Рішення № 108511538, 27.12.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2022 року Суми Справа № 480/5262/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сидорука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Гонтаренко І.І.,

розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За участю:

позивача ОСОБА_1 ;

представника позивача адвоката Тимошенко М.В.;

представника відповідача - Давиденко О.В.;

свідка ОСОБА_2 .

1. Суть спору. Процесуальні дії суду.

1.1. Позивач 12.08.2022 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28.06.2022 № 271 "Про застосування дисціплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП", в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 30.07.2022 № 287 о/с, в частині звільнення позивача зі служби в поліції; поновити позивача на посаді начальника оперативно-розшукового відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Сумській області з 31.07.2022; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.07.2022 по день винесення судом рішення про поновленн на службі в поліції; допустити негайне виконання рішення суду, в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

1.2. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач працював в поліції. Наказом відповідача призначено службове розслідування за фактом керування позивачем транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та утворено відповідну дисциплінарну комісію. Наказом відповідача до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Підставою для прийняття такого рішення став висновок, винесений за результатами службового розслідування. Позивача ознайомлено з наказом начальника, яким реалізовано дисциплінарне стягнення. Позивач вважає, що відповідачем порушена процедура проведення службового розслідування, а спірне рішення прийнято безпідставно.

1.3. Ухвалою суду від 17.08.2022 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі.

1.4. Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує.

1.5. Відповідач у відзиві зазначає, що ним була дотримана процедура при проведенні службового розслідування, встановлені всі обставини, які свідчать про вчинення дисциплінарного проступку позивачем. Накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, які підтверджуються доказами, обставинами, за яких скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою авторитету Національної поліції України.

1.6. Позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.105-107).

1.7. Сторонами 19.09.2022 були заявлені усні клопотання про виклик свідків.

1.8. Відповідачем були надані заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.117-121).

1.9. Відповідачем було надано клопотання про виклик свідка інспектора взводу роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції - ОСОБА_2 .

1.10. Позивач надав до суду клопотання про виклик свідка - ОСОБА_3 , а також надано до матеріалів справи докази. Суд залучив докази до матеріалів справи.

1.11. Позивачем були надані письмові пояснення по справі (а.с.133). Також, була надана заява про долучення документів до матеріалів справи (а.с.139-141).

1.12. Протокольною ухвалою суду від 17.10.2022 було закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, а також викликано свідків.

1.13. В судовому засіданні 10.11.2022 було допитано свідка ОСОБА_3 .

1.14. Ухвалою суду від 10.11.2022 було оголошено перерву в судовому засіданні та викликано свідка ОСОБА_2 .

1.15. Відповідач надав до суду докази по справі. Суд залучив докази до матеріалів справи (а.с.151-154). Позивач надав додаткові письмові пояснення (а.с.157-159). Також, відповідач надав до суду 22.11.2022 клопотанння про долучення доказів до матеріалів справи (а.с.160-162).

1.16. Судом 22.11.2022 було повторно викликано свідка ОСОБА_2 , про що постановлено відповідну ухвалу суду.

1.17. Відповідачем були надані письмові пояснення по справі (а.с. 173- 179). Письмові пояснення були надані і позивачем. До пояснень були надані докази (а.с.184).

1.18. Суд 07.12.2022 звертався до начальника Управління патрульної поліції в Сумській області з листом про організацію явки свого співробітника ОСОБА_2 , а саме для допиту як свідка.

1.19. Позивач надав до суду письмові пояснення по справі (а.с.198-200). Також, 26.12.2022 позивач надав до суду письмові пояснення по справі.

1.20. Суд звертає увагу, що про численні аргументи сторін та відповідну їм правову оцінку, буде зазначено в мотивувальній частині даного рішення.

1.21. Позивач та представник позивача в судовому засіданні усно зазначили, що наполягають на задоволенні заявлених позовних вимог. Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує.

1.22. У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.

1.23. Крім того, в підготовчих засіданнях суд задавав питання представникам сторін, зокрема, позивачу, чи є в нього сумніви у достовірності наданих відповідачем доказів, в тому числі, відеозаписів. Представник позивача зазначав, що сумніви відсутні.

1.24. Суд звертає увагу, що розгляд справи, здійснювався з урахуванням введення в Україні воєнного стану, ситуації, яка склалась на території Сумської області та безпосередньо міста Суми, в тому числі, частих повітрянних тривог, які перешкоджали роботі судді, вимкнень електропостачання, повідомлень про замінування суду, а також навантаження судді.

2. Обставини справи. Висновки суду та їх мотиви.

2.1. Позивач з 03.09.2001 по 30.07.2022 працював в органах внутрішніх справ та Національної поліції. Остання посада, з якої звільнений позивач начальник оперативно-пошукового відділу УКР ГУНП в Сумській області.

2.2. Наказом начальника Головного управління Національної поліції № 315 від 20.06.2022 призначено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом керування позивачем транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та утворено відповідну дисциплінарну комісію у складі 4 осіб.

2.3. Наказом начальника Головного управління Національної поліції № 271 від 28.06.2022 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП» до позивача за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у негідній поведінці у позаслужбовий час, яка не відповідає високому званню поліцейського, вчинення дій, що підривають авторитет поліції застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

2.4. Підставою для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення став висновок, винесений за результатами службового розслідування можливих порушень службової дисципліни позивача, зокрема, що призвели до документування 19.06.2022 факту керування позивачем транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

2.5. Позивача 30.06.2022 ознайомлено з наказом начальника ГУНП в Сумській області № 287 о/с від 30.07.2022 «По особовому складу», яким відповідно до п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено позивача із служби в поліції. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, а тому звернувся до суду з даним позовом.

2.6. Отже, основними питаннями по даній справі є: 1. чи була дотримана процедура проведення службового розслідування; 2. чи підтверджені ті обставини, які були покладені відповідачем в основу спірного рішення. Відповідаючи на вказані питання суд зазначає, що процедура відповідачем була дотримана, а факти, які покладені в основу спірного рішення, підтвердились в ході розгляду даної справи.

2.7. Стосовно процедури проведення службового розслідування.

2.8. Щодо наявності підстав для розслідування.

2.9. У правовідносинах, що виникли між сторонами, суду належить встановити обставини, на підставі матеріалів службового розслідування, а також перевірити дотримання відповідачем норм чинного законодавства, що регулює питання притягнення до дисциплінарної відповідальності.

2.10. Питання проведень службових розслідувань в системі Національної поліції врегульовано нормами Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом Національної поліції України, Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893.

2.11. Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

2.12. До ГУНП в Сумській області 19.06.2022 о 01:30 надійшла інформація про те, що цього ж дня близько 00:45 на проспекті М. Лушпи у м. Суми поліцейськими УПП в Сумській області був зупинений автомобіль, яким керував позивач. У вказаної особи було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а також не надано документи на право керування транспортним засобом.

2.13. Зазначена інформація зареєстрована ГУНП в Сумській області № 293 від 19.06.2022 (рапорт старшого інспектора ГУНП в Сумській області Пташник О.М.), що стало підставою для призначення службового розслідування наказом ГУНП в Сумській області від 20.06.2022 № 315, відповідно до положень п. 1 розділу ІІ Порядку № 893. Отже, у відповідача були наявні правові підстави для початку проведення службового розслідування.

2.14. Щодо наказу про призначення службового розслідування та отримання відеозапису.

2.15. Відповідач зазначає, що у відповідності до положень пункту 2 частини 9 статті 15 Дисциплінарного статуту НПУ у ході службового розслідування в УПП отримано відеозаписи з портативних відеореєстраторів патрульних поліцейських.

2.16. В процесі проведення службового розслідування було встановлено обставини події і поведінки позивача. Опитаний в ході службового розслідування позивач надав пояснення, у яких повідомив про обставини. Суд погоджується з доводами відповідача, що бланк пояснень не має строгої форми. Матеріали дисциплінарного провадження містять характеризуючі дані позивача, а тому посилання на відсутність таких даних у поясненнях, як на факт порушення процедури, судом до уваги не приймається.

2.17. Представник позивача акцентувала увагу суду на те, що копії наказів про призначення службового розслідування (наказ ГУНП в Сумській області від 20.06.2022 № 315), які містяться в матеріалах справи мають відмінності. Копія наказу, яка була надана на адвокатський запит, відрізняється (іншим почерком написано дату та номер наказу) від копії цього ж наказу, завіреної т.в.о. начальника відділу документального забезпечення ГУНП в Сумській області Родаєва І.І.

2.18. Відповідач пояснює це наступним: після підготовки проекту наказу про проведення службового розслідування 19.06.2022 та підписання даного наказу начальником ГУНП в Сумській області, старшим інспектором ВП УГІ капітаном поліції Максименко В.П. було зроблено копію вже підписаного, але не зареєстрованого у відділі документального забезпечення наказу. Далі підписаний наказ було передано на реєстрацію у відділ документального забезпечення для присвоєння йому номеру та дати реєстрації. 20.06.2022 після реєстрації наказу ОСОБА_4 на вже наявній копії проставив дату та номер реєстрації наказу та долучив наказ до матеріалів службового розслідування. Вищезазначені обставини підтверджуються оригіналом матеріалів службового розслідування, які були оглянуті судом, а також листом від 12.12.2022 № 1073/15/02-2022.

2.19. Щодо дати резолюцій на рапорті старшого інспектора ГУНП в Сумській області Пташника О.М. від 19.06.2022. Інформація про те, що 19.06.2022 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП, надійшла до ГУНП в Сумській області 19.06.2022 о 12:54, що підтверджується електронним рапортом ОСОБА_5 від 19.06.2022. Рапорт ОСОБА_5 було зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) 19.06.2022 за № 293 (підтверджується штампом реєстрації на рапорті ОСОБА_5 від 19.06.2022).

2.20. Крім того, одночасно із надходженням інформації про подію за участю позивача було проінформовано Департамент головної інспекції Національної поліції України (лист від 19.06.2022), підготовлено проект наказу про призначення службового розслідування та направлено відповідні запити до Управління патрульної поліції в м. Суми про надання копій адміністративних матеріалів та відеозаписів, що підтверджується копією наказу ГУНП в Сумській області від 20.06.2022 № 315 зі зворотною стороною, листом Управління головної інспекції ГУНП в Сумській області від 25.10.2022 № 824/15/02-2022, листом Управління головної інспекції ГУНП в Сумській області від 12.12.2022 № 1073/15/02-2022.

2.21. В даному випадку позивач обґрунтовує позовні вимоги процесуальними недоліками, які не свідчать про порушення порядку проведення службового розслідування.

2.22. Суд звертає увагу, що скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

2.23. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі № 813/1790/18, від 06.02.2020 року у справі № 300/1406/19.

2.24. Отже, спірний наказ про початок службового розслідування було винесено правомірно, а отримані відеозаписи правомірно досліджені у ході службового розслідування.

2.25. У письмових поясненнях представника позивача зазначено, що службове розслідування було призначене за фактом порушень службової дисципліни з боку позивача по факту керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Проте відповідно до наказу ГУНП в Сумській області від 28.06.2022 № 271 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення за ряд інших порушень.

2.26. Положення пункту 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у НПУ передбачає, що саме підлягає встановленнню під час службового розслідування, зокрема, ступінь вини, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку, наявність чи відсутність порушення положень законів України чи нормативно-правових актів, організавційно-розпорядчих документів тощо. Частиною 7 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Тобто, підставою для видання нового наказу про проведення службового розслідування є інше дисциплінарне правопорушення, вчинене поліцейським вже після розпочатого службового розслідування, однак якщо дисциплінарні порушення вчиненні до його початку, проводиться одне службове розслідування, що і мало місце у спірних правовідносинах.

2.27. Крім того, положеннями абз. 2 п. 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у НПУ визначено, що службове розслідування має встановити наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій, що і було зроблено дисциплінарною комісією у даному випадку.

2.28. Щодо права на оскарження застосованого дисциплінарного стягнення.

2.29. Відповідачем 28.06.2022 затверджений висновок службового розслідування, призначеного наказом від 20.06.2022. Наказом відповідача від 28.06.2022 до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. 28.06.2022 позивача ознайомлено з матеріалами службового розслідування. Наказом відповідача від 30.07.2022 позивача звільнено зі служби в поліції. 30.07.2022 позивач отримав витяг з наказу відповідача № 271 та наказу № 287 о/с під особистий підпис.

2.30. Згідно ч. 1 ст. 22 Дисциплінарного статут НПУ дисциплінарне стягненні виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосуванню, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінченню зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. З урахуванням вищезазначених положень порядок видання наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про виконання дисциплінарного стягнення відповідає вимогам ч. 1, ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту НПУ.

2.31. Згідно ч. 1 ст. 26 Дисциплінарного статуту НПУ у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Відповідно до ч. 2 ст. 31 Дисциплінарного статуту НПУ подання поліцейським рапорту про перегляд або скасування такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється протягом п`яти днів, але не пізніше видання наказу по особовому складу про виконання такого стягнення. Суд звертає увагу, що положення ч. 1 ст. 26 Дисциплінарного статуту НПУ передбачають проведення службового розслідування з дотриманням вимог Статуту з урахуванням особливостей розділу V Дисциплінарного статуту.

2.32. Оскільки розділ V Дисциплінарного статуту НПУ не встановлює інших строків виконання дисциплінарних стягнень, відмінних від передбачених ч. 1 ст. 22 Дисциплінарного статуту НПУ, то дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби, застосоване до позивача, виконано з дотриманням положень Дисциплінарного статуту НПУ.

2.33. Щодо строку оскарження застосованого дисциплінарного стягнення шляхом подання рапорту про перегляд або скасування дисциплінарного стягнення у відповідності до ч. 2 ст. 31 Дисциплінарного статуту, то положення зазначеної статті не встановлюють нового строку для виконання дисциплінарного стягнення. Позивач, який 28.06.2022 ознайомився з матеріалами службового розслідування, що підтверджується власноручно написаним позивачем листом від 28.06.2022 (без зазначення адресата), не скористався своїм правом на подання рапорту про перегляд або скасування дисциплінарного стягнення. Разом з тим, зазначений лист від 28.06.2022 за своєю формою та змістом, не є рапортом про скасування або перегляд дисциплінарного стягнення, а містить лише незгоду із ненаданням оцінки діям поліцейських УПП в м.Суми ДПП НПУ під час складання адміністративних матеріалів 19.06.2022.

2.34. Суд дійшов висновку, що накази про застосування дисциплінарного стягнення та про виконання дисциплінарного стягнення видані у строки, порядок і спосіб, передбачений Дисциплінарним статутом НПУ. Крім того, ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту НПУ передбачає право на оскарження дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції в адміністративному суді протягом 15 днів з дня ознайомлення з наказом.

2.35. Щодо правничої допомоги.

2.36. Так, слушним є твердження позивача, що надання правової допомоги є важливим при складанні адміністративних матеріалів. В той же час, суд погоджується з аргументами відповідача, що предметом розгляду даної справи є поновлення на посаді, а не оскарження порядку накладення адміністративного стягнення. За таких обставин є безпідставними посилання позивача у цій справі щодо неможливості скористатися ним правом на правову допомогу під час складання адміністративних матеріалів, відповідно до ч. 1 ст. 130 КупАП, як на підставу порушення процедури притягнення до дисциплінарної віповідальності.

2.37. Крім того, свідок ОСОБА_2 зазначала, що в її обов`язки не входило в даному випадку надання правової допомоги, позивачу було роз`яснено право зателефонувати для отримання правової допомоги, про відкладення розгляду адміністративного провадження позивач не просив. Вказані обставини також підтверджуються дослідженими судом відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.

2.38. Стосовно обставин, що стали підставою для прийняття спірного рішення.

2.39. Щодо факту керування транспортним засобом.

2.40. З відеозаписів з відеореєстратора автомобіля та портативних камер поліцейських УПП в Сумській області (назва файлів на DVD: clip-0, clip-1, clip-2, IMG_2270), які були надані відповідачем та досліджені судом, суд встановив, що патрульна поліція переслідувала авто, яке не зупинялось. Після зупинки 19.06.2022 о 00-45 автомобіля Mitsubishi Pajero, н.з. НОМЕР_1 , із за керма вийшов позивач.

2.41. Позивач заперечував факт того, що він перебував на водійському сидінні автомобіля, а стверджував, що вийшов з задньої двері автомобіля. В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила, що за кермом перебувала саме вона. Крім того, суд зазначає, що при перегляді відеозапису про зазначені події вказаний свідок зазначав, що не перебував за кермом. Також, свідок та позивач зазначали, що перебували на одному сидінні однак транспортним засобом керував саме свідок. Суд звертає увагу, що одразу після виходу з автомобіля позивача поліцейським було зафіксовано свідка на пасажирському сидінні, який зазначив, що за кермом не перебував.

2.42. Суд критично ставиться до вказаних тверджень позивача та свідка і не приймає їх до уваги, оскільки вони є суперечливими і не відповідають фактичним обставинам, які містять докази, які досліджувались судом в судовому засіданні, зокрема відеозаписам. Суд ретельно дослідив вказаний доказ і дійшов однозначного висновку, що при зупинці вказаного транспортного засобу позивач вийшов саме із-за керма.

2.43. Щодо факту алкогольного сп`яніння позивача.

2.44. Суд зазначає, що відповідач не наполягає на такому факті, а у висновку лише зазначав про ознаки такого сп`яніння і що вказані обставини будуть встановлені судом. Суд погоджується з позивачем, що матеріали справи не містять доказів, що позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки таким доказом може бути лише медична експертиза, яка проведена у встановленому законом порядку. Тому суд не вважає за необхідне надавати правову оцінку численним доводам сторін з цього питання. Крім того, як вірно зазначив відповідач, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення не за керування автомобілем із ознаками алкогольного сп`яніння та не за сам факт складання протоколу відносно позивача за ч. 1 ст. 130 КупАП. Дисциплінарне стягнення застосоване у зв`язку із встановленням під час проведення службового розслідування факту вчинення дисциплінарного проступку.

2.45. Позивач відмовився від проходження такої експертизи, а тому поліцейськими було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 27.07.2022 по справі № 591/2367/22 (суддя Сорока М.Р.) по факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення (а.с.28), було закрито провадження, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення. В постанові зазначено, що з відеозапису «не вбачається однозначно», що позивач виходив з водійського сидіння.

2.46. Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

2.47. Суд звертає увагу, що не надає правову оцінку постанові районного суду, стосовно факту притягнення до відповідальності позивача за вказаною статтею, однак звертає увагу, що самостійно досліджує та оцінює факти, стосовно обставин, які суд повинен перевірити при оцінці правомірності службового розслідування, в тому числі, факт виходу позивача при зупинці транспортного засобу з водійської двері, оскільки про це стверджує відповідач у висновку службового розслідування.

2.48. Суд наголошує, що службове розслідування було проведено саме за фактом складання стосовно позивача протоколів про адміністративне правопорушення, а не за фактом доведення вини останнього у вчиненні цих порушень. При цьому, за порушення, передбачене ст.126 КпАП, позивача все ж було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, зазначив, що штраф сплатив.

2.49. Протокол за ст.130 КпАП складено у зв`язку з відмовою позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не у зв`язку з доведеним фактом перебування останнього в такому стані. Отже, в цьому випадку вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється в тому, що останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним цих дій.

2.50. Як вже зазначалось, постановою Зарічного районного суду м. Суми від 27.07.2022 по справі № 591/2367/22 по факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення, було закрито провадження.

2.51. Тому вказана постанова не є преюдиційним фактом при розгляді даної справи, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування, а саме факту відмови позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та поведінки при такій відмові. Суд звертає увагу, що закриття провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП не спростовує факту вчинення ним такої поведінки, у результаті якої працівники поліції стосовно нього склали вказаний протокол та постанови, та факту притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.126 КпАП.

2.52. Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (Національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їхніх працівників у очах громадськості та є несумісною із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та органи внутрішніх справ, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Відповідно до ст.2 статуту дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

2.53. Пунктами 1, 2 ст.18 закону «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. За ст.19 закону, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом НП, що затверджується законом.

2.54. Відповідно до ст.64 закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

2.55. Суд відхиляє доводи позивача про протиправність його звільнення через недоведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки непритягнення до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки працівники внутрішніх справ власним прикладом та поведінкою зобов`язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.

2.56. Відповідач вірно стверджує, що висновок про вчинення дисциплінарного проступку грунтується саме на оцінці дій, які були встановлені під час проведення службового розслідування та за наслідками надання таким діям оцінки під кутом зору правил службової етики, вимог Закону України «Про Національну поліцію», дисциплінарного статуту. Відсутність складу адміністративного правопорушеня не свідчить про відсутність складу дисциплінарного проступку.

2.57. Щодо поведінки позивача при складанні адміністративних матеріалів.

2.57. Суд погоджується з доводами позивача, що само по собі багаторазове вимагання аркушу для написання пояснень, які все ж не були написані та неодноразове вимагання посвідчення поліцейського, який складав адміністративні матеріали стосовно позивача, само по собі не є порушенням. Однак суд зазначає, що в сукупності вказані дії з іншими діями свідчать про таке.

2.58. В той же час, відповідачем було доведено відповідними доказами, в тому числі показаннями свідка ОСОБА_2 , було підтверджено, що позивач рухався на транспортному засобі, вийшов з водійського сидіння, перешкоджав поліцейським в оформленні документів, а саме адміністративних матеріалів відносно позивача. Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.63), від надання пояснень відмовився. Позивач, не повідомив в повному обсязі обставин управління транспортним засобом, не відповідав на запитання поліцейських, не реагував на надану поліцейським УПП інформацію та вимоги, після неодноразового пред`явлення посвідчення, яке належним чином пред`являлось поліцейським та з яким позивач ознайомлювався, через незначні проміжки часу позивач знову вимагав таке посвідчення, чим заважав поліцейському виконувати свої функції. Крім того, при зачитуванні змісту протоколу неодноразово перебивав працівника поліції.

2.59. Щодо відсутності посвідчення водія.

2.60. Суд зазначає, що дисциплінарна комісія прийша до переконання про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, про що свідчать протоколи про адміністративні правопорушення, за результатами розгляду одного з яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності (ст. 126 КУпАП).

2.61. Позивача було притягнуто до відповідальності за порушення вказаної норми, про що 19.06.2022 було складено відповідну постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 144856.

2.62. Позивач зазначав, що предявив представникам поліції документ у програмі «Дія». Проте з досліджених судом доказів не було підтверджено вказаних тверджень позивача. Позивач взагалі не доводив перед судом, що він має вказаний додаток на телефоні, про внесення до нього посвідчення водія, тощо. Крім того, безпосередньо позивачем не спростовується, що він не писав заперечень та не стверджував про вказані факти при складанні постанови. Позивач зазначав, що документи вилучались представниками поліції. Проте на запитання суду вказував, що з скаргою на такі дії до поліції не звертався.

2.63. Також, позивач вже під час розгляду справи надав до суду пояснення, в яких зазначає, що оскаржує вказану постанову до суду. Позивач вже оскаржував у вересні постанову до Зарічного районного суду міста Суми. Ухвалою від 13.10.2022 (справа № 591/3797/22) адміністративний позов було повернуто без розгляду (а.с. 185-188). Крім того, позивач надав ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 12.12.2022 по справі № 591/6309/22 про залишення без руху позовної заяви про скасування постанови, якою позивача притягнуто до відповідальності за ст. 126 КУпАП, де позивачу встановлено строк 10 днів для усунення порушень (а.с.205).

2.64. На переконання суду, в даному випадку позивач повинен був довести, що на момент розгляду справи можуть існувати обставини, які можуть вплинути на рішення по даній справі. В той же час, з урахуванням того, що існує ухвала суду від 13.10.2022, яка набрала законної сили і якою позовну заяву повернуто без розгляду, на момент розгляду справи не відкрито провадження у справі стосовно повторного оскарження зазначеної постанови, позивачем до суду не подавалось жодних клопотань про відкладення розгляду справи, в зв`язку з вказаними обставинами або зупинення провадження у справі, до вирішення пов`язаної справи. Крім того, як вже зазначалось, позивач сам усно зазначив і не спростовує факту виконання адміністративної санкції у виді штрафу.

2.65. Також, суд зазначає, що неодноразово відкладав розгляд справи і надавав сторонам, в тому числі позивачу, час для належного доведення своєї позиції у справі, надання відповідних доказів, вчинення дії. Однак, факт скасування вказаної постанови позивачем не було доведено.

2.66. Щодо перебування на вулиці в комендантську годину.

2.67. Позивач зазначає, щодо порушення нібито позивачем комендантської години, що мав робити позивач, коли його собака проситься на двір, не випускати її щоб увесь будинок не спав, і яка за це передбачена відповідальність її не має.

2.68. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту НПУ службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договоорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присязі поліцейського, наказів керівників.

2.69. Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту НПУ дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

2.70. Відповідно до розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації - керівника обласної військової адміністрації Дмитра Живицького від 19.04.2022 № 123-ОД «Про запровадження комендантської години», а також розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації керівника обласної військової адміністрації Дмитра Живицького від 18.05.2022 № 150-ОД «Про внесення змін до розпорядження від 19.04.2022 № 123-ОД» на території Сумської області з 18.05.2022 з 22.00 до 05.00 запроваджено комендантську годину шляхом заборони перебування громадян у встановлений період доби на вулицях та інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток, а також заборону руху транспортних засобів. Забезпечення здійснення заходів щодо підтримання правопорядку під час запровадження комендантської години на території Сумської області покладено, зокрема, на ГУНП в Сумській області.

2.71. Як зазначив сам позивач, він перебував не на службі. Суд звертає увагу, що дотримання порядку в комендантську годину є необхідним для сприяння виконанню військовій адміністрації та іншим органам поставленим для них цілям у період введення воєнного стану в Україні і такий обов`язок покладено на громадян, а тим більше на працівників поліції та їх керівництво.

2.72. На переконання суду, у даному випадку не йде мова про притягнення позивача до відповідальності за перебування на вулиці у комендантську годину, а мова йде саме про порушення норм Закону.

2.73. Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

2.74. Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» комендантська година передбачає заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

2.75. Відповідач правомірно стверджує, що порушення комендантської години поліцейським, у розумінні положень ч. 1 ст. 18 та ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 1, ст. 12 Дисциплінарного статуту НПУ та п. 5. ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а також розпорядження керівника військової адміністрації, утворює склад дисциплінарного проступку.

2.76. У висновку також було зазначено, що керівництвом ГУНП та УКР ГУНП постійно наголошувалось на дотриманні поліцейськими службової дисципліни. Зазначені питання розглядались на оперативних нарадах. Останній раз питання про стан дотримання службової дисципліни та законності, у тому числі транспортної, в УКР ГУНП та підрозділах кримінальної поліції області розглядалось на оперативній нараді від 12.05.2022. Позивач вказаних обставин не спростовує.

2.77. Також, суперечливими є твердження позивача, що у нього була необхідність вигулу собаки, собака побіг у невідомому напрямку, а позивач із свідком ОСОБА_6 поїхав шукати собаку.

2.78. На переконання суду, позивач повинен був враховувати заборону знаходження в комендантську годину на вулиці, яка встановлена Законом та враховувати необхідність вигулу домашніх тварин у відведений для цього час та створювати відповідні умови для цього, оскільки власність зобов`язує. Вказане не спростовує обов`язку дотримуватись вимог чинного законодавства. Крім того, при складанні адміністративних матеріалів, які тривали декілька годин, позивач жодного разу не посилався на вказані обставини, що вбачається з відеозаписів. Тому вказані доводи судом до уваги не приймаються.

2.79. Крім того, у висновку зазначено, що позивач пояснив, що на місці події поводився невпевнено, так як на той час спрацювали сирени повітряної тривоги, у зв`язку з чим він переживав за своє життя. З відеозапису, який досліджувався судом, дійсно вбачається, що при складанні адміністративних матеріалів лунала повітряна тривога. Однак суд звертає увагу, що хвилювання на місці події не спростовує необхідності дотримуватись вимог чинного законодавства. В той же час, позивач вказує, що хвилювався за своє життя, однак неодноразово вимагав посвідчення у працівника поліції, просив аркуші для написання пояснень, які все ж не написав, а не намагався якнайшвидше сприяти проведення правової процедури та покинути місце події, забезпечивши безпеку як собі так і працівникам правоохоронних органів, а навпаки вчиняв дії, які свідчать про інше. Тому вказані аргументи судом до уваги не приймаються.

2.80. Також, позивачем надана службова характеристика позивача від 08.08.2022. Суд не приймає її до уваги, оскільки вона була видана вже після дисциплінарного провадження. Крім того, висновок містить дані про те, що при визначенні виду дисциплінарних стягнень, були враховані обставин, особи порушників, обставини, що пом`якшують або отбтяжують відповідальність, попередню поведінку і ставлення до служби.

2.81. Щодо співмірності дисциплінарного стягнення.

2.82. Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту НПУ у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту.

2.83. Відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені в постановах від 07.02.2020 року по справі №260/1118/18, від 08.08.2019 року по справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 року по справі №800/508/17, від 02.10.2019 року по справі № 804/4096/17, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню судом при розгляді подібних справ, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

2.84. У письмових поясненнях представника позивача в обґрунтування позиції, що звільнення зі служби є крайнім дисциплінарним стягненням, наявні посилання на постанови Верховного Суду від 07.02.2020 по справі № 260/1118/18, від 08.08.2019 по справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 по справі № 800/508/17, від 02.10.2019 по справі № 804/4096/17.

2.85. Є необгрунтованими посилання позивача на правові висновки Верховного Суду у зазначених постановах. Так, у справі № 800/508/17 предметом спору є оскарження дій Кваліфікаційно-дисциплинарної комісії прокуроров щодо притягнення до дисциплинарної відповідальності у виді звільнення з посади в органах прокуратуры. Спірні правовідносини у справі № 800/508/17 врегульовані іншими нормативно-правовими актами, а предмет спору не є подібним до спору у даній справі.

2.86. У постанові Верховного Суду від 02.10.2019 по справі № 804/4096/17 також містяться висновки щодо розмежування адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та дисциплінарної відповідальності. Аналогічними доводами обґрунтована позиція відповідача у відзиві на позовну заяву та у даних письмових поясненнях.

2.87. Суд погоджується з відповідачем, що Верховний Суд у вищезазначених постановах та у постановах, на які маються посилання відповідачем у відзиві на позовну заяву та у поясненнях, сформував сталу правову позицію щодо дискреційних повноважень керівника під час обрання виду дисциплінарного стягнення до поліцейського у випадку встановлення його вини у вчиненні дисциплінарного проступку, а також щодо відсутності необхідності доводити неможливість застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

2.88. Висновки суду за результатами дослідження процедури та фактичних обставин.

2.89. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

2.90. Суд з вказаних сторонами аргументів та наданих доказів з урахуванням логічних доводів, відхиливши припущення і недоведені доказами аргументи, дійшов наступних висновків. Позивач був праціником поліції. На позивача, як керівника правоохоронних органів, були покладені особливі вимоги до поведінки. Позивач в позаслужбовий час, у комендантську годину, без доведеної необхідності перебував на вулиці, вийшов з водійської двері зупиненого поліцією транспортного засобу.

2.91. Позивач не надав документів, які надають право на керування транспортним засобом, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності. Позивач не повідомив в повному обсязі обставин управління транспортним засобом, не відповідав на запитання поліцейських, не реагував на надану поліцейським УПП інформацію та вимоги, при складанні протоколу, стосовно ст.130 КпАП. Після неодноразового пред`явлення посвідчення, яке належним чином пред`являлось поліцейським та з яким позивач ознайомлювався, через незначні проміжки часу позивач знову вимагав таке посвідчення, чим заважав поліцейському виконувати свої функції. Крім того, при зачитуванні змісту протоколу неодноразово перебивав працівника поліції, ставився до них неввічливо.

2.92. Закриття провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП не спростовує факту вчинення ним такої поведінки, у результаті якої працівники поліції стосовно нього склали вказаний протокол.

2.93. В той же час, позивачем не спростовано, що він, займаючи відповідальну посаду та знаючи, в яких складних умовах працівники поліції несуть службу, заважав виконанню працівниками поліції їх обов`язків.

2.94. Також, вимоги позивача неодноразово виконувались працівниками поліції та була дотримана процедура, що позивачем не спростовується, окрім надання правничої допомоги, однак неправомірність таких дій позивачем доведена не була.

2.95.Отже, в ході такого розслідування належним чином та відповідно до норм чинного законодавства, встановлено всі обставини щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку та підтверджено наявними у справі доказами, а сам лише факт формальних порушень не може бути безумовною підставою для визнання цих висновків недійсними та визнання неправомірними наказів, що видані на його підставі, оскільки такими діями не були порушені права позивача в тій мірі, щоб стверджувати і невілювати всі встановлені обставини і факти.

2.96. Суд ще раз звертає увагу позивача на те, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за факт перебування у стані алкогольного сп`яніння, а за проступок, що виразився у негідній поведінці у позаслужбовий час, яка не відповідає високому званню поліцейського, вчинення дій, що підривають авторитет поліції.

2.97. Таким чином, суд установив, що позивач своїми діями порушив закон «Про Національну поліцію», Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, Присягу на вірність Українському народові, правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС від 9.11.2016 №1179.

2.98. Вказане рішення відповідає стандартам, визначеним ст. 2 КАС України, в тому числі стосовно обгрунтованості та пропорційності. Процедура проведення дисциплінарного провадження відповідачем була дотримана. Тому вимоги позивача є неправомірними, нобгрунтованими та задоволенню не підлягають.

2.99. Інші аргументи та докази позивача, про які не було зазначено у даному рішенні, судом враховані, проте до уваги не приймаються, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, а суд не зобов`язаний надавати детальне спростування на кожен аргумет сторін.

3. Судові витрати.

3.1. Оскільки у вказаній категорій спорів судовий збір не сплачується, то розподіл витрат по сплаті судового збору судом не здійснюється. Витрати на правничу допомогу позивачем заявлено не було.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку відмовити .

2. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено та підписано 20.01.2022.

Суддя А.І. Сидорук