Рішення № 108514087, 12.01.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2023 р. Cправа № 902/514/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області (вул. Пушкіна, 34, м. Хмільник, Вінницька область, 22000)

до: Фермерського господарства "Влад" (с. Туча, Хмільницький район, Вінницька область, 22136)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Махнівської сільської ради Вінницької області (вул. Нікольського, 15, с. Махнівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22133)

Державного реєстратора Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області Уперчук Анастасії Володимирівни (площа Героїв Майдану, 20, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100)

про скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкти нерухомого майна

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

прокурор Колівошко С.М. за посвідченням;

відповідача Гурба М.В. згідно ордеру;

третіх осіб не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області № 02.56/2-781вих-22 від 22.06.2022 з вимогами до Фермерського господарства "Влад" про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62259161 від 14.12.2021 про право власності за Фермерським господарством "Влад" на греблю №1, дамбу №2 та водоспоруду № 3 ставу "Великий", які знаходяться по вул. Береговій, 71 в с. Марківці Хмільницького району Вінницької області (реєстраційний номер нерухомого майна: 2532771005120), номер запису про право власності: 45637296.

Ухвалою суду від 27.06.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/514/22 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.07.2022. Одночасно судом залучено до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Махнівську сільську раду Вінницької області та Державного реєстратора Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області Уперчук Анастасію Володимирівну.

12.07.2022 на адресу суду надійшли пояснення № 858 від 04.07.2022 Махнівської сільської ради Вінницької області щодо позовних вимог прокурора.

За наслідками судового засідання 19.07.2022, серед іншого: зобов`язано керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області надати до суду письмові пояснення щодо форми власності та органу у власності якого перебувала гребля № 1, дамба № 2 та водоспоруда № 3 ставу "Великий" до проведення державної реєстрації права власності за Фермерським господарством "Влад" із нормативним та документальним обґрунтуванням; підготовче засідання відкладено на 23.08.2022, про що 19.07.2022 постановлено відповідну ухвалу.

20.07.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 15.07.2022 (вх. № 01-34/5888/22 від 20.07.2022) відповідача, в якому останній наводить заперечення проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

27.07.2022 до суду надійшла відповідь на відзив № 56/2-919вих-22 від 25.07.2022 керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області - М. Кандзьоби з наведенням заперечень щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

15.08.2022 до суду надійшли заперечення № б/н від 10.08.2022 (вх. № 01-34/6685/22 від 15.08.2022) відповідача щодо доводів наведених у відповіді на відзив № 56/2-919вих-22 від 25.07.2022 керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області - М. Кандзьоби.

22.08.2022 на електронну адресу суду надійшли пояснення № 02.55/2-1083ВИХ-22 від 19.08.2022 керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області - М. Кандзьоби на виконання вимог ухвали суду від 19.07.2022.

Ознайомившись в судовому засіданні 23.08.2022 з поясненням № 02.55/2-1083ВИХ-22 від 19.08.2022 керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області - М. Кандзьоби, судом встановлено, що зазначені пояснення не містять електронного цифрового підпису, тому, в силу приписів ч. 8 ст. 42 ГПК України, ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" не є офіційним документом, а тому не прийняті судом до розгляду.

За результатами судового засідання 23.08.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 23.08.2022 про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.09.2022.

25.08.2022 до суду надійшли пояснення № 02.55/2-1083ВИХ-22 від 19.08.2022 керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області - М. Кандзьоби на виконання вимог ухвали суду від 19.07.2022.

Протокольною ухвалою від 20.09.2022, за клопотанням прокурора у справі та представника відповідача, підготовче засідання відкладено на 11.10.2022.

07.10.2022 до суду надійшли пояснення № 02.56/2-1192ВИХ-22 від 20.09.2022 керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області - М. Кандзьоби, в яких останній повідомляє нову адресу Державного реєстратора Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області Уперчук А. В..

У визначену судом дату (11.10.2022) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з масштабною та тривалою повітряною тривогою у Вінницькій області, про що складений акт № 7/2022 від 11.10.2022, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 11.10.2022 підготовче засідання призначене на 17.11.2022.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 14.12.2022, про що 17.11.2022 постановлено протокольну ухвалу.

За результатами судового засідання 14.12.2022, суд, без виходу до нарадчої кімнати, за клопотання представника відповідача, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 14.12.2022 про відкладення розгляду справи по суті на 12.01.2023.

На визначену судом в судове засідання з`явились прокурор у справі та представник відповідача.

Третя особа - Махнівська сільська рада Вінницької області явки уповноваженого представника в засідання суду не забезпечила. При цьому суд зважає на заяву останньої №39 від 09.01.2023 про розгляд справи за відсутності її представника.

Третя особа - Державний реєстратор Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області Уперчук Анастасія Володимирівна правом участі в засідання суду також не скористалась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у спосіб, визначений процесуальним законом, ухвалою суду від 14.12.2022.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від третьої особи до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що третю особу - Державного реєстратора Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області Уперчук Анастасію Володимирівну належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останньої є підставою до розгляду справи за її відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

За наслідками судового засідання 12.01.2023 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 12.01.2023 прокурор у справі та представник відповідача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що Хмільницькою окружною прокуратурою під час вивчення стану дотримання вимог законодавства при реєстрації права власності на гідроспоруди встановлено, що за Фермерським господарством «Влад» здійснено державну реєстрацію права приватної власності на гідротехнічні споруди, а саме: гребля № 1; дамба № 2; водопропускна споруда № 3, що знаходяться за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, с. Марківці, вул. Берегова, 71. Державну реєстрацію права власності здійснено 14.12.2021 державним реєстратором Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області Уперчук Анастасією Володимирівною.

Підставою для державної реєстрації стали: рішення виконавчого комітету Махнівської сільської ради № 60 від 21.07.2021 «Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомому майну - дамбі»; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), видане Махнівською сільською радою 27.08.2021; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), видане Махнівською сільською радою 26.12.2013 та інвентаризаційна справа від 08.04.2011 КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації».

Прокурор вважає, що державна реєстрація права приватної власності за ФГ «Влад» за № 45637296, здійснена державним реєстратором Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області Уперчук А.В. підлягає скасуванню з огляду на допущені при вчиненні реєстраційних дій порушення, які полягають у наступному.

Так, відповідно до пунктів 18, 21 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів КСП, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою КМ України № 177 від 28.12.2001 та пункту 14 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики № 62 від 14.03.2001 гідротехнічні споруди, якими є дамби, греблі, водопропускні споруди не підлягали паюванню та в процесі паювання у період до 24.05.2013, передавались на баланс підприємства-правонаступника або органу місцевого самоврядування.

Тому гребля № 1, дамба № 2 та водоспускна споруда № 3 ставу «Великий», які знаходяться по вул. Береговій, 71 в с. Марківці Хмільницького району Вінницької області не могло бути розпайовано та передано як майновий пай. Документів, що свідчать про придбання майна у власність законним шляхом, державному реєстратору не надавалось. Не встановлено доказів на підтвердження будь-яких прав за Відповідачем на зазначені об`єкти нерухомого майна.

Прокурор стверджує, що отримані Відповідачем на праві приватної власності спірні гідроспоруди за вищевказаними назвами не вказані в жодному з документів, на підставі яких відбулась державна реєстрація права вланості на них.

Також Прокурор зазначає, що державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації.

Тоді як відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» а також документів, що стали підставою для державної реєстрації права власності на греблю № 1, дамбу № 2 та водоспускну споруду № 3 ставу «Великий», які знаходяться по вул. Береговій, 71 в с. Марківці Хмільницького району Вінницької області, державний реєстратор не мав правових підстав для здійснення реєстраційних дій та зобов`язаний відмовити заявнику у державній реєстрації речового права.

За доводами Прокурора, набуття ФГ «Влад» у приватну власність гідротехнічних споруд створило передумови для протиправного використання землі під такими спорудами, чим грубо порушено вищевказані норми законодавства та інтереси держави.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду за даним позовом Прокурор вказує, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає у тому, що внаслідок протиправних дій державного реєстратора, у приватну власність фізичної особи передано гідротехнічні споруди, які не підлягали розпаюванню та є неподільними з водними об`єктами та земельними ділянками, на яких вони розташовані.

З огляду на викладене, при визначенні чи є певна споруда об`єктом нерухомого майна та чи підлягають права на неї державній реєстрації, слід враховувати, що державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, яке містить ознаки, передбачені ст. 181 Цивільного кодексу України, та якому притаманні характеристики, внесення яких до Державного реєстру прав є обов`язковим.

Посилаючись на положення ч. 5 ст. 56 ЦПК України, Прокурор звертається до суду у якості позивача з огляду на те, що у даному випадку відсутній державний орган, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень зводиться до наступного. Відповідач був співвласником майна пайового фонду реорганізованого КСП с.Марківці на суму 228313,54 грн., що складало 36,49 відсотків всього пайового фонду. До складу майна реорганізованого КСП с.Марківці входила гідротехнічна споруда, що складалась з греблі, дамби та водопропускної споруди, та яка входила до складу майна пайового фонду, що підтверджується довідкою СТОВ «Мрія» від 22.02.2011 року, уточненим переліком майна основних засобів пайового фонду.

На виконання п. 2 Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майновий прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», відповідно до рішення співвлавників від 25.11.2013 було вирішено передати у власність Відповідача окремо визначене майно зі складу майна пайового фонду реогранізованого КСП. До складу вказаного майна ввійшла гідротехнічна споруда. Дана обставина підтверджується протоколом засідання спілки співвласників від 25.11.2013, переліком викупленого майна, актом приймання-передачі розпайованого майна від 25.11.2013.

За наведеного, Відповідач, посилаючись на положення п.51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою КМ України від 25.12.2015 року № 1127 вважає, що набув права власності на гідротехнічну споруду у відповідності та з дотримання порядку визначеного чинним законодавством.

Також Відповідач зауважує, що обмеження щодо можливості набуття у приватну власність майна можуть встановлюватись виключно законом.

В той же час, Прокурор обґрунтовуючи неможливість належності на праві власності гідротехнічної споруди Відповідачу посилається на пункти 18, 21 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів КСП, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою КМ України № 177 від 28.12.2001 та п.14 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих КСП, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики № 62 від 14.03.2001.

Проте, вказані нормативні акти не є законом, а є підзаконними нормативними актами, а тому не можуть встановлювати заборони, щодо набуття у приватну власність майна.

При цьому, такі твердження Прокурора суперечать ч.9 ст.25 Земельного кодексу України відповідно до якої, - ...гідротехнічні споруди ... можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Отже, чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо перебування у приватній власності гідротехнічних споруд.

Також Відповідач заперечує твердження Прокурора про те, що гідротехнічна споруда є приналежністю водного об`єкту та не є самостійним об`єктом права власності.

При цьому, посилаючись на приписи статей 1, 5 Водного кодексу України, Відповідач вказує, що гідротехнічна споруда не є водним об`єктом та не є її приналежністю.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, гідротехнічна споруда є самостійним об`єктом нерухомого майна та може бути набута у приватну власність.

Відповідач зауважує, що документи на підставі яких йому належить право власності на гідротехнічну споруду ніким не оспорювались та не визнавались незаконними судом, тому право власності Відповідача на гідротехнічну споруду вважається набутим правомірним.

Окремо Відповідач наголошує на тому, що зазначена в позовній заява вимога щодо способу захисту не є ефективною, оскільки при її застосуванні не відновлюються та не захищаються права чи інтереси держави.

Зокрема, державна реєстрація права власності на гідротехічну споруду є похідною від правовстановлюючих документів Відповідача на неї.

В зв`язку з цим, скасування державної реєстрації не припинить дії правовстановлюючих документів на гідроспоруду та не буде підставою для відновлення прав на відповідну споруду за будь-якою особою.

Відтак, неефективність позовної вимоги є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Заперечує Відповідач визначені Прокурором підстави звернення до суду з даним позовом наголошуючи на тому, що гідротехнічна споруда перебуває на земельній ділянці, що розташована в селі Марківці та яке входить до складу Махнівської сільської територіальної громади Хмільницького району Вінницької області.

Тому, виходячи з положень ст.6-1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Прокурор безпідставно звернувся до суду з позовом в якості позивача, підміняючи собою виконавчий орган Махніської сільської ради, який повинен та має можливість захищати свої інтереси у даних правовідносинах.

Отже, у даному випадку Прокурор подаючи позов діяв з порушенням порядку та підстав для захисту інтересів держави, що встановлені ст. 131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Це, на думку Відповідача, порушує принципи диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві, що закріплені в ст.ст. 14, 15 ГПК України.

Крім того, Відповідач зауважує, що порушення інтересів держави Прокурор вбачає в виникненні передумов для протиправного використання Відповідачем землі під гідротехнічною спорудою, яка на думку Прокурора не може бути в користуванні приватних осіб.

Проте, чинним законодавством передбачено, зокрема ст.59 Земельного кодексу України, передбачено право юридичних осіб користуватись на умовах оренди земельними ділянками водного фонду для розміщення та обслуговування гідротехнічних споруд.

Тому, Відповідач на законних підставах, як власник гідротехнічної споруди, може отримати в користування на умовах оренди відповідну земельну ділянку, що в свою чергу виключає порушення інтересів держави та відповідно є підставою для відмови в задоволенні позову.

Заперечуючи доводи Відповідача, Прокурор, у відповіді на відзив, наголошує, що гідротехнічні споруди, якими є дамби, греблі, водопропускні споруди не підлягали паюванню та в процесі паювання у період до 24.05.2013, передавались на баланс підприємства-правонаступника або органу місцевого самоврядування, тому спірні гідротехнічні споруди не могли бути розпайовані та передані як майновий пай. Документів, що свідчать про придбання майна у власність законним шляхом, державному реєстратору не надавались. Поряд з цим, Прокурор зауважує на тому, що на момент звернення до суду не встановлено доказів на підтвердження будь-яких прав за Відповідачем на спірні об`єкти нерухомого майна.

Враховуючи документи, що стали підставою для державної реєстрації права власності на греблю № 1, дамбу № 2 та водоспускну споруду № 3 ставу «Великий», які знаходяться по вул. Береговій, 71 в с. Марківці Хмільницького району Вінницької області, державний реєстратор не мав правових підстав для здійснення реєстраційних дій та зобов`язаний відмовити заявнику у державній реєстрації речового права.

Наполягає Прокурор і на тому, що гідротехнічні споруди призначенні для управління водними ресурсами; закон визначає існування гідротехнічних споруд у складі єдиного майнового комплексу з водним об`єктом. Спірна гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною речі) та слідує за головною річчю.

Заперечує Прокурор доводи Відповідача на відсутності порушення інтересів держави та безпідставності звернення з вказаною позовною заявою до суду. При цьому Прокурор зазначає, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає у тому, що внаслідок протиправних дій державного реєстратора, у приватну власність фізичної особи передано гідротехнічні споруди, які не підлягали розпаюванню та є неподільними з водними об`єктами та земельними ділянками, на яких вони розташовані.

З огляду на те, що у даному випадку відсутній державний орган, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах, Прокурор звернувся до суду у якості позивача.

Відповідач, в запереченнях на відповідь на відзив заперечує доводи Прокурора, та наголошує на тому, що існує законодавча презумпція правомірності набуття власності. Стверджувати про неправомірність набуття власності можливо лише за умови, якщо це прямо вказано в законі, або якщо дана обставина встановлена відповідним рішенням суду.

Чинні законодавчі акти не містять вказівок про обмеження щодо перебування у приватній власності гідротехнічних споруд чи про незаконність набуття у приватну власність гідротехнічних споруд.

В свою чергу Відповідач вказує, що на момент набуття ним права власності на гідротехнічну споруду втратив чинність Порядок розподілу та використання майна реорганізованих КСП, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики № 62 від 14.03.2001 року, на який посилається Прокурор.

Також Відповідач зауважує, що у відповіді на відзив Прокурор змінив обґрунтування порушення інтересів держави.

Так, в позові порушення інтересів держави обґрунтовувалось виникненням передумов для протиправного використання Відповідачем землі під гідротехнічною спорудою.

В свою чергу, у відповіді на відзив вказано інше обґрунтування - передача у приватну власність гідротехнічної споруди.

Це на думку Відповідача, є свідченням того, що Прокурор сам не може визначитись з тим, в чому саме полягає порушення інтересів держави.

До того ж Відповідач зауважує, що гідротехнічна споруда, що перебуває у його власності, ніколи не перебувала у власності держави. Відповідно передача вказаної споруди в порядку паювання у власність Відповідача жодним чином не порушує прав держави та відповідно державних інтересів.

Третя особа - Махнівська сільська рада у письмових поясненнях підтримує позовні вимоги Прокурора, просить скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень на греблю №1, дамбу Ф№1, водоспускну споруду № 3 ставу «Великий», які знаходяться в с. Марківці Хмільницького району Вінницької області.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує наступне.

Селянське фермерське господарство «Влад» було співвласником майна пайового фонду реорганізованого КСП с.Марківці на суму 228313,54 грн., що складало 36,49 відсотків всього пайового фонду.

Дана обставина підтверджується протоколом засідання спілки співвласників від 25.11.2013, свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) № 009157 від 26.12.2013. (а.с. 95, 96)

Рішенням спілки співвласників від 25.11.2013 вирішено затвердити перелік викупленого майна та передати господарству СФГ «Влад» згідно акту приймання-передачі.

Наведене підтверджується протоколом засідання спілки співвласників від 25.11.2013, переліком викупленого майна, актом приймання-передачі розпайованого майна від 25.11.2013. (а.с.97-100)

До складу майна реорганізованого КСП с.Марківці входила гідротехнічна споруда, що складалась з греблі, дамби та водопропускної споруди, та яка входила до складу майна пайового фонду, що підтверджується довідкою СТОВ «Мрія» від 22.02.2011 № 51, уточненим переліком майна основних засобів пайового фонду. (а.с. 90-94)

Згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серія ВІ № 110, виданого Махнівською сільською радою 27.08.2021, ФГ «Влад» с. Туча Хмільницького району має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СФГ «Влад», загальною вартістю 625,623 тис. грн. у розмірі частки, що становить 101,290 тис. грн. (а.с. 35)

За наведеного, ФГ «Влад» с. Туча Хмільницького району є власником пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства СФГ «Влад», загальною вартістю 625,623 тис. грн. у розмірі частки 329,603 тис. грн., що становить 52,68 відсотків.

За зверненням СФГ «Влад» № 16 від 25.02.2011до КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», на підставі Договору № 21 від 01.03.2011, КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» складено інвентаризаційну справу № 49 на гідротехнічні споруди ставу «Великий» с. Марківці Хмільницького району Вінницької області. (а.с. 20-27)

Відповідно до технічного опису та оцінки гідротехнічних споруд, 08.04.2011 проінвентаризовано греблю №1, дамбу №2 та водопропускну споруду №3 ставу «Великий» за межами с. Марківці Козятинського району Вінницької області, відновною (балансовою) вартістю 70,902 тис. грн. (а.с. 24)

Рішенням Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 21.07.2021 № 60 «Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомому майну - дамбі», нерухомому майну - дамбі ставу «Великий» присвоєно поштову адресу: Вінницька область, Хмільницький район, с. Марківці, вул. Берегова, 71. (а.с. 37)

В подальшому, 14.12.2021 державним реєстратором Самгородоцької сільської ради Вінницької області Уперчук А.В. за реєстраційним номером 2532771005120 зареєстровано право приватної власності за Фермерським господарством «Влад» на об`єкти нерухомого майна - гідротехнічні споруди (гребля №1, дамба №2 та водоспускна споруда №3), які знаходяться по вул. Береговій, 71 в с. Марківці Хмільницького району Вінницької області, про що внесено відповідні дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. (а.с. 15-17)

За доводами Прокурора, наведеними в позовній заяві, набуття ФГ «Влад» у приватну власність гідротехнічних споруд створило передумови для протиправного використання землі під такими спорудами, чим грубо порушено норми законодавства та інтереси держави. Поряд з цим, у відповіді на відзив, Прокурор порушення інтересів держави визначає у тому, що внаслідок протиправних дій державного реєстратора, у приватну власність фізичної особи передано гідротехнічні споруди, які не підлягали розпаюванню та є неподільними з водними об`єктами та земельними ділянками, на яких вони розташовані.

Предметом доказування у справі є встановлення факту порушення інтересів держави та відсутність уповноваженого органу держави на звернення до суду, а відтак можливість Прокурора бути Позивачем, встановлення факту порушення рішеннями інтересів держави у разі відсутності уповноваженого органу держави.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (частина перша); організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга).

Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення суду від 5 червня 2019 року №4-р(ІІ)/2019 справа №3-234/2018(3058/18) зазначив, що стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом". Про такі випадки йдеться, зокрема, у частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Подаючи позов Прокурор визначив себе як Позивача у справі, оскільки, на його думку, відсутній орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення до суду і захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Отже, набувши статусу Позивача у цій справі, Прокурор набув і комплекс прав та обов`язків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши аргументи учасників справи, суд критично оцінює позицію позивача - прокуратури про відсутність органу, який вправі звернутися до суду з метою захисту порушеного права чи інтересу і зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі №911/2169/20 зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 вказала на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача(п.57,58).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі №923/129/17 зазначив, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду й замінювати собою належного суб`єкта владних повноважень, який може та бажає захищати інтереси держави.

Як зазначено судом вище, звертаючись до суду з позовною заявою, Прокурор, обґрунтовуючи порушення інтересів держави, вказує, що набуття ФГ «Влад» у приватну власність гідротехнічних споруд створило передумови для протиправного використання землі під такими спорудами. При цьому Прокурор стверджує, що у даному випадку відсутній державний орган, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах.

Суд не погоджується з таким обґрунтуванням та вважає, що уповноваженим органом, який здійснює відповідні функції держави і який повинен був бути визначений як Позивач, є територіальний орган Держгеокадастру, оскільки саме він здійснює контроль за використанням і охороною земель усіх категорій і форм власності, а також за додержанням земельного законодавства, у тому числі органами місцевого самоврядування.

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 Земельного Кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

-дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

-дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати:

1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З наведених норм права вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Такі висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі 925/929/19, і підстав відступати від яких суд не вбачає.

Наведеним стверджується, що Прокурор не вправі представляти у цьому випадку інтереси держави самостійно, а саме бути Позивачем, а отже й права на звернення до суду.

Поряд з цим, у відповіді на відзив, Прокурор порушення інтересів держави визначає у тому, що внаслідок протиправних дій державного реєстратора, у приватну власність фізичної особи передано гідротехнічні споруди, які не підлягали розпаюванню та є неподільними з водними об`єктами та земельними ділянками, на яких вони розташовані.

Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод (ст.1 Закону України «Про аквакультуру»).

Також п.1.9.18 Методики обстеження та паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури 252 від 19.12.1995, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за №466/1002 встановлено, що гідротехнічні споруди це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водовипуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відносяться земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

З огляду на зазначене вище, гідротехнічна споруда ставка є нерухомим майном, оскільки вона нерозривно пов`язана з землею і призначена для управління водними ресурсами. Тобто, функціонування такої споруди неможливе без існування водного об`єкту.

Як встановлено судом, спірні гідроспоруди ставу «Великий» введені в експлуатацію у 1983 році. (довідка СФГ «Влад» №30 від 01.04.2011, а.с. 29)

Відповідно до довідки СТОВ «Мрія» № 51 від 22.02.2011, на балансі колгоспу «Росія» с. Комсомольське знаходилась дамба уч. Марківці, яка була побудована у 1983 році. Колгосп «Росія» с. Комсомольське було реорганізовано в колективне господарство Агрофірма «Мрія» с. Комсомольське, яке стало правонаступником всіх основних та оборотних засобів (в тому числі дамба уч. Марківці - балансовою вартістю 70902 грн). Під час від`єднання 01.03.1997 від Агрофірми «Мрія» було створене нове господарство КСП « 9-Травня» с. Марківці, якому було передано з балансу господарства агрофірми «Мрія» на баланс КСП « 9-Травня» частину основних та оборотних засобів, в тому числі і дамбу уч. Марківці вартістю 70902 грн. (а.с. 90)

Рішенням спілки співвласників від 25.11.2013 вирішено затвердити перелік викупленого майна та передати господарству СФГ «Влад» згідно акту приймання-передачі. (а.с.97-100)

До складу майна реорганізованого КСП с.Марківці входила гідротехнічна споруда, що складалась з греблі, дамби та водопропускної споруди, та яка входила до складу майна пайового фонду. (а.с. 90-94)

Згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серія ВІ № 110, виданого Махнівською сільською радою 27.08.2021, ФГ «Влад» с. Туча Хмільницького району має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СФГ «Влад», загальною вартістю 625,623 тис. грн. у розмірі частки, що становить 101,290 тис. грн. (а.с. 35)

За зверненням СФГ «Влад» у 2011 році КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» складено інвентаризаційну справу № 49 на гідротехнічні споруди ставу «Великий» с. Марківці Хмільницького району Вінницької області. (а.с. 20-27)

Відповідно до технічного опису та оцінки гідротехнічних споруд, 08.04.2011 проінвентаризовано греблю №1, дамбу №2 та водопропускну споруду №3 ставу «Великий» за межами с. Марківці Козятинського району Вінницької області, відновною (балансовою) вартістю 70,902 тис. грн. (а.с. 24)

Рішенням Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 21.07.2021 № 60 «Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомому майну - дамбі», нерухомому майну - дамбі ставу «Великий» присвоєно поштову адресу: Вінницька область, Хмільницький район, с. Марківці, вул. Берегова, 71. (а.с. 37)

14.12.2021 державним реєстратором Самгородоцької сільської ради Вінницької області Уперчук А.В. за реєстраційним номером 2532771005120 зареєстровано право приватної власності за Фермерським господарством «Влад» на об`єкти нерухомого майна - гідротехнічні споруди (гребля №1, дамба №2 та водоспускна споруда №3), які знаходяться по вул. Береговій, 71 в с. Марківці Хмільницького району Вінницької області, про що внесено відповідні дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. (а.с. 15-17)

Відповідно до ч.2 ст.325 ЦК України фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно положень частини 9 статті 25 Земельного кодексу України внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Отже, чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо перебування у приватній власності гідротехнічних споруд, чим спростовуюються доводи Прокурора про протилежне.

Поряд з цим, наявні матеріалами справи не доводять того, що спірні гідпроспоруди перебували у власності держави. Не надано відповідних доказів Прокурором і на вимогу суду, позаяк письмові пояснення Прокурора, надані на виконання вимог ухвали суду від 19.07.2022, не містять відповіді на питання щодо форми власності та органу у власності якого перебувала гребля № 1, дамба № 2 та водоспоруда № 3 ставу "Великий" до проведення державної реєстрації права власності за Фермерським господарством "Влад".

Ті докази, що містяться у справі доводять перебування означеного майна, з 1983 року і до спірної державної реєстрації, на балансі різних підприємств, проте не доводять права держави на нього.

За наведеного, Прокурором не доведено належними та допустимими доказами порушення прав та інтересів держави та наявність підстав їх захисту.

Поряд з цим суд вважає за необхідне зазначити, що право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України).

З огляду на положення статті 4 ГПК України і статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Положеннями статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд неодноразово звертали увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Зазначені висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 914/1049/18.

За змістом позовних вимог, Прокурор просить скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62259161 від 14.12.2021 про право власності за Фермерським господарством "Влад" на греблю №1, дамбу №2 та водоспоруду № 3 ставу "Великий", які знаходяться по вул. Береговій, 71 в с. Марківці Хмільницького району Вінницької області (реєстраційний номер нерухомого майна: 2532771005120), номер запису про право власності: 45637296.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Відтак, в даному випадку, державна реєстрація права власності на гідротехічну споруду є похідною правовстановлюючих документів ФГ «Влад» на неї.

Суд констатує, що вирішення спору про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62259161 від 14.12.2021 про право власності за Фермерським господарством "Влад" на греблю №1, дамбу №2 та водоспоруду № 3 ставу "Великий", які знаходяться по вул. Береговій, 71 в с. Марківці Хмільницького району Вінницької області (реєстраційний номер нерухомого майна: 2532771005120), номер запису про право власності: 45637296, не припинить дії правовстановлюючих документів на спірну гідроспоруду.

Це свідчить про неефективність обраного Прокурором способу правового захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

За наведеного, вимога Прокурора про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень задоволенню не підлягає.

Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за Прокурором.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Витрати по сплаті судового збору у справі № 902/514/22 залишити за прокурором.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково направити на відомі суду адреси електронної пошти: Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області - khmilnyk@vin.gp.gov.ua; Вінницької обласної прокуратури - 05prokvin@gmail.com, vinnoblprok02@gmail.com; представника відповідача - 2928310875@mail.gov.ua; Махнівської сільської ради - mahnivka.sr@ukr.net; Самгородоцької сільської ради - smagron@ukr.net.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 20 січня 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Хмільницька окружна прокуратура (вул. Пушкіна, 34, м. Хмільник, Вінницька область, 22000)

3 - відповідач (с. Туча, Хмільницький район, Вінницька область, 22136)

4 - Махнівська сільська рада Вінницької області (вул. Нікольського, 15, с. Махнівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22133)

5 - Державний реєстратор Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області Уперчук Анастасія Володимирівна (вул. Миру, 48, с. Самгородок, Хмільницький район, Вінницька область, 22163)

6 - Вінницька обласна прокуратура (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050)