Рішення № 108508234, 17.01.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 р. Справа № 120/9870/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2022 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача за № 0252500003942 від 31.08.2022 щодо відмови у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ";

- зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 24.08.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 27.09.2022 № 0200-0216-8/70893 відповідач повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 0252500003942 від 31.08.2022 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність документів, які підтверджують право позивача на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Позивач вважає таку відмову протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Ухвалою суду від 05.12.2022 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.12.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що згідно із вимогами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживали або постійно проживають, чи постійно працювали, або постійно працюють у зоні посиленого радіоактивного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на 2 роки, а також додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Водночас для підтвердження права на зниження пенсійного віку позивач не надав жодних належних документів, тоді як з наявних у позивача документів вбачається, що в смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, яке було до 01.01.2015 віднесено до зони посиленого радіологічного контролю, позивач був зареєстрований з 13.07.2001, що підтверджується довідкою № ВКМС01-10/354 від 25.05.2022, та працював в смт. Вапнярка з 17.06.1996. Тобто його трудова діяльність проходила за межами зони посиленого радіологічного контролю.

Відтак відповідач вважає, що станом на 01.01.1993 у позивача відсутній необхідної тривалості період постійного проживання чи роботи у зоні посиленого радіологічного контролю.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.

24.08.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як видно з розписки-повідомлення, до вказаної заяви позивач додав ряд документів, а саме: військовий квиток № НОМЕР_1 , диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_2 , довідку про прийняття на роботу (навчання) № 01-10/354, трудову книжку № НОМЕР_3 . При цьому у переліку поданих документів немає документа про надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чи потерпілого, що позивач підтвердив особистим підписом.

Листом від 27.09.2022 № 0200-0216-8/70893 відповідач надіслав позивачу рішення за № 0252500003942 від 31.08.2022 про відмову у призначенні пенсії.

Зі змісту вказаного рішення можна побачити, що підставою для відмови слугувала відсутність документів, які б підтверджували право позивача на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Вважаючи відмову пенсійного органу протиправною, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі Закон № 796-XII).

Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами статті 55 вказаного Закону передбачені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини 1 цієї статті особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.

При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Умови призначення пенсії за віком передбачені статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше чотирьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Водночас постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку про те, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі наведених приписів є факт проживання та/або праці такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років з 26.04.1986 до 01.01.1993, а особам, які додатково проживали в зоні посиленого радіологічного контролю в період з 26.04.1986 по 31.07.1986 початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки.

Аналогічна права позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 205/4589/16-а.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1 при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Натомість як встановлено судом, до заяви про призначення пенсії за віком позивач додав військовий квиток № НОМЕР_1 , диплом (свідоцтво, атестат) про навчання № НОМЕР_2 , довідка про прийняття на роботу (навчання) № 01-10/354, трудову книжку № НОМЕР_3 . Тобто жодного із наведених вище документів позивач відповідачу не надав, як і не долучив їх до матеріалів позовної заяви.

Суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону № 796-ХІІ документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Статтею 15 Закону № 796-ХІІ передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення органами місцевого самоврядування.

Відтак суд зауважує, що документ, який надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06 та від 04.09.2015 у справі № 690/23/15 та Верховний Суд у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 333/2072/17 та від 27.02.2019 у справі № 500/2778/17.

Як зазначає позивач та, у свою чергу, підтверджується матеріалам справи, згідно з даними військового квитка та трудової книжки позивача, в період з 19.04.1988 по 16.02.1990 позивач проходив військову службу в м. Нетішин Хмельницької області, а з 01.08.1990 по 31.12.1992 працював "горноробочим у Вінницькому МПГІ".

Однак зазначені документи не є такими, які підтверджують право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку у зв`язку з проживанням або роботою у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років.

Крім того, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106, місто Нетішин Хмельницької області взагалі не віднесено до зони посиленого радіологічного контролю, що спростовує твердження позивача про те, що його військова служба у вищезазначений період дає йому право на вихід на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку.

Також позивач ніяк не обґрунтував та з наданням належних і допустими доказів не довів, яким чином його робота на Вінницькому МПГІ в період з 01.08.1990 по 31.12.1992 пов`язана із Чорнобильською катастрофою та її наслідками, і що така робота дійсно виконувалася у зоні посиленого радіологічного контролю.

Насамкінець суд бере до уваги, що позивач не надав відповідачу, та й суду також, документи, що підтверджують його статус як громадянина, який постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи"), а отже, надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Враховуючи наведене, суд погоджується з правомірністю рішення відповідача про відмову у достроковому призначенні позивачу пенсії за віком на підставі норм Закону № 796-ХІІ.

Положеннями частини першої статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 1994 року у справі "RuizTorija v. Spain" статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100 ).

Повне судове рішення складено 17.01.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович