прийому-передачі товару, який підписується сторонами (п.5.4 Договору).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання умов спірного договору позивач передав відповідачу товар, про що свідчить Акт приймання-передачі обладнання від 05.06.2021, який підписаний сторонами (копія долучена до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розділом IV Договору купівлі-продажу №17122020/КТ4 від 17.12.2020, зокрема його п. 4.2 та 4.3 сторонами визначено порядок здійснення оплати покупцем за отриманий ним товар.

Приписами ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач в порушення умов договору за отриманий товар у визначені строки не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 2 890 067,94 грн.

Вказана обставина підтверджена матеріалами справи, зокрема відсутністю доказів у матеріалах справи щодо сплати суми заборгованості , і станом на момент прийняття рішення не спростована відповідачем та не підтверджена належними доказами про її погашення. А отже, має місце прострочення виконання грошового зобов`язання по спірному договору.

Таким чином, заявлена до стягнення сума заборгованості є обгрунтованою.

Щодо твердження відповідача про недійсність спірного договору з підстав зазначених у відзиві на позов, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.3 ст. 80 ГПК України).

Відповідач, в порушення зазначених вище норм процесуального права, в підтвердження своїх посилань на недійсність спірного договору не надав суду судового рішення про визнання його недійсним.

За наведених обставин, в силу презумпції дійсності правочину, Договір купівлі-продажу №17122020/КТ4 від 17.12.2020 є дійсним та підлягає виконанню сторонами, що і спростовує твердження відповідача у відзиві про недійсність спірного договору.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат по справі, то суд враховує наступне.

Згідно до ч. 1. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (до яких зокрема відноситься витрати на професійну правничу допомогу).

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 43 351,02грн., що відповідає розміру сплати за подання спірного позову у відповідності до вимог чинного законодавства. Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначив орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в розмірі 42 000 грн 00к.,

В судовому засіданні 09.01.2023 представник позивача, з урахуванням ч.8 ст. 129 ГПК України, до судових дебатів заявив клопотання про надання доказів щодо понесення витрат на правову допомогу по даній справі протягом 5-ти днів, після ухвалення судом рішення.

Отже, на момент прийняття судом рішення у справі, відсутні підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та результату розгляду справи (позов задоволено), суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судового збору по справі.

Керуючись ст. 73, 74, 77, 86, 123, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 2 890 067 грн 94 к. - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (вул. Військових Ветеранів, буд. 10, м. Івано-Франківськ, 76018, код 37409493) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Протек Солюшнз Україна" (провулок Новопечерський, буд. 18, офіс 32, м. Київ, 01042, код 36519759) - 2 890 067 грн 94 к. (два мільйони вісімсот дев`яносто тисяч шістдесят сім гривень дев`яносто чотири копійки) заборгованості, 43 351 грн 02 к. (сорок три тисячі триста п`ятдесят одна гривня дві копійки) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.01.2023

Суддя О. М. Фанда