Рішення № 108508288, 19.01.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 січня 2023 р. Справа № 120/9787/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клименко Ірини Федорівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клименко Ірини Федорівни до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення №025350007447 від 06.10.2022 року про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком.

Підставою для прийняття вказаного рішення слугувало те, що заявницею не було надано висновок лікарсько-консультаційної комісії, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Ухвалою суду від 29.11.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.

14.12.2022 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 19.12.2022 року позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

29.12.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки у разі визнання особи дитиною - інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, то заявник повинен надати висновок лікарсько-консультаційної про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18 років (висновок про час настання інвалідності).

Проте, позивачем не надано висновок лікарсько-консультаційної комісії, що ОСОБА_2 мав медичні показання для визнання його дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені Серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 змінив прізвище на ОСОБА_4 /а.с. 13/.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до медичного висновку на дитину-інваліда віком до 16 років №87 від 18.10.2005 року у ОСОБА_3 встановлено захворювання: цукровий діабет 1 типу в стадії субкомпенсації /а.с. 14/.

При повторному огляді МСЕК 30.09.2021 року ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності з дитинства, що підтверджується випискою з огляду МСЕК Серія 12 АВВ №254515.

ОСОБА_1 29.09.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.

Однак, Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №025350007447 від 06.10.2022 року позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком, оскільки заявницею не було надано висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Вважаючи прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Зазначене положення кореспондується також із частиною першою статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року, згідно з якою жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Суд зауважує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2249-VIII від 19 грудня 2017 року, зокрема у тексті Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21 березня 1991 року, Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" № 2109-III від 16 листопада 2000 року, Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" № 2961-ІV від 06 жовтня 2005 року, слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі.

Отже, аналіз пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV та частини першої статті 17 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII свідчить про те, що право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства (осіб з інвалідністю з дитинства) до шестирічного віку (після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу). За змістом наведених норм однією з обов`язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства (особи з інвалідністю з дитинства).

Тож, встановлення органами Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) інвалідності після досягнення такою дитиною шестирічного віку в певній мірі ставить під сумнів факт виховання матір`ю до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства (особи з інвалідністю з дитинства), а не дитини без такого роду медичних показань.

Суд звертає увагу, що визначення терміну "інвалід з дитинства" (особа з інвалідністю з дитинства) не міститься ні в Законі № 875-ХІІ, № 2249-VIII, ані в Законі № 2109-III.

Водночас, за змістом абзацу 2 пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317), інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

На переконання суду, для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини 12 статті 7 Закону № 2961-ІV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Відповідно до пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Тобто, такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону № 1058-IV.

Отже, пункт 2.18 Порядку № 22-1 не суперечить положенням статті 17 Закону № 1788-XII та статті 26, пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, оскільки не встановлює та/або не змінює механізм призначення такого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року (справа №330/2181/16-а), в якій Велика Палата Верховного Суду підтримала позицію Верховного Суду України у постанові від 27 травня 2014 року (справа №21-133а14), яка полягає у тому, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Для дострокового призначення пенсії матері дитини-інваліда має значення не факт установлення інвалідності, а момент настання медичних показників для встановлення інвалідності у дитини.

Як уже встановлено судом, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до медичного висновку на дитину-інваліда віком до 16 років №87 від 18.10.2005 року у ОСОБА_3 встановлено захворювання: цукровий діабет 1 типу в стадії субкомпенсації /а.с. 14/.

Зазначено, що вказане захворювання (паталогічний стан) відповідає розділу ІІ пункту ІІІ підпункту 3.3 "Переліку медичних показань", що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей - інвалідів віком до 16 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року №454/471/516.

При повторному огляді МСЕК 30.09.2021 року ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності з дитинства, що підтверджується випискою з огляду МСЕК Серія 12 АВВ №254515.

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 визнаний дитиною-інвалідом (дитина з інвалідністю) після досягнення шестирічного віку, тому право позивача на призначення дострокової пенсії за віком прямо пов`язано з наявністю висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її інвалідом з дитинства (особою з інвалідністю з дитинства) до досягнення шестирічного віку.

Однак, до заяви про призначення пенсії позивач не додала висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що її син мав медичні показання для визнання інвалідом з дитинства (особою з інвалідністю з дитинства) до досягнення шестирічного віку, а тому відповідач правомірно відмовив у призначенні дострокової пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 336/2781/17-а(2а/336/294/17), від 18 січня 2022 року в справі № 448/1650/17, від 19 січня 2022 року у справі № 636/2618/17.

Отже, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №025350007447 від 06.10.2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Разом з тим, суд зазначає, що ухвалене судом рішення не позбавляє позивача права повторно звернутись до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком як матері інваліда з дитинства (особою з інвалідністю з дитинства), надавши, при цьому, висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її інвалідом з дитинства до досягнення шестирічного віку.

У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Свентух Віталій Михайлович